Герої не вмирають

→Ярков Олександр Іванович

Баштанська райдержадміністрація та районна рада з глибоким сумом сповіщають про загибель нашого земляка, учасника бойових дій у зоні АТО ЯРКОВА Олександра Івановича і висловлюють співчуття родині загиблого.

Олександр народився 22 серпня 1972 року. Все життя прожив у селі Добре Баштанського району. Закінчив Добренську загальноосвітню школу та Кіровоградський технікум радіоелектроніки. Працював майстром телевізійної апаратури, працівником Укрзалізниці: Миколаївської дистанції сигналізації і зв’язку та Миколаївського ДЕПО.

Залишив про себе спогади, як про гарного сім’янина, батька 2-х дітей, умілого майстра радіоелектроніки, відповідального працівника, шанованого односельцями громадянина і справжнього патріота України. 

У зону бойових дій пішов добровольцем на початку липня 2014 року, проходив службу у 42-му батальйоні територіальної оборони України. Зарекомендував себе мужнім, сміливим солдатом, вірним товаришем, розумною і чуйною людиною.

Вічна Слава і Пам’ять нашому земляку - героїчному захиснику незалежності і цілісності України. 

Герої не вмирають, їхні вчинки увіковічують їх назавжди.

Поховання Олександра Яркова в селі Добре

Пам'ятна табличка на фасаді школи, в якій навчався Олександр Ярков

→Гладков Андрій Валерійович

“Кто считает, что защита Родины это дело других, те мне не друзья и даже не знакомые...” – останній запис Андрія ГЛАДКОВА на його Інтернет-сторінці.

Баштанська райдержадміністрація, районна рада, Баштанський райвійськкомат та колектив редакції райгазети “Голос Бваштанщини” із сумом сповіщають про смерть нашого земляка, учасника АТО ДОЛМАТОВА Леоніда Олександровича.

Леонід Олександрович народився 26 червня 1977 року у м.Херсон. У п’ятирічному віці разом з мамою переїхав до с.Новоолександрівка Баштанського району. Закінчив 9 класів Новоолександрівської загальноосвітньої школи. З 1995 по 1997 рік проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Молодший сержант, командир БМП.

Леонід залишив по собі спогади, як порядного, чуйного, доброзичливого та шанованого односельцями громадянина і справжнього патріота України.

Захищати країну пішов добровольцем у березні 2014 року. Проходив службу у 79-ій окремій аеромобільній бригаді м. Миколаєва. У зоні бойових дій перебував з початку січня по кінець березня цього року. Зарекомендував себе мужнім, сміливим солдатом, вірним товаришем, розумною і чуйною людиною.

Вічна слава і пам’ять нашому земляку – героїчному захиснику незалежності і цілісності України.

Герої не вмирають, їхні вчинки увіковічують їх назавжди!

Райдержадміністрація, районна та міська ради, райвійськкомат, районна та міська ради ветеранів глибоко сумують з приводу смерті учасника Антитерористичної операції ДАМОВА Миколи Григоровича.

Микола Григорович народився 15 березня 1959 року у с.Новопавлівка Баштанського району в сім’ї колгоспників. У 1984 році після служби в армії переїхав у Баштанку, де працював бульдозеристом у ПМК-115.

З 28 січня 2015 року Микола Григорович був призваний Баштанським РВК як доброволець у Збройні Сили України. Брав участь в Антитерористичній операції в складі військової частини ВО849 на території Донецької та Луганської областей. Учасник бойових дій, виконував всі доручення, поставлені командуванням, був водієм-механіком, кухарем. Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».

16 лютого його звільненили з армії у відставку за станом здоров’я.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким покійного. Світлу пам’ять про Дамова Миколу Григоровича збережемо в своїх серцях.

Райдержадміністрація, районна та Явкинська сільська ради, райвійськкомат, районна та Явкинська первинна ветеранські організації глибоко сумують з приводу передчасної смерті учасника Антитерористичної операції ЯВКИНА Олександра Олександровича.

