Баштанка » Безоплатна правнича допомога » Баштанське бюро правової допомоги » 2020 рік

2020 рік

Умови та наслідки розірвання договору дарування

Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. Стаття 717 ЦК України визначає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За договором дарування дарувальник передає або зобов’язується передати в майбутньому обдаровуваному безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір дарування спрямований на припинення права власності у дарувальника й виникнення права власності в обдарованої особи. Таким чином, договір дарування завжди є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій. 

Чинне законодавство (ч.2 ст.717 ЦК України) чітко обумовлює, що договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку діюмайнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до Цивільного кодексу України договір дарування можливий як односторонній, так і двосторонній, як реальний, так і консенсуальний. Основна кваліфікуюча ознака, за якою договір дарування відрізняється від договорів про передачу майна у власність, це його безоплатність. Безоплатність дарування – це відсутність зустрічної еквівалентної вимоги. Як і будь-який договір, договір дарування може припинитися. Звичайно, загальних положень ЦК України в цьому питанні ніхто не скасовував. Але оскільки передача чогось у дар — процес специфічний, ЦК України встановлює деякі особливості для припинення.

Так, договір дарування може припинятися у випадку:

• його розірвання;

• односторонньої відмови від договору однієї зі сторін.

Розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його положення щодо зобов’язань сторін, що передбачені для застосування на випадок розірвання договору. Правовим наслідком односторонньо горозірвання договору є припинення зобов’язань сторін (ч. 2 ст.653 ЦК України).

Підстави для розірвання договору дарування

Договір дарування не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими ст. 724 ЦК України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, але за конкретних обставин. Підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбаченні ст.ст. 726, 727 ЦК України:

• умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. 

Додатковою обов'язковою умовою для розірвання договору дарування у такому разі є те, що предметом договору дарування є нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тобто закон визначає можливість розірвання договору дарування, предметом якого є лише нерухомі речі чи інше особливо цінне майно. Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не в праві розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавлення життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

• створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність (наприклад, у дарувальника з предметом договору дарування пов'язані спогади про певні події). Тобто, якщо такому дарунку загрожує безповоротна втрата з вини обдаровуваного, дарувальник в праві розірвати договір дарування, предметом якого є такий дарунок. 

Таке розірвання правочину спрямоване на запобігання втрати дарунка. Проте, при розірванні договору дарування на цій підставі необхідно довести, що обдаровуваному було відомо про те, яку велику немайнову цінність має дарунок для дарувальника. Останнє, у свою чергу, зобов'язує обдаровуваного бережно та сумлінно ставитись до дарунка та забезпечувати його схоронність.

• недбало ставиться до речі, що становить культурну цінність, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Йдеться про речі, втрата яких має істотне значення не лише для дарувальника, а для суспільства. Окремою підставою розірвання договору дарування з ініціативи дарувальника є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність.

При цьому під недбалим ставленням слід розуміти таке поводження обдаровуваного з предметом договору дарування, внаслідок чого ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена. Тому при виникненні обставин, що можуть зумовити втрату або істотне пошкодження такого дарунка, дарувальник наділяється правом звернутися до суду з вимогою про розірвання договору дарування та повернення дарунка.

Слід врахувати, що якщо зазначеної загрози (знищення або пошкодження) дарунку не існує, а дарувальник невдоволений лише тим, що обдаровувана особа поводиться з дарунком іншим чином, ніж бажає того дарувальник, то правові підстави для розірвання договору за даною нормою відсутні. При визначенні правового режиму речей, що становлять історичну, наукову або культурнуцінність необхідно враховувати положення законодавства про охорону пам'яток історії та культури.

Обов'язкова умова розірвання договору дарування

Розірвати договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка у натурі, тобто коли дарунок на момент пред'явлення такої вимоги є збереженим. Збереження дарунка передбачає знаходження його у власності обдарованого у стані, що відповідає його призначенню. Тому предмет договору дарування повинен бути річчю індивідуально визначеною, неспоживчою, відповідної цінності для дарувальника.

При розірванні договору дарування дарунок повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому він існує на момент розірвання договору. Отримані обдаровуваним продукція, плоди та доходи від речі, що є предметом договору дарування, залишаються у нього. У випадку відсутності дарунка (його знищення, відчуження третім особам тощо), ні вимога про розірвання правочину, ні вимога про повернення дарунка, пред'являтись не можуть.

Таким чином, розірвання договору дарування допускається у виключних випадках, зазначених статтею, або у випадках визнання правочину недійсним за загальними підставами, передбаченими ЦК України.

Строки реалізації права дарувальника на розірвання договору дарування

З метою реалізації права дарувальника (або його спадкоємців) щодо розірвання договору дарування законом встановлений спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік (такий виняток ґрунтується на вимогахст. 258 ЦК України). 

Таким чином, обчислення строку позовної давності починається від дня, коли дарувальник довідався або повинен був довідатися про обставини, передбачені ст. 727 ЦК України. 

Тобто, слід враховувати, що у випадках, встановлених статтею, право на розірвання договору виникає з певних моментів:

• з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

• з моменту вчинення дій обдаровуваного, що створюють загрозу безповоротної втрати дарунка;

• з моменту вчинення дій чи допущення бездіяльності обдаровуваним, які свідчать про недбале ставлення до дарунка, що становить історичну, наукову або культурну цінність.

Проте право є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Проте за наявності вини (доказаної) обдаровуваного щодо відчуження або знищення дарунка з метою уникнення його повернення дарувальнику, можливими є вимоги за зобов'язанням із завдання шкоди, шляхом подання відповідного позову. Якщо дарунок повернуто дарувальнику за взаємною згодою сторін, таку обставину слід розглядати як новий договір дарування.

Наслідки розірвання договору дарування

Розірвання договору дарування є правовою підставою припинення права власності на дарунок у обдаровуваного. Наслідком такого розірвання є застосування реституції, тобто повернення сторін у первинний стан, у зв'язку з чим, обдаровуваний зобов'язаний повернути дарувальнику річ, що є предметом договору, у натурі з урахуванням можливого природного зносу за період її перебування в обдаровуваного. Це означає, що обдаровуваний не може запропонувати дарувальникові грошову компенсацію замість дарунка або відшкодувати вартість дарунка, залишаючи його у себе.

Таким чином подарована річ підлягає поверненню, незалежно від того, в якому стані вона перебуває.При цьому дарувальник не має права відмовитись від прийняття такої речі з мотивів втрати нею цільового призначення або істотного погіршення. Крім того, дарувальник не вправі вимагати відшкодування завданих збитків або моральної шкоди.

Законом також не передбачено можливості відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, на його поліпшення, у зв'язку із розірванням договору дарування із зазначених вище підстав.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Соціальні відпустки та порядок їх надання

Відпу́стка — час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати. Основним законом що регулюєвідпустки є Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 року.

Згідно з законодавством відпустки поділяються на:

1) щорічні відпустки;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

3) творчі відпустки (стаття 16 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

4) соціальні відпустки (стаття 4 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року).

Також, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

 Види соціальних відпусток

Згідно з Законом України "Про відпустки" соціальні відпустки поділяються на такі види:

Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю:

• до пологів - 70 календарних днів;

• після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.''

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінкиїй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опікудитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя - одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв'язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Порядок надання соціальних відпусток

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вікутрьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного типу). Особам, зазначеним у частині третій статті 18 Закону України "Про відпустки" (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка у зв'язку з усиновленням дитини віком старше трьох років надається за заявою особи, яка усиновила дитину, на підставі рішення про усиновлення дитини та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону України "Про відпустки", а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Багаж та ручна поклажа: як правильно перевозити речі під час авіаперельотів. 

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу в аеропортах України закінчуються не раніше ніж за 45 хвилин до часу відправлення рейсу за розкладом.

Реєстрація пасажирів та оформлення багажу здійснюються на підставі квитка та одного із зазначених документів:

• - паспорт громадянина України;

• - паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

• - проїзний документ дитини;

• - дипломатичний паспорт;

• - службовий паспорт;

• - посвідчення особи моряка;

• - посвідчення члена екіпажу;

• - посвідчення особи на повернення в Україну;

• - паспортний документ іноземця, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в’їзд або виїзд з держави і визнається Україною;

• - у випадках, передбачених міжнародними договорами України,- інші документи, що можуть використовуватися для виїзду за кордон

Під час реєстрації пасажирів та оформлення багажу весь багаж пасажира, передбачений для повітряного перевезення, підлягає зважуванню. До речей ручної поклажі, яка за правилами авіаперевізника може перевозитись у салоні повітряного судна, прикріплюється бирка «В кабіну», «Ручна поклажа» (Approved Cabin Baggage).

Авіаперевізник або агент з обслуговування зобов’язаний зазначити у багажній квитанції кількість і вагу прийнятого до повітряного перевезення багажу та видати пасажиру відривний талон ідентифікаційної багажної бирки на зареєстрований багаж.

За наявності у пасажира квитка в електронному вигляді відомості щодо кількості та ваги багажу зазначаються в електронному вигляді в системі відправок DCS.

Для позначення особливих умов повітряного перевезення зареєстрованого багажу додатково до ідентифікаційної багажної бирки прикріплюється спеціальна попереджувальна багажна бирка без номера («Крихкий» (Fragile); «Пріоритетний» (Priority); «Тварини» (Live Animals); «Трансфер» (Transfer); «Крісло колісне» (Wheelchair); «Дитина без супроводу» (UM); «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft) тощо). Форма багажних бирок має відповідати Резолюціям ІАТА.

Після реєстрації та оформлення багажу авіаперевізник відповідає за цілісність і схоронність зареєстрованого багажу. Цілісність та схоронність ручної поклажі забезпечує пасажир. Збереження багажу, на який прикріплено бирку «Доставка до повітряного судна» (Delivery at Aircraft), забезпечує пасажир до моменту передачі його для завантаження у багажне відділення біля повітряного судна.

Плата за повітряне перевезення багажу, вага якого перевищує встановлену авіаперевізником норму безкоштовного провезення, стягується відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифу. Оплата за перевезення такого багажу оформлюється квитанцією про оплату наднормового багажу або ордером різних зборів.

 Багаж

1. Вимоги до багажу

1. Багаж пасажира приймається до повітряного перевезення під час його оформлення в аеропорту відправлення, аеропорту трансферу, аеропорту зупинки або в іншому пункті реєстрації, визначеному авіаперевізником.

2. Речі пасажира залежно від їх розміру, ваги та особливостей можуть перевозитися як зареєстрований багаж або незареєстрований багаж (ручна поклажа).

3. Як зареєстрований багаж можуть перевозитися місця багажу вагою не більше ніж 32 кг. Сума трьох вимірів окремого місця багажу (довжини, ширини, висоти) не має перевищувати 158 см. Наднормовий багаж, негабаритний багаж та місце багажу вагою понад 32 кг приймається до повітряного перевезення тільки за згодою авіаперевізника та за наявності на борту повітряного судна вільної для провезення ємності, а також за умови оплати пасажиром перевезення такого багажу, крім випадків, коли перевезення такого багажу вже попередньо погоджене з авіаперевізником та оплачене. Багаж, що не відповідає вимогам цього пункту, пасажир має оформляти для повітряного перевезення як вантаж.

4. Інформація щодо максимальної кількості та ваги багажу, що приймає авіаперевізник для транспортування без оплати, вноситься до правил застосування тарифів та зазначається у правилах авіаперевізника і договорі перевезення, що надається пасажиру.

5. Інформація щодо оплати повітряного перевезення наднормового багажу надається авіаперевізником, агентом з продажу та/або агентом з обслуговування під час бронювання повітряного перевезення або під час реєстрації пасажира та оформлення багажу.

6. Оплата повітряного перевезення наднормового багажу здійснюється відповідно до встановленого правилами авіаперевізника тарифом, що діє на день оформлення ордеру різних зборів або квитанції про оплату наднормового багажу та на дату вильоту, зазначену у квитку. Така оплата може бути здійснена попередньо за згодою авіаперевізника під час оформлення квитка або в аеропорту під час реєстрації. У разі несплати пасажиром відповідних тарифів і зборів авіаперевізник має право відмовити у повітряному перевезенні наднормового багажу.

7. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у меншій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, авіаперевізник зобов’язаний повернути пасажиру різницю між сумою сплачених коштів та вартістю повітряного перевезення фактичної кількості багажу. У разі оформлення пасажиром багажу до повітряного перевезення фактично у більшій кількості ніж та, яку пасажир попередньо оплатив, пасажир має здійснити доплату за перевезення фактичної кількості багажу.

8. У разі перевантаження повітряного судна чи за відсутності вільного тоннажу авіаперевізник, повідомивши про це пасажира, має право здійснити перевезення його багажу наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника в найкоротший строк. Авіаперевізник самостійно визначає, який багаж буде перевезено наступним рейсом або рейсом іншого авіаперевізника.

9. Максимальна вага та кількість багажу, що приймається до повітряного перевезення безкоштовно, визначається правилами застосованого тарифу та зазначається у договорі повітряного перевезення.

10. Авіаперевізник зобов’язаний вжити заходів для здійснення повітряного перевезення пасажира та його зареєстрованого багажу на борту того самого повітряного судна, особливо якщо згідно з чинним законодавством вимагається присутність пасажира під час проведення митних процедур щодо багажу. У разі перевезення зареєстрованого багажу на борту іншого повітряного судна авіаперевізник зобов’язаний за вибором пасажира здійснити доставку багажу у найкоротший строк за наданою пасажиром у акті про неналежне перевезення багажу (PIR - Property Irregularity Report) адресою або компенсувати його транспортні витрати, пов’язані з доставкою такого багажу відповідно до вимог правил авіаперевізника.

11. Оформлення багажу за вибором авіаперевізника може здійснюватися відповідно до вагової концепції (baggage weight concept) або поштучної концепції (baggage piece concept), тобто комбінацією характеристик ваги, розміру, кількості місць.

12. Авіаперевізник відповідає за збереження багажу з моменту його реєстрації до повітряного перевезення та до моменту видачі пасажиру.

Прийняття багажу авіаперевізником до повітряного перевезення підтверджується виданим пасажиру відривним талоном багажної ідентифікаційної бирки та багажною квитанцією щодо кількості та ваги місць, які прийняті до повітряного перевезення. З моменту прийняття авіаперевізником багажу до перевезення і до моменту його видачі доступ пасажира до зареєстрованого багажу забороняється, крім випадків проведення його ідентифікації або додаткового догляду відповідними уповноваженими службами.

2. Умови безкоштовного перевезення багажу

1. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, пасажир має право перевезти безоплатно такий незареєстрований багаж (ручну поклажу) та відповідає за його збереження, зокрема: жіноча і чоловіча сумки, папка для паперу, верхній одяг, жакет, парасолька або палиця, друковані видання для читання під час польоту, харчування для дитини, необхідне під час польоту, дитяча дорожня люлька (за присутності дитини віком до 1 року), прогулянковий дитячий візок, складене крісло колісне та/або милиці. Загальна вага незареєстрованого багажу (ручної поклажі), за винятком крісла колісного, не має перевищувати 7 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника.

2. Авіаперевізник має право розширити перелік та загальну вагу речей, які перевозяться безоплатно.

3. Незалежно від правил застосування тарифу, за яким придбано квиток, авіаперевізник може стягувати додаткову плату за перевезення: речей пасажирів (незалежно від їх найменування), розмір, вага яких не відповідає вимогам правил авіаперевізника; не запакованих відповідно до вимог глави 5 цього розділу речей пасажирів незалежно від їх найменування та призначення; побутової та теле-, відео-, аудіо-, фототехніки, вага одного місця якої понад 10 кг; квітів, саджанців рослин, харчової зелені, висушених рослин, дерев та кущів загальною вагою понад 5 кг; кореспонденції, яка супроводжується фельд’єгерями; тварин (свійських або диких), птахів, бджіл та іншої живності, за винятком собаки-поводиря, який супроводжує пасажира з інвалідністю або з обмеженою рухливістю.

4. Авіаперевізник має право розширити перелік речей, за перевезення яких може стягуватись додаткова плата, незалежно від правил застосування тарифу.

3. Оголошена цінність багажу

1. Пасажир має право оголосити цінність свого зареєстрованого багажу.

2. Цінність зареєстрованого багажу оголошується для кожного місця багажу окремо. У разі оголошення цінності багажу пасажир повинен сплатити вартість, визначену тарифом авіаперевізника.

3. Для підтвердження оплати повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю авіаперевізник або агент з продажу повинен видати ордер різних зборів або квитанцію про оплату наднормового багажу, в якій зазначаються пункти, між якими здійснюється перевезення багажу з оголошеною цінністю.

4. Умови прийняття до повітряного перевезення багажу із оголошеною цінністю та вартість такої послуги встановлюються правилами авіаперевізника. У разі втрати або пошкодження багажу з оголошеною цінністю сума відшкодування обмежується його заявленою цінністю.

4. Групове перевезення багажу

1. На вимогу пасажирів, які подорожують групою, або членів однієї родини, авіаперевізник зобов’язаний об’єднати їх багаж.

2. Об’єднання місць багажу стосується тільки норм безкоштовного перевезення багажу. Багаж має оформлятися для кожного пасажира окремо. Об’єднання місць багажу групи пасажирів або членів однієї родини стосується тільки об’єднаної норми безкоштовного перевезення багажу кожного пасажира.

Груповий багаж за згодою пасажира оформлюється на одну уповноважену всіма пасажирами особу, що входить до складу групи цих пасажирів або родини. При цьому у перевізних документах кожного пасажира мають зазначатися кількість місць та вага його багажу.

5. Вимоги до упаковки багажу

1. Пасажир має забезпечити належне пакування кожного місця багажу, яке забезпечує його збереження під час повітряного перевезення та обробки і унеможливлює заподіяння шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, а також унеможливлює вільний/випадковий доступ до вмісту багажу сторонніх осіб. Авіаперевізник має право не приймати до перевезення багаж як зареєстрований, пакування якого не відповідає вимогам цього пункту, або вимагати від пасажира додатково запакувати багаж. Відповідність пакування багажу вимогам цього пункту визначає авіаперевізник.

2. Багаж, який має зовнішні пошкодження, що не впливають на його цілісність під час повітряного перевезення та обробки і не можуть заподіяти шкоди пасажирам, членам екіпажу, третім особам, повітряному судну, багажу інших пасажирів або іншому майну, може бути прийнятий до повітряного перевезення як зареєстрований багаж за згодою авіаперевізника. Про наявність та вид пошкодження багажу авіаперевізником або його агентом з обслуговування робиться відмітка у багажній квитанції (бирці «Limited Release» - перевезення з обмеженою відповідальністю), яку засвідчує підписом пасажир.

6. Обмеження щодо приймання до перевезення речей як багажу

1. Речі, які заборонено включати до багажу: товари, предмети, рідкі та інші речовини, здатні створити значний ризик для здоров’я пасажирів, безпеки польоту чи власності авіаперевізника або інших пасажирів під час перевезення, зокрема вибухонебезпечні, стиснуті гази, матеріали, що викликають корозію, окисники, радіоактивні матеріали, магніти, легкозаймисті матеріали, отруйні, шкідливі або подразнювальні речовини, а також будь-які інші предмети та речовини, визначені в The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та постанові Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 723 «Про затвердження переліку небезпечних предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним транспортом» як такі, що заборонені для перевезення на пасажирських повітряних суднах.

2. Речі, які не слід включати до зареєстрованого багажу: ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, гроші, ключі, коштовності, електронне обладнання, фото-, відеотехніку, вироби з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів і каміння, окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, цінні речі, медикаменти, медичну документацію, документи, що посвідчують особу; товари, предмети, лікарські препарати, перевезення яких заборонено або обмежено чинними законами будь-якої країни, з території якої, на територію якої або через територію якої здійснюватиметься рейс; товари, які не є придатними для перевезення за їх характером, вагою, розміром, формою або запахом; живих тварин та птахів, крім випадків, передбачених у главі 2 розділу XII Авіаційних правил України. У разі вкладення зазначених речей до зареєстрованого багажу, авіаперевізник не відповідає за їх схоронність.

3. Речі, які рекомендовано перевозити у ручній поклажі: ламкі, крихкі речі та речі, які б’ються або швидко псуються, електронне обладнання (фото-, відеотехніка, комп’ютерна техніка, носії інформації), програмне забезпечення, гроші, ключі, коштовності (дорогоцінні та напівдорогоцінні метали і каміння), окуляри, антикваріат, витвори мистецтва, фотографії, вироби з хутра, технічну документацію, ділові документи, цінні папери, медикаменти у необхідній кількості на час подорожі, медичну документацію, паспорти та інші документи, що посвідчують особу, унікальні чи незамінні речі, інші цінні предмети.

4. Речі, які можуть прийматися до перевезення як зареєстрований багаж за попередньою згодою авіаперевізника: вогнепальна зброя (в тому числі бойова, мисливська, спортивна), пневматична, газова зброя, пістолети та револьвери, призначені для відстрілу патронів, споряджених гумовими або аналогічними за властивостями кулями, холодна зброя всіх видів та конструктивно подібні до неї вироби, патрони та запасні частини до зброї, а також навчальна, вихолощена, музейна, сувенірна, колекційна та бутафорська зброя за наявності у фізичної або юридичної особи відповідного дозволу на її зберігання, носіння та перевезення, рушниці і пістолети для підводного полювання. Предмети і речовини, заборонені до перевезення пасажирами та членами екіпажів повітряних суден цивільної авіації, визначаються авіаційними правилами України.

5. Пасажир має право включати до зареєстрованого багажу свої побутові речі, алкогольні напої, нерадіоактивні речі медичного призначення та речі для туалету і першої потреби, у тому числі ємності з аерозолями медичного призначення й інші речі та речовини, дозволені для перевезення в обмеженій кількості відповідно до The Technical Instructions for the Safe Transport of Dangerous Goods by Air (Doc 9284) та у кількості, дозволеній відповідними контролюючими органами.

7. Право на відмову в прийманні до перевезення багажу

1. Зареєстрований багаж пасажира, який не з’явився на посадку на борт повітряного судна, підлягає обов’язковому вивантаженню з повітряного судна.

2. Авіаперевізник має право відмовитися прийняти багаж як зареєстрований, якщо він належним чином не упакований у валізи із замками або інші відповідні контейнери, які забезпечують безпечне транспортування багажу та його обробку з використанням звичайних засобів обробки вантажів.

3. Авіаперевізник має право відмовити у перевезенні або подальшому перевезенні як багажу речей, визначених у пунктах 1-3 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, якщо на підставі відповідних документів виявить, що такі речі містять будь-які недозволені матеріали чи предмети. Авіаперевізник не відповідає за речі, які він відмовився приймати до перевезення як багаж.

4. Авіаперевізник може за бажанням пасажира перевезти речі, визначені в пунктах 1,2 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, як несупроводжуваний багаж (вантаж) з урахуванням вимог глави 9 цього розділу авіаційних правил України.

8. Право на догляд

1. З метою забезпечення безпеки польоту та відстеження речей, визначених у пунктах 1 та 2 глави 6 цього розділу Авіаційних правил України, авіаперевізник має право вимагати від пасажира пройти контроль на безпеку, який здійснюють служби авіаційної безпеки авіаперевізника, аеропорту, і надати багаж для догляду, а також доглядати чи організувати догляд багажу за відсутності пасажира. У разі відмови пасажира надати багаж для догляду авіаперевізник має право відмовити у перевезенні такого пасажира та/або багажу.

2. Авіаперевізник не відповідає за шкоду, заподіяну пасажиру або його багажу в разі виявлення під час здійснення догляду або інших видів контролю щодо безпеки предметів, заборонених для повітряного перевезення, за винятком випадків недбалості авіаперевізника.

