Історія села

 Село Плющівка ( Єфінгар)

    Єфінгар Херсонської губернії - єврейська землеробна колонія на лівому березі річки Інгул (нині село Плющівка Баштанського району Миколаївської області ) була заснована в 1803році на плодородних та багатих землях, напівпорожніх тоді, землях південної Росії. Назва колонії походить від івритських слів «Яффе нагар» (живописна ріка) і зобов»язане річці, яка протікає в долині поблизу села.

Першим старостою колонії був Нахим Фінкельштейн - один  з лідерів єврейського переселенського руху. Представники євреїв Чериківського повіту Могилевської губернії Нахим Фінкельштейн та Ізраїль Ленпорт звернулися до Могилевського губернатора  М.М.Бакуніна з проханням про переселення 36 сімей в Новоросійський край (198 чоловік). 

Для вирішення цього питання  Фінкельштейн відвідав Санкт-Петербург, де зустрічався з державними чиновниками. Потім, разом з іншим представником черикінських євреїв, Ліберманом, він направився до Херсонської губернії. Там, на лівому березі Інгулу, вони вибрали ділянку в 6,5 тисяч десятин для побудови колонії. Для євреїв, які погоджувалися на переселення, надавались пільги та допомога з казни держави. Для кожної сім»ї переселенців  була виділена земельна ділянка розміром 40 десятин, з яких  30 десятин були в користуванні сім»ї, а 10 десятин поступали в  резервний земельний фонд. Такі ділянки надавали при умові, якщо сім»я  складалася з трьох чоловік працівників.

Переселенці прибули в колонію змучені довгою та тяжкою дорогою, особливо тяжкими були перші роки колонізації. Серед населення була висока смертність через важкі умови життя та непристосованість до клімату.

Переселенці, які не мали ніякого досвіду, повинні були  в короткий термін побудувати село та навчитися землеробству. Для навчання євреїв- переселенців в колонії поселили німців-ліннонітів. В результаті колонію побудували на зразок добре організованих німецьких фермерських господарств.

Спочатку колоністи займалися лише землеробством. Далі  сфера їх діяльності  постійно розширювалася  та охоплювала  інші  області землеробства, тваринництва, промисловості та торгівлі.

Колонія розмістилася на горі, що забезпечувала чистоту в дощову пору року. Поселення складалося з трьох прямих вулиць.

Колонія з боку головної дороги  починалася  німецьким кварталом. Будинки німців спочатку дуже відрізнялися від  будинків євреїв. Вони були пофарбовані  в білий колір, садиби були доглянуті та огороджені.

В єврейських будинках не було схожості по зовнішньому вигляду. Вони мали непривабливий вигляд. Зелені  та дерев біля будинків майже не було. Але поступово єврейські будинки та подвір»я ставали красивішими і досягли рівня німецьких.

В порівнянні з іншими селами в районі, колонія відрізнялася чистотою та порядком.

Колонія була заснована однією з перших  і  тому на 1 людину припало в середньому тільки 1,4 десятин землі.

Сторонніх заробітків колоністи не мали. Сільськогосподарського інвентаря колоністи мали мало. 

В колонії Єфінгар нараховувалося землеробів - 267, наділені землі -2700 десятин, дворів, в яких утримували коней - 167.

При розподілі землі враховували новонароджених хлопчиків. На дівчаток земля не виділялась.

Єврейські землероби працювали на своїх ділянках з ранку  неділі і до обіду в п»ятницю. В суботу дотримувався шабат. 

До сільськогосподарських та  домашніх робіт залучалися всі дієздатні члени сім»ї.

Влітку 1917 року в колонії було 150-160 селянських господарств, які витримали революцію та громадянську війну. Колоністи були хорошими господарями і збирали високі врожаї.

Масло та сир, які вироблялися в господарствах, були високої якості і, незважаючи на високі ціни, користувалися великим попитом у місцевого населення та в окрузі.

Решта населення займалося іншими видами діяльності.

В селі працювали продовольчі, мануфактурні та галантерейні магазини, аптеки, майстерні, мельниці, маслобійний завод та завод по виробництву содової води. Ці підприємства обслуговували жителі села, а також селяни з сусідніх сіл. В селі працювали ремісники. Працювала мельниця П.Горбмана.

