Головна Новини Учасникам АТО та членам їх сімей Доступ до публічної інформації Люди твої, Баштанщино Актуально! Добровільне об’єднання територіальних громад Запобігання проявам корупції

Відповідаємо на запитання

Хто в Україні вважається внутрішньо переміщеною особою?

В якому нормативно-правовому акті можливо про це прочитати?
 
Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»  від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII
внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб - сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

 ПРАВОВИЙ ЛІКНЕТ ДЛЯ ГРОМАДЯН: КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ
 
Важливе місце в системі засобів захисту прав, свобод та законних інтересів громадян займає реалізація їх прав на звернення.
 
Статтею 40 Конституції України передбачено право громадян звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов’язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді.
 
Право на звернення є важливим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян.
 
Звернення громадян є однією з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ. За допомогою права на звернення громадяни мають можливість активного впливу на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.
 
Звернення є способом відновлення порушеного права громадянина. Це право здійснюється шляхом звернення громадян до органів державної влади у вигляді скарг, заяв і клопотань щодо відновлення своїх порушених прав і захисту законних інтересів.

Форми звернення?
 
Згідно Закону України «Про звернення громадян» (далі – Закон) під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
 
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин й умов життя громадян, правових основ державного чи громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави й суспільства.
 
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України й чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
 
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.
 
У зверненні, адресованому органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених питань, мають міститися:
 
- прізвище, ім’я, по батькові заявника;
 
- місце проживання заявника;
 
- викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги, прохання чи вимоги;
 
- підпис заявника;
 
- дата.
 
Слід зазначити, що звернення може бути викладене громадянином усно (наприклад, викладене громадянином і записане посадовою особою під час особистого прийому) або письмово (наприклад, надіслане поштою чи передане громадянином особисто або через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформленні відповідно до чинного законодавства).
 
Отже, звернення оформлене без дотримання вимог зазначених у статті 5 Закону, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.

Які звернення не підлягають розгляду і вирішенню?
 
Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
 
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
 
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

В які строки розглядаються звернення?
 
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може 
перевищувати сорока п'яти днів.
 
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
 
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
 
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. 
Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. 
Скарги на рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку.

Чи можуть подати звернення не громадяни України?
 
Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

 Це дуже важливо у теперішній час…
 
Яким нормативно - правовим актом регламентується волонтерська діяльність та що це означає?
 
Волонтерська діяльність регламентується Законом України «Про волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 року N 3236-VI зі змінами.
 
 
Волонтерська діяльність - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом надання волонтерської допомоги. 
 
Волонтерська допомога - роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами та волонтерськими організаціями. 
 
Волонтерська діяльність є формою благодійництва. 
 
Безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що має одноразовий характер або здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю.
 
Волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами: 
 
надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабез-печених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації; 
 
здійснення догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги; 
 
надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям; 
 
надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів; 
 
проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання; 
 
сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів; 
 
надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 
 
надання волонтерської допомоги за іншими напрямами, не забороне-ними законодавством.

Що таке волонтерські організації та які права та обов’язки вони мають?
 
Волонтерська організація - юридична особа, яка здійснює свою діяльність без мети одержання прибутку і отримала статус волонтерської згідно з вимогами цього Закону. 
 
Волонтерська організація забезпечує залучення волонтерів для надання ними волонтерської допомоги шляхом укладання з ними договорів про провадження волонтерської діяльності. 
 
Волонтерська організація може надавати волонтерську допомогу шляхом залучення осіб, які перебувають з нею у трудових відносинах або є її членами. 

Волонтерська організація має право: 
 
провадити волонтерську та іншу неприбуткову діяльність; 
 
залучати волонтерів для здійснення волонтерської діяльності; 
 
отримувати кошти та інше майно для здійснення волонтерської діяльності; 
 
використовувати у своєму найменуванні та волонтерській діяльності слова "волонтерська організація"; 
 
самостійно визначати напрями здійснення волонтерської діяльності; 
 
набувати інші права, передбачені законом. 