3. Авіаперевізник або агент з обслуговування забезпечує виконання процедури ідентифікації зареєстрованого багажу пасажирів, які не з’явилися на борт повітряного судна або покинули його до відправлення.

9. Несупроводжуваний багаж

1. За бажанням пасажира і за згодою авіаперевізника багаж може бути оформлений як несупроводжуваний багаж.

2. Несупроводжуваний багаж приймається до повітряного перевезення між тими самими пунктами, між якими подорожує пасажир, відповідно до квитка і тільки після самостійного митного оформлення багажу пасажиром.

3. Повітряне перевезення несупроводжуваного багажу оформлюється авіавантажною накладною, здійснюється згідно з правилами повітряних перевезень вантажів, що затверджуються авіаперевізником, і оплачується згідно з тарифами на перевезення вантажів, встановленими авіаперевізником.

Ручна поклажа

1. До ручної поклажі приймаються речі, які мають вагу та габарити, встановлені правилами авіаперевізника, що дозволяє безпечно розмістити їх у салоні повітряного судна на багажних полицях або під сидінням крісла. Забороняється розміщення ручної поклажі та дозволених до перевезення речей у проходах салону повітряного судна.

2. До речей, які не відповідають установленим авіаперевізником вимогам до ручної поклажі або які не дозволяється перевозити в пасажирському салоні повітряного судна, застосовуються правила для зареєстрованого багажу.

3. Ручна поклажа не має містити будь-яких колючих та ріжучих предметів, у тому числі манікюрних ножиць та пилочок, голок для медичних ін’єкцій, в’язальних спиць, металевих ножів, штопорів, предметів, пристроїв та іграшок, що імітують усі види зброї, запальничок у вигляді пістолетів та інших видів зброї, а також предметів із затупленими кінцями, якими можна завдати тілесних ушкоджень. Також забороняється заносити на борт повітряного судна в ручній поклажі будь-які рідини, суспензії, креми, пасти ємністю понад 100 мл (грамів) в одному флаконі (тюбику). Загальний об’єм зазначених речовин у ручній поклажі, упакованих в тару ємністю до 100 мл (грамів), не має перевищувати 1 л (кг) на одного пасажира. У разі використання обладнання для перевірки рідини, аерозолів та гелів їх об’єм для повітряного перевезення не обмежується. Предмети і речовини, заборонені до перевезення у пасажирському салоні, але дозволені до перевезення у багажу, визначаються авіаційними правилами України.

4. За ручну поклажу протягом усього перевезення відповідає пасажир.

Перевезення деяких категорій багажу

1. Перевезення багажу в салоні повітряного судна

1. Авіаперевізник має право прийняти до повітряного перевезення у салоні повітряного судна речі, які зазначені у пункті 2 глави 6 розділу XI Авіаційних правил України та потребують особливих застережних заходів під час повітряного перевезення або особливих умов обробки.

2. Речі, які пасажир вважає непридатними для перевезення у вантажному відсіку повітряного судна, приймаються до повітряного перевезення у пасажирському салоні лише за попереднім погодженням з авіаперевізником та з урахуванням вимог цих Авіаційних правил.

Перевезення таких речей оплачує пасажир відповідно до правил авіаперевізника та з урахуванням кількості необхідних для його перевезення пасажирських місць.

3. Вага одного нестандартного місця багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, не має перевищувати 80 кг, якщо інше не встановлено правилами авіаперевізника, а його розміри мають давати змогу розмістити багаж на окремому(их) пасажирському(их) кріслі(ах). Упаковка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, має забезпечити належне його кріплення на пасажирському(их) кріслі(ах) та відповідати санітарним нормам.

4. Доставка багажу, що перевозиться в салоні повітряного судна, до повітряного судна, його завантаження, розміщення в салоні повітряного судна, розвантаження та перевезення у межах терміналів аеропорту здійснюється пасажиром або агентом з обслуговування, за попереднім замовленням та з оплатою цих послуг.

2. Перевезення тварин (птахів)

1. Повітряне перевезення собак, котів, птахів та інших тварин здійснюється за умови одержання дозволу авіаперевізника під час бронювання повітряного перевезення. Тварини, які приймаються до повітряного перевезення, обов’язково мають бути належним чином розміщені у контейнерах/клітках і мати чинні свідоцтва про вакцинації та довідки про стан їх здоров’я, дозволи на ввезення в країну призначення чи транзиту. Тварини мають бути чисті, охайні та не мати неприємного запаху. Авіаперевізник має право визначати спосіб перевезення і обмежити кількість тварин, що дозволяється перевозити на одному рейсі.

2. Повітряне перевезення тварин, прийнятих як зареєстрований багаж разом з контейнером і харчуванням, має оплачуватися як додаткова послуга, яку пасажир має сплатити відповідно до тарифу, установленого авіаперевізником.

3. Службові собаки, які допомагають працівникам державних органів, командам рятувальників, перевозяться безкоштовно разом з контейнерами і продуктами для їх харчування. Таке перевезення попередньо має бути узгоджене з авіаперевізником.

4. У пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити: службових собак у супроводі кінолога; службових тварин, у тому числі собак-поводирів для сліпих і глухих пасажирів за умови, що на тваринах є ошийник і намордник; дрібних тварин, маса яких разом із засобами перевезення не перевищує 8 кг. Службова собака або собака-поводир має перебувати біля ніг кінолога/пасажира, а клітки птахів мають бути покриті щільною світлонепроникною тканиною. Пасажир відповідає за тварину, яка перевозиться у пасажирському салоні.

5. Тварини, маса яких із засобом перевезення перевищує 8 кг, перевозяться в багажно-вантажних відсіках повітряного судна (крім собак-поводирів та службових собак).

6. Обов’язок надання всіх необхідних для перевезення тварин документів, передбачених чинним законодавством країни відправлення, призначення або транзиту, покладається на пасажира. Авіаперевізник не відповідає за травмування, втрату, захворювання або загибель тварин, які сталися внаслідок відмови у ввезенні їх до країни пункту призначення або транзиту, якщо такої шкоди не заподіяно внаслідок недбальства авіаперевізника.

7. У разі невиконання пасажиром вимог пунктів 1-6 цієї глави Авіаційних правил України авіаперевізник має право під час реєстрації пасажира на власний розсуд прийняти остаточне рішення щодо прийняття до повітряного перевезення чи відмови в перевезенні тварин (птахів).

Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

Стаття 101 Повітряного Кодексу України. Захист прав споживачів послуг з повітряних перевезень

• Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників.

• У разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації приймає рішення про:

1. відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України;

2. наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої порушення слід усунути.

• Дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів, міжнародними договорами України.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Проходження та припинення альтернативної (не військової) служби

Право на альтернативну (невійськову) службу

Громадяни України мають право на альтернативну службу, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і якщо вони належать до діючих відповідно до законодавства релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю. Перелік таких релігійних організацій затверджується Кабінетом Міністрів України.Цим правом користуються громадяни, які належать до зазначених релігійних організацій, що діють як із зареєстрованим статутом, так і без його реєстрації.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть бути встановлені окремі обмеження цього права із зазначенням строку їх дії.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.

Не підлягають направленню на альтернативну службу громадяни:

• звільнені відповідно до законодавства від призову на строкову військову службу;

• яким відповідно до законодавства надано відстрочку від призову на строкову військову службу (на строк дії відстрочки).

Громадянам, які звільняються з роботи у зв'язку з направленням для проходження альтернативної служби, виплачується вихідна допомога в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Громадянин, направлений на альтернативну службу, не має права:

• ухилятися від проходження альтернативної служби;

• брати участь у страйках;

• займатися підприємницькою діяльністю;

• навчатися в закладах освіти, крім середніх або вищих закладів освіти з вечірньою або заочною формами навчання;

• відмовлятися від місця проходження альтернативної служби, визначеного відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації.

Ухиленням від проходження альтернативної служби вважається:

• неприбуття без поважних причин на місце проходження альтернативної служби, зазначене у направленні, або прибуття із запізненням більше ніж на три календарні дні;

• самовільне припинення виконання службових обов'язків;

• несвоєчасне (пізніше ніж за п'ять календарних днів) повідомлення відповідному структурному підрозділу місцевої державної адміністрації про надання відпустки з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також про попередження власником або уповноваженим ним органом щодо звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

У разі ухилення громадянина від проходження альтернативної служби або вчинення інших дій, місцева державна адміністрація може скасувати своє рішення про направлення його на альтернативну службу, про що протягом п'яти календарних днів у письмовій формі повідомляє громадянина і військовий комісаріат, після чого громадянин підлягає призову на строкову військову службу на загальних підставах.

Направлення на альтернативну службу

Куди звернутись?

Для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадянин після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду призову на строкову військову службу особисто подає письмову заяву до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації за місцем проживання.

Необхідні документи

Заява про направлення на альтернативну службу подається у довільній формі із зазначенням мотивів неможливості проходження строкової військової служби та підтвердженням істинності релігійних переконань громадянина. До заяви додаються документи, що підтверджують істинність його релігійних переконань, копія документа про освіту, довідка про склад сім'ї та довідка з місця роботи або навчання.

У разі порушення громадянином установленого строку подання заяви у ній мають бути зазначені причини її несвоєчасного подання.

Заява про направлення на альтернативну службу приймається за наявності паспорта. Відсутність паспорта є підставою для відмови у прийнятті заяви.

Строк розгляду

Заява громадянина про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої держадміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина.

У разі потреби до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації запрошуються представники релігійних організацій, громадськості та вживаються в межах законодавства інші заходи для встановлення належності громадянина до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, та істинності його релігійних переконань.

Підстави для відмови

Підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є:

• несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори;

• відсутність підтвердження істинності релігійних переконань;

• неявка громадянина без поважних причин до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.

Інші причини не можуть бути підставою для відмови в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори.

Проходження альтернативної служби

Громадяни проходять альтернативну службу переважно в межах населеного пункту за місцем проживання або у місцевості, звідки вони мають можливість щоденно повертатися до місця проживання.

У разі проходження громадянином альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевості, звідки він не має можливості щоденно повертатися до місця проживання, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний надати громадянину з дня початку служби місце в гуртожитку або інше впорядковане тимчасове житло.

Конкретне місце проходження альтернативної служби визначається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації.

Умови та місце проходження альтернативної служби

Альтернативну службу громадяни проходять на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у державній, комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності, діяльність яких у першу чергу пов'язана із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством, а також у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України.

Строк альтернативної служби

Строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби, встановлений для солдатів і сержантів, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра, строк альтернативної служби у півтора раза перевищує строк військової служби, встановлений для осіб, які мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Початком альтернативної служби вважається день, коли громадянин фактично приступив до роботи на підприємстві, в установі, організації, визначений наказом про прийняття на роботу.

У разі направлення громадянина для проходження альтернативної служби не за місцем проживання, а в місцевість, звідки він не може щоденно повертатися до місця проживання, строк альтернативної служби визначається з урахуванням часу, необхідного для переїзду до місця служби та у зворотному напрямку.

Зміна місця проходження служби

Під час проходження альтернативної служби громадянин має право звернутися до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з мотивованою заявою щодо зміни місця проходження служби, а також дострокового звільнення з неї на підставах, передбачених Законом.

У разі самовільного припинення або систематичного невиконання без поважних причин покладених на громадянина службових обов'язків власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має право звернутися до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з клопотанням про дострокове розірвання трудового договору.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку достроково розірвати трудовий договір з громадянином, який проходить альтернативну службу.

Припинення альтернативної служби

Альтернативна служба припиняється у разі закінчення строку її проходження або достроково за рішенням місцевої державної адміністрації.

Рішення місцевої державної адміністрації щодо дострокового припинення альтернативної служби є обов'язковим як для власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, так і для громадянина.

Альтернативна служба достроково припиняється у разі:

• призову громадянина на строкову військову службу за власним бажанням;

• визнання громадянина непридатним за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

• виникнення у громадянина права на відстрочку внаслідок зміни сімейних обставин, передбаченого законодавством про військовий

• обов'язок і військову службу;

• засудження громадянина до позбавлення волі;

• порушення вимог статті 8 Закону.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Патронат над дітьми

Сімейний патронат – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин ст. 252 Сімейного кодексу України.

Порядок встановлення патронату

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини.

Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя. Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

Специфіка та предмет договору про патронат

Обмеження щодо вихователя

Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:

• обмежені у дієздатності;

• визнані недієздатними;

• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

• були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

• страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

• є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

• були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи

• за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

• є особами без громадянства;

• перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Обов’язкова умова: один з патронатних батьків має бути безробітним, бо основним місцем роботи стає опіка над дитиною, відповідно йому чи їй нараховуватиметься страховий стаж.

Ч.1 ст.256 СК передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

Предметом договору є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням. Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Сторони і форма договору про патронат.

Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини.

Вимога щодо форми договору - укладається в письмовій формі згідно ст. 253 Сімейного кодексу України

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідноЦивільного кодексу України. Важливо:Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

Зміст договору про патронат

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно ст. 253 Сімейного кодексу України 

Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною. Типовий договір про патронат над дитиною

Згода дитини на патронат

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно ст. 254 Сімейного кодексу України

Стаття 12 Конвенції про права дитини звучить:

• Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

• 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

Плата за виховання дитини.

Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Фінансування послуг патронату складається з оплати праці патронатного вихователя (п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи) та соціальних виплат на влаштованих під патронат (два прожиткові мінімуми на кожну дитину відповідного віку). Також у разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває одночасно двоє і більше дітей, малюк віком до 1 року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина, розмір грошового забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50%. Також роботодавець (орган опіки та піклування) сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування патронатного вихователя. Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя. Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:

• патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;

• між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;

• опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя

Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Цікаво знати!!! Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Порядок отримання дозволу на зброю

Хто має право на отримання дозволу?

Для одержання дозволу на придбання пристроїв травматичної дії отримують особи з 21-річного віку згідно Наказу МВС України № 379 дек від 13.06.2000 року затверджена тимчасова Інструкція про порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів працівниками суду, правоохоронних органів їх близькими родичами, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народним депутатам, військовослужбовцям (крім строкової служби), журналістам, державним службовцями та особам, які беруть участь у охороні громадського порядку та державного кордону.

Правом придбання мисливської гладкоствольної зброї та основних частин до неї користуютьсягромадяни України, які досягли 21-річного віку, мисливської нарізної зброї та основних частин до неї - 25-річного віку, холодної, охолощеної та пневматичної зброї та основних частин до неї - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність.

Документи які необхідні для отримання дозволу!

Для отримання дозволу на придбання вогнепальної зброї, відповідно до пункту 12.2 Інструкції, необхідно подати до дозвільної системи органів внутрішніх справ відповідну заяву. До заяви подаються наступні документи:

· медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи;

· довідка про вивчення матеріальної частини зброї та правил поводження з нею;

· платіжний документ про сплату відповідних платних послуг та копії сторінок паспорту 1, 2 та 11.

При цьому, до надання дозволу на придбання зброї перевіряється наявність судимостей та поведінка особи за місцем проживання. Крім того, для оформлення документів потрібні чотири фотокартки розміром 3Х4 см, а для отримання дозволу на носіння та зберігання зброї - договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника зброї. Якщо громадянин, який звертається до органу поліції для оформлення дозволу на придбання зброї, пристрою, вже має у власності чи у користуванні зброю, пристрій, він надає копію дозволу на зберігання цієї зброї, пристрою, а документи (довідки), які були подані при отриманні дозволу на придбання, зберігання (перереєстрації), є дійсними, повторно не оформляються, власник подає їх копії.

Куди звернутися?

Видачу дозволів на придбання зброї, її реєстрацію та перереєстрацію здійснюють підрозділи дозвільної системи МВС України.

Порядок отримання дозволу на зброю!

1. Звернутись до працівників дозвільної системи відповідного районного відділу внутрішніх справ та замовити довідку про відсутність судимості. При цьому, з`ясувати перелік та контакти організацій які проводять курси з вивчення матеріальної частини зброї і правил поводження з нею.

2. Записатись на курси з вивчення матеріальної частини зброї і правил поводження з нею. За результатами проходження курсів та здачі іспиту видається відповідна довідка. Для підготовки до іспиту варто ознайомитись з методичним посібником.

3. Отримати в наркологічному диспансері сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, а в психоневрологічному диспансері – медичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів.

4. Після цього в лікарні за місцем проживання або у платному медичному закладі пройти медичний огляд та отримати медичну довідку для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи. При цьому, для отримання такої довідки необхідно надати дві фотокартки розміром 3Х4 см.

5. Укласти в будь-якій страховій компанії договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності для власників зброї.

6. Придбати металевий ящик або сейф, які встановити за місцем проживання. Металевий ящик краще надійно прикріпити до підлоги або стіни (для працівників правоохоронних органів, відповідно до вимог Інструкції, кріпити металевий ящик для зберігання зброї до стіни або підлоги – обов'язково).

7. Для прискорення отримання дозволу на придбання зброї, звернутись до дільничного інспектора поліції за місцем проживання і попросити провести спеціальну перевірку за місцем проживання. В ході перевірки інспектор перевіряє наявність металевого ящика для зберігання зброї та його відповідність вимогам Інструкції, збирає дані про поведінку особи в побуті та за місцем проживання.

За результатами перевірки дільничний інспектор складає відповідний рапорт, який направляє до відповідної дозвільної системи або видає на руки громадянину.

·  Через банківську установу оплатити вартість послуг дозвільної системи з надання відповідного дозволу та зберегти відповідну квитанцію.

· З`явитись з усіма зібраними документами, їх копіями та двома фотокартками до дозвільної системи у часи прийому та подати заяву про надання дозволу на придбання зброї.

· Отримати дозвіл на придбання зброї, придбати на підставі дозволу зброю та протягом десяти днів з`явитись до дозвільної системи для реєстрації зброї і отримання дозволу на її носіння і зберігання.

· Для отримання дозволу на носіння і зберігання зброї, відповідно до пункту 12.5 Інструкції, необхідно подати відповідну заяву, до якої додаються фотокартки, дублікат дозволу на придбання зброї з відміткою магазину про продаж зброї, платіжний документ про оплату відповідної послуги дозвільної системи та копія договору страхування цивільної відповідальності.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Порядок та підстави видачі дублікатів нотаріальних документів

Поняття "дублікат" (лат. - подвоєний) визначається як другий примірник якого-небудь документа, що має однакову з оригіналом юридичну силу. Отже, дублікат документа являє собою додатковий примірник цього самого документа з рівнозначною останньому юридичною силою. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії видається дублікат втраченого документа.

Підстави видачі дубліката документа?

У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

Важливо, що у випадку видачі довіреності особою, щодо якої вчинена нотаріальна дія, є виключно довіритель, що випливає з положень ст. 239 Цивільного кодексу України, де зазначається, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Отже, представник за довіреністю не має права на отримання нотаріального дубліката. Крім того, право на отримання дубліката документа має лише та особа, яка отримувала примірник документа при його посвідченні чи видачі. Наприклад, якщо продавець при посвідченні договору купівлі-продажу не отримував примірник договору, він не може звернутися за отриманням його дубліката.

Місце видачі дубліката документа?

До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого або зіпсованого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.

Видача дубліката заповіту спадкоємцям або виконавцю заповіту

Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця. До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопію свідоцтва виконавця заповіту). Дублікат секретного заповіту не видається.

Видача дубліката довіреності?

Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності перевіряє дійсність цієї довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей. Дублікати втрачених довіреностей підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за №1378/13252 (із змінами). Дублікат документа має юридичну силу його оригінального примірника. Якщо ж довіреність втратилачинність, то виданий дублікат також не зможе набрати юридичної сили. Крім того, видача дубліката тягне за собою втрату чинності документа, дублікат якого видається, що є неможливим у випадку видачі дубліката недійсного документа. Логічно, що видача дубліката завжди спрямовується на відновлення юридичної сили втраченого або пошкодженого документа, тому дублікат недійсного документа не може бути виданий.

Зміст дубліката документа!

Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втративчинність. На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається у справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Встановлено, що видача дубліката документа включає одночасно два аспекти нотаріальної діяльності: вчинення нотаріальної дії та видачу інформації, яка становить предмет нотаріальної таємниці. Згідно з положеннями ст. 53 Закону України "Про нотаріат" право на отримання дубліката документа мають виключно фізичні та юридичні особи, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0800213103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Організація і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. Відповідно до п.1.4. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затверджена Наказом Міністра оборони України №560 від 11.11.2009 навчальні збори за метою проведення поділяються на:

• навчальні збори призначеного складу - підготовка військовозобов’язаних за відповідними спеціальностями і посадами у складі підрозділів, військових частин (установ), до яких вони призначені за мобілізаційним планом;

• навчальні збори з підготовки фахівців дефіцитних спеціальностей - підвищення рівня підготовки військовозобов’язаних з найбільш дефіцитних для Збройних Сил України спеціальностей, яких не вистачає в районах комплектування військових частин (установ);

• перевірочні збори - перевірка системи оповіщення, збору і приймання мобілізаційних ресурсів відповідно до встановлених планами термінів. Проходження зборів військовозобов'язаними

Порядок проведення навчальних зборів?

Проведення навчальних зборів планується одночасно з проведенням заходів оперативної, бойової підготовки та підготовки з мобілізаційних питань військ (сил). Проведення навчальних зборів призначеного складу у військових комісаріатах планується протягом року під час проведення мобілізаційних навчань військових комісаріатів та у підготовчий період. За даними військового обліку районні (міські) військові комісаріати здійснюють вивчення і попередній відбір військовозобов’язаних для проходження навчальних зборів без виклику їх у військові комісаріати. Сповіщення військовозобов’язаних, відібраних кандидатами для призову на навчальні збори, проводиться для перевірки їх облікових даних та проведення медичного огляду. Сповіщення проводиться шляхом вручення повісток встановленого зразка, у яких зазначено час прибуття до військового комісаріату. Військовозобов’язані, які призиваються на навчальні збори, підлягають медичному огляду, що проводиться відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (зі змінами) (далі - Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України). За результатами медичного огляду в особові справи офіцерів запасу вкладають оновлені картки медичного огляду відповідних військово-лікарських комісій, а в списках військовозобов’язаних, які складаються у трьох примірниках, роблять відповідні записи із зазначенням результату медичного огляду.

На військовозобов’язаних, призваних на навчальні збори, військові комісаріати подають командирам військових частин (установ) перший примірник списку військовозобов’язаних, третій залишається у військовому комісаріаті. Перший та другий примірники списків військовозобов’язаних вручаються командиром (начальником) військової частини (установи) старшому команди під особистий підпис. Список військовозобов’язаних є підставою для зарахування військовозобов’язаних на всі види забезпечення у військовій частині (установі).

Перевезення військовозобов’язаних до місця проведення навчальних зборів та в зворотному напрямку проводиться залізничним, морським, річковим або автомобільним транспортом.

Команди військовозобов’язаних чисельністю до 54 осіб під час проїзду залізничним транспортом перевозяться пасажирськими потягами за діючим графіком руху потягів, команди чисельністю понад 54 особи за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України можуть перевозитися військовими ешелонами.

Внутрішня служба на навчальних зборах здійснюється відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Звільнення їх із розташування військової частини (установи) проводиться командиром (начальником) військової частини (установи) відповідно до вимог статей 199-220 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Про проведення навчальних зборів з військовозобов’язаними повідомляються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, на території яких розташовані військові частини (установи) чи з території яких призиваються військовозобов’язані, за три місяці до їх початку, а про проведення перевірочних зборів - за один місяць.