Працювало сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство, до якого входило 499 чоловік. Голова правління - Песін М.Б.

Поважне місце займала сільська інтелігенція: лікарі, акушери, аптекарі, вчителі, служителі культу (рахви, резники, хазани, служителі синагоги та вчителі Тори).

Жителі колонії призивалися в російську армію, приймали участь в російсько-турецькій, російсько-японській та в  першій світовій війнах.

До 1917 року найбільшими власниками в селі були:

- Герман Майсе - мав власний млин, 150 десятин землі, коней 40-45 голів, корів до 30 голів, наймитів від 20 - 30 осіб; 

- Лечкін Сімка  мав до 80 десятин землі, до 20-ти голів коней, 15 корів і постійних наймитів до 8 осіб;

- Пікман Глі мав власний хутір, де тепер село Шевченко Баштанського району. В його розпорядженні було до 200 га землі.

В 1863-1864рр. селу належало 5379 десятин землі. За даними 1928 року в селі була трудова школа - 1, лікбез -1, сільбуд -1, пологовий будинок -1, медпункт -1.

Першими комуністами в селі  були: Гуткіна Емілія А., Світлиця Й., Коршов Йоська Д.

Першими комсомольцями були: Гершов  Пессе, Славіна Райзе, Левіна Семіте, Ейдельман Хайн, Кроль Арон, Гросман Зусь, Гройсман Пессе Райхмільович.

Станом на 1 травня 1941 року в колгоспі «Ракоші» налічувалось 5 членів КПРС, кандидатів в члени КПРС - 4.Секретар парторганізації – Райхельгауз Ш.Ш.

                СІЛЬСЬКА РАДА

Перша сільська рада знаходилась в будинку розкуркуленого Хаіма Червинського. Він, а також невелика кількість інших селян, які були визнані  «куркулями», виселені із села, а їхнє майно продано « з молотка».

Головами сільських рад були:

- Гройсман;

- Волохов;

- Рохман;

- Соломський Федір;

- Сюсько Василь Гаврилович;

- Зайко Микола Назарович;

- Нем”ятий Василь Трохимович;

- Кожуховський Олексій Порфирович;

- Іванов Василь Павлович;

- Хобзей Микола Степанович;

- Кодак Іван Степанович;

- Крейтор Олександр Васильович;

- Орєхов Віктор Григорович;

- Луценко Микола Олексійович. 

                    КОЛГОСПИ

Після громадської війни в колонії Єфінгар в 1920 році було організовано сільськогосподарську комуну, а в 1921 році комуну реорганізовано в сільськогосподарську артіль, в яку входило 5 сімей  із загальною кількістю населення - 26 чоловік.

 Першими організаторами комуни, а потім артілі були: Вінік, Ніхолода Ханіва, Класторний Аврам Р., Кішці, Абдель та ін.

В 1925 році в селі було організовано сільськогосподарську артіль (Флейлонд) із 7 господарств з населенням 38 осіб. Артілі належало 85 десятин землі. Правління артілі заснувало інтернат імені Леніна, де знаходилося 24 дитини.

За даними 1926 року в селі було 5 сільськогосподарських артілей: Перша, Друга, Третя, Четверта, П»ята Єфінгарські, в яких було об»єднано 381 господарств  із загальною кількістю населення 1779чоловік.

Під час колективізації було створено два колгоспи: імені М.Ракоші та імені В.В.Молотова.

Першим головою колгоспу ім.Молотова була Геллер Етя Давидівна.

Колгосп ім.Ракоши був одним із самих відомих та багатих в Миколаївській області. Перед війною головами колгоспів були: Зуска Гройсман та Шмилек Райхельгауз.

Колгоспи займалися  вирощуванням зернових, бавовни, овочів, винограду та бахчевих культур. Крім того, було розвинено тваринництво (велика рогата худоба та вівці). Відомими на весь район були: бригадир овочеводів - орденоносець Ісер Гуревич, бригадир-тракторист Майор (Меір) П»ятигорський, передовий тракторист колонії Мордух Ісаакович (Іцькович) Рабкін, директор ферми - Йосип Давидович Коршов.

