Головна Новини Люди твої, Баштанщино Запобігання проявам корупції Режим підвищеної готовності Інформація для користувачів з вадами зору

Консультації Миколаївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги

Порядок призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій

20 березня 2019 року Уряд прийняв постанову “Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Ухваленим документом встановлюються розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також жертвам нацистських переслідувань.

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особовірахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, — за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

I групи – 3 850 гривень;

II групи – 3 400 гривень;

III групи – 2 950 гривень;

2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, – 1 295 гривень;

3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 3 850 гривень;

4) членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 840 гривень;

5) учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 530 гривень.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби;

Особам, яких тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів Міністерством соціальної політики на зазначені цілі регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти на спеціальнірахункиустанов виконання покарань і слідчихізоляторів;

УВАГА! Особи, які не отрималигрошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України “Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту” відповідний статус до 5 травня 2019 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2019 року.

Отже, учасникибойовихдій, які ЗВІЛЬНЕНІ в запас, мають до 25квітня 2019 року подати: заяву до районного військкомату про виплату допомоги (форма заяви є у військкоматі), посвідченняучасникабойовихдій, реквізитибанківськогорахунку, на який будуть перераховані кошти.

Заяви та документи НЕ подають і отримуютьвиплату АВТОМАТИЧНО:

- інвалідивійни (їм кошти будуть нараховані на банківський рахунок, або вони зможуть їх отримати у поштовомувідділенні);

- учасникибойовихдій, які служать (їм кошти будуть нараховані на банківський рахунок, або вони зможуть їх отримати у військовій частині).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Зазначити адресу та контакти вашого бюро

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:   https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Створення безпечних і нешкідливих умов праці. Державний нагляд за охороною праці.

Створення безпечних і нешкідливих умов праці

Згідно статті 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Куди звернутися?

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд);

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Якими органами здійснюється нагляд і контроль з охорони праці?

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції та інші органи. Цю структуру утворюють:

1. Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

2. Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

3. Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

4. Державний пожежний нагляд Міністерства надзвичайних ситуацій.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві!

Відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України«Про охорону праці» відповідальність за правильну організацію розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві покладається на роботодавця.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб-підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

У свою чергу, безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний:

• терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця, службу охорони праці (інженера з охорони праці), керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Куди звертатися?

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

• повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний 

випадок:

• робочий орган виконавчоїдирекції Фонду за місцезнаходженням

• підприємства за встановленою Фондом формою;

• підприємство, де працюєпотерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

• органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням

• підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

• установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

Важливо! Нещасні випадки класифікуються стосовно їх зв’язку з виробництвом. Якщо нещасний випадок виробничого характеру пов’язаний з виробництвом-складається акт форми Н-1, якщо нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом- складається акт форми НПВ.

Перелік необхідних документів!

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт за формою НВП, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1, складається також у чотирьох примірниках карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (акт за формою Н-5) додаються акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (акт за формою Н-1), або акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (акт за формою НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння ), пояснення свідків і потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), у разі потреби - медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться у матеріалах розслідування. Нещасні випадки реєструються роботодавцем у спеціальному журналі за встановленою формою.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти форми Н-5, Н-1 або НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства,- протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

• потерпілому або особі, яка представляє його інтереси (акти форми Н-5, Н-1 або НПВ, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання чи отруєння);

• керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам (акт форми Н-1 або НПВ);

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду (акти форми Н-5, Н-1 або НПВ, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання чи отруєння);

• відповідному територіальному органу Держгірпромнагляду (акт форми Н-1 або НПВ);

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий (акт форми Н-1 або НПВ);

• керівникові (спеціалістові) служби охорони праціпідприємства або посадовійособі (спеціалісту), на яку роботодавцемпокладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (актиформи Н-5, Н-1 або НПВ разом з інтимиматеріаламирозслідування).

Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство; у разі відсутності такого органу - відповідній місцевій держадміністрації. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 та карта обліку гострого професійного захворювання (отруєння) форми П-5 надсилається також до відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі реорганізації підприємства дані документи підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

Строки розгляду питання!?

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

1. обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

2. визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охоронупраці;

3. з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

4. визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

5. установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорон упраці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Судовий порядок!

Відповідно до трудового законодавства порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін., що може спричинити настання нещасного випадку на виробництві.

Особи – постраждалі внаслідок нещасного випадку на виробництві та щодо яких порушуться норми трудового законодавства, можуть звернутися до суду за місцем реєстрації постраждалої особи з позовною заявою в рамках адміністративного або кримінального провадження.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0800213103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Реєстрація місця проживання новонародженої дитини

Де може бути зареєстроване місце проживання новонародженоїдитини?

10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування (раніше цюфункціюздійснювала Державна міграційна служба). З передачею повноважень у сфері надання міграційних послуг від Державної міграційної служби України органам місцевого самоврядування, зазналаспрощення і процедура реєстрації місця проживання новонародженоїдитини. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. В першу чергу, дитина не може бути зареєстрована в квартирі чи будинку, де не зареєстрованийні один з його батьків (усиновлювачі) або у відповідних випадках, де не проживаєопікун або не знаходиться навчальний заклад чи заклад охорони здоров’я, в якому вона проживає. Також вона не може бути зареєстрована, як власне і всі інші, в нежилому приміщенні.

В який термін з моменту народження потрібно зареєструвати місце проживання дитини?

Відповідно до статті 6Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Де реєструють місце проживання новонароджених і які необхідні документи?

Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, встановлено, що за бажанням батьків чи одного з них документи для реєстрації місця проживання дитини можуть бути подані через органи державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Для реєстрації місця проживання новонародженої дитини за місцем проживання батьків або одного із них можна також звернутися в регіональний Центр надання адміністративних послуг.

Серед документів, які необхідно буде подати батькам є:

1. Заяву про реєстрацію місця проживання, встановленоїформи;

2. Копії паспортів батьків;

3. Витяг про державну реєстрацію народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України ( у разі державної реєстрації народження дитини матір’ю одиначкою);

4. Копію свідоцтва про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

5. Квитанцію про сплату адміністративного збору;

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

документ, що посвідчує особу представника;

документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Реєстрація місця проживання дитини через органи соціального захисту!

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонародженої одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини. Зокрема законодавством тепер передбачено, що реєстрації проживання новонародженої дитини відбувається під час оформлення допомоги при народженні.

Для реєстрації місця проживання дитини одним із батьків (опікуном) до органу соціального захисту населення подається квитанція про сплату державного мита або копія посвідчення, яке дає право на звільнення від сплати мита. Як проходить реєстрація місця проживання новонародженої дитини: Орган соціального захисту населення у строк до трьох календарних днів надсилає територіальному підрозділу ДМС інформацію за формою, встановленою МВС, та документи, необхідні для реєстрації місця проживання новонародженої дитини. Територіальні підрозділи ДМС у строк до п’яти календарних днів після надходження зазначених документів подають органу соціального захисту населення інформацію про реєстрацію місця проживання дитини. У разі коли особа, яка звернулася за допомогою, подала неправдиві відомості про реєстрацію місця свого проживання, територіальний підрозділ ДМС повідомляє про це органу соціального захисту населення, який надсилає зазначеній особі інформацію про неможливість зареєструвати місце проживання дитини. У разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені були залишити місця проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.

Яка відповідальність передбачена за порушення терміну, наданого для реєстрації місця проживання?

Законодавці визнали прострочення реєстрації новонароджених дітей без поважних причин проступком, за який треба карати штрафом в таких розмірах, - від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - але відразу, без попередження. Це правило зазначено в статті 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розмір неоподатковуваного мінімуму при виконанні норм адміністративного та кримінального законодавства дорівнює 50% щомісячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це положення закріплене в пункті 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Відповідно до нього - норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень

 Штраф складатиме суму: в діапазоні 17-51 грн.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Як оформити інвалідність дитини!?

Хто така дитина з інвалідністю?

Дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1Закону України "Про охорону дитинства").

Особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодіїі з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").

Які причини інвалідності?

1. Вроджені аномалії (вади серця, захворювання органів дихання, кістково-м'язової системи та інших життєвоважливих органів).

2. Хвороби нервової системи (такі, як дитячий церебральний параліч).

3. Психічні розлади.

4. Серйозні травми різного походження.

Які переваги встановлення інвалідності?

1. Пенсія, що надається державою — грошова допомога, призначена для придбання необхідних медикаментів та різноманітних засобів догляду за хворою дитиною.

2. Право безкоштовного проїзду в міському транспорті (крім таксі).

3. Пільговий проїзд у залізничному, повітряному та річковому транспорті.

4. Безкоштовне санітарно-курортне лікування.

5. Безкоштовне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо).

6. Безкоштовне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування.

7. Ряд привілеїв для матері дитини з інвалідністю:

пільга при сплаті податків з доходу;

можливість працювати за скороченим графіком роботи;

додаткова відпустка;

достроковий вихід на пенсію.

Які етапи отримання інвалідності?

1. Направлення дільничого педіатра на про ходження лікарської комісії (ЛКК) у поліклініці за місцем проживання та на здачу необхідних аналізів.

2. Медико-санітарна експертиза (необхідні документи):

направлення з поліклініки (зі всіма висновками та результатами аналізів);

свідоцтво про народження дитини;

паспорт одного з батьків (що займатиметься оформленням документів, а в подальшому — отримуватиме допомогу);

заява батьків;

довідка з Центру надання адміністративних послуг про реєстрацію місця проживання фізичних осіб;

інші папери, які можуть підтвердити стан здоров'я дитини (виписки з лікарень тощо);

ксерокопії вищеперелічених документів.

3. Протягом певного часу Вам видадуть довідку про визнання дитини дитиною з інвалідністю.

4. Звернення з даною довідкою до Управління Пенсійного Фонду за місцем проживання для оформлення пенсії по інвалідності.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Правове регулювання програми «доступні ліки»

Як отримати безкоштовні ліки?

1. Зверніться до лікаря та отримайте правильно виписаний рецепт (зразок за посиланням).

2. Завітайте до аптеки з позначкою "Доступні ліки".

3. Отримайте ліки безкоштовно або з частковою доплатою за рецептом.

4. Вартість ліків повністю або частково оплачує держава.

Порядок отримання ліків за електронним рецептом?

З квітня 2019 року запрацює електронний рецепт і Національна служба здоров'я України почне оплати аптекам за програмою.

Як отримати ліки за електронним рецептом?

Перехід програми "Доступні ліки" до НСЗУ дозволить пацієнтам отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка має договір з НСЗУ, без прив'язки до місцевості, де цей рецепт був виданий.

Як пацієнтові отримати ліки в аптеці за електронним рецептом?

Крок 1. Пацієнт записується та приходить на прийом до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким у нього підписана декларація.

Важливо! Пацієнт має звернутися саме до свого лікаря. Якщо ви ще не підписали декларацію, це варто зробити. Без декларації скористатися програмою "Доступні ліки" буде неможливо.

Крок 2. Лікар проводить прийом і виписує рецепт.

Крок 3. Під час виписування електронного рецепту лікар разом з пацієнтом мають перевірити, чи номер мобільного телефону, зазначений в декларації є актуальним і належить пацієнту. Лікар повинен назвати вам код мобільного оператора та останні цифри номера.