Проходження зборів військовозобов'язаними!

Ст. 29Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає порядок проходження зборів військовозобов'язаними. Зокрема, військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних видається відповідний наказ командира військової частини. Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону. 

На військовозобов'язаних поширюється дія статутів Збройних Сил України. Військовозобов’язані можуть бути призвані районними (міськими) військовими комісаріатами на навчальні збори до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу. Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних та резервістів визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України та органами управління іншими військовими формуваннями відповідно до Закону. Військовозобов'язані у період між навчальними зборами можуть залучатися за планом Генерального штабу Збройних Сил України та органів управління іншими військовими формуваннями за погодженням з Генеральним штабом Збройних Сил України до перевірочних зборів строком до 15 днів як без відриву від виробництва, так і з відривом. 

Загальний строк зборів під час перебування військовозобов'язаних у запасі не може перевищувати 10 місяців. При цьому час перебування на перевірочних зборах зараховується до загального строку перебування на навчальних зборах. Загальний строк виконання обов’язків служби у військовому резерві не може перевищувати трьох місяців на рік, якщо інше не визначено законом. У разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов'язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців. Військовозобов'язані, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату (органу Служби безпеки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.

Керівники підприємств, установ, організацій та навчальних закладів незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу військових комісаріатів забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних до визначених пунктів збору.

Поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори в пункт і в строк, установлені військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Призвані на збори військовозобов'язані забезпечуються матеріальними засобами в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пільги військовозобов'язаними на весь період зборів!

За призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна платана підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності. Виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону. Військовозобов'язаним, які на день призову на збори не працюють, на весь період зборів включаючи час проїзду до військової частини і назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Звільнення від проходження зборів!

Ст. 30 Закону України «Про військовийобов'язок і військову службу» визначає категорії осіб, які звільняються від проходження зборів.

Від проходження зборів звільняються (крім резервістів):

1) працівники Збройних Сил України та інших військових формувань;

2) працівники підприємств, установ і організацій цивільної авіації, які безпосередньо забезпечують перевезення, обслуговування та ремонт повітряних суден і аеродромної техніки;

3) плавучий склад суден морського і річкового транспорту та суден рибної промисловості в період навігації;

4) особи, які працюють у сільському господарстві, а також зайняті на підприємствах з ремонту сільськогосподарської техніки, - в період посівних і збиральних робіт, за винятком перевірочних зборів;

5) науково-педагогічні (педагогічні) працівники вищих, професійно-технічних і середніх навчальних закладів - в період, коли у цих закладах проводяться заняття;

6) студенти вищих навчальних закладів з денною і вечірньою формами навчання - на весь строк навчання, а студенти вищих навчальних закладів із заочною формою навчання і такі, що здаютьі спити екстерном, а також аспіранти та докторанти - в період екзаменаційних сесій;

7) вагітні військовозобов’язані-жінки;

8) особи, звільнені з військової служби, - протягом року після звільнення в запас, за винятком перевірочних зборів;

9) військовозобов'язані, які мають дітей віком до трьох років або трьох і більше дітей віком до 16 років;

10) військовозобов'язані - у зв'язку з депутатською діяльністю;

11) військовозобов'язані, заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнний час;

11-1) військовозобов'язані, які уклали контракт про перебування у резерві служби цивільного захисту, - з метою підготовки резерву служби цивільного захисту;

12) студенти, які навчаються у вищих і середніхдуховних навчальних закладах;

13) священнослужителі, які займають посаду в одній з релігійних організацій, що діє за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку;

14) кандидати в народні депутати України, зареєстровані в установленому порядку, за їх заявою - до дня опублікуваннярезультатіввиборів включно.

В окремих випадках, за наявності інших поважних причин і подання військовозобов'язаними відповідних документів, рішення про звільнення від проходження зборів приймається районним (міським) військовим комісаріатом, де вони перебувають на військовому обліку.

 

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Додаткова відпустка одиноким матерям

Одинокою матір’ю вважається:

• жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері;

• вдова;

• жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, попри факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Визначення терміну «одинока мати», застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток.

Документальне підтвердження права на додаткову відпустку одиноким матерям

Жінка, яка не перебуває в шлюбі і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис зроблено за вказівкою матері:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Довідка органів ДРАЦСу про підстави внесення відомостей про батька дитини в книгу реєстрації актів про народження;

• Копія паспорта.

Вдова:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Копія свідоцтва про укладення шлюбу;

• Копія свідоцтва про смерть чоловіка;

• Копія паспорта.

Жінка, яка виховує дитину без батька:

• Копія свідоцтва про народження дитини;

• Копія свідоцтва про розірвання шлюбу;

• Офіційно складений, оформлений і засвідчений у встановленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Якщо працівниця не доведе факту, що вона справді виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні такої відпустки.

Зокрема, одним із таких документiв, наприклад, може бути:

• рiшення суду про позбавлення вiдповiдача батькiвських прав;

• ухвала суду чи постанова слiдчого про розшук вiдповiдача в справi за позовом про стягнення алiментiв;

• акт, складений соцiально-побутовою комiсiєю, створеною первинною профспiлковою органiзацiєю чи будь-якою iншою комiсiєю, утвореною на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, або акт дослiдження комiтетом самоорганiзацiї населення, у якому зi слiв сусiдiв (за наявностi їхнiх пiдписiв в актi) пiдтверджується факт вiдсутностi участi батька у вихованнi дитини;

• довiдка зi школи про те, що батько не бере участi у вихованнi дитини (не спiлкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участi в батькiвських зборах), тощо.

Тобто для отримання додаткової соцiальної вiдпустки розлучена жiнка, крiм заяви про надання цiєї вiдпустки, копiй свiдоцтва про народження дитини та розiрвання шлюбу, має подати роботодавцю один із названих вище або будь-який iнший документ, що пiдтверджує вiдсутнiсть участi батька у вихованнi дитини.

Підстави для надання додаткової відпустки

Наявність:

• двох або більше дітей віком до 15 років;

• дитини з інвалідністю;

• усиновленої дитини;

• дитини в одинокої матері;

• дитини у батька, яку він виховує без матері (зокрема й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

• дитини під опікою (піклуванням);

• дитини у прийомних батьків.

При визначенні підстав для отримання права на відпустку на дітей, одна дитина може бути врахована кілька разів. Тобто, якщо у матері є двоє дітей віком до 15 років і одна з них є дитиною з інваліднісю, то така мати має право на відпустку за двома підставами. Якщо є кілька підстав для надання відпустки, передбаченої її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Тривалість додаткової відпустки

Тривалість додаткової відпустки батькам, які мають дітей, на сьогоднішній день становить 10 календарних днів. Святкові і неробочі дні не враховуються. Тобто якщо на період відпустки на дітей припадають святкові та неробочі дні, відпустку продовжують на кількість таких днів. Але при цьому святкові і неробочі дні не оплачують. При наявності декількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Тривалість невикористаних соціальних відпусток на дітей за попередні роки повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяли на той час.

Строк давності права на додаткову соціальну відпустку

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівників, які мають дітей. Якщо одинока мати, яка працює і сама виховує дитину, не користувалася зазначеною соціальною відпусткою, вона має на неї право починаючи з 2004 року — тривалістю 7 календарних днів за кожен календарний рік до виповнення дитиною повноліття, а з 2010 року — тривалістю 10 календарних днів. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або ж за кілька попередніх років, то він має право використати цю відпустку, а у разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпустки. Додаткова соціальна відпустка надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік. Працівник може використати її незалежно від дати народження дитини (до чи після).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Відповідальність за вчинення булінгу

---

 

Пільги та гарантії для осіб з інвалідністю

Особою, з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Соціально-побутове та медичне забезпечення осіб з інвалідністю

Матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслуговуванню Види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Особа, з інвалідністю, яка не одержує пенсію та постійно проживає на території України, має право на державну соціальну допомогу. Державна соціальна допомога на догляд призначається:

1. Особам з інвалідністю внаслідок війни з числа військовослужбовців та інших осіб, яким призначено пенсії по інвалідності.

2. Особам з інвалідністю I групи

3. Особам з інвалідністю II групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.

4. Особам з інвалідністю III групи, які є одинокими та за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.

Послуги, що надаються особам з інвалідністю безоплатно чи на пільгових умовах

Особам з інвалідністю і дитина з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку. особи з інвалідністю I та II груп мають право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю. Особам з інвалідністю I, II груп і сім'ям, у складі яких є два або більше осіб з інвалідністю, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (по хвилинним, по секундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою. Особам з інвалідністю I, II груп по зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою. Особам з інвалідністю по слуху надаються послуги із сурдоперекладу та сурдотехніка. Дітям з інвалідністю та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров'я.

Передача у власність автомобіля виданого особі з інвалідністю

Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної особи з інвалідністю чи дитині з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації. Після смерті особи з інваліднісю, дитини з інвалідністю автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.

Дитина з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, за наявності відповідного висновку медико-соціальної експертизи, що підтверджує їх право на забезпечення автомобілем (у разі необхідності з ручнимкеруванням), і яким виповнилося 5 років, забезпечуються автотранспортними засобами на пільгових умовах. Право на управління таким автотранспортним засобом, за наявності відповідного документа на право управління автомобілем, набуває один із повнолітніх членів сім’ї (або найближчих родичів) особи з інвалідністю. Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців таких осіб передається їм у власність безоплатно за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Безоплатне придбання лікарських засобів

Особа з інвалідністю, яка отримує пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, дитина з інвалідністю мають право на безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування. Особи з інвалідністю I і II груп мають право при амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків] їх вартості.

Особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надається пільга на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів.

Особа з інвалідністю та дитина з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.

Позачергове обслуговування осіб з інвалідністю

Особа з інвалідністю I та II груп мають право на позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. При тому, інформація про право на позачергове обслуговування має бути розташована на видному місці.

Безоплатний проїзд осіб з інвалідністю

Особи з інвалідністю I та II групи, дитина з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі).

Особи з інвалідністю, дитина з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування. Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Право на освіту

Для дітей з інвалідністю, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки (Міністерство освіти і науки України), за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах.

Діти з інвалідністю, які перебувають у реабілітаційних закладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними програмами реабілітації дитини з інвалідністю. Студентам, які є дітьми з інваліднісю та особами з інвалідністю I-III групи, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги: https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку

Розподіл оплати житлово-комунальних послуг між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку є необхідністю вирішення гострих житлових проблем, таких як несплата житлово-комунальних послуг усіма повнолітніми квартиронаймачами, утворення заборгованість за такі послуги та наявність судового рішення про її стягнення.

Бажання розділити особового рахунку на оплату комунальних послуг може виникнути за різних обставин:

• в одному помешканні живуть декілька сімей або осіб, які не бажають залежати один від одного при оплаті комунальних платежів;

• між мешканцями відсутня згода на розподіл комунальних платежів чи один із пожильців взагалі не надає кошти на таку оплату.

У зв’язку із цим може складатися парадоксальна ситуація, оскільки обов’язок по сплаті комунальних платежів несуть всі власники та особи, що проживають у квартирі або будинку. Обслуговуючі організації хвилює лише факт надходження коштів на їх рахунки. Якщо хтось із мешканців не бажає надавати кошти на оплату, виходить, що інші мешканці мають оплачувати рахунки і за себе, і «за сусіда». Оскільки особовий рахунок єдиний і невчасна оплата може тягнути за собою застосування санкцій (пеня, штрафи тощо). Розподіл особових рахунків дає можливість кожному, за ким такий рахунок закріплений, оплачувати виключно за ті послуги, які були спожиті саме ним.

Особовий рахунок

Особовий рахунок - це «ідентифікатор» («умови») доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами. При розрахунку вказується конкретний платник, до якого (при несвоєчасному здійсненні виплат) буде пред'явлений судовий позов з боку органів житлово-комунального господарства (далі - ЖКГ).

Перед розділенням особових рахунків в приватизованих квартирах необхідно врахувати ряд важливих моментів. Так, за законом, постачання житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі укладеного з власником квартири договору про обслуговування прибудинкової території та оплату комунальних послуг. Даний документ тісно пов'язаний з порядком користування житлом (в якості основних параметрів виступає кількість зареєстрованих і площа квартири). Вищезазначена угода укладається з одним із мешканців квартири, який повинен проводити щомісячну оплату послуг ЖКГ. Інші члени сім'ї мають рівні права на користування житлом.

Дана особливість докладно описана у чинній статті 156 Житлового кодексу УРСР, якою встановлюються права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Мешканці дійшли згоди

У випадку, якщо мешканці дійшли згоди щодо необхідності розподілу особових рахунків, вони можуть подати заяви до обслуговуючої організації та отримати кожен окремо особовий рахунок на сплату комунальних платежів. Суттєвим для цього є наявність згоди усіх проживаючих у квартирі осіб та власників між собою. Поділ особового рахунку має здійснюватися на прохання наймача. В результаті змінюється суть договору найму, і квартира стає комунальною. Члени сім'ї «перетворюються» у сусідів. Право на поділ особового рахунку має дієздатний і повнолітній громадянин України, що зареєстрований та проживає в квартирі. Для поділу рахунків до ЖЕК повинні бути здані заяви від усіх співвласників житла. При цьому оплата за комунальні послуги проводитися з урахуванням кількості зареєстрованих мешканців у квартирі. При відсутності лічильників розмір платежів багато в чому залежить від площі приміщення.

Примусовий розподіл особових рахунків у судовому порядку

Проблема ж може виникнути у випадку, якщо такої згоди немає і один із мешканців не зважає та відверто ігнорує правила співжиття та думку інших мешканців. В такому випадку виникає необхідність примусового розподілу особових рахунків у судовому порядку.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. №45) встановлено, що у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється:

• за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);

• за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць;

• за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Разом із тим, вирішити питання про поділ особових рахунків як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я, та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні.

При подачі позовної заяви, питання про необхідність поділу особових рахунків, має бути поставлено чітко і коректно. Важливо визначитися з порядком користування житлом (кому і яка кімната буде належати). Варто звертати увагу, що після поділу житлові умови членів сім'ї не повинні погіршитися. Після винесення позитивного рішення про поділ особового рахунку, квартира або будинок, залишається у загальному користуванні, але кожен власник стає власником своєї частини житла та здійснює оплату за неї. Як вже згадувалося, одна частина квартири (кімнати) виділяється в окреме користування, а друга - в загальне. Якщо квартира занадто маленька, то для чіткого визначення порядку користування може проводитися будівельна експертиза.

Успішний розділ особового рахунку дає реальну можливість мешканцеві приватизувати свою кімнату (якщо квартира не була приватизована). Це, в свою чергу, дозволить розпоряджатися житлом на свій розсуд, не цікавлячись думкою «сусідів». У ситуації, коли квартира перебуває у приватній власності, мешканець може оплачувати тільки ту частину приміщення, яка відійшла йому за рішенням суду. Для цього проводиться перерахунок, відкривається новий особовий рахунок і складається договір.

Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б врегульовувала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між спільними сумісними власниками квартири, то у даному випадку з метою врегулювання даногоцивільно-правового спору необхідно використовувати норму ч.2 ст.373 ЦК України за правилами аналогії закону, встановленої ч.1 ст.8 ЦК України.

Позитивне рішення суду

Така ж правова позиція відображена в рішенні Червонозаводського районного суду м.Харкова від 07.02.2013р. у справі № 2035/5980/2012 про розділ особового рахунку на оплату комунальних послуг.

Пеня за несвоєчасну оплату та відмова від централізованого опалення

9 листопада 2017р. Верховна Рада України на засіданні ухвалила закон про житлово-комунальні послуги. Документ визначає єдину термінологію, запроваджує штрафи за прострочення оплати і надає можливість відмовитися від централізованого опалення і постачання гарячої води. Також закон передбачає запровадження перевірки якості послуг і можливість зменшити розмір сплати у разі надання неякісних послуг.

Штрафи за прострочення виплат

Споживач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому у договорі. Цей штраф буде не вище 0,1 відсотка за кожен день прострочення від суми боргу. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Також якщо споживач отримає зарплатню із затримкою, або ж держава невчасно перераховує кошти на субсидії, штрафні санкції не застосовуються. Цю норму запроваджено з 1 січня 2019 року.

Договірні засади на отримання послуг ЖКГ

Учасниками договору є споживач (індивідуальний або колективний), управитель та безпосередньо виконавці комунальних послуг. Ціни на комунальні послуги встановлюють уповноважені державними органами або органами місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком не регулюється на державному рівні, а вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін. Типовий договір з надання послуг затверджується Кабінетом міністрів. Ціна ж складається із витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (відповідно до кошторису витрат) і винагороди управителю. Змінюватися ціна може виключно за погодженням сторін. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець протягом 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг

• індивідуальний договір (облік наданих послуг на вході в будинок та на вході у квартиру)

• індивідуальний договір (облік наданих послуг лише на вході в будинок)

• колективний договір (укладається управителем або іншою уповноваженою особою (у тому числі ОСББ) від імені та за дорученням співвласників)

• колективний споживач (може виступати юридична особа, що об’єднує індивідуальних споживачів (ОСББ, ЖБК)

Комерційний облік

Це передбачає встановлення лічильників на будинках для обліку теплової енергії та води усіх будівель, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання).

Припинення надання послуг з боку споживача та виконавця

Виконавець комунальної послуги має право припинити/зупинити надання послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі у встановлені терміни. А споживач має право відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води і розірвати договір, попередивши про це виконавця не менш як за два місяці до дати розірвання договору. Умовою для дозволу на відключення від централізованого опалення і постачання гарячої води є наявність певної кількості вже відключених квартир в будинку. І наостанок, документ дозволяє не сплачувати вартість комунальних послуг (крім теплопостачання), якщо споживач не жив у помешканні понад 30 календарних днів.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Медичне обслуговування внутрішньо переміщених осіб

Правові підстави надання медичного обслуговування

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'ямедична допомога надається безоплатно (частина друга статті 49 Конституції України).

Внутрішньо переміщена особа має право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством; надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров'я (стаття 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (частина друга статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).

Порядок надання медичного обслуговування

Міністерство охорони здоров'я України забезпечує організацію надання медичної допомоги та медичного обслуговування, здійснення комплексних заходів щодо санітарно-епідеміологічної безпеки населення та карантинних заходів за місцем фактичного перебування внутрішньо переміщених осіб (частина друга статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою на ім'я головного лікаря такого закладу з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання (зі зразком заяви, як правило, можна ознайомитися в у відповідному закладі). Документом, що підтверджує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (посилання).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує спеціалізованої медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до медичного закладу відповідного профілю.

Порядок забезпечення лікарськими засобами

Лікарські засоби відпускаються аптеками (закріпленими за відповідними лікувальними закладами) особам безоплатно і на пільгових умовах у разі їх амбулаторного лікування за рецептами, виписаними лікарями лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання цих осіб.

Увага! Безоплатно і на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються лише визначим групам населення, зокрема:

1) незалежно від розміру середньомісячного сукупного доходу їх сім'ї:

• дітям віком до трьох років;

• учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

• особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2 відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

• неповнолітнім дітям померлих громадян, віднесених до категорій 1 та 2, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

• дівчатам-підліткам і жінкам з протипоказаннями вагітності, а також жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (засоби контрацепції - гормональні препарати);

• пенсіонерам, які отримують пенсію за віком або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії;

• особам з інвалідністю, які отримують пенсію за віком, по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника (крім осіб, які отримують пенсію на дітей у зв'язку з втратою годувальника), якщо зазначені особи одержують пенсію в розмірі, що не перевищує мінімальний розмір пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні";

• особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні";

• дітям з інвалідністю, особам з інвалідністю та особам, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та іншим.

2) якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу:

• дітям з багатодітних сімей відповідно до Закону України "Про охорону дитинства";

• учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

• жертвам нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" та іншим.

Водночас, діти віком від трьох до шести років, особи з інвалідністю I і II груп тощо отримують лікарські засоби з оплатою 50 відсотків від їх вартості.

Відповідальність за відмову у наданні медичної допомоги

Медичний працівник, який не надав без поважної причини допомогу, і який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, підлягає кримінальній відповідальності (стаття 139 Кримінального кодексу України).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Порядок дострокового виходу на пенсію військовослужбовця

Пенсійне забезпечення

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Зарахування періодів військової служби до страхового стажу осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил України, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб інших військових формувань, що утворюються відповідно до законів України, провадиться шляхом надання державних дотацій з відповідних бюджетів Пенсійному фонду.

Куди звертатися

Задля оформлення дострокового виходу на пенсію необхідно звернутись до відповідних структурних підрозділів Пенсійного фонду. При собі необхідно матинаступний мінімальний перелік основних документів:

• посвідчення учасника бойових дій;

• довідка військового комісаріату про період (періоди) участі у бойових діях.

Що роботи у разі відмови в призначенні дострокової пенсії?

Але органи Пенсійного фонду можуть відмовити учасникам антитерористичної операції у призначенні дострокової пенсії, посилаючись на постанову правління Пенсійного фонду України " Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. У такому разі учасники бойових дій мають право звернутись до суду, де вони будуть звільненими від сплати судового збору.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Пільги для учасників АТО за кредитними зобов’язаннями

У відповідності до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Так, учасники АТО, які мають кредитні зобов’язання перед банками, мають право на встановлені законодавством пільги, а саме:

• звільнення від сплати відсотків за користування кредитом;

• звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Звільнення від сплати відсотків за користування кредитом

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування – зобов’язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014 року) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов’язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувативідсотки, а у випадку нарахування – зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копія витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини. Пільги з погашення основного боргу по кредитній заборгованості (тіла кредиту) та пільги зі сплати комісій по кредиту – наразі чинним законодавством України не передбачені. 

Однак, щодо погашення тіла кредиту можна звернутись до банку з письмовою заявою про проведення реструктуризації та додати документи, що підтверджують проходження військової служби а боіншу участь в АТО, а також інші документи, які підтверджують скрутне матеріальне становище заявника (наприклад, довідка про доходи, про розмір заробітної плати та ін.).

Зазначимо, що проведення реструктуризації заборгованості по кредиту проводиться тільки у випадку згоди на це банку, на підставі п. 3.3. Постанови Правління Національного банку України від 06.08.2009р. № 461 «Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів», якою банкам рекомендовано здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості позичальникам, які потрапили у скрутне матеріальне становище. Також цією ж постановою банкам рекомендовано: під час обговорення з позичальником, який потрапив у скрутне фінансове становище, шляхів погашення його заборгованості надавати позичальнику повну і доступну інформацію щодо кожного з наступних шляхів з метою усвідомлення позичальником механізму дії та усіх наслідків кожного з них: здійснення реструктуризації та/або зміна валюти заборгованості позичальника на прийнятних для обох сторін умовах згідно з принципами, рекомендованими Національним банком України (постанова Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів"); продаж заборгованості позичальника; передача права вимоги за кредитним договором позичальника; отримання послуг третіх осіб щодо повернення заборгованості позичальника; звернення-стягнення на майно.

Учасники АТО повинні здійснювати погашення виключно тіла кредиту та в індивідуальному порядку можуть домовитись із банком про кредитні канікули. Кредитні канікули – відстрочка сплати тіла кредиту на попередньо узгоджений з кредитною установою (банком) строк. Після закінчення зазначеного строку сплататіла кредиту має бути поновлена.

Дії позичальника, який має кредитні зобов'язання

1. Звернутись до банку з вимогою провести звірку зобов'язань та отримати довідку із сумою залишкузаборгованості по тілу кредиту, а також процентах, комісіях, штрафах тощо.