Останнім директором - євреєм колгоспу вже в селі Плющівка, був фронтовик - Коршов Хаім (Єфим) Йосипович, направлений для підняття колгоспу з м.Миколаєва у відповідності з рішенням ЦК партії.

В 1953році в колгоспах було 382 двори, в яких проживало 1709 членів колгоспу.

До 1958 року на території сільської ради було два колгоспи : «10-річчя Кіму» в селі Новогеоргіївка та колгосп «Ракоші» в с.Плющівка.

В 1958 році ці два колгоспи об»єднали в один колгосп «Дружба», який мав 7770га землі.

В 1963році в колгоспі «Дружба» налічувалось 556дворів, в яких проживало 1783 чоловіка. Колгосп  «Дружба» був багатогалузевим господарством.

До об»єднання колгоспи вирощували озимої пшениці по 14,5 ц/га, а після укріплення  колгосп «Дружба» в перший же рік зібрав по 20,9 ц/га.

До 1958 року в названих господарствах  вирощували: кукурудзу, ячмінь, овес, просо, соняшник, займалися виноградарством, садівництвом, овочівництвом.

Якщо в 1958 році в колгоспі «Дружба» було 18 тракторів, то на 1963рік -21 трактор; автомашин в 1958році -8, в 1963 - 19.

В 1961 році валовий прибуток становив 488 тисяч карбованців, а в 1963 році – 762 тисячі карбованців, що майже на 40% більше  і що дало змогу підвищити оплату праці колгоспників.

Якщо в 1953 році колгоспники одержали по 34 копійки на один трудодень, то в 1963 році – 65 копійок.

В 1958 році в колгоспі було 1478 голів ВРХ,  в.т. ч. корі - 556 голів, а на 1963р.-1803 голови ВРХ, в т.ч.- 1119 корів і надоєно на одну корову в 1958році - 1147л молока, а в 1962році - 1564л молока.

Кращими доярками були: Прокопчук Зоя Марківна, Романюк Марія К., Гук Олена, Пилипчук А.М., які надоїли на корову в 1963році по 2,0-2,3тис.л молока.

Валовий прибуток  зернового господарства в 1961році становив 293тис.крб., а в 1963р.- 318тис.крб.

    В період з 1953 по 1963роки правлінням колгоспу збудовано: 19 великих культурних і господарчих будов, в т.ч. - 2 клуби по 250 місць, один червоний куточок, дитячі ясла, а решта – тваринницькі та господарські приміщення.

За самовіддану працю 18 колгоспників відзначено районними та обласними організаціями і нагороджені грошовими та цінними подарунками. Серед них: Дубогрій Р.І., Юшина Г.П., Юшина Н.І., Сармак Г.М., Гах Т.В., Черничко І.Т., Домашов П.Ф.  За видатні заслуги у вівцеводстві  чабан   Дідик М.С. нагороджений орденом «Трудового Червоного Прапора».

4 листопада 1967 року колгосп «Дружба» було перейменовано в «ім.50- річчя Жовтня». Земельні угіддя складали 7770 га, з якої орної - 4973 га, під садами та виноградниками - 80га, а під сінокосами 272га, під пасовищами-1453га. Основний напрямок господарства зерно - молочний. В 1966році колгосп перейшов на грошову оплату праці. Пересічний заробіток одного колгоспника на рік складав 1396крб.

В 1958 році завершено електрифікацію села. Колгосп побудував 5 корівників, 3 свинарники, кормоцех, 2 вівчарники, 2 птахоферми, 3 зерносховища, лазню, чотири магазини, пологовий будинок.

В 1968році головою колгоспу  став Жогулєв Микола Миколайович, а секретарем парторганізації – Кожуховський Олексій Порфирович.

В 1975році Жогулєва М.М. змінив Кодак Іван Степанович.

В 1991році колгосп «ім.50-річчя Жовтня» було переіменовано в колективне сільськогосподарське підприємство  (КСП) «Дружба».

В 1994році головою КСП «Дружба» став Жигалкін Петро Іванович.

В 1997році головою правління КСП «Дружба» було обрано Кравчук Тамару Миколаївну.

Вид діяльності - вирощування зернових культур, м»ясне та молочне скотарство, вирощування плодів, ягід та винограду, овочевих культур.

Голови колгоспів с.Плющівка (Єфінгар):

   1932р.  Гуревич Мойше - Іце  Геллер Етя Давидівна

   1935р.  Гройсман Зуска

   1939р.  Райхельгауз Шмилек

   1945р.  Коршов  Хаім Йосипович

   1958р.  Єгоров Федір Іванович

   1962р.  Ковальчук Михайло Мефодійович

   1965р.  Геращенко Максим Антонович

   1968р.  Жогулєв Микола Миколайович

   1975р.  Кодак Іван Степанович

   1994р.  Жигалкін Петро Іванович

   1997р.  Кравчук Тамара Миколаївна

           ТОРГІВЛЯ:

До революції в селі було 13 магазинів, власниками яких були Кроль, Шанітовський шая, Баркаган Рома, Федін, Твардовський та інші, які мали краму у своїх магазинах кожний на  50 000крб. в дореволюційній валюті.

В 1963році в селі була одна майстерня по виготовленню золотих та срібних виробів.

28 січня 1926 року в колонії розпочало роботу  сільськогосподарське споживче товариство «Вигода», яке займалося хлібовиготовленням в обмін на товари і сільськогосподарські продукти.

Станом на 1 лютого 1928 року товариство  складається  з 422 членів.

Магазин №1  товариства продавав різноманітні товари та сільськогосподарські продукти.

Голова правління – Гуткін Е.Х.

До 90-х років в селі працювало три магазини Баштанської райспоживспілки.

Станом на 01.01.2005 року в селі працювало 7 магазинів, власниками яких були: Рудак В.І., фермерське господарство «Нива» (Кодак С.І.), Падурець О.О., Ананевич Н.В., Купленко Л.М., Собко Н.Т. та Баштанське районне  споживче товариство. Вони мали товарів  на суму 80 тис.грн.

         ШКОЛА

   В колонії була стара школа, яка до 1903 року розміщалася в звичайній сільській хаті. В 1903 році було  збудовано  нове приміщення школи, де розмістилася  двокомплектна  початкова школа. В ній працювало 2 вчителя. На одного вчителя припадало 60 учнів. В кожній сім»ї було багато дітей. Школа не могла охопити всіх бажаючих. Існував  такий порядок, що з сім»ї в школу  приймали тільки одного учня. 

В 1905 році прийшов в школу молодий вчитель Лісанський Володимир Соломонович, який разом зі своєю дружиною Загорською Леєю Лазарівною пропрацював в Єфінгарській школі до 1940 року.

В 1906 році Лісанський В.С. організував в зимовий період, по неділях, заняття для дорослих з дозволу вищого керівництва. Тут навчалося 30 осіб, більшість дівчаток. Ці заняття тривали до весни. З нового навчального року не поновлювались.

До 1925 року школа була початковою. В кінці року дітей возили в с. Добре здавати екзамени з російської мови та арифметики. Це були кущові екзамени, на які приїжджали інспектори.

За ініціативою вчителів і батьків у 1925 році початкова школа була реорганізована в семирічну. Приміщення перебудували, відібрали ще одне пристосоване під школу  приміщення. Протягом  трьох років батьки утримували вчителів на власні кошти.

В 1925 році вчителька Загорська Лея Лазарівна була на І Всеукраїнському з»їзді вчителів і привезла з Москви вчителів, які стали працювати в єфінгарській школі. Вчителями були: Баска та Гіня Львівна, Гольцман Шева Абрамівна, Кроль Хана Іллівна, Рабкіна Циля Ісаківна, Рай - Хельгауз Маша Савелівна, Чапковський Мойсер Харитонович.

Вчителі приймали  активну участь у громадському житті села. На плавні під керівництвом вчителя  Лісанського В.С. учнями було посаджено фруктовий сад в 10000 саджанців. За це школа отримала премію в 75 дерев, які були висаджені біля школи. Фрукти із саду реалізовували, а гроші використовували на потреби школи. В школі обладнали  фізико- хімічний кабінет. Першим в районі в школі було звукове кіно. Сюди з»їжджалися  мешканці  з навколишніх сіл: Привільного, Новогеоргіївки, Баштанки.

