Головна Новини Учасникам АТО та членам їх сімей Доступ до публічної інформації Люди твої, Баштанщино Запобігання проявам корупції Перехід на цифрове телевізійне мовлення

Історія села

ІСТОРІЯ СЕЛА Христофорівка
БАШТАНСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Поселення Христофорівка засноване в 1776 р. старими запорізькими козаками, що із-за похилого віку нездатні були нести військову службу. Завдяки Василю Васильовичу Енгельгардту поселенню Христофорівка 12 серпня
1777 року надано статус села Христофорівка. Сучасне село Христофорівка утворилося в 1920 році злиттям двох сіл – Балацьке та Христофорівка.
Першими поселенцями були брати Христофорові, звідки і назва села, потім тут оселялися інші козаки – Дорошенки, Бондаренки…
На території нашого села було три поміщика: П.Шардт, Г.Кроль, М.Аркас. П.Шардт мав великий сад (Шардтівський ), виноградники, вирощував хлопок.
Як Шардт так і Гаврило Андрійович Кроль були дуже жадними і жорстокими експлуататорами. Селяни батрачили на свого поміщика по 12 – 14 год. на добу.
Поміщик Кроль займався вівчарством, скотарством, мав свій ставок, де розводив рибу. Старожили розповідають цікаві речі про тяжку працю селян на своїх поміщиків.
“ В поле працювати йшли тільки-но зійде сонце .Годинників на той час у селян не було і тому працювали доти, доки на довгій палі не підіймуть “прапорець”, - це означало, що час обідньої перерви. І люди , як могли хутчіш йшли до села ,
де в маєтку пана був “обід”. Посередині двору стояло велике корито, в якому плавали галушки. А зварені вони були із суміші муки, тирси і ще не зрозуміло з яких інгредієнтів. Люди брали загострені палички і ними наколювали цю страву. Отаким
і був обід селян, які батрачили на пана. Та тільки на палі опускали “прапорець”, час обідньої перерви закінчувався і люди брели знову в поле. Голодні, знесилені вони повинні були працювати до заходу сонця.”
Зовсім іншим був М.М.Аркас, який жив у нашому селі до 1909р. Це була досить лояльна людина передових поглядів. Микола Миколайович скоротив робочий день наймитів до 9-10год. Він впроваджував нову техніку: молотарку , косарку і т.д.
М.М.Аркас народився 26 грудня 1852 року в м. Миколаєві. Закінчив Новоросійський Університет в м. Одесі. Служив ад’ютантом у свого батька – Миколаївського військового губернатора і головного командира Чорноморського флоту і портів, а
після того у його племінника віце-адмірала Монгонори. Пішовши у відставку став мировим суддею в м. Миколаєві. Миколою Аркасом була написана опера “Катерина” за твором Т.Шевченко ,
романси, дуети, записи та обробки більш ніж вісімдесяти українських народних пісень. Цікавила М.М.Аркаса історія нашої країни. Він є автором “ Історії України – Русі” написаної з буржуазно – націоналістичних поглядів.
Завдяки М.М.Аркасу в м. Миколаєві було засновано товариство “Просвіта”, головою якого він був. М.Аркас мав дружні стосунки і вів переписку з П.Нищинським, М.Кропивницьким, В. Лисенко.
На мальовничому узвишші села М.М.Аркас побудував та відкрив початкову школу для дітей селян, вирощував гарних арабських коней, яких вигулював і навчав на особистому
іподромі за маєтком. М.Аркас часто спілкувався з селянами, підтримував відносини з монахами. Любов до рідного краю вела його в безкраї поля на полювання. Мисливець не заради
вбивства , а заради спілкування з природою . З легкої руки М.Аркаса за нашим селом зеленіє гарний ліс в якому знаходиться Аркасова криниця. З відкритою душею, з любов’ю до рідного краю жив і творив М.Аркас. Та на
превеликий жаль життя не безкінечне і 26 березня 1909р. М.М.Аркаса не стало, похований він в родинному склепі біля південної стіни в м.Миколаєві. Тяжка праця на поміщика, по-своєму впливала на селянство. Тому передова
частина населення була революційно настроєна. Вони читали заборонену літературу і вели роботу в масах, піднімаючи народ на боротьбу з царським самодержавством.
Селяни села Христофорівка мали зв’язок з представниками робочого класу міста Миколаєва, а ті в свою чергу з трудящими всієї України та Росії ( На той час ці дві держави були нероздільні), і брали активну участь в революції 1905 – 1907рр.. З
великою радістю трудове селянство зустріло Велику Жовтневу революцію 1917р. Вже в грудні 1917р. було створено Раду селянських депутатів, яка приступила до до розподілу поміщицької землі та майна серед малоземельних та безземельних селян.
Ініціаторами Радянської влади були брати Приходько Федір Ігнатович, Приходько Трохим Ігнатович, Бондаренко Захар Захарович, Чуваєв Степан Степанович.
24 серпня 1919 року село захопили деникінці. Почався терор, грабіжництво селян. Наприкінці вересня селяни разом з красноармійцями визволили село.
В громадянській війні загинуло багато наших односельчан, які поховані в братській могилі біля Христофорівської середньої школи. На селі розпочалася колективізація
В жовтні 1929 року в с. Христофорівка було створено артіль ім. Будьоного, а згодом ще одну ім. Молотова. Щасливим і радісним було життя трудящих. Майже
вся молодь навчалася в різних навчальних закладах. І ось, як грім з ясного неба Велика Вітчизняна війна, яка зруйнувала мирну працю народу.
22 червня 1941 року порушивши договір про ненапад, без оголошення війни гітлерівські війська разом з своїми сателітами віроломно вторглися на простори нашої країни.
В перші дні війни на захист своєї Батьківщини стали і жителі нашого села, які на той час проходили військову службу в лавах кадрової Радянської Армії. В послідуючі дні, місяці, роки вся молодь просилася: “ Відправте мене на фронт…”
12 –13 серпня 1941 року німці захопили Баштанський район, в тому числі село Христофорівку. Захопивши село, фашисти в школі розмістили есесівський штаб, який охоронявся загоном карателів. Загарбники лютували, знущалися з комсомольців та комуністів.
Захопивши радянську територію, фашисти вивозили в Німеччину молодь віком 15-17 років. Так із Христофорівки було вивезено майже 40 юнаків та дівчат. З них дуже багато не повернулися на рідну землю, в рідні домівки.
12-13 березня 1944 року було визволено село Христофорівка, а 28 березня 1944 року місто Миколаїв повністю належало нашим військам.
Важливу роль у визволенні Миколаєва відіграла група десантників під командуванням Ольшанського. Всім десантникам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Серед них і наш земляк Микита Андрійович Гребенюк. Незважаючи на величезні труднощі, радянський народ швидко заліковував рани війни, продвигав вперед промислове виробництво, сільське господарство, науку,
народну освіту, перетворював свою Батьківщину в могутню світову державу. В Христофорівці було два колгоспи: Молотова та Будьоного. Рішенням загаль них зборів колгоспників, протокол №11 від 10 червня 1950 року було проведено злиття двох колгоспів в один ім. Молотова.
10 червня 1957 року колгосп ім. Молотова переіменовано в колгосп “Вогні комунізму”, а 4 лютого 2000 року рішенням загальних зборів – в СТОВ “ „Христофорівське”.
З різних причин на території Миколаївської області більшість колгоспів банкрутува ло. В числі цих господарств і наше СТОВ. 25 травня 2004 року на загальних зборах з
представниками району товариства об”явило про самоліквідацію. Була створена ліквідаційна комісія. Так закінчився шлях колективного господарювання у нашому селі.
Зараз на території Христофорівської сільської ради діють : Христофорівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, студія народного мистецтва, де наші діти нав
чаються малювати своє життя, дитячий садок “Веселка”, лікарня, сільський клуб, соціольно-культурний комплекс в якому знаходяться християнська церква, обрядо
вий салон, спортивна кімната, бібліотека, художня виставка, де мають змогу виставити свої роботи всі жителі нашого села, музей села Христофорівка.
Наше село живе спортивним життям .Футбольні команди неодноразові призери районних змагань. Дитяча команда не раз виходила на обласні змагання. По армрес
лінгу та гирьовому спорту христофоряни зайняли перше місце в області і були реко мендовані до участі в змаганнях на рівні держави. Футбольна команда зайняла друге місце в Україні по міні футболу . Наші бігуни неодноразово займали призові місця в обласних змаганнях.
На кошти громади та спонсорів будується Християнська Православна церква.
Життя продовжуєт