2. Звернутись до банку із заявою про звільнення від сплати процентів, комісій, штрафів по кредиту та про надання кредитних канікул, а також про звільнення від сплати страхових платежів, якщо такі передбачені кредитним договором.

3. У разі незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до голови правління банку з аналогічною заявою, у якій навести відомості про попереднє листування з банком.

4. У разі незадоволення або часткового незадоволення банком зазначених у заяві вимог – звернутись до суду з позовом до банку. У якості заходів забезпечення позову просити суд тимчасово припинити нарахування платежів за кредитним договором.

Оскільки процес врегулювання кредитної справи може затягнутись, є сенс зробити нотаріально засвідчену довіреність на іншу особу для представництва інтересів позичальника.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Запобігання та протидія домашньому насильству

---

 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» право на державну допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами (далі- Допомога) мають всі жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

• жінки із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби;

• жінки, звільнені у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;

• жінки, зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні;

• непрацюючі жінки;

• аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти;

• жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Умови надання і тривалість виплати допомоги!

Допомога, якщо звернення за нею надійшло не пізніше шести місяців з дня закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 – після пологів).

Особам, які усиновили або взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки і до закінчення строку післяпологової відпустки.

Допомога обчислюється сумарно та надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Розмір допомоги!?

Згідно статті 9 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога надається у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги по безробіттю тощо) жінки, але не менше 25 відсотків від розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи із розрахунку на місяць.

Куди звернутися!?

Жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби допомога призначається та виплачується за місцем основної служби.

Жінкам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні, аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти і непрацюючим жінкам допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання.

Перелік документів для оформлення допомоги по вагітності та пологах!

Підставою для призначення допомоги є:

• заява матері, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

• листок непрацездатності – видається жіночою консультацією, в якій вагітнастоїть на обліку;

• довідка з основного місця служби, навчання про те, що жінка служить, навчається;

• довідка з центру зайнятості про те, що жінка зареєстрована в центрі зайнятості як безробітна;

• Пенсійного фонду України про те, що жінка, яка є фізичною особою - підприємцем, перебуває (не перебуває) на обліку в органах Пенсійного фонду України та не бере участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• довідка з банку про відкриття рахунку для отримання соціальних виплат;

• довідка з органу соціального захисту населення про те, що допомога за місцем реєстрації не призначалася (якщо подається заява за місцем фактичного проживання);

• паспорт;

• картка платника податків;

• трудова книжка;

• рішення про усиновлення чи встановлення опіки для осіб, які усиновили чи взяли під опікудитину.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/…/pershyi-mykolaivskyi-mis…

---

 

---

 

Відповідальність за стихійну торгівлю

Законодавством України продаж харчових продуктів дозволяється здійснювати тільки через стаціонарні підприємства торгівлі та через дрібнороздрібну торговельну мережу.

Розміщення даних об’єктів та введення їх в експлуатацію погоджується з відповідними контролюючими організаціями. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, супроводжуються документами, що засвідчують їх якість та безпеку. Відповідальність за дотриманням умов зберігання та реалізації продуктів несуть керівники торгових підприємств.

Стихійна торгівля – це торгівля фізичними особами без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку товарів, що реалізуються ними у невстановлених місцях (на вулицях, у дворах, на тротуарах, у скверах, парках, під’їздах) з рук, із землі, без відповідного дозволу на розміщення об’єкта торгівлі.

Міністерство доходів і зборів України у листі від 27.09.2013 р. №12060/6/99-99-22-01-03-15/1182 визначило, що стихійна торгівля - це торгівля фізичних осіб без відповідних дозвільних документів про якість та безпеку реалізованих ними товарів і у невстановлених місцях з рук, з землі, без дозволу райдержадміністрації на розміщення об'єкту торгівлі.

Також це самовільне захоплення земельних ділянок та встановлення на них малих архітектурних форм - наметів, кіосків, павільйонів та ін. Для заняття торговельною діяльністю.

Найчастіше місця стихійної торгівлі виникають у місцях масового перебування людей: зупинкові комплекси, вокзали, автомобільні шляхи. Нерідко торгівля ведеться з землі. Приватні особи, які реалізують продукцію, не проходять медичних обстежень, і можуть бути носіями небезпечних інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, сальмонельоз, дизентерія та інші. При відсутності документів неможливо встановити виробника продукції, умови зберігання і транспортування продукції, термін її придатності до споживання. Часто у місцях стихійної торгівлі реалізують контрабандну або виготовлену у підпільних цехах продукцію, яка представляє високий ризик для здоров`я людей.

Відповідно до Законів України «Про національну поліцію» та «Про місцеве самоврядування в Україні» недопущення торгівлі у невстановлених місцях відноситься до компетенції органів внутрішніх справ та місцевого самоврядування.

Відповідальність

Стихійна торгівля відноситься до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 160 Кодексу України про адміністративні порушення - «Торгівля з рук у невстановленихмісцях», і ст. 164 цього ж Кодексу - «Порушення правил підприємницької діяльності».

Стаття 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП) (Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами). Роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

Торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами з рук, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Стаття 160 КУпАП (Торгівля з рук у невстановленихмісцях) торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та в інших невстановлених місцях – тягне за собою накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі або без такої.

Торгівля з рук у невстановлених місцях промисловими товарами – тягне за собою накладення штрафу від шести до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Стаття 164 КУпАП (Порушення порядку провадженнягосподарської діяльності).

Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Статтею 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 156, 160, 164 КУпАП, на підставі протоколів про правопорушення, які відповідно до статті 255 КУпАП мають право складати:

1) уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ;

2) посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Порядок оподаткування доходів, отриманих за кордоном

Під декларування підпадають громадяни, які протягом року отримували дохід, а податок з такого доходу не утримувався.

Фізичні особи, що є громадянами України та працюють, тимчасово або постійно за кордоном, повинні декларувати доходи, отримані як із джерел в Україні, так і іноземні доходи.

Платниками податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу є, фізичні особи – громадяни України, які отримують іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування відповідно до ст. 163 Кодексу є прибуток, отриманий з джерел за межами України.

Згідно з ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Порядок оподаткування

Порядок оподаткування іноземних доходів регламентується п.170.11 ст. 170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Статтею визначено, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, затверджену наказом МФУ від 02.10.2015 N 859 (у редакції від 06.06.2017 N556) [1] до 1 травня нового року. Сума доходу оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними ст. 167 Кодексу,

Крім того, закон передбачає виплату військового збору. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування.

Згідно статті 164 Кодексу під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Відповідно до статті 171 Податкового кодексу України платник податків самостійно несе відповідальність за перерахування коштів та подачу декларації до податкового органу.

Громадяни, які отримували іноземні доходи та знаходяться за кордоном, можуть надіслати декларацію поштою, або в електронному вигляді, або звернутися до посольства чи консульства.

Варто знати!!!

Варто звернути увагу на те положення, що перерахування коштів через установи банків та стягнення ними визначеної суми є платою банку за виконану послугу, а не сплатою податку з доходу, відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 №2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Сума доходу з джерел за межами України перераховується у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент отримання таких доходів.

Податкова декларація платниками податку на доходи фізичних осіб подається за звітний період, - 1 календарний рік, до 1 травня року, що настає за звітним.

Сума податку встановлюється відповідно до правил та ставок, які діяли на момент нарахування доходів.

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у податковій декларації.

Інструкцію про заповнення податкової декларації можна знайти на офіційному сайт Державної фіскальної служби за посиланням: http://sfs.gov.ua/fizichnim-osobam/podannya-deklaratsii-na-otri/forma-deklaratsii/65109.html.

Уникнення подвійного оподаткування

Поряд з цим, слід зазначити, що між Урядом України та Урядами інших іноземних держав діють міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування.

З метою застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування фізичних осіб України, громадяни, які отримують доходи за межами України, повинні підтвердити статус податкового резидента України.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування.

Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Відповідальність за невиконання вимог законодавства

За затримку платежу у вигляді суми податкового зобов'язання до платника податку може бути застосовано штраф у розмірах, визначених ст. 126 ПКУ. Крім того, на суму податкового боргу нараховується пеня.

За неподання або несвоєчасне подання Декларації платника податку – фізичну особу може бути притягнуто до:

• адміністративної відповідальності за ст. 164(1) КУпАП, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян . За ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян .

• фінансової відповідальності за п. 120.1 ПКУ , що становить 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.  За ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Визнання недійсним договору дарування земельної ділянки

Глава 55 Цивільного кодексу України визначає поняття, загальні умови та підстави укладення договору дарування. Відповідно до ч. 2 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 717 Цивільного кодексу України визначає поняття договору дарування. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Підстави визнання договору дарування земельної ділянки недійсним

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються: Цивільним кодексом України Земельним кодексом України Сімейним кодексом України Законом України "Про захист прав споживачів" Законом України "Про оренду землі" та іншими актами законодавства.

Недійсність правочину, що прямо не випливає із закону повинна визнаватися в судовому порядку. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК ( 435-15 ) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Підставами недійсності договору є:

недотримання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;

договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин):

• у разі недотримання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору;

• укладення договору дарування від імені неповнолітнього без згоди органу опіки та піклування;

також договір є недійсним у разі:

• недотримання письмової форми;

• вчинення під впливом помилки;

• обману;

• насильства;

• якщо його вчинено під впливом тяжкої обставини.

Позовнадавність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування

Відповідно до ст. 728 Цивільним кодексом України до п. 5 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Практика Верховного суду України з питань визнання договору дарування земельної ділянки недійсним

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза  втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного суду України виходить із наступного, згідно із ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значнознижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом (ч.1 ст.229 ЦК).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Види та умови укладання трудового договору

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 КонституціїУкраїни.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудовихправовідносин.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України.

Сторонами трудового договору є працівник та власник підприємства, установи організації або уповноважений ним орган чи фізична особа.

Форма трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов'язковим у таких випадках:

1. при організованому наборі працівників;

2. при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3. при укладенні контракту;

4. у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5. при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

6. при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Перелік необхідних документів

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати наступні документи:

1. паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

2. трудову книжку;

3. документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи (у випадках, передбачених законодавством).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженнямвласника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби України про прийняття працівника на роботу.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Обов'язки роботодавця при укладенні трудового договору

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1. роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2. ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3. визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4. проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування, метою якого є перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається (стаття 26 Кодексу законів про працю України).

Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

• осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

• молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

• молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

• осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

• осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

• осіб, обраних на посаду;

• переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

• осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

• вагітних жінок;

• одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

• осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

• осіб на тимчасові та сезонні роботи;

• внутрішньопереміщених осіб;

• при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Працівник вважається таким, який витримав випробування, якщо строк випробування закінчився, а він до закінчення строку не був звільнений з роботи.

Види трудового договору

Залежно від строку трудовий договір може бути:

1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2. навизначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3. таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Право на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки)

Відповідно до пункту3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Тобто, для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, особі необхідно звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду.

Згідно положеньТимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, особа , яка досягла 16 річноговіку, для оформлення паспорта вперше має звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання та подати необхідні документи:

- заява про видачу паспорта зразка 1994 року (подається громадянином України, який досяг 16-річного віку, особисто, а у разі подання документів відносно громадянина України, який визнано судом обмеженодієздатним або недієздатним, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законніпредставники);

- рішення суду;

- свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;

- оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадяниномУкраїни;

- двіфотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;

- довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;

- довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

- посвідчення про взяття на облікбездомної особи, видане відповідним центром облікубездомних осіб (для бездомних осіб);

- заявник, який звертається за оформленням паспорта зразка 1994 року вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який міститьфотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт зразка 1994 року.

Для обміну паспорта, видачі паспортів замістьутрачених або викрадених подається разом із заявою інший пакет документів, зазначений в Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456.

Оформлення і видача паспорта зразка 1994 року здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою заяви та документів для оформлення і видачі паспорта зразка 1994 року.

Для осіб, які впершеотримують паспорт зразка 1994 року після досягнення 18-річного віку, в обов'язковому порядку проводиться процедура встановлення особи, у зв’язку з чим строк продовжується до 60 календарних днів. Видача паспорта зразка 1994 року вперше здійснюється безкоштовно.

Законні підстави для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

- завидачею документа звернувсязаявник, який не досягшістнадцятирічноговіку, або представник особи, який не має документально підтвердженихповноважень на отримання документа;

- заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

- заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

- дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, наданузаявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника протягом п’ятиробочих днів з дня його прийняття, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки

Часто на практиці Державою міграційною службою допускається протиправна бездіяльність щодо неоформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

Бездіяльність суб'єктавладнихповноважень - це пасивнаповедінкасуб'єктавладнихповноважень, яка може мативплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, тобто відсутністьдій, які повинен буввчинитисуб'єктвладнихповноважень, але не вчинив, що потягло за собою порушення прав чи інтересів фізичної чи юридичної особи.

ДМС своїми діями щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки порушуєособисті права громадянина, що не відповідає основоположнимприписамКонституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року).

Так, згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняттінових законів або внесеннізмін до чинних законів не допускаєтьсязвуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознакамираси, кольорушкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотриманнярелігійної практики і ритуальнихобрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересахгромадськоїбезпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Підстави та порядок звернення із заявою про видачу обмежувального припису

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:

1. заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2. усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3. обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4. заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;

5. заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6. заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Варто зауважити, що обмежувальний припис може передбачати застосування одразу кількох зазначених заходів. Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування неповнолітнього кривдника у місці свого постійного проживання (перебування).

Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців.

Особи, які можуть звернутись з заявою про видачу обмежувального припису

Обмежувальний припис виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб а саме:

1. постраждалої особи або її представника;

2. у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування;

3. у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікуна, органу опіки та піклування.

Порядок звернення до суду

Видача обмежувального припису здійснюється шляхом ухвалення рішення суду у порядку окремого провадження, для цілей чого розділ IV ЦПК доповнено новою главою 13.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

• найменування суду, до якого подається заява;

• ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, у разі якщо заява подається особою, зазначеною у пунктах 3 і 4 частини першої статті 350-2 ЦПК України, - процесуальне становище особи, яка подає заяву, із зазначенням її імені (прізвища, імені та по батькові), місця проживання чи перебування, поштового індексу, відомих номерів засобів зв’язку та адреси електронної пошти, а також ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовийі ндекс, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти, якщо такі відомі;

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

• обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Обставинами, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Доказами, що підтверджують дані обставини можуть бути матеріали якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.

У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Зразок заяви про видачу обмежувального припису.

Порядок розгляду та виконання рішення суду про видачу обмежувального припису

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.

Судова практика

Мостиський районний суд Львівської області виніс рішення у справі №448/613/19 від 05.06.2019 про видачу обмежувального припису особі, що вчиняла домашнє насильство та заборонив кривднику 3 місяці наближатись до помешкання жертви та їхніх дітей ближченіж на 300 метрів.

Див. також

• Підстави та порядок застосування термінового заборонного припису стосовно кривдника

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Порядок та способи зняття арешту з розрахункових рахунків під час виконавчого провадження

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати  передбачений  цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Так відповідно до пункту 1 частини четвертої  статті  59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення на стягнення та такі кошти заборонено законом. 

Перелік коштів на які заборонено звертатистягнення зазначений у статті 73 Закону України «Про виконавчепровадження»:

Кошти, на які не може бути зверненостягнення:

• 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

• 2) компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

• 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

• 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

• 5) допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;

• 6) одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;

• 7) допомогу при усиновленні дитини;

• 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

• 9) допомогу на дітей одиноким матерям;

• 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

• 11) допомогу на лікування;

• 12) допомогу на поховання;

• 13) щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

• 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

• 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

• 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

• 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

• 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

• 5) грошової допомоги, пов’язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Також відповідно до  статті 72 Закону України «Про виконавче провадження»  Звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства.

Стягнення допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, тобто на дані виплати можна звертати стягнення, але ні якому разі не можна накладати арешт на дані кошти.

Також  слід зазначити що у разі накладення арешту на рахунок на який надходить пенсія або заробітна плата, арешт з даних  рахунків знімається так як законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсійних виплат (стаття 70 Закону України  «Про виконавче провадження») і тому арешт даних коштів позбавляє  боржника джерел до існування та порушує його право на соціальний захист і є порушенням статей 7,22,46,58,68 Конституції України.

Але все ж таки якщо арешт на вищезазначені кошти все ж таки накладено то боржнику необхідно звернутися до виконавця з заявою в якій зазначити що арештований рахунок має спеціальний режим використання і до заяви додати довідку яка свідчить які саме кошти надходять на рахунок і відповідно до пункту 1 частини четвертої  статті  59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен зняти арешт з рахунку, якщо він відмовляється то залишається єдиний вихід -  це подача скарги або позовної заяви до суду на незаконну бездіяльність державного виконавця в частині не зняття арешту з коштів боржника.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Мораторій на нарахування пені та штрафів за кредитними зобов’язаннями ВПО

Кредитними зобов’язаннями є зобов’язання, які виникають у зв’язку з наданням грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на умовах повернення.

Кредитні зобов’язання бувають 2 видів:

• грошовий кредит — це відносини щодо передачі грошей або речей, які їх заміняють, у власність боржника із зобов’язанням останнього повернути еквівалентну кількість грошей або речей;

• комерційний кредит — це відстрочка виконання зобов’язання за основним договором (купівля-продаж, підряд, надання юридичних послуг).

Внутрішньо переміщені особи (далі - ВПО) звільняється від усіх видів штрафних санкцій по кредитним зобов’язанням, що включають в себе 3 види санкцій:

1. Штраф:

• утвердій формі (фіксована сума);

• у процентному відношенні до сумивсього зобов’язання або невиконаної частини зобов’язання;

• у кратному розмірі вартості того предмета, який захищається штрафом.

2. Неустойка — різновид штрафної санкції, розмір якої визначається законом або договором у процентному відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

3. Пеня — як штрафна санкція застосовується в разі прострочення виконання грошових зобов’язань.

Поняття мораторію

Мораторій - відстрочення виконання зобов'язань, що встановлюються урядом на певний термін або до закінчення яких-небудь надзвичайних подій (наприклад, війни, стихійних лих). Поширюється на всі зобов'язання або лише на деяких їх види, або на окремі категорії боржників.

Заборона нарахування пені та штрафів ВПО

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися в період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам — підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Порядок скасування штрафних санкцій

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати ВПО пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. У разі виявлення неправомірних нарахувань необхідно звернутись до кредитора з письмовою вимогою про скасування неправомірних нарахувань.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy

---

 

Надання права на шлюб неповнолітній особі

---

 

Засвідчення вірності копій документів

---

 

Порядок реєстрації в державному аграрному реєстрі

Державний аграрний реєстр - безкоштовний електронний майданчик, який сприятиме створенню прозорої системи державної підтримки аграріїв, зробить взаємодію між державою і сільськогосподарським виробником простою, доступною, зручною і простежуваною. Це новий онлайн-сервіс для аграріїв.

Для реєстрації необхідно перевірити наявність актуального електронного підпису (КЕП).

Реєстрація та користування Реєстром безкоштовні. Зареєструватися в Державному аграрному реєстрі онлайн, користуючись наведеними нижче інструкціями, можна за посиланням www.ar.gov.ua

1. Вибираємо Центр сертифікації ключів в якому був отриманий КЕП

2. Вибираємо ключ на носії

3. Вводимо пароль до ключа

Після цього зчитуємо електронний ключ. В результаті з’являється вікно з інформацією зашифрованою в ключі.

Після цих дій система дозволить перейти на наступний крок. Якщо ж не зчитувати ключ, то система заборонить переходити на наступний крок і покаже відповідне повідомлення.

Після цього будуть відображені дані, що зашифровані в ключі. Перевіряємо їх, якщо відсутні електронна пошта чи не зазначено телефон- вводимо їх вручну і підтверджуємо дані.

Під час переходу система автоматично направить на Вашу електронну пошту та телефон коди підтвердження, які треба ввести у відповідні поля. Також потрібно погодитись з умовами використання даних та підтвердити реєстрацію.

В результаті з’являється вікно з повідомленням про те, що Ваш обліковий запис активовано і Ви можете користуватись цим записом для подальшої роботи з системою та подальшої реєстрації профілю.

Переходимо до наступного етапу

Інструкція зі створення профілю користувача в Реєстрі сільгоспвиробників

Відкривши домашню сторінку системи потрібно вибрати "Вхід в кабінет сільгоспвиробника".

В результаті з’явиться сторінка входу. Для того щоб зайти до системи необхідно вибрати центр сертифікації ключів, вибрати шлях до носія ключа, ввести пароль до ключа та натиснути кнопку Вхід.

Після цього автоматично з’явиться початок реєстрації профілю сільгоспвиробника. Реєстрація профілю складається з 11 кроків.

1. На першому кроці необхідно визначити чи процес реєстрації проходить з оператором чи без нього. Якщо з оператором, то він зазначає свої дані та тисне кнопку Далі, якщо без нього, то просто тиснемо кнопку Далі.

2. На другому кроці система автоматично заповнить поле ЄДРПОУ з даними зашифрованими в КЕП. Також система автоматично визначить тип особи. Система Реєстру інтегрується з чотирма реєстрами, і після натискання кнопки Далі починається вичитування даних.

3. Після цих дій, з’являється прогрес-індекатор по вичитуванні даних з реєстрів. Після закінчення вичитування даних система вибиває крок три. В ньому потрібно перевірити коректність інформації та натиснути кнопку Далі.

4. На четвертому кроці користувачеві необхідно внести додаткову інформацію про себе та сільгоспвиробника- його стать, дату реєстрації, основні види сільгоспвиробництва та основні види не сільгоспвиробництва. Після зазначення запитуваної інформації тиснемо кнопку Далі.

5. На п’ятому кроці присутній опитувальник, який необхідно заповити. Він складається з ряду питань відповідаючи на які можуть з’явитись додаткові поля для заповнення. Після заповнення тиснемо кнопку Далі.

6. На шостому кроці заповняється інформація про сільгоспвиробника. Його фактична адреса, інформація для листування. Після заповнення всіх даних кнопкою Далі переходимо на наступний крок.

7. На сьомому кроці відбувається робота з земельними ділянками. Перейшовши на цей крок Ви вже бачите, що ряд ділянок автоматично додані до системи. Ці дані були вичитані з реєстрів. Якщо якась земельна ділянка не була включена до списку, то її можна додати вручну. Після перевірки та доповнення даних тиснемо кнопку Далі.

8. На восьмому кроці Користувач може зберегти відскановані документи в систему. Наприклад, паспорт чи договір оренди. Ряд документів додається до системи автоматично. Додавання документів у папку не є обов’язковим. Після цього тиснемо кнопку Далі.

9. Дев’ятий крок не обов’язковий, але по можливості намагайтесь його заповнити.

10. На десятому кроці система відображає тварини, які є у сільгоспвиробника. Дану інформацію перевіряємо та якщо вона актуальна тиснемо кнопку Далі. Якщо ні- у верхньому полі вікна тиснемо кнопку Ні. А вже потім кнопку Далі.

11. Одинатцятий крок є завершальним в реєстрації профілю сільгоспвиробника. На цьому кроці відображається загальна інформація, яка була введена на минулих кроках. Також на цьому кроці користувач повинен погодитись із достовірністю введених даних. Якщо вся інформація корректна ми підтверджуємо реєстрацію натиснувши кнопку Зареєструватися. Через деякий час з’явиться повідомлення про реєстрацію, також це повідомлення буде надіслано на вказану електронну пошту.

Якщо у Вас виникають труднощі при реєстрації до Аграрного реєстру, Ви можете переглянути допоміжні відео в розділі Відео-інструкції по реєстрації на домашній сторінці реєстру або звернутись за допомогою до найближчої точки з надання безоплатної правової допомоги.

За допомогою Аграрного реєстру заплановано надавати державні послуги, спростити доступ до банківського фінансування і програм кредитних гарантій, а також ввести програми таргетованоїдержавної підтримки і оцінювати їх ефективність.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/ 

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги:

https://mykolaiv.legalaid.gov.ua/ua/miscevi-centri/pershyi-mykolaivskyi-mistsevyi-tsentr-z-nadannia-bezoplatnoi-vtorynnoi-pravovoi-dopomohy 

---

 

Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд);

• спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

• спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Якими органами здійснюється нагляд і контроль з охорони праці?

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції та інші органи. Цю структуру утворюють:

1. Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

2. Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

3. Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

4. Державний пожежний нагляд Міністерства надзвичайних ситуацій.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/ 

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0800213103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги.

---

 

Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини

Хто має право на допомогу!?

Допомога при народженні дитини надається одному з батьків або опікуну, який постійно проживає разом з дитиною.

Куди звернутися!?

Для отримання допомоги при народженні дитини необхідно звернутись до відділу соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, або за місцем народження дитини.

Заява може бути подана в електронній формі (з використанням засобів телекомунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Міністерства соціальної політики України за посиланням https://e-services.msp.gov.ua/ з використанням електронного цифрового підпису) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

З 2020 року в великих містах України можна подати електронну заяву на оформлення допомоги при народженні дитини через онлайн-сервіс «Є-Малятко».

Як отримати електронний цифровий підпис (ЕЦП)?

ЕЦП можна отримати в Державній фіскальній службі, ТОВ "Центр сертифікації ключів "України", ПАТ "УкрСиббанк", ПАТ "ПРИВАТБАНК".

Наприклад, ЕЦП ПАТ "ПРИВАТБАНК" оформлюється через електронний сервіс "Приват24" → розділ "Усі послуги" → "Бізнес" → "Електронний цифровий підпис". Отриманий ЕПЦ можна використовувати не лише для оформлення допомоги при народженні дитини, а й в будь-яких ресурсах, де він застосовується.

Строк звернення!

Звернутися необхідно не пізніше 12 календарних місяців після народження дитини, інакше допомогу не призначать. Водночас допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.

Поновлення строку призначення допомоги

У випадку пропущення строку звернення для призначення відповідної допомоги з поважних причин, його можна поновити в судовому порядку шляхом подачі позовної заяви в порядку адміністративного судочинства.

Перелік поважних причин пропуску даного строку чинним законодавством не визначено. Поважність причин вирішується індивідуально по справі.

Є позитивна судова практика, щодо поновлення строку у зв'язку з тяжким станом здоров'я дитини або неможливістю звернутися до відділу соціального захисту населення через проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області 26.12.2017 року справа № 189/1805/17.

Перелік та зразки необхідних документів

Для отримання допомоги при народженні дитини необхідно пред'явити:

1. паспорт або інших документ, який підтверджує особу;

2. заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

3. копію свідоцтва про народження дитини;

4. копію рішення про встановлення опіки (подають лише опікуни);

5. видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини (якщо жінка, яка має зареєстроване місце проживання на території України і народила дитину під час тимчасового перебування за межами України).

Даний перелік документів є вичерпним.

У разі народження дитини під час перебування жінки в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань адміністрація ізолятора або установи у десятиденний строк після отримання заяви матері про призначення допомоги при народженні дитини подає її заяву і копію свідоцтва про народження дитини органу соціального захисту населення.

Допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини та копії свідоцтва про смерть. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Розмір допомоги при народженні

Допомога при народженні дитини, яка народилася після 30 квітня 2014 року, призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами (860 грн. на місяць) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога при народженні дитини призначається опікуну на кожну взяту під опіку дитину у розмірі, установленому при народженні дитини. А у випадку якщо дитину (на яку призначають допомогу) влаштовано у дитячий заклад на повне державне утримання, допомога призначається і виплачується також у розмірі, встановленому при народженні дитини. Гроші при цьому перераховують на відкритий у банку рахунок дитини.

Умови припинення виплати допомоги:

• позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

• відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

• нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

• відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

• тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;

• припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

• перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

• усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

• смерті дитини;

• смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Поновлення виплати допомоги

Рішення про припинення є не кінцевим і виплату допомогу при народженні можуть відновити (крім випадків смерті дитини і його усиновлення). Для цього особі, яка здійснює догляд за дитиною, потрібно звернутися протягом 12 місяців після припинення виплати допомоги в орган соціального захисту населення з письмовою заявою.

Контроль за використанням допомоги

Контроль за цільовим використанням державної допомоги здійснюється працівниками центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді або уповноваженою особою, визначеною виконавчим органом об'єднаної територіальної громади, в межах повноважень. У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

Також у випадку невідвідування матір'ю (батьком, опікуном) дільничного лікаря-педіатра (сімейного лікаря), під наглядом якого перебуває дитина віком до одного року, адміністрація лікувально-профілактичного закладу повідомляє про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання дитини.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/ 

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Місце розташування та контакти відділів бюро правової допомоги.

---

 

Оформлення біометричних документів для громадян, які раніше документувались на територіях, що є тимчасово окупованими

Порядок оформлення документів для громадян з тимчасово окупованих територій

Правила оформлення біометричних документів (паспорт для виїзду за кордон та ID-паспорт) є єдиними для всіх громадян України і затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302 (ID-паспорт) та від 7 травня 2014 р. №152 (паспорт для виїзду за кордон). Важливим етапом оформлення будь-якого документа є ідентифікація особи, без якої жодна особа не може бути документована. Рішення щодо оформлення документа або про відмову в його оформленні приймається за результатами ідентифікації та перевірки належності особи до громадянства України.

Процедура подачі документів

Документи на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон подаються до будь-якого підрозділу міграційної служби, незалежно від реєстрації місця проживання. Документи на оформлення першого ID-паспорта подаються:

• Всі громадяни України - відповідно до реєстрації місця проживання

• Особи, зареєстровані як ВПО, подають документи відповідно до місця фактичного проживання, зазначеного у довідці ВПО

• Особи, зареєстровані на території Криму – до будь-якого підрозділу ДМС за місцем фактичного перебування

• Особи, зареєстровані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які не мають довідки про реєстрацію ВПО – до будь-якого підрозділу ДМС на території відповідної області, де зареєстровано особу

Перелік документів

• свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави (далі - свідоцтво про народження)

• оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження особи перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України)

У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України.

• паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном)

• довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб)

• посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб)

• рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи)

• документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта шляхом проставлення відмітки “Згідно з оригіналом” та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати

• довідку про місце реєстрації особи встановленого зразка

• свідоцтва про народження дітей (якщо такі є)

• довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття

• документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, - для осіб, які звертаються за оформленням паспорта вперше після досягнення 18-річного віку. У разі відсутності такого документа особа подає письмове звернення в довільній формі, в якому зазначається інформація про адресу місць проживання, навчання, роботи, установ виконання покарань та інша інформація, відомості про батьків або інших родичів, які будуть залучені до проведення процедури встановлення особи

• одну фотокартку розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303

Строк оформлення документів

У випадку, якщо заявник подав до оформлення паспорт зразка 1994 року, виданий на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, та не має діючого паспорта для виїзду за кордон, ідентифікація особи буде здійснюватися шляхом направлення запитів з метою отримання інформації.

Відтак процедура ідентифікації може тривати до двох місяців. У таких випадках не рекомендується оплачувати підвищену суму адміністративного збору за термінове оформлення документів (10 робочих днів для ID-паспорта та 7 робочих днів для паспорта для виїзду за кордон).

Проведення ідентифікації

Ідентифікація особи, на ім’я якої оформляється паспорт і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій.

У разі відсутності прямого доступу до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, працівник територіального підрозділу ДМС протягом одного робочого дня з дня прийняття заяви-анкети до розгляду заповнює електронну форму запиту та надсилає його до відповідного органу, установи, організації, територіального підрозділу ДМС.

Перевірка за запитом проводиться протягом двох робочих днів з дня його надходження.

За результатами перевірки готується відповідь шляхом заповнення її електронної форми та надсилається до відповідного територіального підрозділу ДМС.

Строк надання відповіді не повинен перевищувати п’яти робочих днів з дня надходження запиту.

У разі термінового оформлення паспорта надсилання запиту здійснюється в день прийняття заяви-анкети до розгляду, а відповідь надається невідкладно в день надходження відповідного запиту.

За відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються на паперових носіях. Допускається надсилання запитів та отримання відповідей каналами відомчої електронної пошти.

Якщо до оформлення документів подається внутрішній паспорт-книжечка зразка 1994 року, ідентифікація проводиться за даними про особу, які зберігаються на паперових носіях у картотеках територіального підрозділу ДМС, яким видавався паспорт. Якщо доступу до картотек немає (актуально для тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим), ідентифікацію може бути проведено за інформацією про особу відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. При цьому, підрозділом ДМС направляються запити для отримання інформації з наявних державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, картотек, у тому числі фотозображення особи, яка дасть змогу ідентифікувати особу.

В процесі перевірки береться до уваги вся інформація, яку повідомив заявник.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/ 

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

---

 

Відповідальність за вчинення торгівлі людьми

Найважливішими міжнародно-правовими документами, які спрямовані на протидію торгівлі людьми, є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (далі також — «Палермський протокол 2000 року»), і Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року. Цими документами визначено основні поняття торгівлі людьми, окреслено коло суспільнонебезпечних діянь, які підлягають обов’язковій криміналізації, передбачено основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми, зокрема з метою експлуатації праці, а також захисту та реабілітації жертв цього злочину.

Стаття 3 Палермського протоколу 2000 року містить важливі для з’ясування сутності торгівлі людьми дефініції. Так, під торгівлею людьми пропонується розуміти «здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або ж інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів».

Стаття 149 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.

Злочин може виражатися у таких формах:

• продаж людини;

• інша сплатна передача або одержання людини;

• вербування, переміщення, переховування людини

Під торгівлею людиною, передбаченою статтею 149 КК України, слід розуміти дії з купівлі-продажу людини, що полягають у безповоротній передачі (отриманні) людини за грошову винагороду.

Під вербуванням, слід розуміти вчинення дій,спрямованих на досягнення із людиною добровільної (наприклад, шляхом запрошування або умовляння) або вимушеної (наприклад, шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію або на переміщення, переховування, передачу іншій особі. Вербування є закінченим з моменту вчинення конкретних дій, спрямованих на досягнення домовленості із особою, яку вербують для експлуатації.

Під переміщенням людини слід розуміти дії, спрямовані на зміну місця її перебування.

Під переховуванням людини слід розуміти обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо із представниками правоохоронних органів, що може проявлятись як у наданні приміщення для перебування, так і у примусовому позбавленні волі. Закінченим злочином переховування є з моменту заволодіння особою і фактичного початку обмеження її волі.

Під передачею або одержанням людини слід розуміти вчинення дій, пов’язаних із переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої.

Обман, як спосіб вчинення злочину, полягає в “умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища і т. ін. з метою схилити цю особу до певної поведінки.

Під шантажем слід розуміти психічне насильство, що полягає у погрозі розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти у таємниці.

Уразливий стан особи, відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК України, – це такий її стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, який позбавляє чи обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.

Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Поняття продаж - угода, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти та сплатити за неї певну грошову суму. До іншої оплатної передачі у ст. 149 можна віднести угоди про міну, найм, заставу, а так само угоди, за яких особа передається винним іншій особі у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації) за матеріальну винагороду у вигляді інших, крім гроші, цінностей (коштовностей, цінних паперів тощо) або послуг матеріального характеру (передача у користування будинку, транспортного засобу, надання лікувальних чи оздоровчих послуг, путівки в круїз тощо). Під іншою незаконною угодою щодо людини слід розуміти два види фактичних угод:

1. такі угоди, як дарування, надання у безоплатне користування та будь-які інші. за якими особа безоплатно передається у фактичну власність або для тимчасового використання (експлуатації);

2. зворотний бік передачі, тобто купівля або одержання людини внаслідок міни, найму, застави, іншої угоди, за якої винний одержує людину від іншої особі у фактичну власність або тимчасово за матеріальну винагороду чи без такої.

У перших двох формах злочин є закінченим з моменту продажу (іншої сплатної передачі) людини іншій особі (особам). Якщо до угод з продажу людини застосувати за аналогією правило, що діє у цивільному праві, злочин треба вважати закінченим з моменту фактичної передачі особи за договором купівлі-продажу, який defacto означає зміну власника, чи з іншого моменту, прямо передбаченого договором між сторонами. Без відповідних аналогій з цивільним правом не можна обійтися і характеризуючи інші конкретні суспільне небезпечні дії, що становлять зміст об'єктивної сторони цього злочину Адже специфіка предмета суспільних відносин, з приводу якого ці дії вчинюються. - людина, - хоча й цілком перетворює юридичну сутність їх із законних на незаконні, але залишає незмінною зовнішню правову оболонку.

Експлуатація людини може відбуватися у таких формах:

Примусова праця (примусове надання послуг) - усяка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання.

Сексуальна експлуатація - це використання особою іншої людини з метою отримання прибутку для задоволення сексуальних потреб третіх осіб.

Під використанням в порнобізнесі слід розуміти залучення особи (в якості актора, статиста, робочого тощо) до виготовлення з метою розповсюдження або збуту предметів, що є носіями графічної інформації, яка спрямована на збудження статевої пристрасті шляхом цинічного, безсоромного, грубо натуралістичного або протиприродного відображення статевого життя людей.

Втягнення у злочинну діяльність - це дії, пов'язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчинені з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному чи кількох злочинах. Втягнення у злочинну діяльність передбачає всі види фізичного насильства і психічного впливу (переконання, залякування, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких спонукань, пропозиція вчинити злочин, обіцянка придбати або збути викрадене, давання порад про місце Й способи вчинення

або про приховування слідів злочину, вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів чи психотропних речовин разом з особою з метою полегшити схилення її до вчинення злочину та ін.). Детальніше про втягнення у злочинну діяльність див. коментар до ст. 304.

Залучення у боргову кабалу - це поставлення особи у становище, коли вона, ставши боржником, у забезпечення свого боргу надає особисту працю, але цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її не визначений. На практиці в такий стан потрапляє, наприклад, жінка, яку продали у будинок терпимості іншої країни, власник якого, сплативши гроші продавцю за жінку, відбирає у неї всі документи, обіцяючи повернути Їх лише після відпрацювання нею сплаченої ним суми та отримання ним прибутку.

Примусова праця (примусове надання послуг) - усяка робота або служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання.

Усиновлення (удочеріння) з метою наживи - оформлене спеціальним юридичним актом одержання на виховання в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню).

Примусова вагітність - використання репродуктивних функцій організму жінки шляхом природного або штучного запліднення без її добровільної згоди та подальше примушування жінки до виношування дитини.

Вилучення органів - видалення з організму людини її складової частини, яка має певну будову і спеціальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з 12- палою кишкою, селезінка тощо).

Проведення дослідів над людиною без її згоди - вчинюваний без дозволу людини фізіологічний або психологічний вплив на її організм із застосуванням методів, що недопущені МОЗ України до загального застосування, тобто є експерементальними.

Відповідальність за вчинення торгівлі людьми

1. Торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

---

 

Влаштування до притулку особи, яка постраждала від домашнього насильства

Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі - спеціалізована служба підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Притулок утворюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Особи, які мають права на влаштування до притулку

• Повнолітня постраждала особа, направлена:

- структурним підрозділом місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії насильству;

- уповноваженим підрозділом органу Національної поліції;

- центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам.

• Особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (перебувала) у зареєстрованому шлюбі.

• Дитина у разі її прийняття до притулку разом з матір’ю/батьком або особою, яка їх замінює.

Притулок протягом однієї доби інформує службу у справах дітей та відповідний підрозділ органу Національної поліції у разі направлення до нього матері/батька або особи, яка їх замінює, з дитиною.

Особи, які не влаштовуються до притулку

• у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

• з ознаками гострих інфекційних та венеричних захворювань;

• у разі наявності в них психічних захворювань у гострій стадії, хронічних психічних захворювань у стадії загострення, пограничних станів, що супроводжуються розладами поведінки, шкідливими для хворого та інших осіб;

• з інфекційними захворюваннями шкіри та волосся, хворі на туберкульоз;

• за інших обставин, що свідчать про безпосередню небезпеку постраждалої особи або для інших осіб.

Зазначені постраждалі особи підлягають невідкладному направленню до закладів охорони здоров’я з одночасним повідомленням відповідно до законодавства про факт вчинення щодо них насильства.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ! Перебування у притулку особи, яка вчинила насильство стосовно постраждалих осіб, які перебувають у притулку.

Порядок влаштування особи, яка постраждала від домашнього насильства до притулку

1. Отримання направлення, яке видається одним із суб’єктів:

• структурним підрозділом місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії насильству;

• уповноваженим підрозділом органу Національної поліції;

• центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

• мобільною бригадою соціально-психологічної допомоги постраждалим особам.

2. Особиста заява постраждалої особи, до якої додається копія документа, що посвідчує особу (за наявності).

3. Видача наказу директора притулку або керівника закладу/установи про влаштування або відмову у влаштуванні постраждалої особи до притулку.

• Наказ видається не пізніше ніж через три робочих дні з дати подання особистої заяви постраждалою особою або отримання її поінформованої згоди.

• В наказі зазначається працівник, відповідальний за організацію та надання допомоги (послуг) постраждалій особі.

4. Оцінка потреб постраждалої особи та забезпечення укладення договору про надання послуг (протягом трьох робочих днів з дати видання наказу про влаштування постраждалої особи до притулку).

5. Складення плану індивідуальної роботи з постраждалою особою та забезпечення його виконання.

6. Вжиття заходів до захисту персональних даних відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі відсутності в постраждалої особи документа, що посвідчує особу:

• Відповідальний працівник разом із суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству протягом трьох робочих днів з дня її звернення вживають організаційні заходи, спрямовані на сприяння постраждалій особі в отриманні необхідного документа та подання його копії до притулку.

• У разі коли протягом цього часу з поважних та незалежних від постраждалої особи причин не отримано документа, що посвідчує її особу, відповідні заходи вживаються протягом строку, достатнього для отримання необхідного документа, при цьому постраждала особа продовжує перебувати у притулку та отримувати всі необхідні послуги.

Строк перебування постраждалої особи у притулку

Строк перебування постраждалої особи у притулку не може перевищувати трьох місяців.

Продовження строку перебування притулку:

• у разі потреби та за результатами виконання плану індивідуальної роботи з постраждалою особою;

• строк її перебування у притулку може бути продовжено до шести місяців;

• про продовження строку перебування постраждалої особи у притулку видається наказ директора притулку або керівника закладу/установи соціального чи іншого спрямування;

• вносяться зміни до договору про надання послуг;

• переглядається/коригується індивідуальний план роботи.

Підстави для вибуття з притулку

• Виявлення, умов за яких особа не має право на влаштування у притулку, а саме:

- перебування особи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

- особа має ознаки гострих інфекційних та венеричних захворювань;

- наявність психічних захворювань у гострій стадії, хронічних психічних захворювань у стадії загострення, пограничних станів, що супроводжуються розладами поведінки, шкідливими для хворого та інших осіб;

- наявність інфекційних захворювань шкіри та волосся, хворі на туберкульоз;

- за інших обставин, що свідчать про безпосередню небезпеку постраждалої особи або для інших осіб.

• Відмова від укладення або продовження строку дії договору про надання послуг притулку.

• Письмова заява постраждалої особи.

• Розв’язання проблемних питань постраждалої особи, які були підставою для влаштування.

• Відмова від проходження медичного огляду.

• Розголошення інформації про притулок (місцезнаходження, персонал, осіб, які в ньому перебувають або залучаються до його роботи).

• Закінчення строку перебування.

• Порушення правил внутрішнього розпорядку.

• Умисне перешкоджання постраждалою особою в отриманні документа, що підтверджує її особу.

• Смерть постраждалої особи.

Вартість послуг 

Надання притулком послуг постраждалим особам здійснюється на безоплатній основі в обсязі, визначеному державними стандартами надання соціальних послуг, затвердженими Мінсоцполітики.

Зміст та обсяг соціальної послуги для кожної постраждалої особи визначається індивідуально залежно від її потреб і зазначається в договорі про надання соціальної послуги.

Притулок може надавати платні соціальні послуги (у межах наявних можливостей) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 12 «Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку»

Інформація про притулки для  осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі

Станом на 01.04.2020 року в Україні функціонує 26 установ та закладів, які екстрено (кризово) надають соціальні послуги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі.

Зокрема, установи та заклади для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі наявні в таких областях України: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Полтавська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька та у місті Києві.

Більш детально про режим роботи та контактні дані установ та організацій для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі можна дізнатися тут.

Додаткова інформація

На базі Урядового контактного центру працює цілодобовий сервіс доступний за номером 15-47. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

На «гарячій» лінії:

- надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства;

- надається психологічна допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям.

Робота притулків в умовах карантину

В умовах пандемії коронавірусної інфекції COVID-19 установи та заклади, що надають послуги екстрено (кризово) особам, які постраждали від домашнього насильства, працюють у робочому режимі та забезпечують надання соціальних послуг постраждалим особам з обов’язковим дотриманням правил карантину.

---

 

Система БПД запустила власний канал у TikTok

Система безоплатної правої допомоги створила власний канал «PravoTok» у додатку TikTok https://www.tiktok.com/@ualegalaid Там будуть публікуватися короткі мобільні кліпи про права дітей.

«Діти – одна з цільових аудиторій системи безоплатної правової допомоги. Підлітки становлять певну частину користувачів нашої Facebook-сторінки, акаунту в Instagram, каналів у Telegram, на YouTube. ТікТок стає все більш популярним в Україні, і система БПД обов’язково маєте бути там, де є ваша аудиторія», – розповів заступник директора Координаційного центру з надання правової допомоги Сергій Ющишин. 

Офіційно канал відкритий 1 червня, у День захисту дітей. Там вже є три  відеоролики, в яких діти у креативній формі, доступними словами розповідають про свої права. Згодом на підписників сторінки чекають сюрпризи – контент для підлітків створюватимуть їхні улюблені зірки. На каналі також будуть проводитися челенджі на правову тематику.

Підписуйтеся на сторінку «PravoTok» у TikTok. Бажаючі долучитись до каналу  можуть зняти ролик про права дітей. Це може бути кліп, слоумо, відео з ефектами, дуети, скетчи – будь який формат відеоконтенту, що дозволяє додаток TikTok. Відео має бути коротким, тривалістю до 15 секунд, динамічне, озвучене українською мовою. Ролики мають бути зняті у вертикальному форматі. І ще умова – це мають бути раніше ніде не опубліковані відео. Надсилайте їх на пошту [email protected] Найкращі відео будуть опубліковані на аккаунті системи БПД у TikTok https://www.tiktok.com/@ualegalaid

---

 

Як в Україні захищають права дітей?

День захисту дітей – це нагадування суспільству про необхідність захищати права неповнолітніх, нагода звернути увагу на правові проблеми, з якими стикаються діти. Про це йшлося день під час онлайн пресконференції «Як в Україні захищають права дітей?», що відбулася на базі пресцентру ІА «Укрінформ». 

«Міністерство юстиції активно включено у процес як захисту прав дитини, так і укріплення цих прав. Ми є ініціаторами та співавторами законопроєктів, метою яких є захист прав дитини. Це законодавство, дружнє до неповнолітніх, проєкти, які спрямовані на відновне правосуддя, тобто, допомога дітям, які вчинили якесь правопорушення та отримали другий шанс. Це також законопроєкт, відповідно до якого діти зможуть самостійно звертатися за правовою допомогою», – зазначила заступниця Міністра юстиції України Валерія Коломієць. 

Міністерство юстиції та система безоплатної правової допомоги проводять багато правопросвітницьких заходів для дітей. Зокрема, лише цього року фахівці системи БПД провели понад 1,3 тис таких заходів, що адаптовані під дітей різних вікових категорій.  

«Понад 20 років ЮНІСЕФ підтримує уряд України у поліпшенні політики із захисту дітей. Вже багато результатів досягнуто разом. Зокрема, це пілотування відновного правосуддя для неповнолітніх у конфлікті із законом, приведення законодавства щодо дітей у відповідність до міжнародних стандартів, а також проведення поточних реформ у сфері забезпечення добробуту дітей та інклюзивної освіти», – підкреслила заступниця Голови Представництва ЮНІСЕФ в Україні Лора Білл. 

Серед проєктів, що реалізуються в Україні за участі ЮНІСЕФ, – ініціатива «Міста, дружні до дитини». Вже третій рік працює Міжвідомча координаційна рада з питань правосуддя для неповнолітніх, що створена за ініціативи Міністерства юстиції України спільно з ЮНІСЕФ.  

«Але незважаючи на ці досягнення, сотні тисяч дітей, особливо найуразливіших, досі залишаються поза увагою. Ми повинні виконати зобов’язання, які держави, що ратифікували Конвенцію про права дитини, взяли на себе тридцять років тому. Ми повинні прискорити вже досягнутий прогрес і розробити нові рішення для реального забезпечення прав дитини. І найголовніше, ми повинні слухати самих дітей та молодь, які закликають до цих змін», – зазначила Лора Білл. 

У справі захисту праві дітей дуже важлива співпраця державних органів, партнерів та громадських організацій. Це дає можливість створювати та впроваджувати важливі ініціативи. Наприклад, Міністерство цифрової трансформації України у співпраці з Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Координаційним центром з надання правової допомоги, Міністерством юстиції України та Міністерством освіти і науки України випустили чат-бот «Кіберпес», який розповість про механізми дій для дітей, батьків, вчителів у разі кібербулінгу. Чат-бот – це перший крок до створення комплексного інструменту захисту дітей від кібербулінгу онлайн та отримання комплексних послуг для скарг на кібербулінг-матеріали.

«Інтернет відкриває багато чудових можливостей для наших дітей, від навчання до розваг, але це також робить їх більш вразливими та відкритими до таких загроз як кібербуллінг, шкідливий онлайн-контент, сексуальна експлуатація в Інтернеті. Саме тому, пріоритетом Міністерства цифрової трансформації є безпека дитини в цифровому середовищі», – наголосила генеральний директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства цифрової трансформації України Гульсанна Мамедієва. 

Система безоплатної правової допомоги у співпраці з органами державної влади, громадськими організаціями та міжнародними партнерами реалізує ряд проєктів у сфері захисту прав дітей. Один з них – Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні злочину. 

«Минулого року пілотний проєкт з відновного правосуддя проходив у 6 регіонах. Цього року він поширений на всю Україну. Успішне проходження програми відновного правосуддя для неповнолітніх є підставою для того, щоб дитину звільнили від кримінальної відповідальності. Вже прийнято позитивні рішення суду щодо звільнення понад 60 дітей від кримінальної відповідальності. Ще стільки ж справ знаходяться на розгляді в судах», – розповів в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

З поширенням відновного правосуддя на всі регіони виникає потреба у медіаторах. Координаційний центр оголосив відбір серед адвокатів, які надають БВПД, для навчання та подальшої участі у програмі відновлення. Тренінги проводитимуться за підтримки ЮНІСЕФ, зокрема, фахівцями Інституту миру та порозуміння. 

«Ми продовжуємо працювати з дитячою аудиторію. Система безоплатної правої допомоги створила власний канал «PravoTok» у додатку TikTok. Там публікуються короткі мобільні кліпи про права дітей. Права людини починаються з прав дитини. Це беззаперечна істина. Дітям набагато складніше, ніж дорослим, захищати свої права. Тому система безоплатної правової допомоги завжди готова прийти у будь-яку мить на допомогу кожній дитині», – підкреслив Олександр Баранов. 

Серед проєктів, спрямованих на захист прав дітей, – розбудова системи ювенальної пробації в Україні. Це можливість для неповнолітніх, які вступили в конфлікт із законом, розпочати нове життя та стати повноцінним членом суспільства. Якщо у 2009 році в установах виконання покарань перебували 2 тис. дітей, які позбавлені волі, то сьогодні – близько 100 дітей. 

«Пробація передбачає застосування різних реабілітаційних програм. За останні 11 років, що ми реалізуємо проєкти у сфері пробації, ми бачимо, що показники рецидивізму знизилися з 63% до приблизно 2%. Такий успіх програм був обумовлений тим, що дитину відправляли відбувати покарання не в установу, а залишали її у громаді і намагалися працювати з нею індивідуально», – зазначила директор Agriteam Canada Consulting Ltd в Україні, керівник проекту SURGe, радник Міністра юстиції України Танія Санфорд Аммар. 

Ще одна категорія дітей, які потребують особливої уваги, це вихованці інтернатних закладів. Адже нині там проживають близько 100 тис. дітей, 95% з яких не є сиротами, а мають біологічних батьків. Тобто, дітей віддали в інтернат батьки через бідність або інше неблагополуччя.

«Ми повинні максимально сконцентрувати всі сили партнерів, органів влади на розвиток послуг в громадах, що забезпечать всебічне задоволення реальних потреб дітей та їх сімей і саме такий захист, така підтримка - повинні стати ключовим елементом в превентивності влаштування дітей до інтернатів. Жоден фаховий вихователь, жоден гарно обладнаний заклад ніколи не зможе замінити справжню люблячу сім'ю», – зазначила директор Танія Санфорд Аммар. 

Учасники пресконференції відповіли на запитання. Зокрема, щодо спільної опіки батьків над дітьми; випадків викрадення дітей одним з батьків з метою вивезення за кордон; пільг, на які можуть розраховувати діти-ВПО при вступі до вищих навчальних закладів та ін.

---

 

Оподаткування грошових переказів, отриманих із-за кордону

     Питання оподаткування грошових переказів, що отримуються фізичними особами — резидентами України з-за кордону, набуло останнім часом особливої актуальності.

     Так, Міндоходів зазначає, згідно з Податковим кодексом України кошти, перераховані з-за меж України на поточні або карткові рахунки громадян, вважаються іноземними доходами, і при їх отриманні громадянин повинен подати річну декларацію, у якій указати отриману суму та, відповідно, сплатити з неї податок на доходи фізичних осіб.

     Чи завжди грошові перекази з-за кордону є іноземними доходами та які існують види іноземних доходів, розберемося далі.

     Пунктом 162.1 ПКУ встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) є фізичні особи — резиденти, які отримують доходи як із джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи.

     Під іноземним доходом для цілей оподаткування слід розуміти дохід, отриманий від джерел за межами України, тобто будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, уключаючи (п.п. 14.1.55 ПКУ):

• проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів;

• спадщину;

• подарунки;

• виграші;

• призи;

• доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами;

• доходи від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України;

• доходи від продажу майна, розташованого за межами України;

• дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо;

• інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, не підконтрольних митним органам.

Порядок оподаткування

     Згідно з п.п. 163.1.3 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є у тому числі й іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані із джерел за межами України. Оподаткування таких доходів регулюється п. 170.11 ПКУ. Іноземні доходи включаються до складу річного оподатковуваного доходу та відповідно до пп. 167.1 ПКУ обкладаються ПДФО за ставкою 18%. Винятком є дивіденди з іноземним джерелом походження, оподатковувані за ставкою 5 % відповідно до п. 167.2 ПКУ. Згідно з п.п. 170.11.2 ПКУ в разі отримання іноземних доходів при поданні річної декларації платник податків може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, якщо між країною, у якій виплачується дохід, та Україною укладено договір (конвенцію) про уникнення подвійного оподаткування.

     Перелік країн, з якими Україною укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування (станом на 01.01.2017 р.), наведено в листі ДФС України від 24.01.2017 р. №1414/7/99-99-01-02-02-17.

     Відповідно до п. 13.5 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де було виплачено такий дохід, довідку про суму сплаченого в цій країні податку, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

     Звертаємо увагу: не можна буде зарахувати у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків:

• податки на капітал (приріст капіталу);

• податки на майно;

• поштові податки;

• податки на реалізацію (продаж);

• інші непрямі податки незалежно від того, належать вони до категорії прибуткових податків чи вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

     При розрахунку суми річного податкового зобов’язання слід мати на увазі, що сума податку з іноземного доходу платника податків — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податків відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 ПКУ).

     Окремо зупинимося на ситуації, коли резидент України легально працює за кордоном та перераховує грошові кошти своїм родичам чи іншим особам, щодо яких СКУ не встановлено обов’язок з їх утримання. Виходить, що «гастарбайтер» повинен за підсумками року задекларувати свої іноземні доходи. Якщо працював він офіційно, то з його заробітної плати сплачувався податок за правилами країни отримання доходу. За наявності договору (конвенції) про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною отримання доходу платник податків може отримати зазначену вище довідку і в такому разі зменшити суму річного податкового зобов’язання. Що ж до фізособи, якій «гастарбайтер» перераховував грошові кошти, то для неї такий дохід буде іноземним. За підсумками року з такого доходу має бути сплачено ПДФО (причому отримувач уже не зможе зменшити річне податкове зобов’язання, оскільки безпосередньо він не сплачував податок за кордоном).

Порядок декларування іноземних доходів

     Відповідно до пп. 168.2.1 і 170.11.1 ПКУ, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, то сума такого доходу підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу платника податків — отримувача, який при цьому зобов’язаний подати річну податкову декларацію.

     Згідно з п. 164.4 ПКУ при нарахуванні (отриманні) доходів у вигляді валюти такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ на момент нарахування (отримання) таких доходів. Строк подання декларації відповідно до п.п. 49.18.4 ПКУ — до 1 травня року, наступного за звітним, крім окремих випадків, передбачених розд. IV ПКУ*.

• У разі відсутності у платника податків підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, такий платник зобов’язаний подати до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним (п.п. 170.11.2. ПКУ).

• Платники податків — резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до органу державної податкової служби податкову декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду (п. 179.3 ПКУ).

     За неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи п. 120.1 ПКУ передбачено штраф у розмірі 170 грн.

     Крім того, якщо фізична особа у звітному році мала доходи, що підлягають оподаткуванню, та не задекларувала їх у встановленому порядку, і про це стало відомо контролюючим органам, і якщо вони змогли довести факт отримання таких доходів платником податків, то на підставі п. 123.1. ПКУ такі контролюючі органи мають право самостійно визначити суму податкового зобов’язання, що тягне накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми такого зобов’язання.

    Згідно з п. 179.7 ПКУ фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, наступного за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій ним податковій декларації.

     Якщо платник податків не сплатив суму грошового зобов’язання за декларацією протягом зазначеного строку, відповідно до п. 126.1 ПКУ він притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• у разі затримки до 30 календарних днів уключно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

• у разі затримки більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Також у разі, якщо фізична особа зобов’язана була задекларувати іноземні доходи та сплатити суму податку за декларацією, але своєчасно не зробила цього, несплату податку, що виникла, може бути кваліфіковано як умисну, і в цьому випадку фізичній особі загрожує кримінальна відповідальність, передбачена ст. 212 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Чинне на сьогодні законодавство вимагає від фізичних осіб декларувати доходи із джерелом їх походження за кордоном, а за відсутності їх декларування або несплаті у строк узгодженого в декларації податкового зобов’язання передбачає відповідальність аж до кримінальної.

Як уже зазначалося, у випадках, коли йдеться про перерахування грошових коштів між членами однієї сім’ї, в особи, яка їх отримує, не виникає дохід у розумінні п.п. 14.1.55 ПКУ, і відповідно декларувати такі перерахування та сплачувати з них податок відповідно до п.п. 17.11.1 ПКУ немає підстав.

---

 

Як визнати заповіт недійсним

---

Діяльність бізнесу в умовах карантину

 Загальними майже для всіх є такі вимоги:

1. Проведення температурного скринінгу всіх працівників перед початком робочої зміни з подальшим недопуском до виконання обов’язків працівників, в яких виявлено температуру тіла понад 37,2 градуси за Цельсієм або в яких було виявлено ознаки респіраторних захворювань. Подальша дезінфекція засобу вимірювання після кожного використання.

2. Прийом клієнтів з створенням очікування черги ззовні приміщення з дотриманням дистанціювання в 1,5 м.

3. Заборона на перебування сторонніх осіб та очікування послуги клієнтами у закладі.

4. Обладнання на вході до приміщення місця для обробки рук антисептиками спиртовмісними з концентрацією активної діючої речовини понад 60% для ізопропилових спиртів та понад 70% для етилових спиртів.

5. Допуск клієнтів у заклад та перебування у приміщенні лише у засобах індивідуального захисту, зокрема, респіраторі або масці, з прикритими носом та ртом.

6. Обов’язкове використання працівниками медичних масок або респіраторів (без клапану) та одноразових рукавичок.

7. Дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання після кожного клієнта

Протиепідемічні вимоги для роботи сфер бізнесу

Для надання послуг перукарнями та салонами краси потрібно організувати протиепідемічні заходи відповідно до Державних санітарних правил для перукарень різних типів, затверджених постановою від 25 березня 1999 р. № 22, та з урахуванням наступних тимчасових рекомендацій:

· проведення температурного скринінгу всіх працівників та недопуск до роботи у разі виявлення температури понад 37,2° C або ознак респіраторних захворювань.

· прийом клієнтів здійснюється виключно за попереднім записом з дотриманням часового інтервалу не менше 15 хвилин для виключення контакту між ними. Очікування черги ззовні приміщення з дотриманням принципів соціального дистанціювання (1,5м).

· перебування сторонніх осіб та очікування послуги клієнтами в закладі забороняється, за винятком не більше одного з батьків, які супроводжують малолітніх дітей та/або осіб, що супроводжують осіб з інвалідністю.

· організація на вході до закладу місць для обробки рук антисептиками спиртовмісними з концентрацією активнодіючої речовини понад 60 % для ізопропилових спиртів та понад 70 % для етилових спиртів.

· одночасне перебування клієнтів у закладі з розрахунку не більше однієї особи на 10 квадратних метрів площі зали обслуговування. Допуск клієнтів у заклад та перебування у закладі до початку надання послуги дозволяється лише у засобах індивідуального захисту, зокрема респіраторі або захисній масці (у тому числі саморобних), так, щоб були покриті ніс та рот.

· між місцями надання послуг потрібно забезпечити дистанцію не менше двох метрів.

· персонал повинен обов'язково використовувати медичні маски або респіратор (без клапану) та одноразові рукавички.

· після кожного клієнта проводиться дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання.

Суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити:

· працівників п'ятиденним запасом засобів індивідуального захисту та дезінфікуючих засобів і організувати контроль за їх використанням;

· інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування при вході до закладу, при проведенні телефонних записів та на офіційних сторінках в Інтернеті та соціальних мережах;

· нанесення відповідного тимчасового маркування, в тому числі і поза межами закладу, для дотримання дистанції між клієнтами не менше 1,5 м;

· вологе прибирання з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів і провітрювання не рідше ніж кожні 2 години та після закінчення робочого дня/зміни;

· тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет).

Для роботи закладів громадського харчування:

· передбачено проведення температурного скринінгу, антисептики на вході, а також:

· обслуговування виключно на виніс за попереднім замовленням та/або на літніх майданчиках під відкритим небом при умові забезпечення дотримання відстані не менше 1,5 метра стіл від стола та одно- двомісного розміщення клієнтів за одним столом.

·  вхід відвідувачів до приміщень закладів громадського харчування забороняється.

· замовлення здійснюється дистанційно (телефоном, з використанням засобів телекомунікацій) або через спеціально облаштоване вікно (вхідні двері) закладу. Видача замовлень та розрахунок здійснюється через спеціально облаштоване вікно або через вхідні двері закладу.

Місце видачі замовлень та розрахунку повинно:

· унеможливлювати вхід відвідувачів до приміщень закладу;

· мати можливості безготівкового (безконтактного) розрахунку;

· бути обладнане столиком/поличкою для передачі замовлення без особистого контакту з клієнтом.

· адміністрація/персонал самостійно забезпечує та контролює виконання умов з недопущення черг та скупчень навколо місць видачі замовлень. Біля місць потенційного скупчення людей повинно бути нанесено відповідне тимчасове маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менше 1,5 м.

· працівники, що видають замовлення та здійснюють розрахунок, повинні бути одягнені в медичні маски або респіратор та одноразові рукавички.

· меню повинні бути розміщені для ознайомлення поруч з місцем видачі замовлень. Видача клієнтам меню заборонена.

· видача замовлень здійснюється виключно в одноразовому посуді та в закритій тарі.

Щодо організації протиепідемічних заходів при наданні послуг нотаріусами, адвокатами, аудиторами.

· Надання послуг повинно відбуватись з урахуванням аналогічних рекомендацій щодо проведення температурного скринінгу, соціального дистанціювання (1,5 м), використання антисептиків та респіраторів.

· Прийом клієнтів виключно за попереднім записом з дотримання часового інтервалу не менше 15 хвилин між відвідувачами для виключення контакту між ними. Очікування черги повинно здійснюватися ззовні приміщення з дотриманням принципів

· Двері закладу мають бути закриті для входу без запису. Біля дверей має бути можливість повідомити про прихід відвідувача (дзвінок, домофон тощо) та розміщена інформація про способи запису.

· Після кожного клієнта проводиться дезінфекція і поточне прибирання поверхонь, до яких торкаються клієнти, та дезінфекції інструментів багаторазового використання.

· Суб'єкт господарської діяльності також повинен забезпечити працівників п'ятиденним запасом засобів індивідуального захисту, інформувати клієнтів щодо встановлених обмежень, нанесення відповідного тимчасового маркування для дотримання дистанції 1,5 м.

Користування деякими зонами відпочинку (парки, сквери, сади, оранжереї під відкритим небом, музеї під відкритим небом, лісопаркові та прибережні зони, відкриті спортивні майданчики)

Адміністрація зон відпочинку повинна:

· розмістити на території зон та при вході до них правила та обмеження щодо їх використання;

· оцінити місця потенційного скупчення відвідувачів (пам'ятки, зони відпочинку тощо) та розмістити поруч з ними додаткову інформацію щодо індивідуальних заходів профілактики та важливості соціального дистанціювання;

· забезпечити функціонування туалетів на території зон, наявність рідкого мила, антисептиків при вході до них та їх регулярне прибирання та дезінфекцію;

· не допускати проведення організованих заходів та подій на територій зон відпочинку, функціонування атракціонів та розважальних заходів тощо;

· не допускати функціонування окремих зон, користування якими на період карантину заборонено, та обмежити доступ до них.

Відвідувачі мають право:

· користуватись зонами відпочинку з дотриманням індивідуальних заходів профілактики та в групах не більше 3 осіб;

· використовувати рекреаційні зони для індивідуальних пробіжок та занять спортом при дотриманні належного соціального дистанціювання та правил, встановлених адміністрацією.

Пільги для бізнесу на період карантину.

На час проведення карантину здійснюються не лише обмежувальні заходи, але і надаються пільги для деякого бізнесового сегменту.

Тимчасово звільняються від нарахування та сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ), за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року:

· фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

· особи, які провадять незалежну професійну діяльність (до цієї категої відноситься: наукова, літературна, артистична, художня, освітня або викладацька, а також медична, юридична практика, в тому числі адвокатська, нотаріальна діяльність, тощо)

· члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Крім того, штрафні санкції до платника ЄСВ тимчасово не застосовуються за наступні порушення:

· несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску

· неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

· несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

Протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не буде нараховуватись пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню, а також встановлено мораторій на проведення документальних перевірок щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.

Також, не нараховується та не сплачується у період з 1 березня року по 30 квітня 2020 року плата за землю та відтермінована «фіскалізація» (РРО для бізнесу). Для окремих груп підприємців, застосування РРО буде обов'язковим не з 1 жовтня 2020 року, а з 1 січня 2021. Для всіх підприємців не з 1 січня 2020 року, а з 1 квітня 2021 року.

Тимчасові пільги введені Законом України № 533-IX від 17.03.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Тобто відбулося багато змін, які слід розуміти, виконувати та правильно використовувати у власній діяльності. Середи них є і пільги і відстрочення по сплаті податків, взаємовідносини з працівниками та обмеження у діяльності. Є також і санкції за недотримання затверджених правил.

---

 

 

Покрокова інструкція: Як аграрію зареєструватися в Державному аграрному реєстрі?

Державний аграрний реєстр - безкоштовний електронний майданчик, який сприятиме створенню прозорої системи державної підтримки аграріїв, зробить взаємодію між державою і сільськогосподарським виробником простою, доступною, зручною і простежуваною. Це новий онлайн-сервіс для аграріїв.

Для реєстрації в новому онлайн сервісі - державному аграрному реєстрі,  необхідно мати телефон чи комп'ютер, емейл та електронний ключ.

Крок перший. Зайдіть на сайт ar.gov.ua та натисніть на кнопку "реєстрація с/г виробника".

Крок другий. Скористайтеся своїм електронним підписом:

• Виберіть центр сертифікації

• Виберіть файл ключа

• Введіть пароль ключа

Крок третій. Введіть свою електронну пошту.

Крок четвертий. Введіть отриманий код підтвердження (з емейлу та смс). Погодьтеся з угодою про конфіденційність і натисніть «ок». ВАШ ОБЛІКОВИЙ ЗАПИС СТВОРЕНО!

Крок п’ятий. Натисніть кнопку "вхід в кабінет с/г виробника" наголовній сторінці ar.gov.ua. Зайдіть до кабінету для редагування вашого профілю:

1. Скористайтеся своїм електронним ключем: виберіть центр сертифікації файл ключа

2. Введіть пароль ключа

3. Введіть дані оператора (якщо реєстрація відбувається з його допомогою)

4. Перевірте ЄДРПОУ/ІПН (за відсутності ІПН введіть номер свого паспорта)

5. Отримання даних з Реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців

6. Оберіть вашу стать та основні напрямки діяльності

7. Заповніть анкету

8. Введіть контактну інформацію

9. Отримайте інформацію про вашу землю з реєстрів та додайте інші ділянки, якщо потрібно

10. Завантажте документи, якщо потрібно

11. Введіть інформацію про культури, які ви вирощуєте

12. Отримайте інформацію про свою зареєстровану худобу

13. Переконайтесь, що введена вами інформація є коректною та завершіть реєстрацію

14. Отримайте підтвердження реєстрації на електронну пошту

Покрокова відео-інструкція реєстрації знаходиться за цим посиланням: https://ar.gov.ua/#home/help 

За допомогою Аграрного реєстру заплановано надавати державні послуги, спростити доступ до банківського фінансування і програм кредитних гарантій, а також ввести програми таргетованоїдержавної підтримки і оцінювати їх ефективність.

---

 

Викривачі корупції – категорія осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу

З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу. Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року  № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року.

Законом внесені зміни до ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені ч.2 ст.13 цього Закону.

Роз’яснення щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги надає Національне агентство з питань запобігання корупції:

Право викривача на безоплатну вторинну правову допомогу.

Викривачі перебувають під захистом держави. Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України «Про безоплатну правову допомогу», або залучити адвоката самостійно (ч.1 та ч.3 ст.53 Закону).

Викривач має право на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача (п.5 ч.2 статті 533 Закону).

Вищевказані норми Закону кореспондуються з Законом України «Про безоплатну правову допомогу», яким визначено, що викривач у зв’язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення має право на безоплатну вторинну правову допомогу (п.14 ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг (ч.2 ст.13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»):

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складення документів процесуального характеру.

Реалізація права викривача на безоплатну вторинну правову допомогу.

Звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених ч.2 ст.13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», подаються особами, які досягли повноліття, до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного проживання таких осіб (ч.1 ст.18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (ч.4 ст.18 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»).

Враховуючи наведене, викривачу для реалізації права на безоплатну вторинну правову допомогу до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги необхідно подати відповідне звернення разом з документами, що підтверджують здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Такими документами можуть бути, зокрема:

1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача;

2) копія листа органу (установи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;

4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією;

5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;

6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв’язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо надання викривачам безоплатної вторинної правової допомоги за посиланням bit.ly/2Cz6djg

---

 

Телефонному консультуванню БПД – три роки!  

0 800 213 103 – саме за цим єдиним безкоштовним номером системи безоплатної правової допомоги люди з будь-якого куточка України можуть в телефонному режимі отримати юридичні консультації. Офіс єдиного контактного центру системи БПД у Сумах розпочав свою роботу три роки тому, 17 липня 2017 року. За цей час до операторів у Сумах надійшло понад 232,7 тис. дзвінків.

Телефонуй 0 800 213 103

Контактний центр системи БПД має два стаціонарні офіси у Чернівцях та Сумах. Зателефонувавши за безкоштовним номером 0 800 213 103, клієнти спочатку потрапляють до операторів офісу у Чернівцях. Якщо людина потребує юридичних консультацій чи роз’яснень, її з’єднують з фахівцями сумського відділення.

Наші клієнти їх не бачать, лише чують. Але від їхніх консультацій та роз’яснень може залежати вирішення роками наболілого правового питання, вчасне звернення до потрібних установ чи організацій або знання алгоритму дій, що допоможуть у тій чи іншій життєвій ситуації.

За ці роки контактний центр як один із сервісів системи безоплатної правової допомоги повністю виправдав свою необхідність. Немає змоги прийти до центру чи бюро правової допомоги й отримати консультацію? Телефонуй! Затримали працівники поліції й потрібен адвокат? Телефонуй! Потрібно дізнатися контакти центрів та бюро правової допомоги? Телефонуй!

Якість, оперативність, комунікабельність – три основні принципи, якими послуговуються юристи контактного центру у своїй роботі.

Як все починалося

Робота над добором і навчанням персоналу сумського офісу контактного центру почалася з березня 2017 року. Сумчани відвідали чернівецький офіс контакт-центру, ознайомилися зі специфікою роботи, перейняли досвід побудови відділу «з нуля». У процесі відбору спеціалістів важливе значення мав рівень знань, а також уміння швидко знаходити потрібну інформацію. Усі спеціалісти мали виконати завдання – побудувати схему відповіді на типове питання. З цим добре впоралися шість кандидатів, які і стали першими консультантами. А для більшості з них контактний центр став першим місцем роботи. Ставки на перспективну молодь були недаремними.

Перед початком роботи консультанти пройшли навчання з представниками Координаційного центру з надання правової допомоги, які розповіли про систему БПД і про специфіку консультування у телефонному режимі, а також про довідково-інформаційну платформу правових консультацій «WikiLegalAid». До речі, саме юристи контактного центру є активними редакторами правничої вікіпедії – наші так звані «вікінги».

У тестовому режимі контактний центр розпочав роботу з 24 квітня, а офіційний запуск відбувся 17 липня 2017 року. Наразі роботу контактного центру у Сумах забезпечують сім висококваліфікованих юристів, які мають повну вищу юридичну освіту.

Почути кожного клієнта

За три роки роботи до контактного центру надійшло 232 727 (станом на 10 липня 2020 року) дзвінків. Найчастіше телефонують жителі Київської, Дніпропетровської, Донецької, Харківської областей. Спектр питань є доволі широким, а ТОП-5 становлять цивільні, адміністративні, трудові, кримінальні та сімейні.

«Звертаючись до контактного центру, клієнти хочуть вирішити свою проблему з мінімальною затратою часу та ресурсів. Звісно, не на кожне юридичне питання можна дати відповідь по телефону, однак найбільше задоволення від роботи ми отримуємо саме тоді, коли вдається знайти спосіб допомогти людині», – розповідає начальник відділу забезпечення роботи контактного центру Олексій Рибалка.

У середньому щодня кожен оператор відповідає на 53 дзвінки. На кожну телефонну консультацію фахівці витрачають у середньому 5 хвилин 29 секунд.

«Ми надзвичайно пишаємося тим, що саме в Сумах юристи консультують громадян з усієї України. Це говорить про довіру, про високий професійний рівень наших фахівців. Повірте, далеко не кожному юристу до снаги така складна робота. Тут мало були просто гарним юристом – потрібно ще й бути комунікабельним, стресостійким, вміти психологічно підтримати клієнта», – говорить директорка Регіонального центру з надання БВПД у Сумській області Олена Демченко.

Юрист Олександр Дорошенко – один із тих, хто працює з першого дня роботи сумського офісу контактного центру. За цей час він прийняв величезну кількість дзвінків, почув не одну складну життєву ситуацію, в якій опинилися люди. Часто-густо доводилося не просто надавати юридичні консультації, а й допомагати людям не впасти у відчай, не опускати руки й боротися за свої порушені права.

Ось один із прикладів. Зателефонував чоловік, який зазнав насильства від своєї жінки та дитини, яку мати, користуючись слабохарактерністю батька, виховувала на власний розсуд:  не давала йому бачитись і брати участь у вихованні доньки, а коли та підросла, розказувала, який батько поганий. Оскільки обидві сторони були у шлюбі, то виникало питання про поділ майна. Дружина із тещею і дитиною використали незаконний метод «розділу»: прийшли на місце роботи чоловіка (він був ФОП – фізична особа-підприємець), побили його і винесли майно, необхідне для роботи. Через це чоловік збанкротував і не мав можливості сплачувати навіть мінімальні аліменти. До цього ж він добровільно платив дитині близько 7 тис. грн щомісячно. Чоловік прекрасно був обізнаний у законах і розумів, що передбачена відповідальність за несплату аліментів, але при цьому навідріз відмовлявся писати заяву до поліції про напад і про те, що йому перешкоджають брати участь у вихованні дитини, при тому, що він не позбавлявся батьківських прав.

«По суті, телефонував він від шоку і безвиході, що рідна дитина 13-ти років, ще й дівчинка, долучилася до побиття. Клієнту більше потрібна була психологічна підтримка, яку він і отримав разом із роз’ясненнями щодо його прав», – згадує юрист Олександр Дорошенко.

Чим я можу вам допомогти?

Фахівці контактного центру розповідають, що найскладніше у роботі — коли деякі клієнти не розуміють, що їхнє питання неможливо вирішити в телефонному режимі, й ігнорують можливість звернутися до місцевого центру або бюро правової допомоги.

А найцікавіше в професії – це необхідність постійно бути «на хвилі» законодавства. Юристи уважно відстежують зміни нормативно-правових актів, знайомляться з актуальною судовою практикою, адже без цього неможливо надати якісну консультацію. Найбільшою ж винагородою для працівників контактного центру є вдячні відгуки від клієнтів, а їх за три роки назбиралося чимало:

«Дякую консультанту Дмитру, який надав інформацію щодо нормативно-правових актів, які передбачають можливість ознайомитися з інформацією про свій стан здоров’я, зокрема з медичною документацією. Нехай і надалі будуть такі консультації, а ще пропоную, щоб у дозвонювачів була можливість оцінити роботу консультантів за 10-ти бальною шкалою».

Олена Р., червень 2020

«Хочу висловити подяку консультантці Яні, яка приділила мені багато уваги й вичерпно відповіла на моє питання щодо примусового лікування особи в психіатричному закладі».

Аліна Б., січень 2020

Тож пам’ятайте: правова допомога поруч, а здавалося б складна й безвихідна ситуація може вирішитися після слів незнайомого голосу у слухавці: «Вітаю! Ви зателефонували до контактного центру системи безоплатної правової допомоги. Чим я можу вам допомогти?».

---

 

Суборенда земельної ділянки

Суборенда землі - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем.

Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. (абз. 1 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється. (абз. 6 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Сторони договору суборенди

Сторонами договору суборенди є орендар(користувач) земельної ділянки та суборендар.

Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки. (абз. 7 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Власники та орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Укладення договору суборенди у такому разі не потребує згоди орендодавця, при цьому орендар залишається відповідальним перед орендодавцем за виконання договору оренди. Припинення дії одного з договорів оренди, суборенди земельної ділянки, укладених у порядку обміну правами користування, припиняє дію іншого договору оренди, суборенди, укладеного взамін, про що обов’язково зазначається у таких договорах. (абз. 1 ст. 82 ЗУ "Про оренду землі").

Умови договору суборенди земельної ділянки

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.(абз. 2 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. (абз. 3 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Форма договору суборенди земельної ділянки

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.(абз. 5 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі"). За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Державна реєстрація договорів суборенди земельної ділянки проводиться за порядком, визначеним для державної реєстрації договорів оренди землі.

Права та обов'язки землекористувачів

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом чи договором, мають право:

• самостійно господарювати на землі;

• власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

• використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

• на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

• споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Землекористувачі зобов'язані:

• забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки;

• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

• своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

• не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;

• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Зміна, припинення та розірвання договору суборенди земельної ділянки

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. (ст. 30 ЗУ "Про оренду землі").

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. (абз. 4 ст. 8 ЗУ "Про оренду землі").

Договір суборенди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір суборенди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору суборенди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

---

 

Порядок отримання одноразової матеріальної допомоги особами, які постраждали від торгівлі людьми

Статтею 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» визначено, що торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінальний кодекс України визнаються злочином.

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:

1. інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;

2. медичної, психологічної, правової та іншої допомоги незалежно від місця проживання;

3. тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми.

Матеріальна допомога виплачується особі, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми в порядку Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми"

Куди звертатися?

Виплата матеріальної допомоги здійснюється органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Розмір допомоги?

Одноразово у розмірі трьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років; діти віком від шести до 18 років; працездатні особи; особи, які втратили працездатність), установлених на момент звернення особи за матеріальною допомогою.

Перелік необхідних документів!

Для отримання матеріальної допомоги особа або законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи подає такі документи:

• заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

• копію довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

• копію документа, що посвідчує особу;

• копію документа, що підтверджує непрацездатність особи (у разі потреби).

Іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем.

Матеріальну допомогу може отримати уповноважена особа, законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи.

Порядок виплати матеріальної допомоги!

Виплата матеріальної допомоги здійснюється згідно з відомістю, яка складається органом соціального захисту населення за формою, затвердженою Мінсоцполітики, через державне підприємство поштового зв’язку або шляхом перерахування коштів на особистий банківський рахунок.

Витрати на оплату послуг державного підприємства поштового зв’язку, пов’язаних з виплатою матеріальної допомоги, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до заявки органу соціального захисту населення.

Матеріальна допомога виплачується особі не пізніше одного місяця з дня її звернення до органу соціального захисту населення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі. У разі коли особа, якій встановлено статус постраждалої від торгівлі людьми, не отримала матеріальної допомоги протягом відповідного бюджетного періоду з поважних причин, вона має право звернутися за її отриманням у наступному бюджетному періоді та отримати матеріальну допомогу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб (діти віком до шести років, діти віком від шести до 18 років, працездатні особи, особи, які втратили працездатність), установлених на момент звернення особи за отриманням матеріальної допомоги.

---

 

Порядок легалізації самочинного будівництва

Легалізація самочинного будівництва в позасудовому порядку

Позасудовий порядок легалізації самочинного будівництва можливий щодо наступних видів самочинного будівництва за умови, що забудовник мав право власності (користування) на земельну ділянку:

• індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року

• індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів, збудовані у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року

• будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, збудовані до 12 березня 2011 року

Перш ніж звернутись до суду необхідно подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про готовність об’єкта до експлуатації (для об’єктів з незначними наслідками (СС1)) або звернутись із заявою про видачу сертифіката (для об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками). За результатом розгляду декларації про готовність об’єкта до експлуатації органом архітектурно-будівельного контролю буде відмовлено в реєстрації декларації (повернуто декларацію) або відмовлено у видачі сертифікату.

Легалізація самочинного будівництва в судовому порядку

Підстави для звернення до суду

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:

• про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;

• про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво.

У цьому випадку обовязковою умовою є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Надання земельної ділянки у встановленому порядку може здійснюватись шляхом її отримання у власність у межах норм безоплатної приватизації; купівлі, у тому числі на конкурентних засадах; набуття права власності на підставі інших цивільно-правових угод (міни, ренти, дарування, спадкування тощо); отримання у спадок; постійне користування; шляхом укладення договору оренди, суперфіцію.

Куди звертатися?

Позовна заява про визнання права власності на самочинне будівництво подається до загального суду за місцем знаходження самочинно збудованого майна.

Вимоги до позовної заяви

Позовна заява має відповідати вимогам, визначеним Цивільним процесуальним кодексом України.

При поданні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки відповідачем зазначається орган місцевого самоврядування.

Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

У позові має бути зазначено:

• ким збудовано (будується) нерухоме майно;

• рік початку та закінчення будівництва;

• інформацію про наявну документацію на земельну ділянку, на якій здійснювалось або здійснюється будівництво;

• її власників (користувачів);

• загальну площу самочинно збудованого нерухомого майна, його склад (кількість поверхів, кімнат, прибудов відповідно до даних технічного паспорту).

Зазначається, що будівництво об’єкта здійснювалось з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (якщо її цільове призначення не змінювалось) і не порушує права інших осіб. Останнє може бути підтверджено показаннями свідків, в даному випадку сусідів.

До позовної заяви додаються належним чином завірені копії наступних документів:

• довідка про відсоток готовності об’єкта самочинного будівництва;

• технічний паспорт будівлі;

• технічний висновок проектної організації (спеціаліста, експерта) щодо відповідності стану об’єкта самочинного будівництва державним будівельним нормам;

• документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки;

• висновки державних органів, що здійснюють контроль за дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних, протипожежних вимог.

Судовий збір

За подання позову про визнання права власності на самочинне будівництво сплачується судовий збір у розмірі:

• 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб (для фізичних осіб);

• 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб (для юридичних осіб).

Ціна позову визначається вартістю нерухомого майна на підставі оцінки самочинно збудованого об’єкта.

---

 

Особливості утримання домашніх тварин у населених пунктах

Статтею 9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" передбачається, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:

• забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог цього Закону;

• дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

! Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Варто зазначити, що органи місцевого самоврядування можуть встановлюватися додаткові вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах.

Згідно Методичних рекомендацій з розроблення плану утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 02 червня 2009 року № 264. У Правилах доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Правила поводження з домашніми тваринами, що виключають жорстокість

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:

• дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;

• надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;

• забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;

• забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками;

• забезпечувати своєчасне надання домашній тварині ветеринарних послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);

• негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою твариною ушкоджень здоров'ю людині або іншим тваринам;

• негайно доставляти домашню тварину, яка вчинила дії, передбачені абзацом сьомим цієї статті, у ветеринарну установу для огляду;

• запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку.

Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити:

• безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;

• безпеку супроводжуваної домашньої тварини;

• безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати:

• домашніх тварин - у квартирах, де проживає кілька сімей, - лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;

• домашніх тварин - у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно-курортних і оздоровчих закладів - з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

• домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;

• домашніх тварин - юридичними особами: для охорони - в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках;

• собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі ст. 7 Закону основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Вказані положення Закону відповідають ст. 4 Конвенції . Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

Відповідальність за неналежне утримання тварин

Діючим законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно ст.154 КУпАП тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях -тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, Кримінальним кодексом України в ст.299передбачено - жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

---

 

Порядок поновлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер. Чинним законодавством визначена можливість поновлення батьківських прав. Оскільки позбавити батьківських прав може лише суд, тому поновлення батьківських прав можливо тільки в судовому порядку.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.169 СКУ: право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав мають мати, батько, що позбавлені батьківських прав особисто. Хотілося б зазначити, що такого права не надано ні органам опіки та піклування, ні представникам батьків, ні діду, ні бабі, ні закладам охорони здоров'я, ні дитячим закладам. При поданні таких заяв цих осіб суд відмовляє у прийнятті заяви ( стаття 185 ЦПК).

До матеріалів справи долучаються:

• рішення суду про позбавлення батьківських прав;

• акти обстеження умов проживання батьків;

• характеристики як за місцем роботи, так і за місцем проживання;

• довідка лікаря, що позивач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, психічно здоровий, тощо;

• інші докази, що засвідчують виправлення позивача чи інші умови, за яких було позбавлено батьківських прав;

• висновок органу опіки та піклування щодо можливості поновлення позивачів у батьківських правах.

Підстави за яких поновлення батьківських прав неможливе

• якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

• якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Порядок розгляду судом справи про поновлення батьківських прав

• Заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Це може бути місяць, декілька місяців, рік тощо, бо законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав. 

• Справи про поновлення батьківських прав розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі.

• Позивачем виступає особа, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачем — другий із батьків, з яким проживає дитина, або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа, третіми особами можуть бути залучені ті особи, з якими проживають діти, а також орган опіки та піклування для дачі висновку за справою.

• Орган опіки та піклування, повинен до початку розгляду справи надати письмовий висновок про можливість поновлення батьківських прав. Однак, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

• Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

• При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина,а також думку дитини, якщо вона може її висловити.

• Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом модна лише через один рік із часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.

• Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов'язків у повному обсязі.

---

 

Заборгованість за кредитним договором перед банком, що ліквідується

Наслідки для позичальників за кредитним договором у випадку ліквідації банку

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів.

Позичальник зобов'язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірі і у строках встановлені умовами кредитного договору (стаття 1049 Цивільного кодексу України). Така вимога стосується також заборгованості за платіжними картками.

Порядок сплати коштів за кредитним договором

Якщо в банку запроваджено процедуру тимчасової адміністрації, позичальник здійснює платежі для погашення на реквізити банку, вказані у кредитному договорі (додатково можна письмово звернутися в банк, щоб підтвердити актуальність таких реквізитів).

У випадку відкликання банківської ліцензії на початку процедури ліквідації Фонд відкриває накопичувальний рахунок в Національному банку України, на який позичальнику необхідно в подальшому сплачувати кошти за кредитним договором.

Відомості про ліквідацію банку та реквізити накопичувального рахунку розміщуються на офіційних сайтах банку та Фонду.

Переказ коштів на відповідний рахунок можна здійснювати у будь-який зручний для особи спосіб:

• через відділення будь-якого діючого (платоспроможного) банку згідно з його тарифами;

• за допомогою дистанційних каналів діючих (платоспроможних) банків (веб-банкінг, мобільні додатки);

• готівкою за допомогою платіжних терміналів;

• готівкою через каси діючих (працюючих) відділень неплатоспроможного банку.

Порядок погашення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті

Позичальники, які мають заборгованість за кредитами в іноземній валюті, можуть вносити (перераховувати) грошові кошти на погашення такого кредиту як у валюті кредиту, так і у гривневому еквіваленті.

Сплатити валютну заборгованість у гривневому еквіваленті можливо:

• у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок неплатоспроможного банку через установи інших банків. При цьому зарахування коштів на відповідні рахунки здійснюється на наступний робочий день за офіційним курсом Національного банку України, що діє на цей день;

• шляхом внесення готівки у касу діючого (працюючого) відділення неплатоспроможного банку. При цьому зарахування коштів на відповідні рахунки здійснюється одночасно із внесенням готівки в касу такого банку за офіційним курсом Національного банку України, що діє на момент здійснення операції внесення готівки в касу.

Дострокова виплата заборгованості за кредитним договором

Позичальники мають право погасити свою заборгованість перед банком, що ліквідується, достроково, у тому числі, шляхом перекредитування (рефінансування) в іншому банку.

Перекредитування - надання позичальникові нового кредиту з метою погашення ним попереднього кредитного договору.

Реструктуризація заборгованості за кредитним договором

Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості перед банком, що ліквідується.

Умови реструктуризації кредитної заборгованості, що пропонуються позичальникам, затверджуються рішенням виконавчої дирекції Фонду стосовно індивідуально визначених банків, певних категорій заборгованості та/або категорій позичальників і можуть передбачати:

• зміну графіка погашення заборгованості (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів /комісій);

• зміну процентної ставки;

• зміну розміру комісії;

• не застосування/скасування (повністю або частково) нарахованих фінансових санкцій (штрафів, пені, неустойки) за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором;

• зміну черговості погашення боргу.

Відступлення права грошової вимоги іншому банку

Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника) вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги разом із правами за договором забезпечення таких вимог.

У разі продажу кредиту новий кредитор (банк) має письмово повідомити позичальника про заміну кредитора за кредитним договором та вказати нові реквізити на які слід сплачувати кошти. Факт продажу кредиту не змінює умови кредитного договору.

---

 

Здобуття освіти в домашніх умовах (Індивідуальна та Дистанційна форми навчання)

На законодавчому рівні держава створила різні форми навчання, забезпечила і надала можливість отримати знання, культурні навички, професійні орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства. Зокрема, домашнє навчання поділяється на дві форми:

1. індивідуальну форму навчання;
2. дистанційну форму навчання.

Індивідуальна форма навчання

Індивідуальна форма навчання в системі загальної середньої освіти – це одна із форм організації навчально-виховного процесу для забезпечення права осіб на здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Організація індивідуальної форми навчання визначається та організовується згідно Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Підстави для організації індивідуальної форми навчання:

1. заява одного з батьків або їх законних представників (для повнолітніх – їх особиста заява) про зарахування на індивідуальну форму навчання;

2. наказ керівника навчального закладу;

3. погодження відповідного органу управління освітою.

Коло осіб, для яких може запроваджуватись індивідуальна форма навчання

1. особи, які за станом здоров’я (у тому числі особи з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та ті, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров'я більше одного місяця) не можуть відвідувати навчальний заклад;

2. особи, що проживають у селах і селищах (коли кількість учнів у класі становить менше 5 осіб);

3. особи, які проживають у зоні збройного конфлікту, на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження тощо та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру (з використанням дистанційної форми навчання) відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;

4. ті, хто мають високий навчальний потенціал і можуть прискорено закінчити школу;

5. особи є іноземцями або особами без громадянства (діти-біженці, діти, чиї батьки подали заяви про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового чи тимчасового захисту, діти іноземців та осіб без громадянства, які утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства).

Документи, необхідні для зарахування на індивідуальну форму навчання

1. заява одного з батьків (законних представників) або особиста заява (для учнів, які на дату подання заяви є повнолітніми);

2. документ про наявний рівень освіти (копію свідоцтва про базову загальну середню освіту, табель або виписку оцінок із класного журналу за останній рік навчання);

3. висновок лікарсько-консультаційної комісії закладу охорони здоров’я за місцем спостереження дитини про переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров’я (для осіб, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, а також осіб з особливими освітніми потребами, з інвалідністю та тих, яким необхідно пройти медичне лікування в закладі охорони здоров’я більше одного місяця);

4. копія документа, що підтверджує законність перебування в Україні (для іноземців або осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах);

5. витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації (для осіб з особливими освітніми потребами (за наявності)).

Дистанційна форма навчання

Дистанційна форма навчання – форма організації навчального процесу у закладах освіти загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах, яка забезпечує реалізацію дистанційного навчання та передбачає можливість отримання випускниками документів державного зразка про відповідний освітній або освітньо-кваліфікаційний рівень. Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання визначаються Положенням про дистанційне навчання, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466.

Підстави для організації дистанційної форми навчання

1. Письмова заява повнолітньої особи та/або батьків (одного із батьків) або законного представника неповнолітньої особи;

2. Рішення педагогічної ради щодо навчання учня (вихованця) за дистанційною формою;

3. Оформлення такого рішення наказом керівника навчального закладу.

Коло осіб, для яких може запроваджуватись дистанційна форма навчання

1. особи, які з будь-яких причин (стан здоров’я, проживання за межею пішохідної доступності до загальноосвітніх навчальних закладів, надзвичайні ситуації природного або техногенного характеру, воєнний конфлікт, проживання (перебування) за кордоном (для громадян України), на тимчасово окупованій території України або у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, тощо) не можуть відвідувати навчальні заняття в загальноосвітніх навчальних закладах;

2. особи, які за результатами останнього річного оцінювання навчальних досягнень опанували програмовий матеріал відповідного класу на високому рівні.

---

 

 

Порядок подання заяви для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

---

Порядок призначення та виплати стипендії

Хто має право на отримання стипендії?

Особи, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, а саме:

1. учні денної форми навчання професійно-технічних навчальних закладів, крім учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів при установах виконання покарань;

2. студенти денної форми навчання вищих навчальних закладів I—IV рівня акредитації (наукових установ), крім осіб, які навчаються за спеціальностями галузі знань "Державне управління" або спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" за замовленням Нацдержслужби;

3. курсанти денної форми навчання невійськових вищих навчальних закладів цивільної авіації, морського і річкового транспорту;

4. учні VIII—XII класів державних середніх спеціалізованих мистецьких шкіл (шкіл-інтернатів);

5. учнів наукових ліцеїв та наукових ліцеїв-інтернатів;

6. учні I—II курсів училищ фізичної культури, студентів I—II курсів Олімпійського коледжу імені Івана Піддубного;

7. учнів (студентів) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання;

8. клінічні ординатори;

9. аспіранти і докторанти, які навчаються за денною формою навчання (з відривом від виробництва);

10. курсанти, слухачі та ад'юнкти вищих військових навчальних закладів (вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання) та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів — у частині призначення академічних стипендій, зазначених у підпункті 1 пункту 12 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1050 (далі - Порядок).

Призначення і виплата академічних стипендій студентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, клінічним ординаторам, асистентам-стажистам, аспірантам, докторантам з числа іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, осіб, яким надано статус біженця в Україні, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, осіб, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах, у разі, коли здобуття ними вищої освіти здійснюється в межах квот, визначених Кабінетом Міністрів України та на загальних підставах.

Види стипендій

• академічні:

1. стипендії, засновані Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (у тому числі іменні), які призначаються учням, студентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, аспірантам, а також курсантам, слухачам та ад’юнктам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів за результатами навчання за певним освітнім (освітньо-кваліфікаційним) рівнем, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативно-правовими актами;

2. ординарні (звичайні) академічні стипендії;

3. стипендії у підвищеному розмірі:

учням, студентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, які досягли особливих успіхів у навчанні;

тудентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями (спеціалізаціями), визначеними переліком спеціальностей (спеціалізацій) галузей, для яких встановлюється підвищений розмір академічних стипендій, затвердженим у встановленому порядку.

• соціальні — на підставі законів, що встановлюють державні пільги і гарантії щодо призначення соціальних стипендій для окремих категорій громадян (пункт 4 Порядку).

Хто приймає рішення про призначення стипендії?

Правила призначення академічних стипендій у відповідному навчальному закладі затверджуються його вченою (педагогічною) радою за погодженням з органом студентського самоврядування та первинною профспілковою організацією осіб, які навчаються, а також оприлюднюються не пізніше ніж за тиждень до початку навчального семестру.

Для вирішення питань щодо призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, клінічним ординаторам, асистентам-стажистам та аспірантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності наказом керівника навчального закладу утворюються стипендіальні комісії. При цьому кількість осіб, які представляють у стипендіальній комісії органи студентського самоврядування та первинних профспілкових організацій осіб, які навчаються, повинна становити не менше ніж 50 відсотків складу стипендіальної комісії (пункт 5 Порядку).

Термін та розміри виплати стипендій

Стипендії виплачуються один раз на місяць.

Розмір академічних стипендій визначається виходячи з установленого постановою Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1047 розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії та з урахуванням типу навчального закладу, умов навчання, спеціальності (напряму підготовки), успішності стипендіата.

У разі коли стипендіат має право на призначення кількох академічних стипендій, виплачується одна стипендія найбільшого розміру, якщо інше не передбачене законодавством.

Розмір соціальної стипендії в 2020 році для учнів професійно-технічних, студентів вищих навчальних закладів, наукових установ з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, а також учнів, студентів, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків:

• для учнів професійно-технічних навчальних закладів — 1180 гривень на місяць;

• для студентів вищих навчальних закладів, наукових установ — 2360 гривень на місяць (постановою Кабінетом Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1047).

Для студентів (курсантів), які навчаються за гостродефіцитними спеціальностями (спеціалізаціями) (у галузях знань освіта, математичні, природничі, технічні науки), встановлюється підвищений розмір академічної стипендії.

---

 

Надання права на шлюб неповнолітній особі 

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно ст. 23 Сімейного кодексу України право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Досягнення шлюбного віку є юридичним фактом, який породжує у особи право на шлюб. За загальним правилом шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Однак це право може бути реалізоване лише при волевиявленні двох осіб - жінки та чоловіка. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Закон не встановлює максимального шлюбного віку. Тому людина і у 80, і у 100 років має право на шлюб.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Надання права на шлюб особам, які не досягли вісімнадцяти років

Заява про надання права на шлюб має розглядатися судом за правилами окремого провадження відповідно до вимог Глави 3 Розділу IV Цивільний процесуальний кодекс України. Така справа є підсудною за місцем проживання заявника. Про подання такої заяви суд має повідомити батьків або піклувальника, оскільки вони зобов'язані захищати дитину, а отже, мають володіти інформацією про її життєві наміри. Але заперечення батьків чи опікуна не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви.

Перелік підстав на отримання права на шлюб до 18 років

• вагітність;

• фактичне створення сім'ї;

• народження дитини.

Перелік підстав не є вичерпним.

Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. особи, які є родичами прямої лінії споріднення;

2. рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька);

3. двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

4. усиновлювач та усиновлена ним дитина.

За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Документи необхідні для реєстрації шлюбу

1. Заява про надання права на шлюб. У заяві про надання права на шлюб необхідно зазначати прізвище, ім’я, по-батькові особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, оскільки надання права на шлюб повин¬но відповідати інтересам заявника, а встановити це мож¬на лише по відношенню до конкретної особи. Крім того, доцільно у заяві зазначати про те, що не існує обставин, які перешкоджають укладенню шлюбу, котрі передбачені ст. 26 СК України (кровна спорідненість, усиновлення); що нареченим відомо про сімейний стан один одного і наявність дітей.;

2. Свідоцтво про народження заявника;

3. Копія паспорта заявника;

4. Будь-які документи, які підтверджують підстави надання права на шлюб : свідоцтво про народження дитини, довідка з медичного закладу про вагітність і т.п.

5. Квитанція про сплату судового збору.

Заява про право на шлюб зразок

Вартість

Судовий збір по заявах у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Визнання шлюбу недійсним

Підстави визнання шлюбу недійсним регламентується ст. 39, 40, 41 Сімейного кодексу України.

1. зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

2. зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

3. зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною;

4. зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка;

5. у разі фіктивності шлюбу;

6. з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

7. з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

---

 

Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

Тимчасово окупована територія України (Законі України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"):

1. сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2. внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3. надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2, і повітряний простір над цими територіями (стаття 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (Закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях"):

1. сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;

2. внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини;

3. надра під територіями та повітряний простір над цими територіями.

Увага! Визначений Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" порядок регулювання правочинів (оформлення спадщини) та реалізації прав суб’єктів поширюється з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях (частина 8 статті 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях").

Спадкування на тимчасово окупованій території України

Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до норм стаття 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 Цивільного кодексу України.

Забезпечення реалізації права на спадкування на тимчасово окупованій території

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника (що цікаво з погляду отримання свідоцтва про смерть українського зразка) (наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 "Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні").

Особливості прийняття і оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

Стаття 111 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з метою забезпечення реалізації права на спадкування на тимчасово окупованій території визначає, що:

У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на відповідній території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі відповідно до Порядку реєстрації деяких спадкових справ у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 210.

Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини (тобто тим нотаріусом, якому було подану заяву про прийняття спадщини) стаття 66 Закону України "Про нотаріат".

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України

Для того, щоб звертатись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, необхідно отримати свідоцтво про смерть спадкодавця.

Нерідко спадкоємцям у зв’язку з різними життєвими ситуаціями потрібно ініціювати судовий процес для отримання рішення суду про встановлення факту смерті спадкодавця (Встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях). При цьому, рішення суду за результатами розгляду справи не замінює собою свідоцтва про смерть, а є лише підставою для його отримання. Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію судового рішення про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України..

У зв’язку з цим, Законом України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України" від 4 лютого 2016 року № 990-VIII Цивільний процесуальний кодекс України було доповнено ст. 317 такого змісту:

"Стаття 317. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України

1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

5. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи".

Крім того, тепер відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

---

 

---

Загальний порядок проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок

---

Порядок вилучення з обігу банкнот усіх номіналів зразків до 2003 року

---

Загальні правила (принципи) виправлення помилок у Державному земельному кадастрі

---

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину

---

Відповідальність за порушення законодавства про звернення громадян

Відповідно до статті 24 Закону України "Про звернення громадян" громадяни, особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Цивільна відповідальність

З винної особи можна отримати компенсацію за заподіянні громадянам, право на звернення якого було порушено, а саме матеріальні та моральні збитки.

Статтею 25 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що в разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу  у порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, законодавство України дозволяє з винної особи (органу чи посадової особи) отримати компенсацію:

• за заподіяні матеріальні збитки – у добровільному порядку, а якщо є спір із цього питання, то лише в судовому порядку. При цьому закон містить уточнення, що відшкодування підлягають лише витрати пов’язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв’язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток;

• за заподіяні моральні збитки – лише в судовому порядку, розмір також визначає суд.

Адміністративна відповідальність

До винної особи може бути застосовано стягнення у вигляді штрафу або громадських робіт: частини 7 та 9 статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) (Порушення права на інформацію та права на звернення).

Адміністративні протоколи за вказане правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Зразок: Заява до представника Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про усунення порушень права на доступ до публічної інформації та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності за статтею 212-3 КУпАП

Кримінальна відповідальність

У деяких випадках можливим є притягнення винної особи до кримінальної відповідальності відповідно до статті статтею 367 Кримінального кодексу України за службову недбалість.

Під службовою недбалістю розуміється невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Дисциплінарна відповідальність

Крім цього, хоча в статті 24 Закону України "Про звернення громадян" про це не зазначено, але особу, яка прийняла неправомірне рішення щодо звернення громадянина, можна притягнути й до дисциплінарної відповідальності (догана або звільнення згідно із Кодексом законів про працю України, а також стягнення, передбачені законодавством про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування). Рішення про притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності приймає роботодавець (керівник).

---

 

Порядок вирішення спорів у досудовому порядку, щодо земельних ділянок та прав на них

Вирішення спорів у досудовому порядку щодо земельних ділянок та прав на них може бути реалізоване через звернення:

1. До органів місцевого самоврядування, які вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо:

- Меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;

- Додержання громадянами прав добросусідства;

- Спори щодо розмежування меж районів у містах.

2. До Держгеокадастру та його територіальних органів, який вирішує земельні спори щодо:

- Меж земельних ділянок за межами населених пунктів;

- Розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

3.  До Мін’юсту та його територіальних органів, які розглядають скарги у сфері державної реєстрації.

Порядок вирішення спорів органами місцевого самоврядування та Держгеокадастру (ст.159 Земельного кодексу України):

- Розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дна подання заяви;

- За участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору;

- У рішенні ОМС або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання;

- Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття;

- Рішення вступає в силу з моменту його прийняття;

- У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням ОМС, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Порядок вирішення спорів у сфері реєстрації:

У сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

- На рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

- На рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

- На рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

- На дії або бездіяльність суб’єктів державної реєстрації прав.

Таким чином, до компетенції Міністерства юстиції України належить перевірка виключно технічної і процедурної складової діяльності реєстратора при вчинені ним реєстраційної дії, а саме дотримання ним порядку здійснення реєстраційної діяльності, визначеного чинним законодавством: «Всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носить самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі саме наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів» - Постанова Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі №906/538/16.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». Відповідно до ст. 20 цього закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питанні питання не можливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не замінює суд, та не розглядає комплексно спір, але є лише його альтернативою у вигляді адміністративного оскарження саме дій державного реєстратора. Під час засідань Колегія не досліджує докази, не проводить експертизу документів, не встановлює певні факти, не розглядає показання свідків.

ВИКЛЮЧНО СУДОМ вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування території сіл, селищ, міст, районів та областей.

---

 

Компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи

Посвідчення - документ, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Для отриманням посвідчення необхідно звертатися до уповноважених органів за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації).

Видача посвідчення є безоплатною.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Призначення пільг і компенсацій громадянам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи здійснюється за єдиною заявою відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України від 21 квітня 2015 року № 441 "Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг".

Пільги та компенсації для громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

Категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені такі основні пільги та компенсації:

• безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

• безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них);

• першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;

• виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу;

• виплата працюючим особам з інвалідністю допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;

• позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян;

• щомісячна виплата грошової компенсації вартості продуктів харчування для громадян, віднесених до категорій 1 та 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• 50-відсоткова знижка плати за користування житлом, комунальними послугами та телефоном.Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню(для категорій 1 та 2);

• безоплатне забезпечення автомобілем осіб з інвалідністю;

• забезпечення санаторно-курортним лікуванням усіх категорій постраждалих, включаючи дітей;

• виплата допомоги в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати у разі звільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності або штату (для громадян категорій 1 та 2 і для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3);

• додаткова відпустка із збереженням заробітної плати строком 16 календарних днів на рік (для категорій 1 та 2, батьків дітей з інвалідністю);

• вступ поза конкурсом до навчальних закладів і виплату підвищеної стипендії;

• безоплатний або пільговий проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України та назад (відшкодування 100 та 50% вартості проїзду для громадян категорій 1 та 2 відповідно);

• безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту для громадян, віднесених до категорій 1 та 2 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

• зниження пенсійного віку на п'ять — десять років і пільги при призначенні пенсій;

• виплата щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення;

• доплата за роботу громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення;

• надання додаткової відпустки (збільшення тривалості основної щорічної відпустки) громадянам, які працюють (перебувають у відрядження) на території радіоактивного забруднення);

• виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали особою з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, при встановленні інвалідності, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи;

• виплата одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також батькам померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, смерть яких пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи;

• виплата щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорій 2 та 3, евакуйованим із зони відчуження у 1986 р., дітям з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• інші пільги та компенсації, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи дітей до досягнення ними 18 років передбачено такі основні компенсації та пільги:

• щорічне безоплатне забезпечення потерпілих дітей за місцем роботи одного з батьків путівками на оздоровлення строком до двох місяців;

• безкоштовне перебування дітей у дошкільних закладах;

• щомісячна виплата на кожну дитину дошкільного та шкільного віку;

• безоплатне харчування учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних закладів освіти, студентів коледжів і технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення.

Для дітей, яким встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, крім вищезазначених додатково надаються такі пільги:

• вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії;

• безоплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту;

• 50-відсоткова знижка плати за користування житлом, телефоном і комунальними послугами тощо.

Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Підстави для припинення виплати компенсацій та спірні питання

Підстави для припинення виплати компенсацій регулюються статтею 68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Див.також

• Особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

• Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян

• Оскарження відмови уповноваженого органу у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок ЧАЕС I категорії

• Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

---

 

Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:

• за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;

• на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦКУ позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

1. у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;

2. у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини

Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:

• тривала хвороба спадкоємців;

• перебування спадкоємця тривалий час за межами України;

• відбування покарання в місцях позбавлення волі;

• перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України;

• необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);

• велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

• складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

• перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 по справі №565/1145/17);

• тощо.

При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.

Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:

• юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

• необізнаність особи про наявність спадкового майна;

• похилий вік;

• непрацездатність;

• встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);

• невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;

• відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

• несприятливі погодні умови.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Належні відповідачі

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).

Куди звертатися?

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 № 6-47/0/9-12 та листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 позови спадкоємця про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини поширюються правила виключної підсудності і вони пред'являються за місцем знаходження майна або основної його частини, якщо такі позови виникають із приводу нерухомого майна.

Вартість

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Див. також

• Особливості оформлення спадщини на тимчасово окупованій території

• Особливості прийняття спадщини дитиною

• Оформлення права на спадщину

• Перехід права на прийняття спадщини (спадкова трансмісія)

• Прийняття спадщини, у складі якої є нерухоме майно, у випадку відсутності у спадкоємців правовстановлюючих документів на майно

---

 

Земельний пай (оформлення спадщини)

Земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарськогопідприємства.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 Цивільного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. (ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст. 1217 Цивільного кодексу України).

Спадкоємцем за заповітом є особа, визначена у заповіті. (ст. 1223 Цивільного кодексу України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, здійснюється спадкування за законом. (ч.2 ст. 1223 Цивільного кодексу України).

Порядок оформлення земельного паю

Для того, щоб оформити право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, спадкоємцю необхідно здійснити наступні дії:

1. Подати державному або приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Така заява подається особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Дана заява є необхідною лише в тому випадку, якщо спадкоємець постійно не проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини.

2. Після спливу 6-місячного строку з дня смерті спадкодавця, необхідно звернутись до нотаріуса, якому було подано заяву про прийняття спадщини, із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину.

До даної заяви необхідно додати наступні документи:

- свідоцтво про смерть спадкодавця (видається відділомРАЦСу на підставі лікарськоїдовідки про смерть);

- документи, що підтверджують родиннийзв'язок спадкоємця зі спадкодавцем (паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження, свідоцтво про одруження);

- оригінал документів, які підтверджують факт володіння спадкодавцем паєм (державний акт право власності на земельну ділянку, що спадкується, або сертифікат);

- довідку про нормативнугрошовуоцінку земельної ділянки (паю), яка видається підрозділами Держгеокадастру або експертно-ринковуоцінку, яка виготовляєтьсясертифікованимисуб'єктамиоціночної діяльності;

- витяг з Поземельної книги та довідки про відсутність обтяжень, обмежень.

Нотаріус зобов'язаний зареєструвати право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цього моменту особа є повноправним власником успадкованої земельної ділянки.

Отримання кадастрового номеру та виготовлення технічної документації

Частим випадком є коли державний акт на ім'я померлого виданий, але кадастровий номер земельній ділянці не присвоєний. На жаль, буває й таке, що кадастровий номер в наявності є, але відомості про земельну ділянку в електронній системі Державного земельного кадастру відсутні. Якщо все у порядку, дії, передбачені нижче, слід пропустити. Якщо ж ні, необхідно:

Замовити у землевпорядної організації виготовлення технічної документації з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Щоб знайти таку організацію необхідно звернутися до сусідів чи знайомих, які вже оформили документи на землю, та запитати їх, яка організація виконувала роботу для них; звернутися до місцевої ради — як правило, на території сільської чи міської ради працюють декілька землевпорядних організацій; звернутися до районного (міського) відділу (управління) Держгеокадастру України та дізнатися, які організації працюють на території району або населеного пункту; здійснити пошук в мережі Інтернет.

Виконавцем робіт у вибраній землевпорядній організації може бути особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника.

Перелік таких осіб розміщений на офіційному сайті Держгеокадастру (“Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників”). Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт технічна документація буде вважатись недійсною і державну реєстрацію земельну ділянки здійснено не буде.

Складання технічної документації із землеустрою передбачає, що інженер-землевпорядник має визначити точні межі земельної ділянки, їх геодезичні координати та скласти кадастровий план земельної ділянки. При потребі, землевпорядник відновить межові знаки. Це необхідно для того щоб внести відомості про Вашу земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У подальшому це дозволить державним органам, за необхідності, відновлювати межі ділянки. Технічна документація буде виконана у паперовій формі та у формі електронного файлу.

Домовтесь з землевпорядною організацією про вартість, строки виконання робіт та укладіть відповідний договір.

Будьте уважні при укладенні договору!

Обов'язково повністю прочитайте проект договору, а якщо якісь із його умов є незрозумілими — зверніться по допомогу до юристів (або інших фахівців). Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! Строк виконання робіт відповідно до законодавства не може перевищувати 6 місяців.

Землевпорядна організація має виконати геодезичні роботи і розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у строки, встановлені договором. Межі земельної ділянки, при потребі, мають бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Технічна документація має бути складена у паперовій формі та у формі електронного документу.

Вимагайте від землевпорядної організації надання примірника виготовленої землевпорядної документації у паперовій формі. У разі виникнення спору щодо меж земельної ділянки у суді, вона буде слугувати доказом.

Земельний кодекс України встановлює обов'язковість погодження меж земельної ділянки із власниками та користувачами суміжних ділянок при проведенні кадастрових зйомок. Проте це не означає, що сусід може безпідставно відмовити у такому погодженні, вимагаючи перенесення межі на свою користь. Всі свої вимоги він має аргументувати і підтвердити документально.

Доказами знаходження межі земельної ділянки у певному місці можуть слугувати державний акт на право власності на земельну ділянку сусіда, матеріали інвентаризації земель, дані БТІ тощо. А не підкріплену доказами відмову можна скаржити у судовому порядку.

Ініціювати процедуру державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та у результаті — отримати Витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Для цього слід звернутись до територіального органу Держгеокадастру в районі (місті).

Спадкування паю, що знаходиться в оренді

Згідно із законодавством, змінавласника земельної ділянки (орендодавця) не є підставою для припинення договору орендиземлі.

Отже, успадкувавши пай, спадкоємець приймає на себе не тільки право власності на нього, а й права і обов'язки, що виникли у спадкодавця за договором. Причому, до закінчення терміну орендиновийвласник не має права в односторонньому порядку розірвати договір. Якщо, звичайно, в договорі оренди не прописано, що смерть орендодавця є підставою для припинення дії договору.

Внесення спадкоємцем зміни в договір оренди Після переоформлення права власності на земельну ділянку, спадкоємець може внести зміни в чинний договір оренди. Для зміни договору орендарю необхідно надати копію свідоцтва про право на спадщину, копію державного акта та копію документів, що засвідчують особу нового власника земельної ділянки, підписатидодаткову угоду до договору і обов'язково її зареєструвати. Замістькопії державного акта можна надавативиписку з Державного земельного кадастру.

Орендна плата за користування земельною ділянкою має бути виплачена спадкоємцю у повному обсязі згідно з умовами договору оренди, але тільки після переоформлення права власності на земельну ділянку.

Якщо новийвласникхоче внести зміни до пунктів про умови оренди (наприклад, орендної плати) до закінчення терміну дії старого договору, укладеногоорендарем з попереднім власником, то це робиться в судовому порядку.

---

 

Загальний порядок проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок