Оподаткування грошових переказів, отриманих із-за кордону

10/06/2020

     Питання оподаткування грошових переказів, що отримуються фізичними особами — резидентами України з-за кордону, набуло останнім часом особливої актуальності.

     Так, Міндоходів зазначає, згідно з Податковим кодексом України кошти, перераховані з-за меж України на поточні або карткові рахунки громадян, вважаються іноземними доходами, і при їх отриманні громадянин повинен подати річну декларацію, у якій указати отриману суму та, відповідно, сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб.

     Чи завжди грошові перекази з-за кордону є іноземними доходами та які існують види іноземних доходів, розберемося далі.

     Пунктом 162.1 ПКУ встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.

     Під іноземним доходом для цілей оподаткування слід розуміти дохід, отриманий від джерел за межами України, тобто будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, уключаючи (п.п. 14.1.55 ПКУ):

• проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів;

• спадщину;

• подарунки;

• виграші;

• призи;

• доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами;

• доходи від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України;

• доходи від продажу майна, розташованого за межами України;

• дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо;

• інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, не підконтрольних митним органам.

Порядок оподаткування

     Згідно з п.п. 163.1.3 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є у тому числі й іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Оподаткування таких доходів регулюється п. 170.11 ПКУ. Іноземні доходи включаються до складу річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. 167.1 ПКУ обкладаються ПДФО за ставкою 18%. Винятком є дивіденди з іноземним джерелом походження, оподатковувані за ставкою 5 % відповідно до п. 167.2 ПКУ. Згідно з п.п. 170.11.2 ПКУ в разі отримання іноземних доходів при поданні річної декларації платник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, якщо між країною, у якій виплачується дохід, та Україною укладено договір (конвенцію) про уникнення подвійного оподаткування.

     Перелік країн, з якими Україною укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (станом на 01.01.2017 р.), наведено в листі ДФС України від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17.

     Відповідно до п. 13.5 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де було виплачено такий дохід, довідку про суму сплаченого в цій країні податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

     Звертаємо увагу: не можна буде зарахувати у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків:

• податки на капітал (приріст капіталу);

• податки на майно;

• поштові податки;

• податки на реалізацію (продаж);

• інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

     При розрахунку суми річного податкового зобов’язання слід мати на увазі, що сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 ПКУ).

     Окремо зупинимося на ситуації, коли резидент України легально працює за кордоном та перераховує грошові кошти своїм родичам чи іншим особам, щодо яких СКУ не встановлено обов’язок з їх утримання. Виходить, що «гастарбайтер» повинен за підсумками року задекларувати свої іноземні доходи. Якщо працював він офіційно, то з його заробітної плати сплачувався податок за правилами країни отримання доходу. За наявності договору (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною отримання доходу платник податків може отримати зазначену вище довідку і в такому разі зменшити суму річного податкового зобов’язання. Що ж до фізособи, якій «гастарбайтер» перераховував грошові кошти, то для неї такий дохід буде іноземним. За підсумками року з такого доходу має бути сплачено ПДФО (причому отримувач уже не зможе зменшити річне податкове зобов’язання, оскільки безпосередньо він не сплачував податок за кордоном).

Порядок декларування іноземних доходів

     Відповідно до пп. 168.2.1 і 170.11.1 ПКУ, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу платника податків — отримувача, який при цьому зобов’язаний подати річну податкову декларацію.

     Згідно з п. 164.4 ПКУ при нарахуванні (отриманні) доходів у вигляді валюти такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ на момент нарахування (отримання) таких доходів. Строк подання декларації відповідно до п.п. 49.18.4 ПКУ — до 1 травня року, наступного за звітним, крім окремих випадків, передбачених розд. IV ПКУ*.

• У разі відсутності у платника податків підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, такий платник зобов’язаний подати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним (п.п. 170.11.2. ПКУ).

• Платники податків — резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду (п. 179.3 ПКУ).

     За неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи п. 120.1 ПКУ передбачено штраф у розмірі 170 грн.

     Крім того, якщо фізична особа у звітному році мала доходи, що підлягають оподаткуванню, та не задекларувала їх у встановленому порядку, і про це стало відомо контролюючим органам, і якщо вони змогли довести факт отримання таких доходів платником податків, то на підставі п. 123.1. ПКУ такі контролюючі органи мають право самостійно визначити суму податкового зобов’язання, що тягне накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми такого зобов’язання.

    Згідно з п. 179.7 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації.

     Якщо платник податків не сплатив суму грошового зобов’язання за декларацією протягом зазначеного строку, відповідно до п. 126.1 ПКУ він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• у разі затримки до 30 календарних днів уключно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

• у разі затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

     Також у разі, якщо фізична особа зобов’язана була задекларувати іноземні доходи та сплатити суму податку за декларацією, але своєчасно не зробила цього, несплату податку, що виникла, може бути кваліфіковано як умисну, і в цьому випадку фізичній особі загрожує кримінальна відповідальність, передбачена ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

     Чинне на сьогодні законодавство вимагає від фізичних осіб декларувати доходи із джерелом їх походження за кордоном, а за відсутності їх декларування або несплаті у строк узгодженого в декларації податкового зобов’язання передбачає відповідальність аж до кримінальної.

     Як уже зазначалося, у випадках, коли йдеться про перерахування грошових коштів між членами однієї сім’ї, в особи, яка їх отримує, не виникає дохід у розумінні п.п. 14.1.55 ПКУ, і відповідно декларувати такі перерахування та сплачувати з них податок відповідно до п.п. 17.11.1 ПКУ немає підстав.

     Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

     Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

     Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua 

Всі новини →