Баштанка » Новини
Українська | Русский | English
Головна Новини Герої не вмирають Учасникам бойових дій та членам їх сімей Планування роботи 2023 року Пробація району Електронне звернення Інформація для користувачів з вадами зору

Пам’ять про Олександра Олександровича Сизоненка та його великий творчий спадок назавжди залишиться з нами

14/09/2018

Баштанська районна державна адміністрація, районна та міська ради, Новоолександрівська сільська рада та громада села Новоолександрівка, Баштанська центральна районна бібліотека, районна, міська та Новоолександрівська сільська ветеранські організації, редакція районної газети “Голос Баштанщини”  з глибоким сумом сповіщають, що 12 вересня пішов з життя наш видатний земляк – талановитий український письменник, пристрасний публіцист та громадський діяч Олександр Олександрович Сизоненко. 

Лише тиждень не дожив він до свого 95-річного ювілею. Геніальний талант, велика мудрість, фронтова стійкість, щире любляче серце і безкінечна відданість рідній землі гармонійно уживались у цій неординарній особистості. Через усю творчість видатного українського письменника червоною стрічкою пройшла його незгасна любов до рідного баштанського краю, його широких степів, тихоплинних річок, білих хмар у високих небесах і його людей – чий трудовий і ратний подвиг возвеличив свою малу батьківщину…

Олександр Олександрович Сизоненко – знаний і талановитий український письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1984), літературної премії в галузі новелістики імені Юрія Яновського (1987), літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (2001), лауреат IV Всеросійської літературно-патріотичної премії «Прохоровское поле» (2005).

Народився Олександр Олександрович 20 вересня 1923 р. у селі Новоолександрівка, Баштанського району у трудовій хліборобській родині. Батьки письменника – Олександр Микитович та Феодора Дмитрівна Сизоненки, знали грамоту, любили друковане слово, і ця любов до знань, до літератури передалася і Сашкові. У 1932 р. Олександр Сизоненко вступив до першого класу Новоолександрівської семирічки. У листопаді 1940 р. перейшов у Баш-танську середню школу. 6 квітня 1941 р. у Баштанській районній газеті «Під прапором Леніна» було надруковано його перше оповідання «Весна». 12 квітня в тій же самій газеті надруковано друге оповідання – «Зустріч». 21 червня 1941 року Сашко Сизоненко - випускник десятого класу Баштанської середньої школи. 

Початок Другої світової війни зруйнував усі плани на щасливе майбутнє. Пізнавши всі жахіття фашистської окупації, після визволення баштанщини у 1944 р. О. Сизоненко був мобілізований на фронт. Перше бойове хрещення одержав під час звільнення міста Ковеля. Пройшов криваві дороги війни як сержант-мінометник 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйкова, а під час штурму Берліна був тяжко поранений. У повоєнні роки не відразу взявся за перо. Працював на Миколаївському суднобудівному заводі, потім – у відділі пропаганди Миколаївського обкому партії, у редакції «Блокнота агітатора». Без відриву від виробництва здобув вищу освіту, закінчивши в 1955 році літературний факультет Миколаївського педагогічного інституту. Перше оповідання «Весна» побачило світ у журналі «Вітчизна» в 1949 році. У 1951 р. з’явилася перша збірка оповідань «Рідні вогні», а за нею друга – «Рідні краї» (1955). З середини 50-х років одна за одною виходять збірки оповідань «Далекі гудки» (1957), «В батьківському краю» (1959); з'являються повісті «На Веселому Роздолі» (1956), «Зорі падають в серпні» (1957), нарис «Де народжуються кораблі» (1959). А в 1960 р. публікується його перший роман «Корабели», у якому показано життя великого суднобудівного заводу і який приніс автору громадське та літературне визнання. 