Пісня про Христофорівку

Слова М.Ф. Галушко
Музика М.Ф. Галушко

СТОЇТЬ НАД ІНГУЛОМ СЕЛО МОЄ РІДНЕ,
СВОЄЮ КРАСОЮ ЧАРУЄ МЕНЕ :
ПОЛЯ ЗОЛОТИСТІ І ЛУКИ БАРВИСТІ
ТЕЧУТЬ ВОДИ ЧИСТІ І СОНЦЕ ЯСНЕ.
ТУТ Я НАРОДИВСЯ І ПРАЦІ НАВЧИВСЯ
І МАМИНУ ЛАСКУ Я ВПЕРШЕ ЗАЗНАВ
АРКАСІВСЬКИЙ КРАЮ, ТЕБЕ Я КОХАЮ,
ТИ ЗАВЖДИ ЗІ МНОЮ, ДЕ Б Я НЕ БУВАВ.
ВОРОЖІ НАВАЛИ ТЕБЕ ТАК ТОПТАЛИ,
АЛЕ НЕ ЗЛАМАЛИ ТВОЄЇ КРАСИ.
СТОЇТЬ НАД ІНГУЛОМ СЕЛО МОЄ РІДНЕ
І ТАКЕ ВСІХ ЧАРУЄ, ЯК В МИНУЛІ ЧАСИ.

ХРИСТОФОРІВКА

Слова : В.Є. Москаленка
Музика М.Ф. Галушко

Ці чудові ранки в нашому селі
Ні з чим не зрівняти на усій землі
На полях врожайних спів не замовка
Як тебе люблю я, Христофорівка
Понад гаєм тихо
Наш Інгул тече
Він добро і щастя
В кожний дім несе
Ти моє дитинство
Й думка юнака
Як тебе люблю я, Христофорівка
І ніжне джерельце,
Що плекав Аркас
Від щирого серця з думкою про нас
Краю мій коханий, ти пісня дзвінка,
Як тебе люблю я, Христофорівка
В тихім надвечір’ї пломенить зоря
Ніжний захід сонця проводжаю я,
Ти моя надіє, і любов палка
Розквітай і слався , Христофорівка

Історія створення Христофорівської сільської ради

Перші органи радянської влади, за архівними довідками, утворилися в листопаді 1917 року братами Петром, Федором та Михайлом Приходько, а також Чуваєвим Степаном Степановичем та Комар Йосипом Івановичем. 25.07.1920 року в селах Балацьке і Христофо -рівка організовано КНС. Протоколи Балацівського волосного виконкому про створення сільської ради датовані 12.07.1921 року. Первим сільським головою була Явдоха Вікторівна Славінська.