Волонтерська організація зобов'язана: 
 
забезпечувати волонтерам безпечні та належні для життя і здоров'я умови надання волонтерської допомоги; 
 
здійснювати підготовку волонтерів (за необхідності); 
 
відшкодовувати прямі збитки, завдані волонтерською організацією в разі одностороннього розірвання нею договору про надання волонтерської допомоги, якщо інше не передбачено договором; 
 
відшкодовувати моральну та майнову шкоду, що спричинена внаслідок здійснення нею волонтерської діяльності, відповідно до закону; 
 
відшкодовувати волонтерам витрати, пов'язані з наданням ними 
волонтерської допомоги, передбачені статтею 11 цього Закону; 
 
страхувати волонтерів відповідно до Закону України "Про страхування;
 
дотримуватися правового режиму інформації з обмеженим доступом; 
 
забезпечувати вільний доступ до інформації, що стосується здійснення нею волонтерської діяльності. 

Чи може керівник державного органу на свій розсуд відправляти у 2015 році працівників у відпустку без збереження заробітної плати ?
 
Як що так, то чим це передбачено?
 
Може.
 
Це право надано керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів законом України « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII. Цей Закон набрав чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року. Крім того вказаним керівникам надані ще й інші повноваження у зв’язку з необхідністю раціонального використання бюджетних коштів, а саме.
 
Керівникам органів виконавчої влади та інших державних органів (крім органів, які беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою) з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів вжити заходів щодо:
 
- скорочення чисельності працівників цих органів на 20 відсотків,
 
- надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати,
 
- встановлення для працівників режиму роботи на умовах неповного робочого часу,
 
- зменшення або скасування стимулюючих виплат,
 
- зменшення надбавок і доплат, які встановлені у граничних розмірах,
 
- переглянути укладені договори на придбання товарів, робіт, послуг.
 
Надати право керівникам зазначених органів у межах бюджетних призначень без згоди та попередження працівників встановлювати для них режим роботи на умовах неповного робочого часу та надавати відпустки без збереження заробітної плати на визначений цими керівниками термін.
 
Установити, що під час здійснення органами виконавчої влади та іншими державними органами цих заходів:
 
положення статті 26 Закону України "Про відпустки" та статей 32, 56 та 84 Кодексу законів про працю України (у частині обмеження терміну відпустки без збереження заробітної плати, необхідності повідомлення не пізніше ніж за два місяці та погодження з працівником встановлення режиму роботи на умовах неповного робочого часу) не застосовуються;
 
до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", не застосовуються.

Щодо обмежень….
 
Законом України « Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII закріплено норму стосовно якої до працівників, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати відповідно до цього Закону, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлені статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", не застосовуються.
 
А про які обмеження йде мова?
 
Згідно Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" статтею 7 встановлються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
 
1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (надається перелік суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення),
 
забороняється:
 
1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
 
2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбаченоКонституцією або законами України;
 
2. У разі якщо Конституцією і законами України для окремих посад встановлено спеціальні обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, то їх додержання забезпечується за спеціальними процедурами.
 
3. Обмеження, передбачені частиною першою цієї статті, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), членів Вищої ради юстиції (крім тих, які працюють у Вищій раді юстиції на постійній основі), народних засідателів і присяжних.
 
До відома! Згідно пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:
 
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
 
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
 
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
 
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
 
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності;
 
ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
 
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;
 
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів;
 
є) члени Центральної виборчої комісії;
 
ж) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

 

Про зміни до Податкового кодексу України

Які податки відносяться до державних, а які - до місцевих?
 
Згідно закону України « Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року,внесено зміни до Податкового кодексу України  та надано перелік податків, які належать до загальнодержавних та місцевих, а саме:
 
до загальнодержавних податків належать:
 
- податок на прибуток підприємств;
 
- податок на доходи фізичних осіб;
 
- податок на додану вартість;
 
- акцизний податок;
 
- екологічний податок;
 
- рентна плата;
 
- мито.
 
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад";
 
До місцевих податків належать:
 
- податок на майно;
 
- єдиний податок.
 
До місцевих зборів належать:
 
- збір за місця для паркування транспортних засобів;
 
- туристичний збір.
 
Місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
 
Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
 
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
 
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України";
 
У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю".

Допомога постраждалим учасникам масових акцій громадського процесу…
 
Роз’ясніть , будь ласка, хто вважається постраждалим від масових акцій та яку допомогу їм зобов’язані надати?
 
Державна допомога постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей здійснюється на підставі однойменного Закону України « Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» від 21лютого 2014року  № 745-VII зі змінами .
 
Саме цей закон визначає порядок призначення та виплати державної допомоги постраждалим учасникам та членам сімей учасників масових акцій громадського протесту, що розпочалися в Україні 21 листопада 2013 року.
 
Згідно статті 1 закону  право на державну допомогу мають:
 
-​ постраждалі учасники масових акцій громадського протесту в Україні, що розпочалися 21 листопада 2013 року, члени сімей загиблих учасників масових акцій громадського протесту в Україні, що розпочалися 21 листопада 2013 року, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом.
 
Порядок призначення і виплати державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей і перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
 
Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
 
Законом закріплено поняття і терміни, що вживаються у такому значенні:
 
масові акції громадського протесту - масові акції громадського протесту, що розпочалися в Україні 21 листопада 2013 року та продовжують тривати на час прийняття цього Закону;
 
учасники масових акцій громадського протесту - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, які брали участь у масових акціях громадського протесту;
 
члени сімей учасників масових акцій громадського протесту - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
 
Постраждалим учасникам акцій мирного протесту та членам їх сімей надаються  такі види державної допомоги:
 
1) допомога у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту;
 
2) допомога у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту;
 
3) допомога у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту;
 
4) допомога у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту;
 
5) допомога у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту.
 
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об’єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.
 
Законом визначено такі розміри державної допомоги постраждалим та членам їх сімей:
 
1) допомога у зв’язку зі смертю члена сім’ї, який брав участь у масових акціях громадського протесту, за умови, що смерть безпосередньо пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту, - один мільйон гривень;
 
2) допомога у зв’язку з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень учаснику масових акцій громадського протесту - сімсот тисяч гривень;
 
3) допомога у зв’язку з нанесенням тілесних ушкоджень середньої тяжкості учаснику масових акцій громадського протесту - п’ятсот тисяч гривень;
 
4) допомога у зв’язку з нанесенням легких тілесних ушкоджень, побоїв, мордувань учаснику масових акцій громадського протесту - двісті тисяч гривень;
 
5) допомога у зв’язку із знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту - в розмірі витрат, необхідних для відновлення майна або придбання майна аналогічної вартості.
 
Покриття витрат на виплату державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей здійснюється із резервного фонду Державного бюджету України на відповідний рік.

Кому, з яких підстав та якої тривалості надаються відпустки без збереження заробітної плати? 
 
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без  збереження  заробітної   плати   за   бажанням працівника надається в обов'язковому порядку: 
 
1) матері  або батьку,  який виховує дітей без матері (в тому числі  й  у  разі  тривалого  перебування  матері  в  лікувальному закладі),  що  має  двох  і  більше  дітей  віком  до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; 
2) чоловікові,   дружина  якого  перебуває  у  післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; 
3)  матері  або  іншим  особам,  зазначеним  у частині третій статті 18 та частині першій статті 19 цього Закону,  в  разі  якщо дитина  потребує  домашнього догляду,  - тривалістю,  визначеною в медичному  висновку,  але  не  більш  як  до  досягнення   дитиною шестирічного віку,  а  в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),  - не більш як  до  досягнення  дитиною шістнадцятирічного  віку,  а  якщо  дитині  встановлено  категорію "дитина-інвалід    підгрупи    А"    -   до   досягнення   дитиною вісімнадцятирічного віку;
3-1)  матері  або  іншій  особі,  зазначеній у частині третій статті  18  цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
4) ветеранам війни,  особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною,  та  особам,  на  яких  поширюється  чинність Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту" - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
5) особам,   які   мають   особливі   трудові  заслуги  перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно; 
6) пенсіонерам  за  віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно; 
7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; 
8) особам,  які одружуються,  - тривалістю до 10  календарних днів; 
9) працівникам у разі смерті рідних по крові  або  по  шлюбу: чоловіка (дружини),  батьків (вітчима,  мачухи),  дитини (пасинка, падчірки),  братів,  сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування  часу,  необхідного  для  проїзду до місця поховання та назад;  інших рідних  -  тривалістю  до  3  календарних  днів  без урахування  часу,  необхідного  для  проїзду до місця поховання та назад; 
10) працівникам  для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу,  який за висновком медичного  закладу  потребує  постійного стороннього   догляду,   -   тривалістю,  визначеною  у  медичному висновку, але не більше 30 календарних днів; 
11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; 
12)   працівникам,  допущеним  до  вступних  іспитів  у  вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу,  необхідного  для  проїзду  до  місцезнаходження навчального закладу та назад; 
13) працівникам,  допущеним  до  складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від  виробництва,  а  також працівникам,   які   навчаються  без  відриву  від  виробництва  в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю,  необхідною  для  проїзду  до  місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад; 
14) сумісникам   -  на  термін  до  закінчення  відпустки  за основним місцем роботи; 
15) ветеранам  праці  -  тривалістю  до  14  календарних днів щорічно; 
16)  працівникам,  які  не  використали  за попереднім місцем роботи   щорічну  основну  та  додаткові  відпустки  повністю  або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних  днів  у  перший  рік роботи на даному підприємстві до настання  шестимісячного  терміну  безперервної роботи; 
17) працівникам,  діти яких у віці до 18 років вступають  до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, - тривалістю 
12 календарних днів без урахування часу,  необхідного для  проїздудо місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. 
За наявності  двох  або  більше  дітей  зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини;
18)   працівникам   на  період  проведення  антитерористичної операції  у  відповідному  населеному  пункті  з урахуванням часу, необхідного  для  повернення  до місця роботи, але не більш як сім календарних   днів   після   прийняття   рішення   про  припинення антитерористичної операції.
Працівникам, які навчаються без  відриву  від  виробництва  в аспірантурі,  протягом  четвертого  року  навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на  тиждень  без  збереження заробітної плати.

Відносно яких посадових осіб не проводиться спеціальна перевірка?
 
Згідно ст.11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції від 07 квітня 2011 року № 3206-VI зі змінами спеціальна перевірка проводиться щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування
 
Але є виключення.
 
Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в межах того ж або в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.
 
Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна перевірка вже проводилася, при призначенні, в порядку переведення на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо її результатів.

 Чи може кандидат на посаду державного службовця не дати згоди на спеціальну перевірку?
 
Може, але при цьому не вирішується питання про його призначення
 
Ця норма закріплена ст.11 Закону України «Про засади запобігання та протидію корупції» : « спеціальна перевірка, проводиться за письмовою згодою особи , яка претендує на зайняття посади у строк, що не перевищує п’ятнадцяти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки.
 
У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається».

Які зміни внесено Верховною радою України до законодавства про насильство в сім’ї?
 
Законом України від 12 лютого 2015 року № 187-VIII Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо врегулювання питання відповідальності за вчинення насильства в сім’ї внесено зміни до кодексу, які стосуються ст. 173-2, в якої змінено строки адміністративного арешту з п’яти на строк до семи діб.
 
В цілому стаття 173-2 « Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми» надає поняття насильства в сім'ї та встановлює відповідальність за нього.
 
Вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, -
 
тягнуть за собою громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до семи діб.
 
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -
 
тягнуть за собою громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.