1962 року О.Сизоненко переїхав до Києва, де близько десяти років працював у сценарному відділі Київської кіностудії імені Олександра Довженка. У 1965 році побачив світ його знаменитий роман «Білі хмари». Автор називав його найдорожчою, наймилішою та найулюбленішою своєю книжкою. У 1967 р. вийшла друком гостросюжетна повість, присвячена темі війни «Пауль, Петер, Йоганн…». Працюючи на кіностудії, Олександр Сизоненко став автором сценаріїв фільмів «Білі хмари», «Кайдашева сім'я» (1993), редактором фільмів «Тіні забутих предків» (1964), «Новели Красного Дону», «Загибель ескадри» (1965), «Та, що входить у море», «Криниця для спраглих» (1987) та ін. Звільнившись із кіностудії в 1970 р., О.О.Сизоненко цілком віддається літературі. 

У 1971 році з-під його пера виходить документальна повість «Підняті обрії», у 1972 р. – роман «Хто твій друг?». У 1973 році видано вибрані твори О.Сизоненка під назвою «Зорі падають в серпні», а у 1978 році – збірка літературних портретів та есе під назвою «Хліб з рідного поля». Повість «Сьомий пагорб» побачила світ у 1981 році, а у 1983 році виходять «Вибрані твори» в 2-х томах.

Вершиною творчості Олександра Сизоненка стала трилогія «Степ», «Була осінь», «Мета», за яку він у 1984 році удостоєний Національної премії імені Т.Г.Шевченка. На перетині 80–90-х років письменник створив гостроконфліктний роман «Далекий Бейкуш», в основу якого лягла реальна історія про боротьбу прогресивної громадськості проти спроб прокласти канал Дніпро – Дунай.

У 1987 р. О.О.Сизоненку присуджено літературну премію в жанрі новелістики імені Юрія Яновського за цикл новел «А земля перебуває вовіки…» і новелістичні публікації тих років. Саме ці твори склали основу збірника «Доки й живу», виданого у видавництві «Радянський письменник» у 1989 році. 

У 2001 р. Олександру Сизоненку присуджено літературно-мистецьку премію імені І.Нечуя-Левицького за публікацію «Не вбиваймо своїх пророків». У 2004 році виходить у світ роман «Не поле перейти», а у 2005 році – трилогія О.Сизоненка «Советский солдат», за яку у цьому ж році письменник О.Сизоненко став лауреатом літературно-патріотичної премії Росії «Прохорівське поле».

У 2008 році побачила світ книга «Гамбургский счет», у яку ввійшли публіцистичні твори, що були надруковані в останні роки в періодичних виданнях. У деяких із них письменник, як завжди, подумки повертається у рідні краї, у баштанські степи, згадує близьких серцю земляків.

У 2011 р. було видано роман «Валькірії не прилетять (Берлінські хроніки)», у якому автор утверджує ідеали гуманізму та прощення колишніх ворогів із відстані історичної перспективи. 

Загалом перу визнаного класика вітчизняної літератури належать понад 30 романів, повістей, збірників оповідань та публіцистичних статей. Крім української, вони виходили російською, білоруською, англійською, німецькою, польською та іншими мовами. Їх спільний тираж обчислюється мільйонами примірників. 

Досягши визначних вершин у творчості, Олександр Олександрович ні на мить не переривав своїх зв’язків із рідним краєм. Часті візити, листування, телефонні дзвінки допомагали йому бути в курсі всього, що відбувається у нашій Баштанці та в рідній Новоолександрівці. Навіть подих вітру із рідної сторони там, у Кончі-Озерній під Києвом, де проживав останні роки Олександр Олександрович, приносив йому часточку тепла наших вдячних сердець. 

Сьогодні його душа білою хмарою здіймається до неба. Можливо, вона тихо пропливе і над нами… Нехай милосердний Господь упокоїть його душу у Своїх Небесних Оселях, там, де спочивають праведні.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олександра Олександровича. Віримо, що Небеса приймуть його щиру та світлу душу.

Пам’ять про Олександра Олександровича Сизоненка та його великий творчий спадок назавжди залишиться з нами.

Всі новини →