Олександр Олександрович народився 8 серпня 1978 року у с.Явкине. У 1995 році закінчив Новобузький технікум механізації та електрифікації сільського господарства за спеціальністю механік.

З грудня 1996 по травень 1998 року проходив строкову військову службу у Військово-Морських Силах України на посадах стрільця та заступника командира взводу.

Після початку бойових дій на Сході країни, 15 травня 2014 року Олександр Олександрович був мобілізований Баштанським військовим комісаріатом. Походив службу у складі Миколаївського 19 батальйону територіальної оборони на посадах старшого сержанта та командира відділення. Брав участь в Антитерористичній операції на території Донецької області з 24.09.2014 року по 30.11.2014 року. 30 червня 2015 року його звільнили у запас.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким покійного. Світлу пам’ять про Явкина Олександра Олександровича збережемо в своїх серцях.

Райдержадміністрація, районна рада, районна рада ветеранів, райвійськкомат, Центральна районна дікарня, виконком Новосергіївської сільської ради з глибоким сумом сповіщають про смерть учасника бойових дій в Антитерористичній операції ІВАНІЦЬКОГО Анатолія Олександровича.

Анатолій Олександрович Іваніцький народився 16 січня 1964 року в смт Криве Озеро, Миколаївської області. У 1983 році закінчив Первомайське медичне училище за спеціальністю фельдшер.

З 1983 по 1985 роки служив у Сухопутних військах на посаді фельдшера. У 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 1985 по 2001 та з 2014 по 2015 роки працював фельдшером швидкої медичної допомоги в Баштанській центральній районній лікарні.

Після початку бойових дій на сході України 10 березня 2015 року був мобілізований військовим комісаріатом до лав Збройних Сил України. За час служби в Національній гвардії України брав участь в Антитерористичній операції, учасник бойових дій.

Він любив свою країну, був відповідальним і мужнім, та тяжка хвороба відібрала життєві сили, його хоробре серце перестало битися.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким покійного.

Пам’ять про Анатолія Олександровича Іваніцького назавжди збережемо в наших серцях.

З глибоким сумом сповіщаємо про трагічну смерть ОЛЕКСІЄНКА Михайла Володимировича (20.09.1981 – 19.12.2016).

→Пацула Сергій Васильович

Райдержадміністрація, районна та міська ради, Рада ветеранів та Рада волонтерів при райдержадміністрації з глибоким сумом сповіщають про те, що близько 23:00 31 січня 2017 року під час виконання спеціальних та бойових завдань у складі сил учасників антитерористичної операції в Донецькій області загинув наш земляк ПАЦУЛА Сергій Васильович і висловлюють співчуття родині загиблого.

Сергій народився 18 вересня 1984 року в місті Баштанка. В 2000 році закінчив Баштанську загальноосвітню школу №2. Працював робітником Баштанської птахофабрики.

Залишив про себе спогади, як про гарного сім’янина, батька 6-х дітей, відповідального працівника, шанованого громадянина і справжнього патріота України.

У зону бойових дій був призваний по мобілізації Баштанським районним військовим комісаріатом 11 серпня 2015 року, а 12 серпня 2016 року перевівся на службу за контрактом. Зарекомендував себе мужнім, сміливим солдатом, вірним товаришем, розумною і чуйною людиною.

Указом Президента України  від 1 лютого 2017 року №22-2017 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі солдат Пацула Сергій Васильович посмертно нагороджений державним орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вічна Слава і Пам’ять нашому земляку - героїчному захиснику незалежності і цілісності України.

Герої не вмирають, їхні вчинки увіковічують їх назавжди.

Поховання Сергія Пацули в місті Баштанка

Відкриття пам'ятної дошки С.Пацулі

Фото пам’ятної дошки, встановленої на фасаді школи, в якій навчався

22.06.2018

Райдержадміністрація, районна та міська ради, виконавчі органи Баштанської ОТГ, райвійськкомат, районна та міська ветеранські організації, районна спілка воїнів АТО, районна спілка воїнівінтернаціоналістів, редакція газети «Голос Баштанщини» з глибоким сумом сповіщають про те, що перестало битися серце людини, життєвий шлях якої є прикладом вірного служіння народу України, – воїна-миротворця сил ООН, учасника бойових дій у зоні проведення АТО БАЛДУКА Ігоря В’ячеславовича.

Народився Балдук Ігор В’ячеславович 11 грудня 1971 року. 

У Баштанці пройшло його дитинство та юність. Після закінчення ЗОШ №1 він вступив до ПТУ-9, де отримав спеціальність слюсаря-сантехніка та газо-, електрозварювальника. У 1989-1991 роках проходив строкову службу в Збройних силах. У 2000-2001 рр. Ігор В’ячеславович за власним бажанням брав участь у складі миротворчих сил ООН на території Лівану на посаді старшого сапера.

Коли розпочалася війна на сході України, він добровільно пішов захищати цілісність рідної держави. З липня 2015 року по жовтень 2016 року був на передовій у званні старшого навідного станкових гранатометів та безвідкатних гармат.

Ігоря В’ячеславовича всі ми знали, як добру, порядну людину, люблячого сина, чоловіка, батька, надійного, вірного товариша, а в роботі – як висококваліфікованого професіонала.

На превеликий жаль, передчасна смерть обірвала його життя. Всі ми сумуємо з приводу цієї втрати і висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким покійного.

Світла та вічна пам'ять про патріота України завжди буде з нами. Земля йому пухом. Слава Герою!

Райдержадміністрація, районна рада, районна громадська організація учасників АТО, редакція районної газети «Голос Баштанщини», голова Ради волонтерів при райдержадміністрації Ігор Атаманчук глибоко сумують з приводу трагічної загибелі учасника АТО, військового 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців АКРАМОВА Миколи.

Пам’ять про нашого земляка, який захищав рідну землю від ворога, назавжди залишиться в наших серцях.

Висловлюємо щирі співчуття родині покійного.

"Голос Баштанщини" від 13.12.2018 №120

Відкриття пам'ятної дошки М.Акрамову 

Фото пам’ятної дошки, встановленої на фасаді школи, в якій навчався

Райдержадміністрація, районна рада, УСЗН РДА, районний військовий комісаріат, виконком Мар’ївської сільської ради, районна та Мар’ївська ветеранська організації, Спілка воїнів АТО, громада с.Виноградівка з глибоким сумом сприйняли звістку про смерть учасника бойових дій РОМАНИШИНА Олександра Ярославовича.

Олександр Романишин народився 17.06.1986 року в с.Ясноградка Єланецького району Миколаївської області в селянській родині. Після школи навчався в Зборівському коледжі, де здобув спеціальність електрозварювальника. У 2006-2007 роках проходив строкову службу в ЗСУ.

20 березня 2015 року Олександр був призваний Баштанським РВК на військову службу згідно Указу Президента України "Про часткову мобілізацію". Службу проходив у військовій частині А2802, де показав себе, як дисциплінований та хоробрий солдат, який із почуттям високого обов’язку виконував накази своїх командирів, героїчно захищав суверенітет та територіальну цілісність України. Олександр любив рідну землю і готовий був віддати за неї життя.

Чуйний, добрий, відповідальний, на нього завжди можна було покластися. Ми сумуємо з приводу цієї тяжкої втрати та щиро висловлюємо співчуття рідним і близьким Олександра, його побратимам по зброї, всі, хто знав його, любив і поважав.

Світла йому пам’ять! Герої не вмирають.

З районної газети "Голос Баштанщини" від 17.01.2019

І знову на баштанську землю прийшла страшна звістка – загинув наш земляк, командир відділення окремої 36-ої бригади Морської піхоти САВІНОВ Сергій Васильович з села Мар’ївка.

Баштанський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки з глибоким сумом сповіщає про раптову смерть нашого земляка, військовослужбовця РИМБУ Олександра Володимировича.

Мамай Юрій Олексійович (25.09.1986 - 31.12.2015)

Народився 25 вересня 1986 року в смт Березнегувате Березнегуватського району Миколаївськорї області.

Лейтенант поліції, боєць батальйону спецпризначення “Миколаїв” (Святий Миколай).

Загинув 31 грудня 2015 року в зоні проведення антитерористичної операції під м.Маріуполь.

Похований в смт Березнегувате Миколаївської області.

 Платонов Сергій Сергійович (Загинув під час бойових дій)

Дата та місце нарождення: 6 лютого 1989 р., м.Снігурівка, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 11 липня 2014 р., с.Зеленопілля, Луганська область.

Звання:Старший солдат.

Посада:

Підрозділ: 79-а окрема аеромобільна бригада.

У 2003 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №1 міста Снігурівка, потім – професійно-технічне училище №34 (нині – Снігурівський професійний ліцей) міста Снігурівка.

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України.

Працював слюсарем на птахофабриці Товариства з обмеженою відповідальністю «Ареал-Снігурівка» (місто Снігурівка).

Навесні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 79-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв).

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Свердловського (з 2016 року – Довжанського) району Луганської області біля 4:30 годин ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» базовий табір українських військових. Унаслідок обстрілу загинуло 7 військовослужбовців Державної прикордонної служби України та 30 військовослужбовців Збройних Сил України, серед них і старший солдат Платонов.

Страшний ранок 11 липня 2014 року назавжди вписано кривавими літерами в історію російсько-української війни на Донбасі. В цей трагічний день під раптовим нальотом російських «Градів» опинилися підрозділи 24-ї механізованої бригади, 79-ї аеромобільної бригади та Прикордонної служби.

О 04:00 в табір прийшла збірна група 79-ї аеромобільної бригади, яка прямувала на КППП «Ізваріно». За день до цього вже підтягнулася частина групи, яка залишилася ночувати. Командир 1-го батальйону Сергій Куз (позивний «Агат») відзначав: «Прорив по зазначеному вузькому коридору на півдні Луганської області з небезпечними флангами був великим ризиком. З нами була 72-а і 17-а танкова бригада, мостоскладальники, більше 50 одиниць техніки. Коли ми прибули на місце в районі Зеленопілля, там вже була 24-та бригада».

Буквально через півгодини після прибуття колони по табору був нанесений вогневий удар реактивними системами «Град». Ті, хто бачив напрямок польоту снарядів, стверджують, що чітко бачили прильоти з південно-західного напрямку – території Російської Федерації. Потім на основі відкритих джерел з’ясувалось, що росіяни вивели 14 установок «Град» на «нуль» в районі села Клуникове і, відстрілявшись з прикордонної території, вийшли.

Слідом по табору відпрацювали «Гради» з іншого напрямку – з занятих бойовиками Ровеньків. Ще з одного напряму «працювала», принаймні, одна батарея 120-мм мінометів, додаючи хаосу в загальну картину. Весь обстріл тривав близько 30 хвилин, ще близько годину після цього рвався боєкомплект.

Через кілька годин після обстрілу, колонна наших військовослужбовців була знову обстріляна прицільним артилерійським вогнем російських найманців. Колонна повернулася назад і тільки з другого разу змогла добратися до позицій батальйону 79-ї бригади поблизу Д`якове. Звідси найтяжче поранених забирали вертольоти, а решту – відвозили автомобільним транспортом в напрямку Амвросіївки.

Указом президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Місце поховання: м. Снігурівка.

Беленець Андрій Анатолійович (Загинув під час бойових дій)

Дата та місце народження: 18 листопада 1968 р., с.Новокиївка, Снігурівський район, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 25 липня 2014 р., с.Піски, Ясинуватський район, Донецька область.

Підрозділ: Добровольчий Український Корпус “Правий сектор”.

Був кандидатом у майстри спорту з самбо і дзюдо. Строкову службу проходив у внутрішніх військах у Салікамську. За мужність та сміливість був представлений до державної винагороди за зразкове блискавичне виконання бойової спецоперації.
У 1992 році одружився 25 липня. Ця дата стала для нього роковою.

Андрій Анатолійович ніколи не залишався байдужим до долі свого народу і долі країни. І тоді, у березні 2014 року, коли почалась російсько-українська війна, він пішов до військомату, щоб піти обороняти від окупантів рідну землю, але отримав відмову за віком.

5 травня 2014 року він був зарахованим у Кіровоградську навчальну частину, а вже потім у добровольчий загін міста Дніпропетровська у ДУК до ” Правого сектору”.

Попри вік Андрій Анатолійович, був підтягнутим та здоровим. Він був надійним бійцем і справжнім побратимом. На нього завжди можна було покластися, був дуже відповідальним. На жаль 25 липня 2014 року, під час жахливого 40 годинного бою, який тривав біля села Піски, Ясенуватського р-ну, Донецької області Андрія оточили ворожі окупанти і щоб не потрапити в полон до ворогів відважний воїн загинув у результатів розриву власної гранати разом з чотирма терористами.

Сімейний стан: Залишилась дружина, троє синів (1993, 1999 і 2006 р.н.) та онук.

Місце поховання: с. Новокиївка, Снігурівський район, Миколаївська область.

Указом президента України № 97/2021 від 14 березня 2021р., “за особисту мужність і героїзм,
виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Шуліков Сергій Вікторович (Загинув під час бойових дій)

Дата та місце народження: 11 травня 1983 р., с.Садове, Снігурівський р-н, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 28 липня 2014 р., в с. Дібровка, Шахтарського району, Донецької області.

Звання: Капітан.

Посада: Заступник командира роти, інструктор з парашютно-десантної підготовки.

Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада.

З 2000 року в Збройних Силах України. У 2004 році закінчив Аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ (нині – Військова академія). З 2004 року служив в 95-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0281, місто Житомир).

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Обставини загибелі: Загинув 28 липня 2014 р. в с. Дібровка, Шахтарського району, Донецької області від кулі снайпера.

Сімейний стан: Залишились вагітна дружина та двоє дітей - донька 2002 р.н. і син 2012 р.н.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 року, “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Місце поховання: м.Житомир, Смолянське кладовище.

Марквас Ігор Йосипович (Загинув під час бойових дій)

Дата та місце нарождення: 17 жовтня 1967р., с.Новомиколаївка, Жовтневий район, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 12 лютого 2015р в с.Логвинове (біля м.Дебальцеве).

Звання: Старший лейтенант

Посада:

Підрозділ:13-й окремий мотопіхотний батальйон (1-а окрема танкова бригада), командир взводу 79-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

У 2002-2013 роках проходив службу на посаді стрільця стрілецької команди станції Снігурівка, з 2013 року – стрільць стрілецької команди станції Миколаїв (1 група) Херсонського загону відомчої воєнізованої охорони Служби воєнізованої охорони Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

У серпні 2014 року мобілізований до 79-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв).

З осені 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

12 лютого 2015 року старший лейтенант Марквас загинув під час танкового обстрілу в районі села Логвинове Артемівського (нині – Бахмутського) району Донецької області в ході проведення операції по розблокуванню траси Бахмут — Дебальцеве.

12 лютого 2015-го бійці батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового. 

Указом Президента України №76/2016 від 1 березня 2016 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Місце поховання: м.Снігурівка.

Мацишин Павло Богданович (Загинув під час виконання бойового завдання)

Дата та місце нарождення: 28.06.1983 p., с.Радгоспне, Снігурівського району.

Дата загибелі: 6 вересня 2015 року

Звання: Солдат.

Посада: гранатометник

Підрозділ: 2-й механізований взвод 5-ї механізованої роти 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, польова пошта В2830).

Місце поховання: с.Червона Долина, Снігурівський район, Миколаївська область.

Сосицький Володимир Миколайович

Дата та місце нарождення: 30.12.1957р., с.Верблев, Луцького району, Волинської області.

Дата смерті: 17.01.2016p., Помер в лікарні в м.Одеса внаслідок хвороби серця.

Звання: сержант.

Похований у с.Першотравневе (Снігурівщина). Залишилися мати й дружина

Лісанець Олексій Олексійович

Дата та місце нарождення: 24.08.1977р., м.Донецьк. Проживав у с.Горохівське (Снігурівщина) Миколаївська область.

Дата смерті: 20.01.2016р.

Звання: молодший сержант.

Підрозділ: Нацгвардія, в/ч №3017

Волокітін Олексій Григорович

Дата та місце нарождення: 10.12.1980р., с.Знам’янка, Снігурівського району

Звання: солдат.

Підрозділ: в/ч №А1890

Помер 27 травня 2016 року в госпіталі від наслідків травми, отриманої в зоні АТО під час виконання бойових завдань.

Похований в с.Знам’янка Снігурівського району.

 Кравцов Сергій Петрович

Дата та місце народження: 15.03.1963р.н. м.Снігурівка Миколаївської області.

Дата смерті: 20.08.2020р.

Звання: старший лейтенант

Посада: командир взводу

Підрозділ: ВЧ 3231.

Причина смерті: Хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця.

Місце поховання: м.Снігурівка Миколаївської області.

 Столяров Валерій Володимирович

Дата та місце нарождення: 17.12.1967 року.

Звання: Головний сержант

Підрозділ: 2-й механізований взвод, 1-а механізована рота, механізований батальйон 28-ї ОМБр (в/ч А0666)

Дата смерті: 20.07.2020 (смт.Чорноморське, Одеська область)

Волонтирець Дмитро Миколайович

Дата та місце нарождення: 11.02.1979 року.

Дата смерті: 25.11.2019

Звання: Молодший сержант

Все своє життя Дмитро Волонтирець (позивний “Волина”) пов`язав із військовою справою: служив за контрактом у миротворчих військах за кордоном, зокрема в Іраку. До “Азову” у складі батальйону “Донбас” пройшов Іловайський котел та Дебальцеве. В “Азові” ж ніс службу з 2015 року, мав звання молодшого сержанта та був одним із засновників напрямку аеророзвідки у полку. Останні роки займав посаду начальника секції розвідки першого батальйону полку. Окрім розвідки, Дмитро мав неабиякий хист до саперної справи – був одним із кращих саперів “Азову”. У 2019-му, за успіхи під час несення служби на Світлодарській дузі, зокрема за виконання успішної операції з просування вперед, Дмитро був нагороджений почесною відзнакою “За звитягу та вірність” та нагрудним знаком “За доблесну службу”. Указом Президента України від 21 серпня 2019 року №614/2019, за особистий вагомий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, виявлену під час бойових дій, зразкове виконання службових обов’язків та високий професіоналізм, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Останні дні перед непоправним він передавав свої знання побратимам – проводив курси з саперної справи на полігоні полку.

Волина був істинним патріотом своєї держави, любив свій підрозділ і був тут справжньою душею компанії. “Я сподіваюся, що колись вся армія стане такою, як наш полк, тоді нам не страшний будь-який противник”, – говорив Волина в інтерв‘ю з передової пів року тому. “Нашу справу не закінчено, і якщо її отак кинути на півдорозі – навіщо тоді треба було все це починати?” – вважав азовець.

Помер Дмитро на 41-му році життя в лікарні внаслідок інсульту.

У нього залишилися дружина, син та молодший брат Микола.

Похований 27.11.2019 року в м.Конотоп, Сумської області.

Гуменюк Олександр Миколайович

Дата та місце нарождення: 18.12.1971 року на Хмельниччині.

Дата смерті: 20.09.2019

Після закінчення Сімферопільського вищого військового будівельного училища Олександр Миколайович продовжив свою службу у м. Котовську, в ракетних військах, потім у Херсонській частині на аеродромно – технічному обслуговуванні. Далі брав участь у воєнних подіях Югославії, Албанії, Ліберії.

У 2014 році з міста Херсона був мобілізований на службу в ЗСУ в м. Кривий Ріг на посаду командира 8 механізованої роти 3 танкового батальйону. У цьому ж році брав участь у визволенні Дебальцево. Керував опорним пунктом «Бджола», який був названий в честь його позивного. Олександр Миколайович у зоні АТО перебував на посаді командира 1 штурмової роти, 40 окремого батальйону. Навчав розмінюванню своїх підлеглих. Під час обстрілів ворожими градами вивів з оточення, з малими втратами свою роту.

За заслуги перед Батьківщиною Гуменюка Олександра Миколайовича було нагороджено від організації ООН медаллю «За забезпечення миру», орденом «За мужність», та медаллю « За службу Батьківщині».

Помер на 49-му році життя в лікарні після хвороби.

Без батька осиротіло двоє синів: 17 річний Данило та чотирирічний Миколка.

Хохлов Олександр Володимирович

Дата та місце нарождення: 4.03.1979 р.н. с. Червона Долина, Снігурівського району Миколаївської області.

Дата загибелі: 28 квітня 2018 року.

Звання: Молодший сержант.

Посада: командир бойової машини.

Підрозділ: А 0536.

Місце поховання: с. Червона Долина, Снігурівського району Миколаївської області.

Таракан Анатолій Анатолійович

Дата та місце народження: 29.03.1945 р.н. с. Новопетрвка Снігурівського району Миколаївської області.

Дата смерті: 15 січня 2018 р.

Звання: молодший сержант.

Посада: старший механік-водій гранатометник.

Підрозділ: А 0536.

Місце поховання: с. Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області.

 Сакович Юрій Віталійович

 Дата та місце народження: 06 травня 1967 р., с.Новософіївка, Снігурівський район, Миколаївська область.

Дата смерті: 17 грудня 2017р.

Звання: головний старшина 2-ї роти охорони батальйону охорони 55-ї ОАБр (раніше — 39-й ОМПБ «Дніпро-2»).

Дата та місце поховання: 21 грудня 2017 року, с.Новософіївка, Снігурівського району.

 Ніколаєв Сергій Анатолійович

 Дата та місце народження: 22 листопада 1972 р., с.Трудолюбівка, Снігурівський район, Миколаївська область.

Дата смерті: 13 листопада 2017р, помер від інсульту.

Звання: Сержант, служив за мобілізацією. З 2016-го продовжив службу за контрактом.

Підрозділ: 406-та окрема артилерійська бригада.

Дата та місце поховання: 15.11.2017р. в с.Трудолюбівка, Снігурівского району.

 Кореновський Сергій Васильович

Дата та місце народження: 29 червня 1979 р., м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область.

Дата смерті: 3 листопада 2017р.

Звання: Солдат.

Посада: Гранатометник.

Підрозділ: Десантно-штурмовий батальон 79 ОДШБ.

Дата та місце поховання: 06.11.2017р. в с.Василівка, Снігурівского району.

 Попов Олександр Анатолійович (Загинув під час бойових дій)

Дата та місце народження: 14 липня 1977 р., с. Кобзарці, Снігурівський район, Миколаївська область.

Дата та місце загибелі: 27 червня 2017 р., с. Миколаївка, Волноваський район, Донецька область.

Звання: Старшина, головний сержант 1-ї механізованої роти 28 ОМБр

Підрозділ: 28-а окрема механізована бригада.

На військовій службі — з 2002 року, з 2004 служив за контрактом у 28-ій окремій механізованій бригаді, в/ч А0666, смт Чорноморське, Одеська область. У 2004—2005 роках проходив службу в Іраку у складі 81-ї тактичної групи української миротворчої місії.

З початком російської збройної агресії проти України з 2014 року виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, пройшов бої у прикордонній зоні, — Маринівка, Степанівка, Савур-могила. Був поранений, після лікування в госпіталі ніс службу за місцем постійної дислокації, у той час співпрацював з волонтерами, допомагав родинам загиблих бойових товаришів. По тому повернувся в зону АТО. Співпрацював з одеським інтернет-виданням «Думська», — якийсь час у 2014 році був позаштатним воєнкором. Також співпрацював з ГО «Україна — це ми» і «Рада громадської безпеки» (м. Одеса), волонтери передавали через Олександра автомобілі в АТО.

Загалом пройшов три ротації у зоні бойових дій на Сході України.

Обставини загибелі: Загинув 27 червня 2017 р. під час несення служби на ВОП в районі с. Миколаївка, Волноваський район, Донецька область.

Сімейний стан: Залишилась дружина та троє дітей.

Місце поховання: м. Миколаїв, міське кладовище Мішково-Погорілове, Алея Слави.

Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Медаль «15 років Збройним Силам України».

Нагрудний знак «Ветеран війни».

Медаль «За службу в Іраку» багатонаціональної дивізії «Центр-Південь» (Польща).

Нагрудний знак 81-ї тактичної групи «Ірак—Васіт—2005».

Стовбовенко Олег Олександрович

Дата та місце нарождення: 06.08.1993р., с.Бурханівка, Снігурівського району

Дата смерті: 17.06.2017р. від серцевого нападу під час несення служби в м.Костянтинівка Донецької області.

Звання: Рядовий, водій взводу матеріально-технічного забезпечення

Підрозділ: 201-й зенітний ракетний полк

У травні 2015 призваний на строкову службу, по закінченні якої підписав контракт. Відряджений в зону АТО до в/ч А0641, 90 ОАеМБ 81 ОАеМБр у м. Костянтинівка, на посаду водія взводу МТЗ. Залишились батьки і двоє братів.

Гринюк Олександр Григорович

Дата та місце нарождення: 17.02.1976 с.Куйбишеве (Калинівка), Снігурівського району

Дата смерті: 03.06.2017

Звання: Солдат

 Поляк Анатолій Віталійович

Дата та місце нарождення: 06.08.1983р., с.Тамарине, Снігурівського району

Дата смерті: 04.05.2017р.

Звання: Молодший сержант, старший розвідник 79 окремої десантно-штурмової бригади

Підрозділ: 79-а окрема десантно-штурмова бригада

 Коновалюк Олександр Васильович

Дата та місце нарождення: 02.12.1961р., с.Горохівське, Снігурівського району

Дата смерті: 31.12.2016р.

Звання: прапорщик.

Підрозділ: в/ч №А2611

13 квітня 2023 року Березнегуватська громада попрощалася із загиблим захисником України – Дмитром Володимировичем Петренком.

На жаль, Україна втратила ще одного патріота і свого захисника. Гірко, що сьогодні кращі з кращих віддають життя заради того, щоб ми мали мирне небо над головою.

Народився Дмитро Петренко 23 травня 1992 року в селі Біла Криниця Березнегуватської територіальної громади. Тут пройшли його дитячі і юнацькі роки. У Білокриницькій ЗОШ І-ІІ ступенів він здобув базову середню освіту. Професійну освіту Дмитро отримав, навчаючись в Березнегуватському професійно-технічному ліцеї, за спеціальністю – оператор комп’ютерного набору. Дмитро був турботливим сином, люблячим чоловіком, батьком та справжнім патріотом України.

Д.В.Петренко у 2010 році був призваний на службу у Збройні сили України, а в 2014 році одним із перших став на захист нашої держави, приймав участь в обороні Донецького аеропорту. У 2018-2019 роках проходив військову службу в Березнегуватському РВК. З листопада 2022 року добровільно пішов до центру комплектування та став на захист України.

У загиблого залишилися – батьки, дружина та маленька донька.

Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття родині та побратимам загиблого бійця. Нехай Господь Бог допомагає вам перенести цю важку біль втрати близької людини.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!