До 1938 року навчання  велося на мові «ідіш». До школи ходили всі сільські діти, враховуючи українців та німців. Починаючи з 1938 року, навчання велось на російській мові, а мова «Ідіш»  викладалася окремим предметом.

В 1939 році за сумлінну і  тривалу  роботу по вихованню дітей Лісанського Володимира Соломоновича нагородили найвищою нагородою в Радянському Союзі - Орденом  Леніна.

Багато  місцевих вихованців  школи  стали вчителями і загинули від рук фашистів в 1941 році. Це – Левіна Есфір Павлівна, Левіна Дора Павлівна,  Райхельгауз Дора Абрамівна, Славіна Рахіль Григорівна, Іткіна Бетя Йосипівна.

До Великої Вітчизняної війни школа була кандидатом на Всесоюзну сільськогосподарську виставку.

Під час окупації головний корпус школи був напівзруйнований, парти, навчальні посібники фашисти знищили. Відразу після звільнення села було відкрито початкову школу.

Лише 1 вересня 1951 року було відремонтовано головний корпус і відкрито семирічну школу.

З переходом на восьмирічну освіту школа мала називатися восьмирічною політехнічною загальноосвітньою школою.  З вересня 1952року в школі почали працювати групи продовженого дня. Першим директором Плющівської  восьмирічної школи був Кулініченко Панас Прокопович.

В 1975 році збудовано нове двоповерхове приміщення Плющівської середньої  школи.

З 2004 року -  Плющівська  загальноосвітня школа І – ІІІступенів.

Станом на 01.01.2005року в Плющівській школі навчається - 166дітей та працює 19 вчителів.

       БУДИНОК  КУЛЬТУРИ

  Перший клуб в колонії Єфінгар було відкрито в 1936 році. Він знаходився в колишньому приміщенні синагоги. В 1958 році було збудовано нове приміщення будинку культури. Приміщення збудоване за проектом Бабича Георгія Петровича. 

  При будинку культури працювала стаціонарна кіноустановка. Чотири рази на тиждень  демонструвалися кінофільми. Станом на 01.01.2005року  в Плющівському будинку культури  працювало п»ять гуртків художньої самодіяльності, чотири клуби за інтересами. Проводяться тематичні  вечори, вечори відпочинку для молоді, дискотеки, концерти, народні обряди, дитячі ранки, лекції, диспути, конкурсно- ігрові програми, проводиться робота по вивченню історії села. В гуртках художньої самодіяльності та клубах за інтересами займаються 62 особи.

   Серед них 20 переможців різних конкурсів:

  1.Юлія Собко – зайняла 1-ше місце в конкурсі  «Я, само совершенство»,   ІІ місце в конкурсі «Провінція-92»;

  2.Родина Сук – лауреати обласного конкурсу «Сімейне коло»;

  3.Троїсті музики - неодноразові переможці районних конкурсів;

  4. Фольклорна группа - переможці районних та обласних конкурсів;

  5.Сергій Ванжула –зайняв ІІ місце в конкурсі   «Перші ластівки», переможець телевізійного конкурсу «Таланти Прибужжя»;

  6.Людмила Купленко, переможець телевізійного конкурсу «Таланти Прибужжя»;

  7.Надія Полелюк, переможець телевізійного конкурсу «Таланти Прибужжя»;

  8.Оксана Каменєва, зайняла ІІ місце в конкурсі   «Перші ластівки»;

  9.Олена Гавриленко - ІІ місце в конкурсі   « А я- україночка»;

  10.Юлія Гук - ІІ місце в конкурсі   « А я-україночка».

           БІБЛІОТЕКА

   В 1906 році вчитель Лісанський Володимир Соломонович організував громадську бібліотеку- читальню з дозволу Херсонського губернатора, яку відвідувало багато читачів.. Бібліотека стала вогнищем культури. В ній було багато класичної російської та єврейської літератури.

В 1952році було відкрито нову бібліотеку, яка знаходилася в приміщенні сільської ради. В ній нараховувалось 4670 книг.

В 1958 році бібліотеку перенесено в нове приміщення будинку культури.

 В 1977 році проведено централізацію бібліотек.

Станом на 01.01.2005 року в Плющівській сільській бібліотеці нараховується  читачів - 600 (дітей -175, юнацтво - 56);  книжковий фонд – складає  16757екземплярів, в т.ч. дитяча література-3450 екз.

  Площа бібліотеки - 40кв.м

    Бібіліотекарі:

1952-1957 - Музика Олена;

1957-1960 - Сікорська Валентина Іванівна;

1960-1972 - Антонюк Марія Григорівна;

1972-1974 - Сороколат Віра Іванівна;

1974-1974 - Козирєва Ріта Володимирівна;

1974-1975 - Кураса Марія Василівна;

1975-         - Купленко Тетяна Михайлівна.

                                      Визволення  села  Плющівка

   Німецько-фашистська окупація Миколаївщини тривала  більше 30 місяців. Довгоочікуване визволення прийшло в березні 1944 року. Миколаївську область визволяли війська 2-го і 3-го Українських  фронтів під командуванням маршала Радянського Союзу І.С.Конєва та генерала армії Р.Я.Малиновського.

   6 березня 1944 року на території Миколаївщини розпочалась одна з блискучих наступальних операцій у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 років - Березнегувато-Снігурівська. Саме завдяки їй було визволено більшу частину нашої області. Баштанський район звільняли війська кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта Плієва, 8-ої гвардійської армії генерала – лейтенанта Чуйкова і частково 46-ої армії генерала-полковника Глаголєва. Наступ доводилось вести  у виключно складних погодних умовах: весна була ранньою, дощі та бездоріжжя почались ще з кінця лютого. Дороги розмокли так, що по них майже неможливо було пересуватись. Грузнули автомобілі, артилерію доводилось тягнути на конях та солдатських руках. Це дуже  ускладнювало постачання військам боєприпасів, пального, продовольства, уповільнювало їх просування. Для ворогів Баштанка мала важливе значення як значний вузол доріг.

   9-10 березня кінно-механізована група 34 кавалерійського ескадрону звільнила Баштанку, села: Мар’ївку, Явкине, Добру Криницю, Новопавлівку, Добре, Новосергіївку, Новоіванівку. За звільнення цих населених пунктів  командиру 34 кавалерійського ескадрону гвардії капітану Романюку було присвоєно звання героя Радянського Союзу.

  Хоробро воювали на землях району воїни 152-ої стрілкової дивізії 8 гвардійської армії. 13-15 березня 1944року ця  дивізія звільнила села Зелений Яр та Шевченко. 646-й стрілковий полк знищив біля 1400 і взяв у полон 830 гітлерівців, заволодів сотнею гармат. 15 березня звільнили  села Христофорівку, Піски,  Костянтинівку.

   В результаті Березнегувато-Снігурівської операції війська 6-ої німецької арамії, яка налічувала 36 дивізій, загальною чисельністю майже 200 тисяч солдат і офіцерів, почали відступати. Біля мосту через річку Інгул, поблизу Привільного, зібралось біля 1 тисячі німецьких солдат. До оточених було направлено парламентера з пропозицією здатись, але німці його не прийняли. Звільненням сіл Новобирзулівка, Любарка, Зелений Гай, Єфінгар, Одрадне, Привільне, Старогорожено закінчилась ліквідація оточеного ворога біля річки Інгул. До середини березня бої на території району були завершені, а 4 квітня 1944 року наша область повністю була звільнена  від  фашистських загарбників. 16 березня 1944 року звільнили і село Єфінгар. Серед загиблих було 10 офіцерів, 13 сержантів, 42 рядових.

   У 1946 році був споруджений пам’ятник мирним жителям с.Єфінгар, які були по-звірячому знищені  фашистами. Це був перший пам»ятник у селі, що складався з двох могил - в одній  були захоронені жертви масового знищення, у другій - солдати, що загинули при визволенні села. 

   У вересні 1967року останки невідомих солдат були перезахоронені в братську могилу, сюди були перенесені останки загиблих воїнів з різних  могил на території Плющівської сільської ради. Тут знайшли спочинок 65 воїнів, які загинули за визволення села.