Українська | Русский | English
Головна Новини Учасникам АТО та членам їх сімей Доступ до публічної інформації Люди твої, Баштанщино Актуально! Добровільне об’єднання територіальних громад Запобігання проявам корупції

Науковці

  Бесараб Олександр Миколайович

Народився 20.06.1970 р. в с. Інгулка Баштанського р-ну - кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри електропостачання інституту електромеханіки та енергоменеджменту Одеського національного політехнічного університету. Навчався в цьому ж університеті.

Використані джерела:

Кафедра електропостачання інституту електромеханіки та енергоменеджменту Одеського національного політехнічного університету: http://iee.net.ua/taxonomy/term/10

 

 

  

 


 В’язовський Григорій Андрійович 

(02.02.1919р. с. Полтавка, нині м.Баштанка – 25.02.1996р. м.Одеса)

Народився  Г. В’язовський 2 лютого 1919 року в с. Полтавці Херсонської губернії (нині м. Баштанка) у селянській родині. Закінчив школу на руднику імені Карла Лібкнехта Криворізького району Дніпропетровської області, де з 1934 року жили батьки. У 1938 році вступив на філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. У 1942-1944 роках – курсант Харківського військового училища хімічного захисту Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Г. В’язовський у 1947 році закінчив філологічний факультет і у 1951 році аспірантуру при кафедрі української літератури Одеського університету, де й працював від 1949р. Від 1956р. – доцент, завідуючий кафедрою української літератури; від 1966 – завідуючий кафедрою теорії і методики літератури, водночас від 1962 – проректор з навчальної роботи. У 1947-1951 роках працював завідуючим літературною частиною Одеського державного драматичного театру ім. Жовтневої революції. Працював відповідальним редактором альманахів «Літературна Одеса» (1955-57) і «Горизонт» (1975). Доктор філологічних наук (1967р.), професор (1970р.). 

Початок літературної діяльності належить до 1939 року, коли з’явилися друком перші вірші. По війні працював, головним чином, як критик і літературознавець. Крім статей у пресі та літературознавчих збірниках, окремими виданнями вийшли праці: «Письменник і життя» (1959), «Тарас Григорович Шевченко: Біографія» (1960), «Літературно-художній тип і його прототип» (1962), «Специфіка творчого труда письменника» (1964), «Питання психології творчого труда письменника» (1966), «Орбіти художнього слова» (1969), «Теорія літератури» (підручник, 1975), «Від життя до художнього твору» (1979), «Творче мислення письменника» (1982), «Світ художньої літератури» (1987). Член Національної Спілки письменників України. 

Помер літературознавець у 1996 році.

Використані джерела:

В’язовський Г.А. [Текст] : біографія // Енциклопедія Сучасної України. Т.5. – К., 2006. – С. 243.

Григорій В’язовський [Текст] // Письменники Радянської України. 1917-1987. Біобібліографічний довід. – К.: Рад. письменник, 1988. –С.123.

В’язовський Григорій Андрійович [Текст] // Українська літературна енциклопедія. Т.1. – К., 1988. – С. 368. 


 Задирака Костянтин Васильович 
 
Відомий український вчений, доктор фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України. Народився 20 травня 1911 року в селі Інгулка  в сім’ї селян-бідняків. З 1925 по 1927 рр. К. В. Задирака навчався на механічному факультеті профтехшколи в м. Миколаєві, де отримав спеціальність слюсаря 3-го розряду. З 1927 по 1930 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Миколаївського інституту народної освіти. З 1934 по 1939 рік навчався в Держуніверситеті в м. Києві. З січня 1940 по серпень 1941 рр. працював викладачем математики у Київському артилерійському училищі Міністерства оборони СРСР (м. Київ – м. Красноярськ). В 1941 р. сім’я Задираки з артучилищем була евакуйована в м. Красноярськ. Після звільнення Києва сім’я повертається в м. Київ. З 1944 по 1946 рр. Костянтин Васильович працював асистентом кафедри математики в Інституті харчової промисловості Міністерства харчової промисловості СРСР (м. Київ). У вересні 1946 р. почав працювати в Інституті математики АН УРСР на посаді молодшого наукового співробітника. В Інституті математики пропрацював до останніх днів свого життя (помер у 1967 р.).
Перший напрямок наукової роботи К. В. Задираки пов’язаний з дальшою розробкою методу академіка С. О. Чаплигіна двосторонніх наближень до розв’язків звичайних диференціальних рівнянь та застосуванням його для побудови верхніх і нижніх оцінок власних значень та функцій крайових задач математичної фізики. Другий напрямок наукової діяльності К. В. Задираки присвячений дослідженню так званих нерегулярно збурених нелінійних диференціальних систем (автономних та неавтономних). Дослідження К. В. Задираки мають широке застосування в задачах механіки, електротехніки, радіотехніки, космічної навігації, автоматичного управління тощо. 
К. В. Задирака мав 36 наукових статей.
 
