Бувають дні, коли вся країна ніби зупиняється, щоб згадати те, що болить, і те, чим ми пишаємося. 

14 грудня – саме такий день. День, коли ми говоримо про людей, чиї вчинки не вкладаються у звичайні рамки обов’язку. Про тих, хто став щитом між Україною та небезпекою, що постала після аварії на Чорнобильській АЕС. 14 грудня Україна відзначає День ліквідатора Чорнобильської аварії – дата, коли ми вшановуємо людей, які, не вагаючись, стали на захист країни у момент найбільшої техногенної трагедії. Минуло багато років, покоління виросли, а світ кардинально змінився. Та є речі, які залишаються незмінними: пам’ять, вдячність, повага.

 

У Баштанському районі проживає 135 ліквідаторів, і кожен із них зробив внесок у спільну справу порятунку. Вони працювали у складних умовах, часто на межі можливостей, показуючи силу характеру та відповідальність перед державою і людьми. Ці чоловіки та жінки – приклад мужності, самопожертви й громадянської відповідальності. Саме завдяки ліквідаторам світ зміг уникнути ще більшого лиха, а Україна отримала шанс на відновлення після катастрофи. Їхній подвиг не вимірюється посадами чи кількістю відпрацьованих годин. І серед найвідповідальніших завдань було одне, про яке знає весь світ, – будівництво саркофага над зруйнованим енергоблоком, так званого об’єкта «Укриття». Цей захисний комплекс став бар’єром між руйнуванням і життям, між загрозою і безпекою. Саме завдяки ліквідаторам, які брали участь у цих важких роботах, вдалося локалізувати наслідки аварії та запобігти значно більшому лиху. Це був труд, який вимагав не лише професійності, а й величезної сміливості та внутрішньої сили. 

 

Згадуючи події 1986 року, ми дякуємо всім, хто виконував небезпечні завдання, аби зменшити наслідки аварії та захистити людей від загрози. Дякуємо за те, що ви витримали те, що пережити було надзвичайно непросто. За те, що стали частиною роботи, яка врятувала країну від ще більших наслідків. За те, що й нині залишаєтесь прикладом служіння, гідності та людяності. 

 

Ми з глибокою повагою згадуємо тих чиє життя забрав «мирний атом» і з великою вдячністю звертаємося до тих, хто живе поруч. 

 

Наш обов’язок – пам’ятати ваш подвиг і робити все можливе, щоб ви відчували підтримку. 135 сердець, 135 історій, 135 імен, що назавжди вписані у літопис нашої землі.  Бажаємо вам міцного здоров’я, миру, тепла та поваги від людей, яким ви подарували безпечніше завтра. Нехай у цей день лунає не лише офіційна вдячність, а й щира людська подяка – та, яка йде від серця до серця.