Видатні земляки

 Бесараб Олександр Миколайович

Народився 20.06.1970 р. в с. Інгулка Баштанського р-ну - кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри електропостачання інституту електромеханіки та енергоменеджменту Одеського національного політехнічного університету. Навчався в цьому ж університеті.

Використані джерела:

Кафедра електропостачання інституту електромеханіки та енергоменеджменту Одеського національного політехнічного університету: http://iee.net.ua/taxonomy/term/10

 В’язовський Григорій Андрійович 

(02.02.1919р. с. Полтавка, нині м.Баштанка – 25.02.1996р. м.Одеса)

Народився  Г. В’язовський 2 лютого 1919 року в с. Полтавці Херсонської губернії (нині м. Баштанка) у селянській родині. Закінчив школу на руднику імені Карла Лібкнехта Криворізького району Дніпропетровської області, де з 1934 року жили батьки. У 1938 році вступив на філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. У 1942-1944 роках – курсант Харківського військового училища хімічного захисту Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Г. В’язовський у 1947 році закінчив філологічний факультет і у 1951 році аспірантуру при кафедрі української літератури Одеського університету, де й працював від 1949р. Від 1956р. – доцент, завідуючий кафедрою української літератури; від 1966 – завідуючий кафедрою теорії і методики літератури, водночас від 1962 – проректор з навчальної роботи. У 1947-1951 роках працював завідуючим літературною частиною Одеського державного драматичного театру ім. Жовтневої революції. Працював відповідальним редактором альманахів «Літературна Одеса» (1955-57) і «Горизонт» (1975). Доктор філологічних наук (1967р.), професор (1970р.). 

Початок літературної діяльності належить до 1939 року, коли з’явилися друком перші вірші. По війні працював, головним чином, як критик і літературознавець. Крім статей у пресі та літературознавчих збірниках, окремими виданнями вийшли праці: «Письменник і життя» (1959), «Тарас Григорович Шевченко: Біографія» (1960), «Літературно-художній тип і його прототип» (1962), «Специфіка творчого труда письменника» (1964), «Питання психології творчого труда письменника» (1966), «Орбіти художнього слова» (1969), «Теорія літератури» (підручник, 1975), «Від життя до художнього твору» (1979), «Творче мислення письменника» (1982), «Світ художньої літератури» (1987). Член Національної Спілки письменників України. 

Помер літературознавець у 1996 році.

Використані джерела:

В’язовський Г.А. [Текст] : біографія // Енциклопедія Сучасної України. Т.5. – К., 2006. – С. 243.

Григорій В’язовський [Текст] // Письменники Радянської України. 1917-1987. Біобібліографічний довід. – К.: Рад. письменник, 1988. –С.123.

В’язовський Григорій Андрійович [Текст] // Українська літературна енциклопедія. Т.1. – К., 1988. – С. 368. 

 Задирака Костянтин Васильович 

Відомий український вчений, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України. Народився 20 травня 1911 року в селі Інгулка  в сім’ї селян-бідняків. З 1925 по 1927 рр. К. В. Задирака навчався на механічному факультеті профтехшколи в м. Миколаєві, де отримав спеціальність слюсаря 3-го розряду. З 1927 по 1930 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Миколаївського інституту народної освіти. З 1934 по 1939 рік навчався в Держуніверситеті в м. Києві. З січня 1940 по серпень 1941 рр. працював викладачем математики у Київському артилерійському училищі Міністерства оборони СРСР (м. Київ – м. Красноярськ). В 1941 р. сім’я Задираки з артучилищем була евакуйована в м. Красноярськ. Після звільнення Києва сім’я повертається в м. Київ. З 1944 по 1946 рр. Костянтин Васильович працював асистентом кафедри математики в Інституті харчової промисловості Міністерства харчової промисловості СРСР (м. Київ). У вересні 1946 р. почав працювати в Інституті математики АН УРСР на посаді молодшого наукового співробітника. В Інституті математики пропрацював до останніх днів свого життя (помер у 1967 р.).

Перший напрямок наукової роботи К. В. Задираки пов’язаний з дальшою розробкою методу академіка С. О. Чаплигіна двосторонніх наближень до розв’язків звичайних диференціальних рівнянь та застосуванням його для побудови верхніх і нижніх оцінок власних значень та функцій крайових задач математичної фізики. Другий напрямок наукової діяльності К. В. Задираки присвячений дослідженню так званих нерегулярно збурених нелінійних диференціальних систем (автономних та неавтономних). Дослідження К. В. Задираки мають широке застосування в задачах механіки, електротехніки, радіотехніки, космічної навігації, автоматичного управління тощо. 

К. В. Задирака мав 36 наукових статей.

 

Використані джерела:

Задирака Костянтин Васильович [Текст] // Енциклопедія Сучасної України : Т. 10. - К., 2010.- С.98.

Костянтин Васильович Задирака [Текст]: біобібліографія. - К., 2011. – 18 с.

---

 Макаров Анатолій Васильович 

 

Видатний вчений, хірург, педагог, заслужений лікар України, двічі лауреат Державної премії України, голова правління Асоціації торакальних хірургів України, професор кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 

Анатолій Васильович Макаров народився 2 січня 1937 р. в селі Інгулка Баштанського району Миколаївської області в сім’ї вчителів. У 1960 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця.

З 1960 по 1964 р. працював хірургом лікарні Шевченківського району міста Києва, з 1964 по 1966 р. — ординатор, а з 1966 по 1975 р. — завідувач торакального відділення Клінічної лікарні «Медмістечко» у м. Києві.

З 1975 р. працює в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика на посадах асистента (1975–1979), доцента (1980–1988), у 1988–2009 р. — завідувача кафедри торакальної хірургії та пульмонології, з 2009 р. — професор кафедри. Наукова та практична діяльність були й залишаються найважливішими напрямками багатогранної роботи А.В. Макарова. Реконструктивно-відновлювальна хірургія стравоходу та дихальних шляхів, діафрагми, пластика трахеї, бронхів, грудної стінки, хірургічна допомога при травматичних пошкодженнях грудної клітки — ось деякі напрямки його наукової діяльності. Хірург щорічно виконує 100–150 оперативних втручань, веде щоденний консультативний прийом у клініці, із санітарною авіацією буває у регіонах України.

Анатолій Васильович Макаров зробив значний внесок у розвиток вивчення, діагностику та хірургічне лікування травматичних пошкоджень органів грудної клітки, неспецифічних захворювань органів дихання та межистіння, за що у 1998 р. йому присвоєно звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. За участь у розробці та впровадженні новітньої технології в хірургічній практиці — методики «зварювання живих тканин», яка дозволяє безшовно виконувати складні хірургічні втручання при захворюваннях і травматичних пошкодженнях органів дихання, політравмі, А.В. Макарову, разом із групою вчених, у 2004 р. вдруге присвоєно звання лауреата Державної премії України.

300 наукових публікацій, 8 монографій, 14 патентів на винаходи, книги «Торакоскопия в неотложной грудной хирургии», «Торакальна травма», «Хімічні опіки стравоходу у дітей та їх наслідки», «Хвороби стравоходу у дітей», «Обстеження органів дихання у дітей» — ось багаторічний творчий здобуток вченого-хірурга. Роботи професора А.В. Макарова залишаються кращими практичними посібниками в роботі вітчизняних хірургів.

 

Використані джерела:

Макаров Анатолій Васильович (до 75-річчя від дня народження)// Український медичний часопис: http://www.umj.com.ua 

---

 

  Нем’ятий Василь Миколайович

Народився в с. Новогеоргіївка Баштанського р-ну 8 жовтня 1926 р. у селянській родині. В 1941 р. закінчив Привільненську середню школу і поступив на навчання до Миколаївського кораблебудівного інституту. Війна перервала його навчання. З 1944 по 1948 рр. перебував у лавах Червоної Армії. З травня 1945 по травень 1947 рр. вчився у Ворошиловградському авіаційному училищі. Був демобілізований з лав Радянської армії за станом здоров’я. Усе подальше життя В. Нем’ятого пов’язане з партійною, комсомольською роботою. Працював у Баштанському райкомах комсомолу та партії. З серпня 1952 р. – другий секретар Миколаївського обкому комсомолу. Далі з 1953 р. працював першим секретарем Миколаївського обкому комсомолу, першим секретарем райкому, другим секретарем Миколаївського міськкому партії, заступником голови Миколаївського облвиконкому. Василь Миколайович без відриву від роботи в 1958 р. успішно закінчив історичний факультет Одеського державного університету, а в 1985 р. – аспірантуру при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. В тому ж році він захистив кандидатську дисертацію, а в 1983 р. йому присуджено вчену ступінь доктора історичних наук. Перу В. М. Нем’ятого належить більше ста наукових праць. Йому присвоєно звання Лауреата республіканської комсомольської премії ім. М. Островського. 

В. М. Нем’ятим написано ряд фундаментальних праць, присвячених подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні. в т. ч. краєзнавчі видання «Справи безсмертні» та «Вірність».

25 лютого 1990 р. доктор історичних наук, професор Василь Миколайович Нем’ятий  після тяжкої тривалої хвороби помер. Похований у Києві.

Використані джерела:

Нем’ятий Василь Миколайович [Текст] // Слава і гордість Миколаївщини: навчальний посібник / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв: Видавець Шамрай П. М., 2012. – С. 190 – 191.

Декан факультету філології та журналістики Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, проректор з науково-педагогічної роботи, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури і методики її викладання. Народився в 1950 р. в Ярославській обл.. Дитинство пройшло в с. Добра Криниця Баштанського р-ну, де в 1965 р. закінчив восьмирічну школу. Закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут по спеціальності учителя української мови і літератури. 

Викладацьку роботу на кафедрі української літератури МДПІ розпочав у 1980 р., маючи за плечима майже десятирічний досвід учителювання та методичної діяльності – у школах м. Миколаєва та в обласному інституті удосконалення вчителів.

1997 р. А. Л. Ситченко очолив філологічний факультет; у 1998-2003 рр. – декан факультету української філології МДПІ. Із 2005 р. – доктор педагогічних наук, професор, декан філологічного факультету (тепер – факультет філології та журналістики); завідувач кафедри теорії літератури і методики її викладання.

А. Л. Ситченко – автор більше 110 фахових публікацій, із яких одна монографія і 9 навчальних посібників. 

---

 Старовойт Людмила Василівна

 

Педагог-науковець, кандидат філологічних наук (1986), доцент (1991), завідувач кафедри української літератури (1998), Відмінник освіти України (1994). Народилася у Баштанці Миколаївської обл. у 1948 р. 

Закінчила Баштанську СШ з золотою медаллю. Навчалася на філологічному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (1966-1970). У 1980-1984 заочно навчалася в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту. Автор понад 60 наукових праць. Очолює наукову лабораторію літературного краєзнавства, головний редактор щорічного гуманітарного альманаху «Освітянські вітрила», який видається Миколаївським державним університетом з 2003 р. (Стаття Л. Старовойт «Специфіка психологізму в прозі Оксани Смоли присвячена дослідженню особливостей використання засобів психологізму в прозових творах молодої письменниці з м.Баштанки).

У 1996 р. у складі авторського колективу книги «Історія української культури» стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». 

В 2004 р. нагороджена Грамотою Верховної Ради України.

 

Використані джерела:

Старовойт Людмила Василівна [Текст] // Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса: Альманах / Уклад. І. І. Александренко. – Миколаїв: «Можливості Кіммерії», 2006. – С. 78.  

---