Використані джерела:
Задирака Костянтин Васильович [Текст] // Енциклопедія Сучасної України : Т. 10. - К., 2010.- С.98.
Костянтин Васильович Задирака [Текст]: біобібліографія. - К., 2011. – 18 с.

 Макаров Анатолій Васильович 
 
Видатний вчений, хірург, педагог, заслужений лікар України, двічі лауреат Державної премії України, голова правління Асоціації торакальних хірургів України, професор кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 
Анатолій Васильович Макаров народився 2 січня 1937 р. в селі Інгулка Баштанського району Миколаївської області в сім’ї вчителів. У 1960 р. закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця.
З 1960 по 1964 р. працював хірургом лікарні Шевченківського району міста Києва, з 1964 по 1966 р. — ординатор, а з 1966 по 1975 р. — завідувач торакального відділення Клінічної лікарні «Медмістечко» у м. Києві.
З 1975 р. працює в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика на посадах асистента (1975–1979), доцента (1980–1988), у 1988–2009 р. — завідувача кафедри торакальної хірургії та пульмонології, з 2009 р. — професор кафедри. Наукова та практична діяльність були й залишаються найважливішими напрямками багатогранної роботи А.В. Макарова. Реконструктивно-відновлювальна хірургія стравоходу та дихальних шляхів, діафрагми, пластика трахеї, бронхів, грудної стінки, хірургічна допомога при травматичних пошкодженнях грудної клітки — ось деякі напрямки його наукової діяльності. Хірург щорічно виконує 100–150 оперативних втручань, веде щоденний консультативний прийом у клініці, із санітарною авіацією буває у регіонах України.
Анатолій Васильович Макаров зробив значний внесок у розвиток вивчення, діагностику та хірургічне лікування травматичних пошкоджень органів грудної клітки, неспецифічних захворювань органів дихання та межистіння, за що у 1998 р. йому присвоєно звання лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. За участь у розробці та впровадженні новітньої технології в хірургічній практиці — методики «зварювання живих тканин», яка дозволяє безшовно виконувати складні хірургічні втручання при захворюваннях і травматичних пошкодженнях органів дихання, політравмі, А.В. Макарову, разом із групою вчених, у 2004 р. вдруге присвоєно звання лауреата Державної премії України.
300 наукових публікацій, 8 монографій, 14 патентів на винаходи, книги «Торакоскопия в неотложной грудной хирургии», «Торакальна травма», «Хімічні опіки стравоходу у дітей та їх наслідки», «Хвороби стравоходу у дітей», «Обстеження органів дихання у дітей» — ось багаторічний творчий здобуток вченого-хірурга. Роботи професора А.В. Макарова залишаються кращими практичними посібниками в роботі вітчизняних хірургів.
 
Використані джерела:
Макаров Анатолій Васильович (до 75-річчя від дня народження)// Український медичний часопис: http://www.umj.com.ua 

 

   Нем’ятий Василь Миколайович

Народився в с. Новогеоргіївка Баштанського р-ну 8 жовтня 1926 р. у селянській родині. В 1941 р. закінчив Привільненську середню школу і поступив на навчання до Миколаївського кораблебудівного інституту. Війна перервала його навчання. З 1944 по 1948 рр. перебував у лавах Червоної Армії. З травня 1945 по травень 1947 рр. вчився у Ворошиловградському авіаційному училищі. Був демобілізований з лав Радянської армії за станом здоров’я. Усе подальше життя В. Нем’ятого пов’язане з партійною, комсомольською роботою. Працював у Баштанському райкомах комсомолу та партії. З серпня 1952 р. – другий секретар Миколаївського обкому комсомолу. Далі з 1953 р. працював першим секретарем Миколаївського обкому комсомолу, першим секретарем райкому, другим секретарем Миколаївського міськкому партії, заступником голови Миколаївського облвиконкому. Василь Миколайович без відриву від роботи в 1958 р. успішно закінчив історичний факультет Одеського державного університету, а в 1985 р. – аспірантуру при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. В тому ж році він захистив кандидатську дисертацію, а в 1983 р. йому присуджено вчену ступінь доктора історичних наук. Перу В. М. Нем’ятого належить більше ста наукових праць. Йому присвоєно звання Лауреата республіканської комсомольської премії ім. М. Островського. 

В. М. Нем’ятим написано ряд фундаментальних праць, присвячених подвигу радянського народу у Великій Вітчизняній війні. в т. ч. краєзнавчі видання «Справи безсмертні» та «Вірність».

25 лютого 1990 р. доктор історичних наук, професор Василь Миколайович Нем’ятий  після тяжкої тривалої хвороби помер. Похований у Києві.

Використані джерела:

Нем’ятий Василь Миколайович [Текст] // Слава і гордість Миколаївщини: навчальний посібник / М. М. Шитюк, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбуров. – Миколаїв: Видавець Шамрай П. М., 2012. – С. 190 – 191.


Ситченко Анатолій Люціанович
 
Декан факультету філології та журналістики Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, проректор з науково-педагогічної роботи, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури і методики її викладання. Народився в 1950 р. в Ярославській обл.. Дитинство пройшло в с. Добра Криниця Баштанського р-ну, де в 1965 р. закінчив восьмирічну школу. Закінчив Миколаївський державний педагогічний інститут по спеціальності учителя української мови і літератури. 
Викладацьку роботу на кафедрі української літератури МДПІ розпочав у 1980 р., маючи за плечима майже десятирічний досвід учителювання та методичної діяльності – у школах м. Миколаєва та в обласному інституті удосконалення вчителів.
1997 р. А. Л. Ситченко очолив філологічний факультет; у 1998-2003 рр. – декан факультету української філології МДПІ. Із 2005 р. – доктор педагогічних наук, професор, декан філологічного факультету (тепер – факультет філології та журналістики); завідувач кафедри теорії літератури і методики її викладання.
А. Л. Ситченко – автор більше 110 фахових публікацій, із яких одна монографія і 9 навчальних посібників. 
Відповідно до Указу Президента України від 04 жовтня 2013 року № 545 Ситченку А.Л. присвоєно звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

 Старовойт Людмила Василівна
 
Педагог-науковець, кандидат філологічних наук (1986), доцент (1991), завідувач кафедри української літератури (1998), Відмінник освіти України (1994). Народилася у Баштанці Миколаївської обл. у 1948 р. 
Закінчила Баштанську СШ з золотою медаллю. Навчалася на філологічному факультеті Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В. Бєлінського (1966-1970). У 1980-1984 заочно навчалася в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту. Автор понад 60 наукових праць. Очолює наукову лабораторію літературного краєзнавства, головний редактор щорічного гуманітарного альманаху «Освітянські вітрила», який видається Миколаївським державним університетом з 2003 р. (Стаття Л. Старовойт «Специфіка психологізму в прозі Оксани Смоли присвячена дослідженню особливостей використання засобів психологізму в прозових творах молодої письменниці з м.Баштанки).
У 1996 р. у складі авторського колективу книги «Історія української культури» стала лауреатом обласної премії ім. Миколи Аркаса в номінації «Просвітницька діяльність». 
В 2004 р. нагороджена Грамотою Верховної Ради України.
 
Використані джерела:
Старовойт Людмила Василівна [Текст] // Лауреати обласної премії ім. М. Аркаса: Альманах / Уклад. І. І. Александренко. – Миколаїв: «Можливості Кіммерії», 2006. – С. 78.  

АВШЕНЮК Наталія Миколаївна – народилася 12 листопада 1976 року у с. Поріччя Веселинівського району Миколаївської області у сім’ї вчителів. 

У 1993 році закінчила Баштанську загальноосвітню середню школу №2 із золотою медаллю та у тому ж році вступила на філологічний факультет Миколаївського державного педагогічного інституту. 

У 1998 році, після п’яти років успішного навчання в інституті, отримала диплом про повну вищу освіту за спеціальністю «Мова і література (англійська та німецька)» і здобула кваліфікацію вчителя англійської й німецької мови та зарубіжної літератури.

З вересня 1998 року по листопад 2000 – працювала викладачем на кафедрі англійської філології факультету іноземної філології Миколаївського державного педагогічного університету. 

Впродовж 2000-2003 рр. навчалася у стаціонарній аспірантурі Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, по закінченню якої отримала запрошення на роботу до відділу порівняльної професійної педагогіки зазначеного Інституту на посаду старшого наукового співробітника. 

У 2005 році захистила кандидатську дисертацію «Стандартизація професійної підготовки майбутніх учителів в Англії й Уельсі (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)» за спеціальністю 13.00.04 – «Теорія і методика професійної освіти» та здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук і вчене звання старшого наукового співробітника.

З 2005 по 2008 рр. – нагороджена іменною стипендією Кабінету Міністрів України як молодий талановитий учений.

З 2006 року й донині очолює відділ порівняльної професійної педагогіки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, є координатором міжнародної діяльності Інституту, а також заступником головного редактора наукового фахового журналу «Порівняльна професійна педагогіка» в галузі «Педагогічні науки». 

Впродовж останніх десяти років працювала викладачем Національного авіаційного університету, Київського університету імені Б.Д. Грінченка, Центрального інституту підвищення кваліфікації вчителів Національної академії педагогічних наук України. 

Під науковим керівництвом Авшенюк Н.М. виконують дисертаційні дослідження 5 аспірантів Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України.

Авшенюк Н.М. є автором біля 100 наукових праць, розміщених у вітчизняних та зарубіжних виданнях українською, російською, польською та англійською мовами. Найвагомішими серед яких, єенциклопедичне видання НАПН України «Енциклопедія освіти» (2008 р.), колективні монографії «Модернізація педагогічної освіти у європейському та євроатлантичному освітньому просторі» (2011 р.), «Wybraneaspektybadankomparatystycznych: zalozeniametodologiczne i analizyporownawcze» (2011 р.), «Research, PolicyandPracticeinTeacherEducationinEurope» (2012 р.), «Методология исследо-вания в профессиональном педагогическом образовании» (2013 р.).

Авшенюк Н.М. бере активну участь у міжнародних конференціях, представляючи здобутки українських учених за кордоном, зокрема у Чеській Республіці ( 2008 р.), Республіці Польща (2009-2010 рр., 2012 – 2013 рр.), Швейцарській Конфедерації (2010 р.), Мексиці (2011р.), Російській Федерації (2012 – 2013 рр.). 

Впродовж 2005-2008 рр. працювала незалежним експертом і консультан-том у міжнародних проектах Світового Банку, Міжнародної організації праці, ПРООН, Європейської Комісії, Європейського фонду професійної освіти, Швейцарської агенції співробітництва й розвитку, що спрямовані на розбудову системи освіти в Україні.

У 2011 році нагороджена Почесною грамотою Національної академії педагогічних наук України за вагомий внесок у розвиток українсько-польської співпраці в галузі педагогічної освіти.


 

  СИЗОНЕНКО (Пляка) Наталія Анатоліївна 

Народилася 01 січня 1976 року у м. Баштанка. Батько, Анатолій Гаврилович – інженер. Мати, Лариса Василівна – медсестра. 

У 1993 році закінчила Баштанську середню школу №2 із золотою медаллю. Під час навчання отримувала грамоти та відзнаки, займала призові місця на районних та обласних олімпіадах. Навчалася у музичній школі по класу фортепіано, закінчила у 1990 році. 

Після закінчення школи, у 1993 році вступила до Київського національного лінгвістичного університету на факультет англійської мови. 

У 1998 році закінчила навчання і отримала диплом з відзнакою. Була направлено на навчання в аспірантуру університету, де з вересня 1998 року розпочала викладацьку діяльність. 

З 2003 року працювала на посаді старшого викладача. 

У лютому 2009 року успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика історіографічної металітератури Великобританії 1980-1990 років» та здобула ступінь кандидата філологічних наук. 

Має10 наукових публікацій з історії зарубіжної літератури. На сьогодні працює на кафедрі перекладу факультету слов’янських мов Київського національного лінгвістичного університету. Викладає англійську мову іноземним громадянам.

Проживає у м. Києві. Одружена, виховує двох синів. Коло професійних інтересів – викладацька майстерність, культурологічні студії, феміністичні дослідження. Особистісні вподобання – подорожі мальовничими місцями України, східні практики (йога). 


 СТАРИКОВСЬКА (ЛАШИНА) Світлана Михайлівна
 
Народилася у 1966 році у місті Харків. 
У 1973-1983 р.р. навчалася у Баштанській ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.
Захоплювалася фізикою і математикою, учасниця обласних і Всеукраїнських олімпіад  з фізики. 
З 1983 по 1989 р.р. навчалася у Московському фізико-технічному інституті, закінчила його з відзнакою. 
Навчалася в аспірантурі на кафедрі молекулярної фізики (МФТІ) за спеціальністю «Фізика і хімія плазми». 
Займалася експериментальною роботою. 
У 1993 р. захистила кандидатську дисертацію «Напрацювання і розпад озону під впливом імпульсного високовольтногонаносекундного розряду».
Зі своїм чоловіком Стариковським А.Ю. заснувала  наукову лабораторію «Лаборатория неравновесных  систем  в физике» при МФТІ. Проводила наукові роботи по 40 російським та міжнародним проектам. 
У 2000 році захистила докторську  дисертацію. 
З 1998 року викладала на факультеті проблем фізики та енергетики, на факультеті молекулярної і біологічної  фізики. 
З 2000 р. – доцент, а з 2006 р. – професор кафедри молекулярної фізики ФМБФ. Була керівником базового курсу «Фізичні методи в фізиці, хімії, біології». 
У 2008 році отримала звання професора. 
Автор 7 методичних посібників для студентів МФТІ. Має більше 100 наукових публікацій. 
З 2008 року працює ведучим науковим співробітником у Парижі, в Ecole  Polytechnigue, вищій технічній школі, що була заснована ще за часів Великої Французької революції і функціонує досі.
Керівник більше 20 російських, французьких і міжнародних  наукових проектів.
Область наукових інтересів – фізика і хімія плазми, фізика імпульсних розрядів, кінетика хімічно активних сумішей при участі електронно-атомних і електронно-молекулярних зіткнень.
Результати наукових досліджень Стариковської С.М. важливі в мікроелектроніці – для виробництва деталей комп’ютерів, у техніці і енергетиці – для розробки двигунів нового покоління, в науках про Землю – для пояснення природи полярного сяйва і хімічних процесів у атмосфері нашої планети.

  

  КОРОЛЬОВ Геннадій Олександрович

(1983 р.н., м.Баштанка, Миколаївської області) – дослідник історії Східної Європи, фахівець з історії ідей ХІХ – початку ХХ ст., грушевськознавець. 
У 2001 році закінчив із золотою медаллю Баштанську загальноосвітню середню школу №2. Переможець Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії (2001) (керівник – учитель-методист Л.О.Рясик).  
У 2006 році закінчив з відзнакою Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, здобувши кваліфікацію магістра історії та правознавства. 
Двічі стажувався у Варшавському університеті. Член Міжнародного історіографічного товариства (Польща), дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка.  
У 2009 році здобув науковий ступінь кандидата історичних наук.  Канд.дис.  «Автономістсько-федералістські погляди Михайла Грушевського: формування, втілення, трансформація» (науковий керівник – доктор історичних наук, професор Р.Я.Пиріг).
2006-2009 pp. – аспірант Інституту історії України НАН України. 2006–2007 pp. працював викладачем правознавства Київської державної академії водного транспорту імені П.Конашевича-Сагайдачного.
2007–2009 рр. – помічник-консультант депутата Київради.
З 2009 р. – працює у відділі історії Української революції 1917-1921 р.р. Інституту історії України НАН України на посадах молодшого наукового співробітника, наукового співробітника. 
З 2013 року – старший науковий співробітник зазначеного відділу. Одночасно запрошений науковий працівник Ягеллонського університету в Кракові. 
З 2010 року – член Бюро Ради молодих учених Інституту історії України НАНУ. 
2010-2012 рр. – відповідальний редактор збірника наукових статей «Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років». 
2011 р. – відповідальний секретар збірника «Студії з історії Української революції 1917-1921 рр.» на пошану доктора історичних наук, професора Р.Я.Пирога.
З 2012 року – член предметної фахової комісії з історії Українського центру оцінювання якості освіти Міністерства освіти і науки України.
Учасник низки міжнародних наукових конференцій (Москва, Варшава, Вільнюс, Софія) та всеукраїнських наукових конференцій. 
Автор монографії «Федералізм Михайла Грушевського: міфи, уявлення, проекти» та близько 50 наукових публікацій, у тому числі у закордонних виданнях. 

