Охорона праці жінок

22/07/2024

Сектор з охорони праці відділу цивільного захисту районної військової адміністрації інформує: державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Охорону праці жінок забезпечують відповідні законодавчі акти. Це пов’язано з тим, що жінки мають певні фізичні, фізіологічні та соціальні особливості, які можуть впливати на реалізацію жінкою свого права на працю. Також дуже важливо дбати про здоров’я жінок, передбачати шкідливі фактори та виключати їх вплив.

Рівні права жінки і чоловіка гарантує Конституція України (ст.24). Цю рівність забезпечують спеціальні заходи з охорони праці і здоров’я жінок, створення умов, які дають можливість поєднувати працю з материнством.

Питання безпеки праці жінок регламентується Кодексом законів про працю України (статті 174 та 175) та Законом України «Про охорону праці» (ст. 10). Відповідно до цих законів заборонено застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, залучати жінок до робіт у нічний час, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину з iнвалiдністю, може запроваджуватися за рахунок власних коштiв суб’єктів господарювання скорочена тривалість робочого часу (ч. 3 ст. 51 КЗпП).

Жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.

Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.

При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.

Строки і порядок надання перерв установлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері.

Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям - за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю.

У разі відмови у прийнятті на роботу жінок зазначених категорій роботодавець зобов’язаний повідомити їм причину відмови в письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено в судовому порядку.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. 

Всі новини →