2012 року

 «Дитячий будинок сімейного типу – інтернат сімейного типу чи багатодітна сім'я?»
Міжнародний досвід влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, засвідчує поступову відмову держав, що мають гуманістичне спрямування соціальної політики, від інтернатних форм, орієнтацію на створення та підтримку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Усиновлення дітей-сиріт та оформлення опіки (піклування) в Україні були і залишаються пріоритетними формами влаштування долі дитини, залишеної без батьківської опіки. Поряд з тим визначення державних пріоритетів сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створює передумови розвитку в Україні відносно нових соціальних інститутів: дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ) та прийомних сімей (ПС).
Питання розширення мережі ДБСТ і ПС піднімалося на нараді, яка відбулася 19 січня 2012 року у Миколаївській облдержадміністрації Уповноваженим Президента України з прав дитини Павленком Ю.О., який наголосив, що розвиток сімейних форм виховання є пріоритетним напрямком у діяльності з питань захисту прав дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дитячий будинок сімейного типу як інститут виховання дітей-сиріт є не дитячим закладом особливого типу, тобто дитячим будинком, а є багатодітною сім’єю, що забезпечує вихованцям сімейне оточення та виховання. Виховний потенціал ДБСТ, як форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має об’єктивні переваги перед іншими соціальними інститутами, перш за все інтернатного типу, виходячи із таких міркувань: забезпечує природність процесу виховання, емоційний контакт дитини з батьками-вихователями, який базується на довірі дітей до дорослих, поступове залучення дитини до соціального життя через виховання в малій групі, забезпечує тривалість виховного впливу батьків-вихователів на прийомних дітей і комплексний та індивідуальний підхід до кожної дитини у процесі виховання.
Метою створення ДБСТ є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
Сім’я може отримати статус дитячого будинку сімейного типу лише за умови прийому на виховання п’яти та більше дітей, позбавлених батьківського піклування, що, безперечно, є досить доброю умовою для влаштування у родину більшої кількості осиротілих дітей. Але згідно із Положенням про ДБСТ кількість дітей у сім’ї, як рідних, так і прийомних, не повинна перевищувати десяти осіб, зважаючи на необхідність створення оптимальних умов для їх повноцінного виховання та розвитку. Вихованці перебувають у ДБСТ до досягнення повноліття, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I–IV рівнів акредитації – до його закінчення, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку.
Виховання дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, у ДБСТ можна розглядати як делегування державою батькам права та обов»язку щодо їх виховання та утримання. Це передбачає здійснення контролю з боку держави щодо того яким чином батьки-вихователі виконують зобов’язання, взяті на себе відносно вихованців. Такий контроль, згідно положень, покладається на місцеві органи опіки та піклування та служби у справах дітей.
Від існуючих форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ДБСТ відрізняються перш за все тим, що держава надає сім’ї, яка бере на виховання дітей, матеріальну та соціальну підтримку.
У прийомні сім’ї і дитячі будинки сімейного типу влаштовуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Суттєва відмінність ДБСТ від ПС – кількість дітей, які влаштовуються на виховання. Виховання та влаштування більше п’яти дітей у сім’ю, за умови створення ДБСТ, вимагає від батьків більшої підготовки, переорієнтації такої родини в першу чергу на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. Обов’язковою умовою створення ДБСТ є проходження батьками-вихователями курсу підготовки, проведення якого забезпечується обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Основне завдання навчання: підготувати батьків до виконання нових соціальних ролей – вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування.
Підбір вихованців здійснюється поступово, протягом дванадцяти місяців. У першу чергу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показниками або з інших причин вони не можуть виховуватися разом. Допомогу та контроль за влаштуванням дітей здійснює служба у справах дітей.
Обов’язковою умовою влаштування до ДБСТ дитини є її згода, якщо вона досягла відповідного віку й такого рівня розвитку, що може її висловити.
Діти, які виховуються в ДБСТ, не втрачають статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає залишення пільг, які гарантуються державою таким дітям. За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати.
Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальний супровід сім»ї, на підставі аналізу родинних взаємин і причин через які дитина втратила батьківське піклування.
Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток дітей. Вони є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях.
Законодавчо встановлені вікові обмеження щодо кандидатів на створення ДБСТ. При влаштуванні різниця у віці батьків-вихователів і дітей має бути такою, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з ДБСТ. Вікові обмеження визначаються відповідно до віку молодшого з батьків. За певних обставин передбачена можливість подовження терміну діяльності ДБСТ за домовленістю батьків-вихователів та місцевих органів виконавчої влади. Проте цей термін не має перевищувати п’яти років.
Якщо ви виявили бажання створити прийомну сім»ю або дитячий будинок сімейного типу та взяти на себе відповідальний обов'язок батьківства, якщо вам не байдужа доля осиротілих дітей, ми чекаємо на вас за адресою: м. Баштанка, вул. Баштанської республіки, 37, кабінет служби у справах дітей райдержадміністрації, телефон для довідок 2-68-89.

Вісім кроків до створення прийомної сім'ї

На сьогоднішній день в Україні в умовах економічної кризи, політичної і соціальної нестабільності постає проблема щодо необхідності розробки нових форм утримання та виховання дітей, які перебувають у особливо складних умовах. Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Президент України Віктор Янукович поставив завдання Міністерству соціальної політики забезпечити роботу із переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з інтернатних закладів на сімейні форми виховання. Про це заявив під час брифінгу після засідання Ради регіонів Віце-прем’єр-міністр – Міністр соціальної політики Сергій Тігіпко.

«Президент поставив завдання – ми повинні практично всіх дітей-сиріт, які є в Україні, перевести на сімейні форм виховання», - сказав С.Тігіпко. Він наголосив, що жодна дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, не повинна знаходитись у так званих загальних інтернатах. «Усі такі діти мають відчувати родинне тепло», додав Віце-прем’єр-міністр.

Вихованці інтернатних закладів відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях, станом здоров’я, розвитком інтелекту й особистості в цілому, що підтверджено спеціальними психологічними дослідженнями.

Роль сім’ї для дитини надзвичайно важлива. Батьки дають дітям життя, відповідають за догляд і виховання, беруть на себе фінансову відповідальність, мають юридичні повноваження, у тому числі на право прийняття важливих рішень від імені дітей. Батьки допомагають відчути взаємне тепло й любов, передають дітям досвід поколінь, життєві цінності та духовність, виховують дітей, задовольняють щоденні потреби, надають зразки для наслідування, поступово прищеплюють соціальні й побутові навички, необхідні у самостійному житті. Усі ці потреби життєво важливі для кожної дитини, якого б віку вона не була. 

Прийомна сім’я – це сім’я, що добровільно взяла з установ для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання і загальне проживання. 

Прийомні батьки – це особи, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомними батьками не можуть бути особи:

- визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними;

- позбавлені батьківських прав;

- колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені права на це через неналежне виконання покладених обов’язків;

- які за станом здоров’я не можуть виконувати зобов’язання щодо виховання дітей (інваліди І-ІІ груп, алкоголіки, наркомани, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, схильні до насильства, аморальної поведінки);   

- з якими на спільній площі проживають члени родини, котрі мають глибокі ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психічні розлади, у яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства;

- які не мають достатнього матеріального забезпечення.

Перша прийомна сім’я в Баштанському районі була утворена в 2007 році. На даний час в районі функціонує 6 сімей, в яких виховується 7 дітей.

Тим, кого зацікавила дана інформація і хто хоче створити прийомну сім’ю, слід:

1. Звернутись до служби у справах дітей райдержадміністрації за адресою: м. Баштанка, вул. Баштанської республіки, 37. Ми працюємо  щоденно, крім суботи та неділі, з 8.00 до 17.00 год.

2. Подати наступні документи:

- копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

- довідку з місця реєстрації про склад сім’ї;

- копію свідоцтва про шлюб;

- довідки про стан здоров’я кандидатів у прийомні батьки та повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із ними;

- довідки про доходи;

- довідки про несудимість;

- письмові згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім’ї, посвідчені нотаріально.

3. Пройти навчання кандидатів у прийомні батьки в обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання та отримати довідку про проходження курсу підготовки та рекомендацію центру.

4. Зареєструватись у службі у справах дітей як потенційним прийомним батькам та отримати висновок про можливість створення прийомної сім’ї.

5. Ознайомитись з банком даних на дітей та, за участю служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, визначитись щодо вибору дитини.

6. Відвідувати державний інтернатний заклад та встановити контакт з дитиною.

7. Кандидатури прийомних батьків та дітей, які влаштовуються на виховання в прийомну сім’ю, розглядаються на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. При позитивному висновку райдержадміністрацією приймається розпорядження про створення прийомної сім’ї та влаштування до неї на виховання дітей. На підставі розпорядження про утворення прийомної сім’ї між прийомними батьками та райдержадміністрацією укладається угода про передачу дитини (дітей) на виховання та спільне проживання в прийомну сім’ю. При цьому особлива увага приділяється визначенню обов’язків сторін, які підписують угоду, забезпеченню нормальних умов функціонування сім’ї, її соціальному супроводу. Після підписання угоди про влаштування дитини розпочинається фінансування сім’ї.

8. Дитина є членом Вашої родини. Вашу сім’ю буде відвідувати соціальний працівник центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. 

І все ж таки, незважаючи на чимало проблем, пов’язаних із вихованням прийомних дітей у сім’ях, ця благородна, гуманна справа знаходить певну підтримку в суспільстві. Підтвердження тому – зростаюча кількість сімей, що зважуються на рішучий і відповідальний крок – стати батьками-вихователями для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. І, можливо, осиротіла дитина чекає саме на Вас.