 

ТКАЛЕНКО Олександр Євгенович народився 6 жовтня 1951 року у селі Привільному Баштанського району Миколаївської області. Українець.

Після закінчення у 1968 р. Привільнянської середньої школи № 1 з жовтня 1968 р. до серпня 1969 р. працював на Миколаївському трансформаторному заводі на посаді електрика. В 1969 р. поступив до Криворізького авіаційного училища спецслужб Цивільної авіації, після закінчення якого з лютого по червень 1972 р. працював на посадах механіка-стажера та механіка з радіоелектронного обладнання літальних апаратів у Донецькому об'єднаному авіазагоні Українського управління Цивільної авіації.
В червні 1972 р. після отримання диплому про закінчення училища Київським РВК м. Донецька добровільним порядком був призваний з запасу на дійсну військову службу. Службу проходив у військовій частині 40595 Київського військового округу (м. Миргород Полтавської обл.) на посадах техніка і старшого техніка групи обслуговування радіоелектронного обладнання літаків. У 1974 р. зарахований у кадровий офіцерський склад.
У серпні 1975 р. поступив і в червні 1979 р. з відзнакою закінчив повний курс Військово-повітряної інженерної академії ім. проф. М.Є.Жуковського за фахом "Експлуатація радіоелектронного обладнання літальних апаратів" з присвоєнням кваліфікації «воєнний інженер з радіотехніки» . Після закінчення академії подальшу військову службу проходив у вій­ськовій частині 33872 Московського військового округу (м. Воронєж) на посадах старшого інженера і молодшого наукового співробітника. У 1981 р. закінчив курси удосконалення офіцерського складу служби радіоелектронної боротьби ВПС при Військово-повітряній академії ім. Ю.О.Гагаріна.
У жовтні 1987 р. переведений для проходження служби до військової частини 10758 Чорноморського флоту (м. Миколаїв). Службу проходив на посадах інженера лабораторії тренажерів, з листопада 1989 р. - викладача циклу тактики авіації ВМФ і загальновійськових дисциплін, а з липня 1990 р. - начальника радіоелектронної боротьби - старшого викладача.
3 червня 1994 р. - в академії Збройних Сил України на посаді викладача, з червня 1995 р. - старшого викладача кафедри Військ Повітряної оборони (з листопада 1996 р. - кафедри Сил ППО та ВПС). З березня 1997 р. по серпень 1997 р. - заступник начальника кафедри Сил ППО та ВПС (по на­вчальній роботі), з серпня 1997 р. до жовтня 1998 р. - заступник начальника кафедри ВМС академії (по науковій роботі). У 1997 р. закінчив факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації Академії Збройних Сил України. З жовтня 1998 р. по червень 2003 р. - начальник кафедри радіоелектронної боротьби Академії Збройних Сил У країни (з 1999 р. - Національна академія оборони України). У червні 2003 р. звільнений з лав Збройних Сил України за вислугою років. Полковник у відставці.
З жовтня 2003 р. по серпень 2004 р. - викладач кафедри факультету захисту інформації, з вересня 2004 р. по серпень 2006 р. - доцент кафедри факультету телекомунікаційних мереж, з вересня 2006 р. по теперішній час ­завідувач кафедри факультету військової підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (ВІТІ НТУУ "КПІ").
Кандидат військових наук з липня 2001 р. Доцент кафедри радіоелект­ронної боротьби з квітня 2003 р. За період проходження служби у частинах 33872, 10758, академії та ВІТІ НТУУ "КПІ" приймав участь у науковій і нау­ково-технічній діяльності, маю понад 80 наукових та науково-методичних праць і звітів з науково-дослідних робіт, з них близько 40 - одноосібних.
Під час проходження служби у військовій частині 10758 з березня 1991 р. по червень 1994 р. опанував льотні спеціальності бортового оператора ра­діогідроакустичного пошуку та бортового оператора радіоелектронної боро­тьби, літав на літаках Ту-142МЗ, вертольотах Мі-8ППА та Мі-8СМВ, налітав понад 150 годин.
Нагороджений відзнаками Міністра оборони України "Ветеран війсь­кової служби", "10 років Збройних Сил України" "15 років Збройних Сил України" та відзнакою Міністерства освіти і науки "Відмінник освіти".