Баштанка » Новости
Українська | Русский | English
Главная Герої не вмирають Новости Планування роботи 2023 року Інформація для користувачів з вадами зору Учасникам бойових дій та членам їх сімей Електронне звернення Пробація району Зміни в законодавстві

Сила незламності: історія ветерана війни Івана Сіренка

06/12/2025

У свої 27 років Іван Сіренко пройшов шлях, який неможливо забути. Його історія — це історія молодого чоловіка, який у найскладніший момент для країни добровільно став на її захист, пережив пекло війни, тяжкі поранення, тривалі місяці лікування та реабілітації, але продовжив жити, діяти й допомагати іншим.

Народився Іван у Баштанці 24 травня 1998 року. До повномасштабного вторгнення планував вступити до патрульної поліції й будувати своє майбутнє в Україні. Але коли розпочалася повномасштабна, відчуваючи реальність загрози, Іван добровільно прийшов до Баштанського ТЦК та СП.
 
Спочатку він служив старшим стрільцем взводу охорони у роті охорони Баштанського ТЦК та СП. Згодом пройшов навчання, отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта і був направлений до 21-ї механізованої бригади. На фронт пішов і його рідний брат — двоє синів однієї родини стали на захист держави.
 
Із перших днів війни Іван Сіренко опинився у вирі небезпеки. 1 березня 2022 року разом із побратимами він зустрічав ворога в Баштанці — у день, коли місто стояло за крок від захоплення. Рішучий опір всіх небайдужих мешканців міста, військовослужбовців зупинив ворожу колону. Разом з побратимами Іван Сіренко охороняв блокпости, облаштовував укріплення…
 
Перше поранення Іван отримав на кордоні Донецької та Луганської областей. Ворожі уламки сильно посікли ноги. Попереду було лікування, довге очікування операції… Але варто було йому стати на ноги — він знову повернувся на фронт до своїх побратимів.
 
Друге поранення — у січні 2024 року — стало найважчим випробуванням у його житті. Під час ближнього бою ворог майже впритул розстріляв Івана з автомата, випустивши в нього всю обойму. Побратими п’ять кілометрів несли його з поля бою до стабілізаційного пункту. Він вижив у ситуації, де виживають одиниці.
 
Іван Сіренко прокинувся вже у Дніпрі, у лікарні. Прострелена легеня, руки, ноги, грудна клітка, численні операції, лікування і тривала реабілітація… Та навіть після такого списку травм він продовжував боротися.
 
Сьогодні Іван Сіренко має третю групу інвалідності — йому важко ходити, важко сидіти, кожен рух дається з болем. Але він не дозволив обставинам зламати себе.
 
До війни Іван закінчив університет «Україна» за спеціальністю «Здоров’я людини». І саме ця освіта допомогла йому знайти сили та новий сенс у мирному житті. Під час проходження МСЕК йому запропонували роботу в реабілітаційному відділенні, що діє на базі однієї з лікарень Баштанського району, де він тепер допомагає іншим цивільним та військовим відновлюватися після травм, надає підтримку, якої сам так потребував після поранення.
 
Його життєва позиція — це уособлення сучасної філософії безбар’єрності. Безбар’єрність — це не лише про пандуси та спеціальне обладнання. Це про можливості бути корисним, працювати, мати підтримку, відчувати себе частиною суспільства. Іван доводить, що бар’єри можна подолати завдяки силі духу, професійній підтримці та розумінню оточення.
 
Працюючи в реабілітаційному відділені, він надихає інших ветеранів не опускати рук. Його поради прості, але життєво важливі для тих, хто повертається з війни: «Не замикайтеся в собі. Спілкуйтеся. Працюйте з психологами. Шукайте роботу, займайтеся тим, що любите. Життя не закінчується після травми — його треба будувати заново».
 
Сьогодні Іван Сіренко продовжує боротьбу — не зі зброєю, а силою характеру. Його історія — це приклад того, як людина, пройшовши через пекло, може стати опорою для інших. Це історія про те, що безбар’єрність починається там, де є підтримка, людяність і віра в кожного, хто пережив війну.
 

Всі новини →