Крок 4. Після перевірки номера телефону лікарвиписує рецепт в електронній системі охорони здоров’я.

Крок 5. На мобільний телефон пацієнта приходить смс з унікальним номером рецепта та кодом підтвердження для отримання ліків в аптеці. Зміст СМС: "Ваш рецепт: ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ. Код підтвердження: ХХХХ".

Як отримати ліки за електронним рецептом?

Крок 6. За необхідності або на прохання пацієнталікар може роздрукувати консультаційний висновок, який містить розділ з призначеннями, зокрема призначенням ліків. В цьому розділі зазначається інформація про виписані ліки та номер електронного рецепта.

Крок 7. Пацієнт йде у будь-яку зручну для нього аптеку, що бере участь у програмі "Доступні ліки". Називає працівнику аптеки номер рецепта.

Крок 8. Працівник пропонує пацієнту лікарські засоби, які є в ційаптеці і входять в програму "Доступні ліки".

Крок 9. Пацієнт обирає один із лікарських засобів і називає чотиризначний код підтвердження та отримує свої ліки. Якщо необхідного препарату немає, пацієнт може піти в іншу аптеку і отримати ліки там.

Що потрібно знати лікарю?

Лікар має виписати пацієнту рецепт на лікарський засіб, який відповідає його стану.

Для ефективного використання бюджетних коштів рецепт виписують не за комерційною назвою, а на основі міжнародної непатентованої назви (МНН) діючої речовини ліків.

В аптеці пацієнт може вибрати – отримати найдешевший лікарський засіб безкоштовно, або обрати іншу торгову марку, доплативши певну суму.

Де пацієнт може обміняти рецепт на ліки?

Щоб знайти відповідну аптеку, де можна одержати безкоштовні лікарські засоби, скористайтесь картою, де за областями постійно оновлюється перелік закладів, що беруть участь у програмі.

Які МНН (міжнародна непатентова наназва (діюча речовина)) входять до програми реімбурсації?

Серцево-судинні заворювання:

Аміодарон (Amiodarone)

Амлодипін (Amlodipine)

Атенолол (Atenolol)

Верапаміл (Verapamil)

Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide)

Спіронолактон (Spironolactone)

Фуросемід (Furosemide)

Дигоксин (Digoxin)

Еналаприл (Enalapril)

Ізосорбідудинітрат (Isosorbidedinitrate)

Карведілол (Carvedilol)

Клопідогрель (Clopidogrel)

Метопролол (Metoprolol)

Нітрогліцерин (Glyceryltrinitrate)

Симвастатин (Simvastatin)

Бісопролол (Bisoprolol)

Бронхіальна астма:

Беклометазон (Beclometasone)

Будесонід (Budesonide)

Діабет ІІ типу:

Метформін (Metformin)

Гліклазид (Gliclazide)

Сальбутамол (Salbutamol)

Якщо в аптеці закінчились безкоштовні ліки, або ті, що відшкодовуються?

Пацієнт може обрати іншу торгову назву та доплатити різницю.

Пацієнт може звернутись в іншу аптеку.

Пацієнт може зачекати, поки ліки надійдуть в аптеку.

Вимоги до аптеки-учасника програми.

У кожному аптечному закладі, що бере участь в урядовій програмі "Доступні ліки", обов’язково має бути наявний найдешевший генерик (найдешевший препарат) та перелік цін відшкодування.

Аптека надає місцевим владам фінансовий звіт та документальне підтвердження продажу лікарських засобів, котрі підлягають відшкодуванню, та отримує повернення коштів з місцевих бюджетів протягом 15 робочих днів.

Які ліки пацієнт може отримати безкоштовно, а за які потрібно доплачувати?

Реєстр оптово-відпускних цін визначає максимальну ціну препарату, який може взяти участь в урядовій програмі "Доступні ліки".

Держава компенсує вартість найдешевшого лікарського засобу, який подав заявку на участь в програмі "Доступні ліки". Тобто, такий препарат пацієнт матиме змогу отримати безкоштовно.

Дорожчий препарат, ціна на який не перевищує граничну референтну, пацієнт може отримати, доплативши різницю між мінімальною ціною та роздрібною ціною обраного препарату.

Ліки, ціна на які перевищує референтну ціну в 5 сусідніх країнах, не підпадають під програму відшкодування.

Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 21 січня 2019 року.

Чи можна отримати безкоштовні ліки без рецепта?

Уряд не буде обмежувати вільний ринок ліків. Якщо пацієнт бажає придбати випробувані ним ліки, не маючи рецепта від свого лікаря, – він може це зробити у будь-якій аптеці.

Проте у такому випадку аптека не матиме підстав для того, щоб відпустити даний лікарський засіб безкоштовно або зі знижкою.

Для лікарських засобів, які підлягають відшкодуванню, МОЗ встановить максимальну роздрібну торговельну надбавку на продаж ліків на рівні 15%.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення

Вихідна допомога- це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат, які, для прикладу, виплачуються при переведенні на роботу в іншу місцевість.

Розмір вихідної допомоги

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням.

Вихідна допомога призначається:

Вихідна допомога у розміріне менше одного середньомісячного заробіткувиплачується у наступних випадках:

відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП);

зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП);

виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);

поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Вихідна допомога у розмірідвох мінімальних заробітних платвиплачується у наступних випадках:

у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 КЗпП).

Вихідна допомога у розміріне менше тримісячного середнього заробіткувиплачується у наступних випадках:

порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП)

Вихідна допомога у розміріне менше шестимісячного середнього заробіткувиплачується у наступних випадках:

у разі припинення повноважень посадових осіб (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП).

Порядок обчислення

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:

працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);

був оформлений простій не з вини працівника;

працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно достатей 25 і 26 Закону України "Про відпустки"тощо.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Строки виплати вихідної допомоги

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Порядок отримання податковоїзнижка на навчання

Право на отримання податковоїзнижки на навчання

Відповідно дост.166 п.166.3 ПКУподати декларацію з метою отримання податкової знижки мають право громадяни, які понесли витрати на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення.

Тобто, право на отримання податкової знижки мають платник податку та/або члени сім’ї першого ступеня спорідненості (батьки, чоловік, дружина, діти, у тому числі усиновлені).

Якщо за навчання студента сплатили особи, які не є членами його сім’ї першого ступеня споріднення (дід, баба та інші особи), вони не мають права на податкову знижку.

Відшкодування розповсюджуються лише на послуги вітчизняних вищих навчальних закладів та не враховує оплату додаткових курсів чи навчання на військовій кафедрі.

Умови отримання податкової знижки на навчання

Особа, що хоче отримати виплату повинна відповідати наступним критеріям:

мати громадянство України та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);

не бути приватним підприємцем;

розмір річної заробітної плати повинен бути вище суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду);

оформити знижку необхідно до кінця податкового року, наступного за звітним. Наприклад, у 2019 році податкова знижка буде враховувати витрати понесені на навчання в 2018 році, а в 2020 році за 2019 рік.

Куди звертатися?

До Державної фіскальної служби за місцем реєстрації платника.

Перелік необхідних документів

Документи, що підтверджують право на податковузнижку на навчання:

заява із зазначенням реквізитів рахунку для перерахування відшкодування.

копія паспорта громадянина України та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП)

податкова декларація про майновий стан і доходи подається за формою, затвердженою наказом МФУ від 02.10.2015 № 859;

відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери;

договір з навчальним закладом;

довідку про отримані у звітному році доходи (за формою № 3);

документи, що підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення).

Розмір податкової знижки на навчання

Розмір податкової знижки складе 18 % від вартості навчання.

До податкової знижки включаються фактичноздійснені протягом звітного податкового року витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, договорами з навчальним закладом, довідкою про отримані у звітному році доходи; документами, які підтверджують ступінь споріднення тощо.

Звертаємо увагу на те, що податкова знижка нараховується на доходи, які отримані у вигляді заробітної плати, при цьому сума податкової знижки не повинна перевищувати розмір заробітної плати, яку платник отримав протягом року.

Терміни подання документів для отримання податкової знижки

Граничний термін подання декларації для реалізації права на податкову знижку за 2018 рік – 31 грудня 2019 року.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Строк виплати коштів

Після проведення відповідних перерахунків кошти будуть повернуті платнику протягом 60 дніву спосіб, зазначений ним у декларації.

Приклад розрахунку податкової знижки на навчання

Ваша заробітна плата за рік становила 66 тис. грн. З неї було стягнено ПДФО в розмірі 18 % (66 000*0,18 = 11 880 грн.). Вартість року навчання склала 32 тис. грн.

Далі проводяться наступні розрахунки:

66 000 – 32 000 = 34 000 грн.

34 000 * 0,18 = 6 120 грн.

11 880 – 6 120 = 5 760 грн. – розмір податкової знижки.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Умови та наслідки розірвання договору дарування

Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. Стаття 717 ЦК України визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи. Таким чином, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. 

Чинне законодавство (ч.2 ст.717 ЦК України) чітко обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку діюмайнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний. Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність. Безоплатність дарування – це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги. Як і будь-який договір, договір дарування може припинитися. Звичайно, загальних положень ЦК України в цьому питанні ніхто не скасовував. Але оскільки передача чогось у дар — процес специфічний, ЦК України встановлює деякі особливості для припинення.

Так, договір дарування може припинятися у випадку:

• його розірвання;

• односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.

Розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов’язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору. Правовим наслідком односторонньо горозірвання договору є припинення зобов’язань сторін (ч. 2 ст.653 ЦК України).

 

Підстави для розірвання договору дарування

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин. Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. 

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не в праві розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник в праві розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. 

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурнуцінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

 

Обов'язкова умова розірвання договору дарування

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника.

При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України.

 

Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогахст. 258 ЦК України). 

Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст. 727 ЦК України. 

Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів:

• з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

• з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка;

• з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність.

Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

Наслідки розірвання договору дарування

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе.

Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває.При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди.

Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Соціальні відпустки та порядок їх надання


Відпу́стка— час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом що регулюєвідпустки є Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 року.

Згідно з законодавством відпустки поділяються на:

1) щорічні відпустки;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

3) творчі відпустки (стаття 16 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

4) соціальні відпустки (стаття 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року).

Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

 Види соціальних відпусток

Згідно з Законом України "Про відпустки" соціальні відпустки поділяються на такі види:

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

до пологів - 70 календарних днів;

після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінкиїй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опікудитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вікутрьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу). Особам, зазначеним у частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy


 

Багаж та ручна поклажа: як правильно перевозити речі під час авіаперельотів.

 

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу в аеропортах України закінчуються не раніше ніж за 45 хвилин до часу відправлення рейсу за розкладом.

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу здійснюються на підставі квитка та одного із зазначених документів:

• - паспорт громадянина України;

• - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

• - проїзний документ дитини;

• - дипломатичний паспорт;

• - службовий паспорт;

• - посвідчення особи моряка;

• - посвідчення члена екіпажу;

• - посвідчення особи на повернення в Україну;

• - паспортний документ іноземця, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;

• - у випадках, передбачених міжнародними договорами України,- інші документи, що можуть використовуватися для виїзду за кордон

Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу весь багаж пасажира, передбачений для повітряного перевезення, підлягає зважуванню. До речей ручної поклажі, яка за правилами авіаперевізника може перевозитись у салоні повітряного судна, прикріплюється бирка «В кабіну», «Ручна поклажа» (Approved Cabin Baggage).

