За тобою у вічність ми йшли, Перемого!

09/03/2020

З публікації державного архіву Миколаївської області до річниці визволення Миколаївщини від нацистської окупації: “у першій половині 1944 року на теренах Правобережної України розгорнулися жорстокі бої, що зайняли значне місце в історії Другої світової війни. Ця частина України мала неабияке політичне та економічне значення – тут було розташовано багато великих промислових та адміністративних центрів, таких як Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Кіровоград, Миколаїв.

Саме звільнення цих міст виводило наші війська до Польщі, Чехословаччини, Румунії. 4, 5 та 6 березня перешли у наступ 1-й, 2-й, та 3-й Українські фронти, а 15 березня – війська 2-го Білоруського фронту. Визвольні наступальні операції (березень-травень 1944 р.) включали: Проскурівсько-Чернівецьку, Умансько-Ботошанську, Березнегувато-Снігурівську, Поліську, Одеську та Кримську операції.

На початку березня командування 3-го Українського фронту готувало операцію у районі Березнегувате-Снігурівка силами 8-ї гвардійської армії під командуванням генерал-полковника В. І. Чуйкова і кінномеханізованої групи під командуванням генерал-лейтенанта І. О. Плієва. 9 березня бригади 23-го танкового корпусу генерал-лейтенанта Ю. Г. Пушкіна діяли злагоджено, та добою раніше плану єдиним ударом визволили Казанку. Цього ж дня військовими 4-го мехкорпусу під командуванням Т. І. Танасчишина було звільнено районний центр Баштанку”.

Далі слово надаємо співзасновнику Всеукраїнського народного благодійного патріотичного проекту «Мій дім – Україна» Борису БІЛИКУ, який мовою документів розповість про сторінки історії далекого, але незабутнього 1944 року, що пов’язані з визволенням Баштанського району від нацистів:

“174 Померанський Червоно-прапорний гвардійський стрілецький полк орденів Суворова, Кутузова у складі 57-ї Лозовської, Новобузької, Червонопрапорної стрілецької дивізії, орденів Суворова, Богдана Хмельницького, брав участь в багатьох кровопролитних бойових операціях Другої світової війни.

Полк брав участь у форсуванні річок Дон, Дніпро, Сіверський Донець, Інгулець, Інгул, Південний Буг, Дністер, Західний Буг, Вісла, Одер. Велику Перемогу святкував у лігві фашистської Німеччини – Берліні.

За три роки війни полк декілька разів оновлював особовий склад через бойові втрати.

У цьому полку командиром 2-ї стрілецької роти воював двадцятирічний лейтенант Семен Зеленський, рідний дід чинного Президента України Володимира Зеленського.

Звільняючи Україну від німецько-фашистських загарбників, 174 гвардійський стрілецький полк брав участь у звільненні сотні населених пунктів, у тому числі й у Баштанському районі.

Заступник начальника штабу 174 стрілецького полку гвардії майор Войтюк: “О 14.00 13 березня наш полк разом з іншими полками дивізії вступив до населеного пункту Новосергіївка і далі отримав завдання форсованим маршем досягти с.Явкине, щоб закрити вихід противнику на захід. З 4.00 14 березня полк пройшов маршрут Новопавлівка-Новоіванівка і на схід від біля 2 км зустрівся з великою колоною противника, яку відразу розгромив, знищивши до 50 солдатів. Захоплено в полон 29 солдатів противника, взяті трофеї: 40 коней з підводами, з продовольством і боєприпасами. Далі наш полк з боєм рухався в напрямку с.Явкине якого досяг о 2.00 15 березня і до 7.00 зайняв оборону на східній околиці фронтом на Схід.

Противник користуючись тим, що передові підрозділи пішли вперед, вирішив великою колоною о 24.00 14 березня прорватися в західному напрямку, біля хутора Київський зробив контратаку при підтримці сильного кулеметного вогню. Частині колони удалося прорватися, а решта були перехоплені ротою автоматників нашого полку, взводом саперів під командою гвардії капітана Ластовкіна, при цьому було взято в полон 16 солдатів противника і знищено 25 автомашин з різними вантажами, 15 коней, до 30 підвід з продовольством і боєприпасами. О 14.00 15 березня полк знову здійснив марш до с.Явкине, і до 7.00 16 березня досяг с.Мар’ївка. Наша розвідка донесла, що противник великою колоною з Новоолександрівки рухається в напрямку станції Грейгове.

Командир полку майор Колмогоров приймає рішення розгорнути полк і ставить бойове завдання командиру 3 стрілецького батальйону старшому лейтенанту Курішеву рухатися уздовж залізниці на південь і нанести удар по голові колони і затримати її. Командиру 1-го стрілецького батальйону наказано завдати удар у хвіст колони. Сам командир полку на коні на чолі кінного взводу на повному галопі вривається в самий центр колони і розстрілює її.

В результаті трьохгодинного бою, колона і бойові порядки противника, які відходили, були знищені. До 17:00 підрозділи полку займалися ліквідацією окремих груп противника в напрямку свого маршруту.

З 13.00 15 березня полк, зустрічаючи на своєму шляху незначнийопір розрізнених груп противника, продовжував просуватися в напрямку с.Мар’ївка і до 8.00 16 березня досяг його. З правого берега ще зустрів незначний опір, але першим форсував річку Інгул 170 стрілецький полк нашої дивізії, який очистив населений пункт Інгулка, таким чином створив безперешкодну обстановку для переправи нашого полку. О 22.00 16 березня наш полк форсував річку Інгул в районі 2 км на південь від с.Інгулка, здійснивши марш: Інгулка-Скобліков-Новомихайлівка та до 16.00 17 березня досяг села Новокрасівка Новоодеського району.

В результаті проведеної операції захоплено в полон 320 солдатів і офіцерів противника, вбито до 170 осіб. Захоплено трофеї: 4 гармати 152 мм, 2-метальних апарата, 4 справні автомашини, до 60 підвід з різним вантажем, до 100 коней, понад 500 гвинтівок, один літак супротивника «Мессершмітт». 

Наші втрати: вбито 6 чоловік і поранено 11 чоловік. Героїчно загинув в цьому бою командир роти автоматників гвардії молодший лейтенант Болотін, який отримав 7 кульових поранень і залишався в бойовому строю, поки восьма куля не вбила героя на смерть...”

Цей та інші документи Центрального Архіву Міністерства Оборони СРСР про Другу світову війну були розсекречені 8 травня 2007 року, частина з них оприлюднена на сторінках нового видання «За тобою у вічність ми йшли, Перемого!» Всеукраїнського народного благодійно-патріотичного проекту «Мій дім – Україна» з нагоди 75 річчя Перемоги у Другій світовій війні.

Вивчаючи історичні матеріали про військові підрозділи, у яких проходила військова бойова юність молодих захисників Вітчизни, таких як Семен Зеленський, дивуєшся, як можливо було витримати такі довгі і тяжкі випробовування війною?! Незважаючи на непрохідні шляхи, вони йшли вперед, залишаючи навічно в братських могилах своїх побратимів. Багато разів їм доводилося розводити своєю кров’ю холодні води річок при їх форсуванні. Так, це був всенародний подвиг наших героїчних пращурів, пам’ять про яких ми повинні зберігати вічно та передавати наступним поколінням.

Те, що вони пройшли і пережили під час війни, заслуговує на вічну пам’ять і шану. Жертовність українського народу у Другій світовій війні – безцінна і безсмертна!”

З випуску районної газети "Голос Баштанщини" від 05.03.2020 №22

Всі новини →