Авіаперевізник або агент з обслуговування зобов’язаний зазначити у багажній квитанції кількість і вагу прийнятого до повітряного перевезення багажу та видати пасажиру відривний талон ідентифікаційної багажної бирки на зареєстрований багаж.

За наявності у пасажира квитка в електронному вигляді відомості щодо кількості та ваги багажу зазначаються в електронному вигляді в системі відправок DCS.

Для позначення особливих умов повітряного перевезення зареєстрованого багажу додатково до ідентифікаційної багажної бирки прикріплюється спеціальна попереджувальна багажна бирка без номера («Крихкий» (Fragile); «Пріоритетний» (Priority); «Тварини» (Live Animals); «Трансфер» (Transfer); «Крісло колісне» (Wheelchair); «Дитина без супроводу» (UM); «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft) тощо). Форма багажних бирок має відповідати Резолюціям ІАТА.

Після реєстрації та оформлення багажу авіаперевізник відповідає за цілісність і схоронність зареєстрованого багажу. Цілісність та схоронність ручної поклажі забезпечує пасажир. Збереження багажу, на який прикріплено бирку «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft), забезпечує пасажир до моменту передачі його для завантаження у багажне відділення біля повітряного судна.

Плата за повітряне перевезення багажу, вага якого перевищує встановлену авіаперевізником норму безкоштовного провезення, стягується відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифу. Оплата за перевезення такого багажу оформлюється квитанцією про оплату наднормового багажу або ордером різних зборів.

 

Багаж

1. Вимоги до багажу

1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником.

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа).

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см. Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене. Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж.

4. Інформація щодо максимальної кількості та ваги багажу, що приймає авіаперевізник для транспортування без оплати, вноситься до правил застосування тарифів та зазначається у правилах авіаперевізника і договорі перевезення, що надається пасажиру.

5. Інформація щодо оплати повітряного перевезення наднормового багажу надається авіаперевізником, агентом з продажу та/або агентом з обслуговування під час бронювання повітряного перевезення або під час реєстрації пасажира та оформлення багажу.

6. Оплата повітряного перевезення наднормового багажу здійснюється відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифом, що діє на день оформлення ордеру різних зборів або квитанції про оплату наднормового багажу та на дату вильоту, зазначену у квитку. Така оплата може бути здійснена попередньо за згодою авіаперевізника під час оформлення квитка або в аеропорту під час реєстрації. У разі несплати пасажиром відповідних тарифів і зборів авіаперевізник має право відмовити у повітряному перевезенні наднормового багажу.

7. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у меншій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, авіаперевізник зобов’язаний повернути пасажиру різницю між сумою сплачених коштів та вартістю повітряного перевезення фактичної кількості багажу. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у більшій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, пасажир має здійснити доплату за перевезення фактичної кількості багажу.

8. У разі перевантаження повітряного судна чи за відсутності вільного тоннажу авіаперевізник, повідомивши про це пасажира, має право здійснити перевезення його багажу наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника в найкоротший строк. Авіаперевізник самостійно визначає, який багаж буде перевезено наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника.

9. Максимальна вага та кількість багажу, що приймається до повітряного перевезення безкоштовно, визначається правилами застосованого тарифу та зазначається у договорі повітряного перевезення.

10. Авіаперевізник зобов’язаний вжити заходів для здійснення повітряного перевезення пасажира та його зареєстрованого багажу на борту того самого повітряного судна, особливо якщо згідно з чинним законодавством вимагається присутність пасажира під час проведення митних процедур щодо багажу. У разі перевезення зареєстрованого багажу на борту іншого повітряного судна авіаперевізник зобов’язаний за вибором пасажира здійснити доставку багажу у найкоротший строк за наданою пасажиром у акті про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) адресою або компенсувати його транспортні витрати, пов’язані з доставкою такого багажу відповідно до вимог правил авіаперевізника.

11. Оформлення багажу за вибором авіаперевізника може здійснюватися відповідно до вагової концепції (baggage weight concept) або поштучної концепції (baggage piece concept), тобто комбінацією характеристик ваги, розміру, кількості місць.

12. Авіаперевізник відповідає за збереження багажу з моменту його реєстрації до повітряного перевезення та до моменту видачі пасажиру.

Прийняття багажу авіаперевізником до повітряного перевезення підтверджується виданим пасажиру відривним талоном багажної ідентифікаційної бирки та багажною квитанцією щодо кількості та ваги місць, які прийняті до повітряного перевезення. З моменту прийняття авіаперевізником багажу до перевезення і до моменту його видачі доступ пасажира до зареєстрованого багажу забороняється, крім випадків проведення його ідентифікації або додаткового догляду відповідними уповноваженими службами.

2. Умови безкоштовного перевезення багажу

1. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, пасажир має право перевезти безоплатно такий незареєстрований багаж (ручну поклажу) та відповідає за його збереження, зокрема: жіноча і чоловіча сумки, папка для паперу, верхній одяг, жакет, парасолька або палиця, друковані видання для читання під час польоту, харчування для дитини, необхідне під час польоту, дитяча дорожня люлька (за присутності дитини віком до 1 року), прогулянковий дитячий візок, складене крісло колісне та/або милиці. Загальна вага незареєстрованого багажу (ручної поклажі), за винятком крісла колісного, не має перевищувати 7 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника.

2. Авіаперевізник має право розширити перелік та загальну вагу речей, які перевозяться безоплатно.

3. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, авіаперевізник може стягувати додаткову плату за перевезення: речей пасажирів (незалежно від їх найменування), розмір, вага яких не відповідає вимогам правил авіаперевізника; не запакованих відповідно до вимог глави 5 цього розділу речей пасажирів незалежно від їх найменування та призначення; побутової та теле-, відео-, аудіо-, фототехніки, вага одного місця якої понад 10 кг; квітів, саджанців рослин, харчової зелені, висушених рослин, дерев та кущів загальною вагою понад 5 кг; кореспонденції, яка супроводжується фельд’єгерями; тварин (свійських або диких), птахів, бджіл та іншої живності, за винятком собаки-поводиря, який супроводжує пасажира з інвалідністю або з обмеженою рухливістю.

4. Авіаперевізник має право розширити перелік речей, за перевезення яких може стягуватись додаткова плата, незалежно від правил застосування тарифу.

3. Оголошена цінність багажу

1. Пасажир має право оголосити цінність свого зареєстрованого багажу.

2. Цінність зареєстрованого багажу оголошується для кожного місця багажу окремо. У разі оголошення цінності багажу пасажир повинен сплатити вартість, визначену тарифом авіаперевізника.

3. Для підтвердження оплати повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю авіаперевізник або агент з продажу повинен видати ордер різних зборів або квитанцію про оплату наднормового багажу, в якій зазначаються пункти, між якими здійснюється перевезення багажу з оголошеною цінністю.

4. Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника. У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

4. Групове перевезення багажу

1. На вимогу пасажирів, які подорожують групою, або членів однієї родини, авіаперевізник зобов’язаний об’єднати їх багаж.

2. Об’єднання місць багажу стосується тільки норм безкоштовного перевезення багажу. Багаж має оформлятися для кожного пасажира окремо. Об’єднання місць багажу групи пасажирів або членів однієї родини стосується тільки об’єднаної норми безкоштовного перевезення багажу кожного пасажира.

Груповий багаж за згодою пасажира оформлюється на одну уповноважену всіма пасажирами особу, що входить до складу групи цих пасажирів або родини. При цьому у перевізних документах кожного пасажира мають зазначатися кількість місць та вага його багажу.

5. Вимоги до упаковки багажу

1. Пасажир має забезпечити належне пакування кожного місця багажу, яке забезпечує його збереження під час повітряного перевезення та обробки і унеможливлює заподіяння шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, а також унеможливлює вільний/випадковий доступ до вмісту багажу сторонніх осіб. Авіаперевізник має право не приймати до перевезення багаж як зареєстрований, пакування якого не відповідає вимогам цього пункту, або вимагати від пасажира додатково запакувати багаж. Відповідність пакування багажу вимогам цього пункту визначає авіаперевізник.

2. Багаж, який має зовнішні пошкодження, що не впливають на його цілісність під час повітряного перевезення та обробки і не можуть заподіяти шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, може бути прийнятий до повітряного перевезення як зареєстрований багаж за згодою авіаперевізника. Про наявність та вид пошкодження багажу авіаперевізником або його агентом з обслуговування робиться відмітка у багажній квитанції (бирці «Limited Release» - перевезення з обмеженою відповідальністю), яку засвідчує підписом пасажир.

6. Обмеження щодо приймання до перевезення речей як багажу

1. Речі, які заборонено включати до багажу: товари, предмети, рідкі та інші речовини, здатні створити значний ризик для здоров’я пасажирів, безпеки польоту чи власності авіаперевізника або інших пасажирів під час перевезення, зокрема вибухонебезпечні, стиснуті гази, матеріали, що викликають корозію, окисники, радіоактивні матеріали, магніти, легкозаймисті матеріали, отруйні, шкідливі або подразнювальні речовини, а також будь-які інші предмети та речовини, визначені в The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та постанові Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 723 «Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом» як такі, що заборонені для перевезення на пасажирських повітряних суднах.

2. Речі, які не слід включати до зареєстрованого багажу: ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, гроші, ключі, коштовності, електронне обладнання, фото-, відеотехніку, вироби з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів і каміння, окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, цінні речі, медикаменти, медичну документацію, документи, що посвідчують особу; товари, предмети, лікарські препарати, перевезення яких заборонено або обмежено чинними законами будь-якої країни, з території якої, на територію якої або через територію якої здійснюватиметься рейс; товари, які не є придатними для перевезення за їх характером, вагою, розміром, формою або запахом; живих тварин та птахів, крім випадків, передбачених у главі 2 розділу XII Авіаційних правил України. У разі вкладення зазначених речей до зареєстрованого багажу, авіаперевізник не відповідає за їх схоронність.

3. Речі, які рекомендовано перевозити у ручній поклажі: ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, електронне обладнання (фото-, відеотехніка, комп’ютерна техніка, носії інформації), програмне забезпечення, гроші, ключі, коштовності (дорогоцінні та напівдорогоцінні метали і каміння), окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, медикаменти у необхідній кількості на час подорожі, медичну документацію, паспорти та інші документи, що посвідчують особу, унікальні чи незамінні речі, інші цінні предмети.

4. Речі, які можуть прийматися до перевезення як зареєстрований багаж за попередньою згодою авіаперевізника: вогнепальна зброя (в тому числі бойова, мисливська, спортивна), пневматична, газова зброя, пістолети та револьвери, призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за властивостями кулями, холодна зброя всіх видів та конструктивно подібні до неї вироби, патрони та запасні частини до зброї, а також навчальна, вихолощена, музейна, сувенірна, колекційна та бутафорська зброя за наявності у фізичної або юридичної особи відповідного дозволу на її зберігання, носіння та перевезення, рушниці і пістолети для підводного полювання. Предмети і речовини, заборонені до перевезення пасажирами та членами екіпажів повітряних суден цивільної авіації, визначаються авіаційними правилами України.

5. Пасажир має право включати до зареєстрованого багажу свої побутові речі, алкогольні напої, нерадіоактивні речі медичного призначення та речі для туалету і першої потреби, у тому числі ємності з аерозолями медичного призначення й інші речі та речовини, дозволені для перевезення в обмеженій кількості відповідно до The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та у кількості, дозволеній відповідними контролюючими органами.

7. Право на відмову в прийманні до перевезення багажу

1. Зареєстрований багаж пасажира, який не з’явився на посадку на борт повітряного судна, підлягає обов’язковому вивантаженню з повітряного судна.

2. Авіаперевізник має право відмовитися прийняти багаж як зареєстрований, якщо він належним чином не упакований у валізи із замками або інші відповідні контейнери, які забезпечують безпечне транспортування багажу та його обробку з використанням звичайних засобів обробки вантажів.

3. Авіаперевізник має право відмовити у перевезенні або подальшому перевезенні як багажу речей, визначених у пунктах 1-3 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, якщо на підставі відповідних документів виявить, що такі речі містять будь-які недозволені матеріали чи предмети. Авіаперевізник не відповідає за речі, які він відмовився приймати до перевезення як багаж.

4. Авіаперевізник може за бажанням пасажира перевезти речі, визначені в пунктах 1,2 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, як несупроводжуваний багаж (вантаж) з урахуванням вимог глави 9 цього розділу авіаційних правил України.

8. Право на догляд

1. З метою забезпечення безпеки польоту та відстеження речей, визначених у пунктах 1 та 2 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, авіаперевізник має право вимагати від пасажира пройти контроль на безпеку, який здійснюють служби авіаційної безпеки авіаперевізника, аеропорту, і надати багаж для догляду, а також доглядати чи організувати догляд багажу за відсутності пасажира. У разі відмови пасажира надати багаж для догляду авіаперевізник має право відмовити у перевезенні такого пасажира та/або багажу.

2. Авіаперевізник не відповідає за шкоду, заподіяну пасажиру або його багажу в разі виявлення під час здійснення догляду або інших видів контролю щодо безпеки предметів, заборонених для повітряного перевезення, за винятком випадків недбалості авіаперевізника.

3. Авіаперевізник або агент з обслуговування забезпечує виконання процедури ідентифікації зареєстрованого багажу пасажирів, які не з’явилися на борт повітряного судна або покинули його до відправлення.

9. Несупроводжуваний багаж

1. За бажанням пасажира і за згодою авіаперевізника багаж може бути оформлений як несупроводжуваний багаж.

2. Несупроводжуваний багаж приймається до повітряного перевезення між тими самими пунктами, між якими подорожує пасажир, відповідно до квитка і тільки після самостійного митного оформлення багажу пасажиром.

3. Повітряне перевезення несупроводжуваного багажу оформлюється авіавантажною накладною, здійснюється згідно з правилами повітряних перевезень вантажів, що затверджуються авіаперевізником, і оплачується згідно з тарифами на перевезення вантажів, встановленими авіаперевізником.

Ручна поклажа

1. До ручної поклажі приймаються речі, які мають вагу та габарити, встановлені правилами авіаперевізника, що дозволяє безпечно розмістити їх у салоні повітряного судна на багажних полицях або під сидінням крісла. Забороняється розміщення ручної поклажі та дозволених до перевезення речей у проходах салону повітряного судна.

2. До речей, які не відповідають установленим авіаперевізником вимогам до ручної поклажі або які не дозволяється перевозити в пасажирському салоні повітряного судна, застосовуються правила для зареєстрованого багажу.

3. Ручна поклажа не має містити будь-яких колючих та ріжучих предметів, у тому числі манікюрних ножиць та пилочок, голок для медичних ін’єкцій, в’язальних спиць, металевих ножів, штопорів, предметів, пристроїв та іграшок, що імітують усі види зброї, запальничок у вигляді пістолетів та інших видів зброї, а також предметів із затупленими кінцями, якими можна завдати тілесних ушкоджень. Також забороняється заносити на борт повітряного судна в ручній поклажі будь-які рідини, суспензії, креми, пасти ємністю понад 100 мл (грамів) в одному флаконі (тюбику). Загальний об’єм зазначених речовин у ручній поклажі, упакованих в тару ємністю до 100 мл (грамів), не має перевищувати 1 л (кг) на одного пасажира. У разі використання обладнання для перевірки рідини, аерозолів та гелів їх об’єм для повітряного перевезення не обмежується. Предмети і речовини, заборонені до перевезення у пасажирському салоні, але дозволені до перевезення у багажу, визначаються авіаційними правилами України.

4. За ручну поклажу протягом усього перевезення відповідає пасажир.

 

Перевезення деяких категорій багажу

1. Перевезення багажу в салоні повітряного судна

1. Авіаперевізник має право прийняти до повітряного перевезення у салоні повітряного судна речі, які зазначені у пункті 2 глави 6 розділу XI Авіаційних правил України та потребують особливих застережних заходів під час повітряного перевезення або особливих умов обробки.

2. Речі, які пасажир вважає непридатними для перевезення у вантажному відсіку повітряного судна, приймаються до повітряного перевезення у пасажирському салоні лише за попереднім погодженням з авіаперевізником та з урахуванням вимог цих Авіаційних правил.

Перевезення таких речей оплачує пасажир відповідно до правил авіаперевізника та з урахуванням кількості необхідних для його перевезення пасажирських місць.

3. Вага одного нестандартного місця багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, не має перевищувати 80 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника, а його розміри мають давати змогу розмістити багаж на окремому(их) пасажирському(их) кріслі(ах). Упаковка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, має забезпечити належне його кріплення на пасажирському(их) кріслі(ах) та відповідати санітарним нормам.

4. Доставка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, до повітряного судна, його завантаження, розміщення в салоні повітряного судна, розвантаження та перевезення у межах терміналів аеропорту здійснюється пасажиром або агентом з обслуговування, за попереднім замовленням та з оплатою цих послуг.

2. Перевезення тварин (птахів)

1. Повітряне перевезення собак, котів, птахів та інших тварин здійснюється за умови одержання дозволу авіаперевізника під час бронювання повітряного перевезення. Тварини, які приймаються до повітряного перевезення, обов’язково мають бути належним чином розміщені у контейнерах/клітках і мати чинні свідоцтва про вакцинації та довідки про стан їх здоров’я, дозволи на ввезення в країну призначення чи транзиту. Тварини мають бути чисті, охайні та не мати неприємного запаху. Авіаперевізник має право визначати спосіб перевезення і обмежити кількість тварин, що дозволяється перевозити на одному рейсі.

2. Повітряне перевезення тварин, прийнятих як зареєстрований багаж разом з контейнером і харчуванням, має оплачуватися як додаткова послуга, яку пасажир має сплатити відповідно до тарифу, установленого авіаперевізником.

3. Службові собаки, які допомагають працівникам державних органів, командам рятувальників, перевозяться безкоштовно разом з контейнерами і продуктами для їх харчування. Таке перевезення попередньо має бути узгоджене з авіаперевізником.

4. У пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити: службових собак у супроводі кінолога; службових тварин, у тому числі собак-поводирів для сліпих і глухих пасажирів за умови, що на тваринах є ошийник і намордник; дрібних тварин, маса яких разом із засобами перевезення не перевищує 8 кг. Службова собака або собака-поводир має перебувати біля ніг кінолога/пасажира, а клітки птахів мають бути покриті щільною світлонепроникною тканиною. Пасажир відповідає за тварину, яка перевозиться у пасажирському салоні.

5. Тварини, маса яких із засобом перевезення перевищує 8 кг, перевозяться в багажно-вантажних відсіках повітряного судна (крім собак-поводирів та службових собак).

6. Обов’язок надання всіх необхідних для перевезення тварин документів, передбачених чинним законодавством країни відправлення, призначення або транзиту, покладається на пасажира. Авіаперевізник не відповідає за травмування, втрату, захворювання або загибель тварин, які сталися внаслідок відмови у ввезенні їх до країни пункту призначення або транзиту, якщо такої шкоди не заподіяно внаслідок недбальства авіаперевізника.

7. У разі невиконання пасажиром вимог пунктів 1-6 цієї глави Авіаційних правил України авіаперевізник має право під час реєстрації пасажира на власний розсуд прийняти остаточне рішення щодо прийняття до повітряного перевезення чи відмови в перевезенні тварин (птахів).

 

Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

Стаття 101 Повітряного Кодексу України. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

• Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.

• У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення про:

1. відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;

2. наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.

• Дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Проходження та припинення альтернативної (не військової) служби

Право на альтернативну (невійськову) службу

Громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України.Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни:

звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу;

яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).

Громадянам, які звільняються з роботи у зв'язку з направленням для проходження альтернативної служби, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Громадянин, направлений на альтернативну службу, не має права:

ухилятися від проходження альтернативної служби;

брати участь у страйках;

займатися підприємницькою діяльністю;

навчатися в закладах освіти, крім середніх або вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання;

відмовлятися від місця проходження альтернативної служби, визначеного відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації.

Ухиленням від проходження альтернативної служби вважається:

неприбуття без поважних причин на місце проходження альтернативної служби, зазначене у направленні, або прибуття із запізненням більше ніж на три календарні дні;

самовільне припинення виконання службових обов'язків;

несвоєчасне (пізніше ніж за п'ять календарних днів) повідомлення відповідному структурному підрозділу місцевої державної адміністрації про надання відпустки з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також про попередження власником або уповноваженим ним органом щодо звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби або вчинення інших дій, місцева державна адміністрація може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п'яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і військовий комісаріат, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах.

Направлення на альтернативну службу

Куди звернутись?

Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу особисто подає письмову заяву до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації за місцем проживання.

Необхідні документи

Заява про направлення на альтернативну службу подається у довільній формі із зазначенням мотивів неможливості проходження строкової військової служби та підтвердженням істинності релігійних переконань громадянина. До заяви додаються документи, що підтверджують істинність його релігійних переконань, копія документа про освіту, довідка про склад сім'ї та довідка з місця роботи або навчання.

У разі порушення громадянином установленого строку подання заяви у ній мають бути зазначені причини її несвоєчасного подання.

Заява про направлення на альтернативну службу приймається за наявності паспорта. Відсутність паспорта є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Строк розгляду

Заява громадянина про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина.

У разі потреби до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації запрошуються представники релігійних організацій, громадськості та вживаються в межах законодавства інші заходи для встановлення належності громадянина до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, та істинності його релігійних переконань.

Підстави для відмови

Підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є:

несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори;

відсутність підтвердження істинності релігійних переконань;

неявка громадянина без поважних причин до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.

Інші причини не можуть бути підставою для відмови в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори.

Проходження альтернативної служби

Громадяни проходять альтернативну службу переважно в межах населеного пункту за місцем проживання або у місцевості, звідки вони мають можливість щоденно повертатися до місця проживання.

У разі проходження громадянином альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевості, звідки він не має можливості щоденно повертатися до місця проживання, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний надати громадянину з дня початку служби місце в гуртожитку або інше впорядковане тимчасове житло.

Конкретне місце проходження альтернативної служби визначається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації.

Умови та місце проходження альтернативної служби

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.

Строк альтернативної служби

Строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби, встановлений для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби, встановлений для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Початком альтернативної служби вважається день, коли громадянин фактично приступив до роботи на підприємстві, в установі, організації, визначений наказом про прийняття на роботу.

У разі направлення громадянина для проходження альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевість, звідки він не може щоденно повертатися до місця проживання, строк альтернативної служби визначається з урахуванням часу, необхідного для переїзду до місця служби та у зворотному напрямку.

Зміна місця проходження служби

Під час проходження альтернативної служби громадянин має право звернутися до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з мотивованою заявою щодо зміни місця проходження служби, а також дострокового звільнення з неї на підставах, передбачених Законом.

У разі самовільного припинення або систематичного невиконання без поважних причин покладених на громадянина службових обов'язків власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має право звернутися до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з клопотанням про дострокове розірвання трудового договору.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку достроково розірвати трудовий договір з громадянином, який проходить альтернативну службу.

Припинення альтернативної служби

Альтернативна служба припиняється у разі закінчення строку її проходження або достроково за рішенням місцевої державної адміністрації.

Рішення місцевої державної адміністрації щодо дострокового припинення альтернативної служби є обов'язковим як для власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, так і для громадянина.

Альтернативна служба достроково припиняється у разі:

призову громадянина на строкову військову службу за власним бажанням;

визнання громадянина непридатним за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

виникнення у громадянина права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин, передбаченого законодавством про військовий

обов'язок і військову службу;

засудження громадянина до позбавлення волі;

порушення вимог статті 8 Закону.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Патронат над дітьми

Сімейний патронат – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин ст. 252 Сімейного кодексу України.

Порядок встановлення патронату

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини.

Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя. Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

Специфіка та предмет договору про патронат

Обмеження щодо вихователя

Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:

обмежені у дієздатності;

визнані недієздатними;

позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи

за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

є особами без громадянства;

перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Обов’язкова умова: один з патронатних батьків має бути безробітним, бо основним місцем роботи стає опіка над дитиною, відповідно йому чи їй нараховуватиметься страховий стаж.

Ч.1 ст.256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

Предметом договору є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням. Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Сторони і форма договору про патронат.

Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини.

Вимога щодо форми договору - укладається в письмовій формі згідно ст. 253 Сімейного кодексу України

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідноЦивільного кодексу України. Важливо:Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

Зміст договору про патронат

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно ст. 253 Сімейного кодексу України 

Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. Типовий договір про патронат над дитиною

Згода дитини на патронат

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно ст. 254 Сімейного кодексу України

Стаття 12 Конвенції про права дитини звучить:

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

Плата за виховання дитини.

Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Фінансування послуг патронату складається з оплати праці патронатного вихователя (п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи) та соціальних виплат на влаштованих під патронат (два прожиткові мінімуми на кожну дитину відповідного віку). Також у разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває одночасно двоє і більше дітей, малюк віком до 1 року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина, розмір грошового забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50%. Також роботодавець (орган опіки та піклування) сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування патронатного вихователя. Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя. Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:

патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;

між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;

опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя

Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Цікаво знати!!! Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Порядок отримання дозволу на зброю

Хто має право на отримання дозволу?

Для одержання дозволу на придбання пристроїв травматичної дії отримують особи з 21-річного віку згідно Наказу МВС України № 379 дек від 13.06.2000 року затверджена тимчасова Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів працівниками суду, правоохоронних органів їх близькими родичами, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народним депутатам, військовослужбовцям (крім строкової служби), журналістам, державним службовцями та особам, які беруть участь у охороні громадського порядку та державного кордону.

Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуютьсягромадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність.

Документи які необхідні для отримання дозволу!

Для отримання дозволу на придбання вогнепальної зброї, відповідно до пункту 12.2 Інструкції, необхідно подати до дозвільної системи органів внутрішніх справ відповідну заяву. До заяви подаються наступні документи:

· медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи;

· довідка про вивчення матеріальної частини зброї та правил поводження з нею;

· платіжний документ про сплату відповідних платних послуг та копії сторінок паспорту 1, 2 та 11.

При цьому, до надання дозволу на придбання зброї перевіряється наявність судимостей та поведінка особи за місцем проживання. Крім того, для оформлення документів потрібні чотири фотокартки розміром 3Х4 см, а для отримання дозволу на носіння та зберігання зброї - договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника зброї. Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.

Куди звернутися?

Видачу дозволів на придбання зброї, її реєстрацію та перереєстрацію здійснюють підрозділи дозвільної системи МВС України.

Порядок отримання дозволу на зброю!

1. Звернутись до працівників дозвільної системи відповідного районного відділу внутрішніх справ та замовити довідку про відсутність судимості. При цьому, з`ясувати перелік та контакти організацій які проводять курси з вивчення матеріальної частини зброї і правил поводження з нею.

2. Записатись на курси з вивчення матеріальної частини зброї і правил поводження з нею. За результатами проходження курсів та здачі іспиту видається відповідна довідка. Для підготовки до іспиту варто ознайомитись з методичним посібником.

3. Отримати в наркологічному диспансері сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, а в психоневрологічному диспансері – медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів.

4. Після цього в лікарні за місцем проживання або у платному медичному закладі пройти медичний огляд та отримати медичну довідку для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи. При цьому, для отримання такої довідки необхідно надати дві фотокартки розміром 3Х4 см.

5. Укласти в будь-якій страховій компанії договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності для власників зброї.

6. Придбати металевий ящик або сейф, які встановити за місцем проживання. Металевий ящик краще надійно прикріпити до підлоги або стіни (для працівників правоохоронних органів, відповідно до вимог Інструкції, кріпити металевий ящик для зберігання зброї до стіни або підлоги – обов'язково).

7. Для прискорення отримання дозволу на придбання зброї, звернутись до дільничного інспектора поліції за місцем проживання і попросити провести спеціальну перевірку за місцем проживання. В ході перевірки інспектор перевіряє наявність металевого ящика для зберігання зброї та його відповідність вимогам Інструкції, збирає дані про поведінку особи в побуті та за місцем проживання.

За результатами перевірки дільничний інспектор складає відповідний рапорт, який направляє до відповідної дозвільної системи або видає на руки громадянину.

·  Через банківську установу оплатити вартість послуг дозвільної системи з надання відповідного дозволу та зберегти відповідну квитанцію.

· З`явитись з усіма зібраними документами, їх копіями та двома фотокартками до дозвільної системи у часи прийому та подати заяву про надання дозволу на придбання зброї.

· Отримати дозвіл на придбання зброї, придбати на підставі дозволу зброю та протягом десяти днів з`явитись до дозвільної системи для реєстрації зброї і отримання дозволу на її носіння і зберігання.

· Для отримання дозволу на носіння і зберігання зброї, відповідно до пункту 12.5 Інструкції, необхідно подати відповідну заяву, до якої додаються фотокартки, дублікат дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продаж зброї, платіжний документ про оплату відповідної послуги дозвільної системи та копія договору страхування цивільної відповідальності.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Порядок та підстави видачі дублікатів нотаріальних документів

Поняття "дублікат" (лат.-подвоєний) визначається як другий примірник якого-небудь документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Отже, дублікат документа являє собою додатковий примірник цього самого документа з рівнозначною останньому юридичною силою. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії видається дублікат втраченого документа.

Підстави видачі дубліката документа?

У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

Важливо, що у випадку видачі довіреності особою, щодо якої вчинена нотаріальна дія, є виключно довіритель, що випливає з положень ст. 239 Цивільного кодексу України, де зазначається, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Отже, представник за довіреністю не має права на отримання нотаріального дубліката. Крім того, право на отримання дубліката документа має лише та особа, яка отримувала примірник документа при його посвідченні чи видачі. Наприклад, якщо продавець при посвідченні договору купівлі-продажу не отримував примірник договору, він не може звернутися за отриманням його дубліката.

Місце видачі дубліката документа?

До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого або зіпсованого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.

Видача дубліката заповіту спадкоємцям або виконавцю заповіту

Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця. До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопію свідоцтва виконавця заповіту). Дублікат секретного заповіту не видається.

Видача дубліката довіреності?

Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності перевіряє дійсність цієї довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей. Дублікати втрачених довіреностей підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за №1378/13252 (із змінами). Дублікат документа має юридичну силу його оригінального примірника. Якщо ж довіреність втратилачинність, то виданий дублікат також не зможе набрати юридичної сили. Крім того, видача дубліката тягне за собою втрату чинності документа, дублікат якого видається, що є неможливим у випадку видачі дубліката недійсного документа. Логічно, що видача дубліката завжди спрямовується на відновлення юридичної сили втраченого або пошкодженого документа, тому дублікат недійсного документа не може бути виданий.

Зміст дубліката документа!

Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втративчинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Встановлено, що видача дубліката документа включає одночасно два аспекти нотаріальної діяльності: вчинення нотаріальної дії та видачу інформації, яка становить предмет нотаріальної таємниці. Згідно з положеннями ст. 53 Закону України "Про нотаріат" право на отримання дубліката документа мають виключно фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0800213103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Організація і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до п.1.4. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністра оборони України №560 від 11.11.2009 навчальні збори за метою проведення поділяються на:

навчальні збори призначеного складу - підготовка військовозобов’язаних за відповідними спеціальностями і посадами у складі підрозділів, військових частин (установ), до яких вони призначені за мобілізаційним планом;

навчальні збори з підготовки фахівців дефіцитних спеціальностей - підвищення рівня підготовки військовозобов’язаних з найбільш дефіцитних для Збройних Сил України спеціальностей, яких не вистачає в районах комплектування військових частин (установ);

перевірочні збори - перевірка системи оповіщення, збору і приймання мобілізаційних ресурсів відповідно до встановлених планами термінів. Проходження зборів військовозобов'язаними

Порядок проведення навчальних зборів?

Проведення навчальних зборів планується одночасно з проведенням заходів оперативної, бойової підготовки та підготовки з мобілізаційних питань військ (сил). Проведення навчальних зборів призначеного складу у військових комісаріатах планується протягом року під час проведення мобілізаційних навчань військових комісаріатів та у підготовчий період. За даними військового обліку районні (міські) військові комісаріати здійснюють вивчення і попередній відбір військовозобов’язаних для проходження навчальних зборів без виклику їх у військові комісаріати. Сповіщення військовозобов’язаних, відібраних кандидатами для призову на навчальні збори, проводиться для перевірки їх облікових даних та проведення медичного огляду. Сповіщення проводиться шляхом вручення повісток встановленого зразка, у яких зазначено час прибуття до військового комісаріату. Військовозобов’язані, які призиваються на навчальні збори, підлягають медичному огляду, що проводиться відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України). За результатами медичного огляду в особові справи офіцерів запасу вкладають оновлені картки медичного огляду відповідних військово-лікарських комісій, а в списках військовозобов’язаних, які складаються у трьох примірниках, роблять відповідні записи із зазначенням результату медичного огляду.

На військовозобов’язаних, призваних на навчальні збори, військові комісаріати подають командирам військових частин (установ) перший примірник списку військовозобов’язаних, третій залишається у військовому комісаріаті. Перший та другий примірники списків військовозобов’язаних вручаються командиром (начальником) військової частини (установи) старшому команди під особистий підпис. Список військовозобов’язаних є підставою для зарахування військовозобов’язаних на всі види забезпечення у військовій частині (установі).

Перевезення військовозобов’язаних до місця проведення навчальних зборів та в зворотному напрямку проводиться залізничним, морським, річковим або автомобільним транспортом.

Команди військовозобов’язаних чисельністю до 54 осіб під час проїзду залізничним транспортом перевозяться пасажирськими потягами за діючим графіком руху потягів, команди чисельністю понад 54 особи за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України можуть перевозитися військовими ешелонами.

Внутрішня служба на навчальних зборах здійснюється відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Звільнення їх із розташування військової частини (установи) проводиться командиром (начальником) військової частини (установи) відповідно до вимог статей 199-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Про проведення навчальних зборів з військовозобов’язаними повідомляються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, на території яких розташовані військові частини (установи) чи з території яких призиваються військовозобов’язані, за три місяці до їх початку, а про проведення перевірочних зборів - за один місяць.

Проходження зборів військовозобов'язаними!

Ст. 29Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає порядок проходження зборів військовозобов'язаними. Зокрема, військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних видається відповідний наказ командира військової частини. Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону. 

На військовозобов'язаних поширюється дія статутів Збройних Сил України. Військовозобов’язані можуть бути призвані районними (міськими) військовими комісаріатами на навчальні збори до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу. Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до Закону. Військовозобов'язані у період між навчальними зборами можуть залучатися за планом Генерального штабу Збройних Сил України та органів управління іншими військовими формуваннями за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України до перевірочних зборів строком до 15 днів як без відриву від виробництва, так і з відривом. 

Загальний строк зборів під час перебування військовозобов'язаних у запасі не може перевищувати 10 місяців. При цьому час перебування на перевірочних зборах зараховується до загального строку перебування на навчальних зборах. Загальний строк виконання обов’язків служби у військовому резерві не може перевищувати трьох місяців на рік, якщо інше не визначено законом. У разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов'язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.

Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору.

Поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори в пункт і в строк, установлені військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Призвані на збори військовозобов'язані забезпечуються матеріальними засобами в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пільги військовозобов'язаними на весь період зборів!

За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна платана підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону. Військовозобов'язаним, які на день призову на збори не працюють, на весь період зборів включаючи час проїзду до військової частини і назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Звільнення від проходження зборів!

Ст. 30 Закону України «Про військовийобов'язок і військову службу» визначає категорії осіб, які звільняються від проходження зборів.

Від проходження зборів звільняються (крім резервістів):

1) працівники Збройних Сил України та інших військових формувань;

2) працівники підприємств, установ і організацій цивільної авіації, які безпосередньо забезпечують перевезення, обслуговування та ремонт повітряних суден і аеродромної техніки;

3) плавучий склад суден морського і річкового транспорту та суден рибної промисловості в період навігації;

4) особи, які працюють у сільському господарстві, а також зайняті на підприємствах з ремонту сільськогосподарської техніки, - в період посівних і збиральних робіт, за винятком перевірочних зборів;

5) науково-педагогічні (педагогічні) працівники вищих, професійно-технічних і середніх навчальних закладів - в період, коли у цих закладах проводяться заняття;

6) студенти вищих навчальних закладів з денною і вечірньою формами навчання - на весь строк навчання, а студенти вищих навчальних закладів із заочною формою навчання і такі, що здаютьі спити екстерном, а також аспіранти та докторанти - в період екзаменаційних сесій;

7) вагітні військовозобов’язані-жінки;

8) особи, звільнені з військової служби, - протягом року після звільнення в запас, за винятком перевірочних зборів;

9) військовозобов'язані, які мають дітей віком до трьох років або трьох і більше дітей віком до 16 років;

10) військовозобов'язані - у зв'язку з депутатською діяльністю;

11) військовозобов'язані, заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнний час;

11-1) військовозобов'язані, які уклали контракт про перебування у резерві служби цивільного захисту, - з метою підготовки резерву служби цивільного захисту;

12) студенти, які навчаються у вищих і середніхдуховних навчальних закладах;

13) священнослужителі, які займають посаду в одній з релігійних організацій, що діє за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку;

14) кандидати в народні депутати України, зареєстровані в установленому порядку, за їх заявою - до дня опублікуваннярезультатіввиборів включно.

В окремих випадках, за наявності інших поважних причин і подання військовозобов'язаними відповідних документів, рішення про звільнення від проходження зборів приймається районним (міським) військовим комісаріатом, де вони перебувають на військовому обліку.

 

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy


 

Додаткова відпустка одиноким матерям

Одинокою матір’ю вважається:

• жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;

• вдова;

• жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, попри факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Визначення терміну «одинока мати», застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Документальне підтвердження права на додаткову відпустку одиноким матерям

Жінка, яка не перебуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Довідка органів ДРАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;

• Копія паспорта.

Вдова:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Копія свідоцтва про укладення шлюбу;

• Копія свідоцтва про смерть чоловіка;

• Копія паспорта.

Жінка, яка виховує дитину без батька:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Копія свідоцтва про розірвання шлюбу;

• Офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Якщо працівниця не доведе факту, що вона справді виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.

Зокрема, одним із таких документiв, наприклад, може бути:

• рiшення суду про позбавлення вiдповiдача батькiвських прав;

• ухвала суду чи постанова слiдчого про розшук вiдповiдача в справi за позовом про стягнення алiментiв;

• акт, складений соцiально-побутовою комiсiєю, створеною первинною профспiлковою органiзацiєю чи будь-якою iншою комiсiєю, утвореною на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або акт дослiдження комiтетом самоорганiзацiї населення, у якому зi слiв сусiдiв (за наявностi їхнiх пiдписiв в актi) пiдтверджується факт вiдсутностi участi батька у вихованнi дитини;

• довiдка зi школи про те, що батько не бере участi у вихованнi дитини (не спiлкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участi в батькiвських зборах), тощо.

Тобто для отримання додаткової соцiальної вiдпустки розлучена жiнка, крiм заяви про надання цiєї вiдпустки, копiй свiдоцтва про народження дитини та розiрвання шлюбу, має подати роботодавцю один із названих вище або будь-який iнший документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi батька у вихованнi дитини.

Підстави для надання додаткової відпустки

Наявність:

• двох або більше дітей віком до 15 років;

• дитини з інвалідністю;

• усиновленої дитини;

• дитини в одинокої матері;

• дитини у батька, яку він виховує без матері (зокрема й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

• дитини під опікою (піклуванням);

• дитини у прийомних батьків.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей, одна дитина може бути врахована кілька разів. Тобто, якщо у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна з них є дитиною з інваліднісю, то така мати має право на відпустку за двома підставами. Якщо є кілька підстав для надання відпустки, передбаченої її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Тривалість додаткової відпустки

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, на сьогоднішній день становить 10 календарних днів. Святкові і неробочі дні не враховуються. Тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів. Але при цьому святкові і неробочі дні не оплачують. При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Тривалість невикористаних соціальних відпусток на дітей за попередні роки повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяли на той час.

Строк давності права на додаткову соціальну відпустку

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей. Якщо одинока мати, яка працює і сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 року — тривалістю 7 календарних днів за кожен календарний рік до виповнення дитиною повноліття, а з 2010 року — тривалістю 10 календарних днів. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку, а у разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки. Додаткова соціальна відпустка надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік. Працівник може використати її незалежно від дати народження дитини (до чи після).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


 

Відповідальність за вчинення булінгу

Ч. 1 ст. 16 "Конвенції про права дитини" передбачає, що жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.
Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. (ст. 52 Конституції України).
 
Булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту").
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого".
 
Форми булінгу
Найпоширенішими формами булінгу є:
• словесніобрази, глузування, обзивання, погрози;
• образливі жести або дії, наприклад, плювки;
• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви;
• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.
 
Види булінгу
Види булінгу можна об’єднати в групи вербального, фізичного та емоційного (соціального) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу. 70% знущання відбувається вербально: принизливі обзивання, дошкуляння, жорстока критика, плямування репутації, висміювання, агресивні зауваження, записки з погрозами застосування насилля, поширення неправдивих обвинувачень, ворожих чуток та пліток. 
• Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).
• Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
• Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
• Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.
• Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відеобійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).
 
Відповідальність за вчинення булінгу
Керівник закладу освіти забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:
• з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
• розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);
• повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти".
Відповідно до п.11 ч. 2 ст. 54 Закону України "Про освіту"педагогічні працівники зобов`язані захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
 
Цивільна відповідальність
Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітньою особою
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1179 ЦКУ неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав.
Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності
Згідно ст. 1180 ЦКУ шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.
 
Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами
Відповідно до ст. 1182 ЦКУ шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
В даному випадку дієзагальне правило про дольовий характер зобов’язань із множинністю осіб: частки відповідальності зобов’язаних осіб (батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників) є рівними, крім випадків, коли один із них не доведе, що його вина у неналежному вихованні та здійсненні нагляду є меншою від інших.
Ступінь вини самих неповнолітніх осіб, які завдали шкоди, на розмір відповідальності їх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не впливає.
 
Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав
Відповідно до статті 1183 Цивільного кодексу України батьки, позбавлені батьківських прав зобов’язані відшкодовувати шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми.
Зміст відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав за шкоду, завдану їх неповнолітньою дитиною, визначається аналогічно до змісту відповідальності батьків, які не втратили свого батьківського статусу.
Однак особи, позбавлені батьківських прав,не нестимуть відповідальності, якщо доведуть, що нанесена шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язком.
Відповідальність за шкоду, завдану дитиною, покладається на батьків протягом трьох років після позбавлення батьківських прав від дня набрання законної сили рішення суду про позбавлення батьківських прав.
Особи, позбавлені батьківських прав, притягуються до відповідальності за власну вину, тому при виконанні ними обов’язку з відшкодування шкоди вони не набувають права регресної вимоги до своєїдитини як до безпосереднього заподіювача шкоди.
Отже, вирішуючи питання про притягнення батьків, позбавлених батьківських прав, до відповідальності за шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми, встановлюється наявність вини батьків та причинний зв’язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою.
 
Адміністративна відповідальність
 
Стаття 1734 "Булінг (цькування) учасника освітнього процесу" Кодексу України про адміністративні правопорушення
 
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Діяння, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
Діяння, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
 
Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу - тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку".
 
Кримінальна відповідальність
З настанням 16 річного віку до кривдника мають застосовуватися санкції Кримінального кодексу України, якщо в його діях є ознаки складу злочину. У випадках особливо жорстокого поводження кривдника з жертвою кримінальна відповідальність настає з 14 річноговіку.
 
Отримати консультацію з правових питань можна у Першому Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: м.Миколаїв, вул.Образцова, 4а/2, (0512) 47-20-90, 47-20-91.
Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.
 
Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

 

Пільги та гарантії для осіб з інвалідністю

Особою, з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Соціально-побутове та медичне забезпечення осіб з інвалідністю

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню Види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Особа, з інвалідністю, яка не одержує пенсію та постійно проживає на території України, має право на державну соціальну допомогу. Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1. Особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності.

2. Особам з інвалідністю I групи

3. Особам з інвалідністю II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.

4. Особам з інвалідністю III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.

Послуги, що надаються особам з інвалідністю безоплатно чи на пільгових умовах

Особам з інвалідністю і дитина з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку. особи з інвалідністю I та II груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю. Особам з інвалідністю I, II груп і сім'ям, у складі яких є два або більше осіб з інвалідністю, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (по хвилинним, по секундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою. Особам з інвалідністю I, II груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. Особам з інвалідністю по слуху надаються послуги із сурдоперекладу та сурдотехніка. Дітям з інвалідністю та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

Передача у власність автомобіля виданого особі з інвалідністю

Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитині з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інваліднісю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.

Дитина з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем (у разі необхідності з ручнимкеруванням), і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом, за наявності відповідного документа на право управління автомобілем, набуває один із повнолітніх членів сім’ї (або найближчих родичів) особи з інвалідністю. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Безоплатне придбання лікарських засобів

Особа з інвалідністю, яка отримує пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, дитина з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування. Особи з інвалідністю I і II груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків] їх вартості.

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається пільга на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів.

Особа з інвалідністю та дитина з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Позачергове обслуговування осіб з інвалідністю

Особа з інвалідністю I та II груп мають право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. При тому, інформація про право на позачергове обслуговування має бути розташована на видному місці.

Безоплатний проїзд осіб з інвалідністю

Особи з інвалідністю I та II групи, дитина з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).

Особи з інвалідністю, дитина з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Право на освіту

Для дітей з інвалідністю, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України), за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.

Діти з інвалідністю, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дитини з інвалідністю. Студентам, які є дітьми з інваліднісю та особами з інвалідністю I-III групи, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги: https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.


Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку

Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку є необхідністю вирішення гострих житлових проблем, таких як несплата житлово-комунальних послуг усіма повнолітніми квартиронаймачами, утворення заборгованість за такі послуги та наявність судового рішення про її стягнення.

Бажання розділити особового рахунку на оплату комунальних послуг може виникнути за різних обставин:

в одному помешканні живуть декілька сімей або осіб, які не бажають залежати один від одного при оплаті комунальних платежів;

між мешканцями відсутня згода на розподіл комунальних платежів чи один із пожильців взагалі не надає кошти на таку оплату.

У зв’язку із цим може складатися парадоксальна ситуація, оскільки обов’язок по сплаті комунальних платежів несуть всі власники та особи, що проживають у квартирі або будинку. Обслуговуючі організації хвилює лише факт надходження коштів на їх рахунки. Якщо хтось із мешканців не бажає надавати кошти на оплату, виходить, що інші мешканці мають оплачувати рахунки і за себе, і «за сусіда». Оскільки особовий рахунок єдиний і невчасна оплата може тягнути за собою застосування санкцій (пеня, штрафи тощо). Розподіл особових рахунків дає можливість кожному, за ким такий рахунок закріплений, оплачувати виключно за ті послуги, які були спожиті саме ним.

Особовий рахунок

Особовий рахунок - це «ідентифікатор» («умови») доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами. При розрахунку вказується конкретний платник, до якого (при несвоєчасному здійсненні виплат) буде пред'явлений судовий позов з боку органів житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ).

Перед розділенням особових рахунків в приватизованих квартирах необхідно врахувати ряд важливих моментів. Так, за законом, постачання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі укладеного з власником квартири договору про обслуговування прибудинкової території та оплату комунальних послуг. Даний документ тісно пов'язаний з порядком користування житлом (в якості основних параметрів виступає кількість зареєстрованих і площа квартири). Вищезазначена угода укладається з одним із мешканців квартири, який повинен проводити щомісячну оплату послуг ЖКГ. Інші члени сім'ї мають рівні права на користування житлом.

Дана особливість докладно описана у чинній статті 156 Житлового кодексу УРСР, якою встановлюються права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Мешканці дійшли згоди

У випадку, якщо мешканці дійшли згоди щодо необхідності розподілу особових рахунків, вони можуть подати заяви до обслуговуючої організації та отримати кожен окремо особовий рахунок на сплату комунальних платежів. Суттєвим для цього є наявність згоди усіх проживаючих у квартирі осіб та власників між собою. Поділ особового рахунку має здійснюватися на прохання наймача. В результаті змінюється суть договору найму, і квартира стає комунальною. Члени сім'ї «перетворюються» у сусідів. Право на поділ особового рахунку має дієздатний і повнолітній громадянин України, що зареєстрований та проживає в квартирі. Для поділу рахунків до ЖЕК повинні бути здані заяви від усіх співвласників житла. При цьому оплата за комунальні послуги проводитися з урахуванням кількості зареєстрованих мешканців у квартирі. При відсутності лічильників розмір платежів багато в чому залежить від площі приміщення.

Примусовий розподіл особових рахунків у судовому порядку

Проблема ж може виникнути у випадку, якщо такої згоди немає і один із мешканців не зважає та відверто ігнорує правила співжиття та думку інших мешканців. В такому випадку виникає необхідність примусового розподілу особових рахунків у судовому порядку.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:

за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Разом із тим, вирішити питання про поділ особових рахунків як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я, та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні.

При подачі позовної заяви, питання про необхідність поділу особових рахунків, має бути поставлено чітко і коректно. Важливо визначитися з порядком користування житлом (кому і яка кімната буде належати). Варто звертати увагу, що після поділу житлові умови членів сім'ї не повинні погіршитися. Після винесення позитивного рішення про поділ особового рахунку, квартира або будинок, залишається у загальному користуванні, але кожен власник стає власником своєї частини житла та здійснює оплату за неї. Як вже згадувалося, одна частина квартири (кімнати) виділяється в окреме користування, а друга - в загальне. Якщо квартира занадто маленька, то для чіткого визначення порядку користування може проводитися будівельна експертиза.

Успішний розділ особового рахунку дає реальну можливість мешканцеві приватизувати свою кімнату (якщо квартира не була приватизована). Це, в свою чергу, дозволить розпоряджатися житлом на свій розсуд, не цікавлячись думкою «сусідів». У ситуації, коли квартира перебуває у приватній власності, мешканець може оплачувати тільки ту частину приміщення, яка відійшла йому за рішенням суду. Для цього проводиться перерахунок, відкривається новий особовий рахунок і складається договір.

Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б врегульовувала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між спільними сумісними власниками квартири, то у даному випадку з метою врегулювання даногоцивільно-правового спору необхідно використовувати норму ч.2 ст.373 ЦК України за правилами аналогії закону, встановленої ч.1 ст.8 ЦК України.

Позитивне рішення суду

Така ж правова позиція відображена в рішенні Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.02.2013р. у справі № 2035/5980/2012 про розділ особового рахунку на оплату комунальних послуг.

Пеня за несвоєчасну оплату та відмова від централізованого опалення

9 листопада 2017р. Верховна Рада України на засіданні ухвалила закон про житлово-комунальні послуги. Документ визначає єдину термінологію, запроваджує штрафи за прострочення оплати і надає можливість відмовитися від централізованого опалення і постачання гарячої води. Також закон передбачає запровадження перевірки якості послуг і можливість зменшити розмір сплати у разі надання неякісних послуг.

Штрафи за прострочення виплат

Споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому у договорі. Цей штраф буде не вище 0,1 відсотка за кожен день прострочення від суми боргу. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Також якщо споживач отримає зарплатню із затримкою, або ж держава невчасно перераховує кошти на субсидії, штрафні санкції не застосовуються. Цю норму запроваджено з 1 січня 2019 року.

Договірні засади на отримання послуг ЖКГ

Учасниками договору є споживач (індивідуальний або колективний), управитель та безпосередньо виконавці комунальних послуг. Ціни на комунальні послуги встановлюють уповноважені державними органами або органами місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком не регулюється на державному рівні, а вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін. Типовий договір з надання послуг затверджується Кабінетом міністрів. Ціна ж складається із витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (відповідно до кошторису витрат) і винагороди управителю. Змінюватися ціна може виключно за погодженням сторін. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець протягом 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг

• індивідуальний договір (облік наданих послуг на вході в будинок та на вході у квартиру)

• індивідуальний договір (облік наданих послуг лише на вході в будинок)

• колективний договір (укладається управителем або іншою уповноваженою особою (у тому числі ОСББ) від імені та за дорученням співвласників)

• колективний споживач (може виступати юридична особа, що об’єднує індивідуальних споживачів (ОСББ, ЖБК)

Комерційний облік

Це передбачає встановлення лічильників на будинках для обліку теплової енергії та води усіх будівель, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання).

Припинення надання послуг з боку споживача та виконавця

Виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі у встановлені терміни. А споживач має право відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води і розірвати договір, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору. Умовою для дозволу на відключення від централізованого опалення і постачання гарячої води є наявність певної кількості вже відключених квартир в будинку. І наостанок, документ дозволяє не сплачувати вартість комунальних послуг (крім теплопостачання), якщо споживач не жив у помешканні понад 30 календарних днів.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

****


Медичне обслуговування внутрішньо переміщених осіб

Правові підстави надання медичного обслуговування

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'ямедична допомога надається безоплатно (частина друга статті 49 Конституції України).

Внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я (стаття 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (частина друга статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

Порядок надання медичного обслуговування

Міністерство охорони здоров'я України забезпечує організацію надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів за місцем фактичного перебування внутрішньо переміщених осіб (частина друга статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою на ім'я головного лікаря такого закладу з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання (зі зразком заяви, як правило, можна ознайомитися в у відповідному закладі). Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (посилання).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до медичного закладу відповідного профілю.

Порядок забезпечення лікарськими засобами

Лікарські засоби відпускаються аптеками (закріпленими за відповідними лікувальними закладами) особам безоплатно і на пільгових умовах у разі їх амбулаторного лікування за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Увага! Безоплатно і на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються лише визначим групам населення, зокрема:

1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім'ї:

дітям віком до трьох років;

учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

неповнолітнім дітям померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

дівчатам-підліткам і жінкам з протипоказаннями вагітності, а також жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);

пенсіонерам, які отримують пенсію за віком або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;

особам з інвалідністю, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні";

особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні";

дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та іншим.

2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:

дітям з багатодітних сімей відповідно до Закону України "Про охорону дитинства";

учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" та іншим.

Водночас, діти віком від трьох до шести років, особи з інвалідністю I і II груп тощо отримують лікарські засоби з оплатою 50 відсотків від їх вартості.

Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги

Медичний працівник, який не надав без поважної причини допомогу, і який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, підлягає кримінальній відповідальності (стаття 139 Кримінального кодексу України).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy


Порядок дострокового виходу на пенсію військовослужбовця

Пенсійне забезпечення

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Зарахування періодів військової служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, провадиться шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду.

Куди звертатися

Задля оформлення дострокового виходу на пенсію необхідно звернутись до відповідних структурних підрозділів Пенсійного фонду. При собі необхідно матинаступний мінімальний перелік основних документів:

посвідчення учасника бойових дій;

довідка військового комісаріату про період (періоди) участі у бойових діях.

Що роботи у разі відмови в призначенні дострокової пенсії?

Але органи Пенсійного фонду можуть відмовити учасникам антитерористичної операції у призначенні дострокової пенсії, посилаючись на постанову правління Пенсійного фонду України " Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. У такому разі учасники бойових дій мають право звернутись до суду, де вони будуть звільненими від сплати судового збору.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy


Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями

У відповідності до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Так, учасники АТО, які мають кредитні зобов’язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Звільнення від сплати відсотків за користування кредитом

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов’язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувативідсотки, а у випадку нарахування – зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини. Пільги з погашення основного боргу по кредитній заборгованості (тіла кредиту) та пільги зі сплати комісій по кредиту – наразі чинним законодавством України не передбачені. 

Однак, щодо погашення тіла кредиту можна звернутись до банку з письмовою заявою про проведення реструктуризації та додати документи, що підтверджують проходження військової служби а боіншу участь в АТО, а також інші документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище заявника (наприклад, довідка про доходи, про розмір заробітної плати та ін.).

Зазначимо, що проведення реструктуризації заборгованості по кредиту проводиться тільки у випадку згоди на це банку, на підставі п. 3.3. Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009р. № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», якою банкам рекомендовано здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості позичальникам, які потрапили у скрутне матеріальне становище. Також цією ж постановою банкам рекомендовано: під час обговорення з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, шляхів погашення його заборгованості надавати позичальнику повну і доступну інформацію щодо кожного з наступних шляхів з метою усвідомлення позичальником механізму дії та усіх наслідків кожного з них: здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах згідно з принципами, рекомендованими Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів"); продаж заборгованості позичальника; передача права вимоги за кредитним договором позичальника; отримання послуг третіх осіб щодо повернення заборгованості позичальника; звернення-стягнення на майно.

Учасники АТО повинні здійснювати погашення виключно тіла кредиту та в індивідуальному порядку можуть домовитись із банком про кредитні канікули. Кредитні канікули – відстрочка сплати тіла кредиту на попередньо узгоджений з кредитною установою (банком) строк. Після закінчення зазначеного строку сплататіла кредиту має бути поновлена.

Дії позичальника, який має кредитні зобов'язання

1. Звернутись до банку з вимогою провести звірку зобов'язань та отримати довідку із сумою залишкузаборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.

2. Звернутись до банку із заявою про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту та про надання кредитних канікул, а також про звільнення від сплати страхових платежів, якщо такі передбачені кредитним договором.

3. У разі незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до голови правління банку з аналогічною заявою, у якій навести відомості про попереднє листування з банком.

4. У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку. У якості заходів забезпечення позову просити суд тимчасово припинити нарахування платежів за кредитним договором.

Оскільки процес врегулювання кредитної справи може затягнутись, є сенс зробити нотаріально засвідчену довіреність на іншу особу для представництва інтересів позичальника.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

 Запобігання та протидія домашньому насильству

 
Поняття домашнього насильства та його види
Відповідно до ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
 
Домашнє насильство, у свою чергу, поділяється на такі види:
1. економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
2. психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи;
3. сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності;
4. фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
 
Суб`єкти, які здійснюють заходи у сфері протидію домашньому насильству
 
Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" у своїх нормах чітко визначає перелік суб`єктів, які наділені відповідними повноваженнями для захисту осіб, які постраждали від домашнього насильства.
 
Органи Національної поліції
До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:
виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
взяття на профілактичниq облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;
взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Важливим є той факт, що поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.
 
Органи управління освіти, навчальні заклади та установи системи освіти
Органи управління освітою:
До повноважень органів управління освітою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції належать:
забезпечення підготовки фахівців відповідної кваліфікації та галузі знань з метою належного виконання ними функцій із запобігання та протидії домашньому насильству;
забезпечення впровадження в навчально-виховний процес на всіх освітніх рівнях, у тому числі включення до навчальних програм і планів, питань запобігання та протидії домашньому насильству;
забезпечення включення до освітньо-професійних програм під час встановлення державних стандартів освіти питань запобігання та протидії домашньому насильству;
участь у підготовці (перепідготовці, підвищенні кваліфікації) фахівців, які представляють суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
забезпечення включення до навчальних та виховних програм питань запобігання та протидії домашньому насильству;
методичне забезпечення навчальних закладів з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
 
Навчальні заклади та установи системи освіти
Навчальні заклади та установи системи освіти під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;
повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;
проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;
звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
 
Органи, установи і заклади охорони здоров`я
Органи охорони здоров`я
До повноважень органів охорони здоров’я у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:
розроблення та затвердження стандарту надання медичної допомоги постраждалим особам або особам, які ймовірно постраждали від домашнього насильства;
затвердження порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб;
методичне забезпечення установ і закладів охорони здоров’я з питань запобігання та протидії домашньому насильству;
звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
 
Установи і заклади охорони здоров`я
Установи і заклади охорони здоров’я під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
повідомляють уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про виявлення ушкоджень, що могли виникнути внаслідок вчинення домашнього насильства, а в разі виявлення ушкоджень у дитини - також службу у справах дітей;
у разі виявлення тілесних ушкоджень забезпечують в установленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб;
у разі виявлення ушкоджень сексуального характеру направляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію;
надають медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб;
інформують постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
 
Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб
Загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб у межах своїх повноважень здійснюють:
прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їхніх представників про отримання допомоги, зокрема соціальних послуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
інформування місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, уповноважених підрозділів органів Національної поліції України про виявлення фактів домашнього насильства за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалих осіб, крім випадків вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру, коли така згода не вимагається; у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини - інформування не пізніше однієї доби служби у справах дітей та уповноважених підрозділів органів Національної поліції України;
оцінку потреб постраждалих осіб;
надання постраждалим особам повної та вичерпної інформації про їхні права і можливості отримання ними дієвої допомоги;
надання відповідно до компетенції постраждалим особам соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної допомоги на безоплатній основі, сприяння наданню правової допомоги, а також забезпечення тимчасового притулку для таких осіб та їхніх дітей у порядку, передбаченому законодавством;
інформування в установленому законодавством порядку місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування про осіб, яким надавалася допомога, та про результати її надання.
 
Спеціальні заходи щодо протидіїд омашньомe насильству
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
обмежувальний припис стосовно кривдника;
взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
 
Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61
Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.
Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.
Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:
https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (далі- Допомога) мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

• жінки із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби;

• жінки, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;

• жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні;

• непрацюючі жінки;

• аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;

• жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Умови надання і тривалість виплати допомоги!

Допомога, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 – після пологів).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги!?

Згідно статті 9 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Куди звернутися!?

Жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби допомога призначається та виплачується за місцем основної служби.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і непрацюючим жінкам допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання.

Перелік документів для оформлення допомоги по вагітності та пологах!

Підставою для призначення допомоги є:

• заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

• листок непрацездатності – видається жіночою консультацією, в якій вагітнастоїть на обліку;

• довідка з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;

• довідка з центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;

• Пенсійного фонду України про те, що жінка, яка є фізичною особою - підприємцем, перебуває (не перебуває) на обліку в органах Пенсійного фонду України та не бере участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• довідка з банку про відкриття рахунку для отримання соціальних виплат;

• довідка з органу соціального захисту населення про те, що допомога за місцем реєстрації не призначалася (якщо подається заява за місцем фактичного проживання);

• паспорт;

• картка платника податків;

• трудова книжка;

• рішення про усиновлення чи встановлення опіки для осіб, які усиновили чи взяли під опікудитину.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…


 

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про Дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
 
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідчення мводія транспортного засобу з установленим терміном дії.
 
На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.
 
Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортних засобів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року, яке є обов'язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
 
Національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії дійсне протягом 30 років з дати його видачі.
 
Посвідчення водія, видане особ івперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.
 
Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, отриманий після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія або яка була позбавлена права на керування транспортним засобом чи здійснила обмін посвідчення водія протягом двох років з дати його видачі, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів у територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.
 
Підстави заміни посвідчення водія
 
Так відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», заміна водійських прав проводиться в таких випадках:
 
заміна першого водійського посвідчення, виданого на 2 роки;
посвідчення непридатне для використання (зіпсовано, не читаються записи);
змінені особисті дані власника (прізвище, ім’я та по батькові);
відкриття іншої категорії водійських прав;
отримання посвідчення нового зразка;
права були втрачені або вкрадені.
 
Куди звертатися?
 
До сервісного центру МВС або Центру надання адміністративних послуг. Обмін посвідчення водія проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи.
 
Які документи необхідні для заміни посвідчення водія?
 
У випадку непридатност іпосвідчення водія до використання, в тому числі з причини пошкодження або неможливості прочитати написи, проводиться заміна на нове посвідчення. При отриманні нових водійських прав старе посвідчення вилучається та надаються:
 
паспорта громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних у безконтактном електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання особи) або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус (в якому зазначено відомості про реєстрацію місця проживання);
копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків ;
посвідчення водія;
медичної довідки встановленого зразка.
 
Обмін посвідчення водія у зв’язку із зміною особистих даних (прізвище, ім’я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.
 
Оформлення та видача посвідчення водія з отриманням права на керування транспортними засобами іншої категорії здійснюється при подачі наступного пакета документів:
 
заява встановленого зразка (заповнюється в ТСЦ),
український паспорт або документ, що засвідчує особу і громадянство,
копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків,
документ, що підтверджує керування транспортними засобами (при необхідності),
медична довідка про придатність до керування транспортним засобом,
свідоцтво про закінчення курсів з підготовки, перепідготовки водіїв,
оригінал і ксерокопії документів про зміну П.І.Б. (в разі їх заміни),
довідка про проходження 20-годинного курсу навчання,
квитанції про оплату збору,
водійське посвідчення.
 
При втраті водійських прав потрібно повідомити сервісний центр МВС, а в разі крадіжки посвідчення — управління Національної поліції. Після звернення співробітниками ТСЦ буде проведена перевірка факту видачі раніше водійських прав. Якщо ніяких порушень виявлено не буде, протягом п’яти робочих днів буде оформлено і видано нове посвідчення водія. Для відновлення водійських прав в Україні необхідний наступний набір документів:
 
паспорт та ідентифікаційний код,
довідка з поліції (в разі крадіжки),
медична довідка.
 
Міжнародне посвідчення водія
 
Посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, дійсне на території України протягом 60 днів з дати видачі органами та підрозділами ДМС документів на постійне проживання в Україні і після цього підлягає заміні. Заміна таких посвідчень проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів (п.30 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідченьводія та допуску громадян до керування транспортними засобами").
 
Видані громадянам України за кордоном міжнародні посвідчення та посвідчення водія іноземної держави, які відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, підлягають обміну на національні посвідчення згідно з пунктом 25 Положення за умови, що зазначені громадяни України постійно проживають на території України.
 
Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного посвідчення водія, паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон сервісним центром МВС за заявою особи.
 
Міжнародне посвідчення водія видається без складання іспитів на підставі національного посвідчення водія, терміном дії на 3 роки. Для отримання міжнародного посвідчення водія необхідно звернутись до територіального сервісного центру МВС незалежно від місця реєстрації та надати наступні документи:
 
пред’явити адміністратору на місці оригінал національного посвідчення водія,
паспорт громадянина України,
паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
фотокартку розміром 3,5х4,5 см на матовому папері.
 
Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61
 
Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/
 
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.
 
Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.
 
Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:
 
https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy