2021 року

16 квітня-Всесвітній день боротьби з дитячим рабством

Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років. Неповнолітні особи можуть бути притягнені до цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

1. ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Згідно ст.1178 Цивільного кодексу України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність. У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду. Заклади, які зобов’язані здійснювати нагляд за малолітніми – це навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, приватні школи, спеціальні навчальні заклади. Вони несуть відповідальність, якщо не доведуть відсутність своєї вини. На заклад, де діти знаходяться невизначений час обов’язок відшкодування шкоди не покладається.

Установа, яка відшкодувала шкоду, має право пред’явити зворотну вимогу до особи, винної у її завданні, яка порушила вимоги педагогічного характеру, наслідком чого стала неправомірна поведінка дитини.

Відповідальність всіх вище перелічених осіб – це відповідальність за власну вину. У зв’язку з цим вони позбавлені права регресної вимоги до малолітнього при досягненні ним повної дієздатності – тобто повноліття (18 років).

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Обов’язок батьків чи закладу, який за законом здійснює функції піклувальника відшкодувати шкоду припиняється:

1) після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття;

2) коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

2. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Згідно зі статтею 13 Кодексу про адміністративні правопорушення України до осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються відповідні заходи впливу.

Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов’язує настання повної дієздатності.

Неповнолітні, які не досягли встановленого в законі віку 16 років згідно з КпАП України, є малолітніми і юридичній відповідальності, у тому числі адміністративній, не підлягають, оскільки визнаються нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. До того ж адміністративна відповідальність неповнолітнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповнилось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 24 КпАП, а саме:

- зобов’язання публічно або в іншій формі вибачитись перед по­терпілим.

- догана або сувора догана.

- попередження.

- передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам які їх замінють або під нагляд педагогічному чи трудовому ко­лективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання:

Заходи впливу мають виховний характер і можуть бути застосовані до неповнолітніх, які скоїли адміністративний проступок, у віці 16-18 років, якщо орган адміністративної юрисдикції дійде висновку, що виправлення правопорушника можливе без застосування до нього суворішого адміністративного стягнення.

Кодексом про адміністративні правопорушення встановлено, що до адміністративної відповідальності притягаються особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилось 16 років.

Скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом’якшує відповідальність. Пояснюється це тим, що неповнолітні загалом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, на­вичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо старших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко піддаються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

3. КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

В основу встановлення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність покладені вікові межі соціалізації особистості підлітків.

Вікова класифікація неповнолітніх найбільш відпрацьована в розділах психології, пов’язаних з педагогікою.

Весь підлітковий вік поділяється на 3 груп:

перший підлітковий вік (12-13 років);

другий підлітковий вік (14-15 років);

третій підлітковий вік (16-18 рокі

Кримінальну відповідальність несуть особи, яким до вчинення злочину виповнилось 16 років. Але за деякі злочини, спеціально зазначені в ст.22 Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність може настати з 14 років. Згідно з ч.2 ст.22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

– умисне вбивство ;

– посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави ;

– умисне тяжке тілесне ушкодження;

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

– диверсію;

– бандитизм;

– терористичний акт;

– захоплення заручників;

– зґвалтування;

– насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

– крадіжку;

– грабіж;

– розбій;

– вимагання;

– умисне знищення або пошкодження майна;

– пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів.

Одною із особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх є визначення самого факту скоєння злочину неповнолітньою особою, як обставини, що пом’якшують кримінальну відповідальність (ст. 66 КК України). Це означає, що суди, визначаючи вид покарання обов’язково повинні враховувати вік злочинця.

Кримінальне покарання неповнолітніх має декілька особливостей, які ви являються не тільки в обмеженні застосування до неповнолітніх визначених його різновидів, не тільки у формах його проявлення і у строках відбування, але й у обсязі покарання.

Велике значення при призначенні покарання підлітку за скоєний ним злочин є визначення виду покарання, повний перелік всіх видів покарань, що застосовуються на Україні міститься в ст.98 КК України. Перелічимо їх:

штраф;

громадські роботи;

виправні роботи;

арешт;

позбавлення волі на певний строк.

Прийомна сім’я Парнак Валентини Миколаївни та Парнака Вадима Георгійовича функціонує з червня 2008 року. До сім’ї було влаштовано двоє дітей Катерину, якій було 2 роки 4 місяці та Євгенія, якому було 5 років 11 місяців. На сьогоднішній день Катерині 15 років, Євгенію 18 років, він продовжує перебувати в прийомній сім’ї, як особа із числа дітей, позбавлених батьківського піклування. З серпня 2020 року в сім’ю з радістю прийняли 7 річного Богдана. 

Прийомні батьки створили належні умови для утримання, навчання, виховання, розвитку дітей. Діти мають все необхідне, одяг, взуття, навчені випікати торти, хліб, піцу, поки мама на роботі Богдан за рецептом замісив та в хлібопічці спік хліб. Діти полюбляють зустрічі з бабусею, випікають пиріжки. Батьки докладають зусиль до організації дозвілля дітей, часто відпочивають на природі, їздять на море.

27.04.2021 головним спеціалістом відділу з питань захисту прав дитини служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації (віддалена місце роботи м.Новий Буг), спільно зі старшим інспектором сектору ювінальної превенції Новобузького відділу поліції №1 Баштанського РВП Бузарем Олександром обстежені умови проживання 12 дітей (3 сім’ї), які проживають на території Софіївської сільської ради Баштанського району.  Повторно обстежені умови проживання 5 дітей, яких було виявлено при минулому обстежені та наданий термін матері на зміну способу життя. Приємним був той факт, що зміни були позитивні, діти перебували біля матері.

13 травня перший заступник голови райдержадміністрації Наталія КАЗАРІНА провела засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації.

Дана комісія працює для результативного вирішення проблеми виховання, всебічного розвитку та забезпечення найкращих інтересів кожної дитини, реалізації її права на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, а також – зростати та виховуватися в благополучній сімейній атмосфері.

На порядок денний засідання комісії з питань  виносились важливі питання, що стосувалися соціально-правового захисту дітей. Зокрема, вибуття особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з прийомної сім’ї; створення прийомної сім'ї та влаштування на спільне проживання та виховання трьох малолітніх дітей; про припинення піклування над неповнолітньою дитиною, у зв'язку із набуттм дитиною повної цивільної дієздатності.

Усі справи, які виносились на порядок денний, ретельно вивчені членами комісії. За результатами були прийняті компетентні та виважені рішення, спрямовані на захист прав та інтересів дітей.

 Уже традиційно 1 червня відзначається Міжнародний день захисту дітей – прекрасне свято радості та надії. Це одне із найстаріших міжнародних свят. Саме в дітях продовження роду людського й здійснення їх мрій і сподівань на краще. Дорослі прагнуть, щоб діти зростали здоровими та радісними, прославляли свої родини і рідний край.

 «Міжнародний день захисту дітей» (англ. "International Children's Day") — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. Відповідно до Женевської декларації про права дітей, ухваленої 1924-го року, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була ухвалена 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

           Свято встановлено в Україні «…На підтримку ініціативи Міністерства України у справах сім'ї та молоді, Всеукраїнського комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів і дітей "Україна — дітям" та інших громадських організацій…» відповідно до Указу Президента України від 30 травня 1998 року № 568/98.

             У Міжнародного дня дітей є свій офіційний символ – прапор. На зеленому полотні, який символізує зростання та гармонію, навколо знаку Землі розміщені фігурки  червона, жовта, синя, біла і чорна. Ці людські фігурки символізують різноманітність і терпимість. Знак Землі, розміщений в центрі, це символ нашого загального дому.

Сім'я і дитина - це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру. Турбота про дітей, усвідомлення пріоритетності їх інтересів над інтересами дорослих мають стати філософією нашого життя.

              День захисту дітей – це нагадування суспільству про необхідність захищати права дитини, щоб усі діти росли щасливими, навчалися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали чудовими батьками та громадянами своєї країни.

              Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.

              Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. Смак справжнього дитинства залежить не від кількості іграшок, а від виконаних обіцянок. Це почуття захищеності. Дитина повинна рости, знаючи, що у неї є сім'я. Справжня сім'я, яка прийме її помилки і тим самим навчить їх більше не робити. Дітей не виховати якимись певними правилами і заборонами. Вони виховуються на тому, що бачать, чують навколо себе.

            І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни. 

          Користуючись нагодою хочемо привітати з Днем захисту дітей! Бажаємо миру і злагоди кожній дитині, кожній родині, усій Україні! Наснаги і мудрості батькам, опікунам, батькам-вихователям, всім дорослим, серця яких сповнені любові до дітей.

          Нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми. Безтурботними, веселими, радісними. Хочеться побажати, щоб кожна дитина була здорова і оточена турботою батьків. Нехай небо над головою завжди буде мирним, а кожен новий день — добрим і цікавим. А батькам побажаємо терпіння, доброти і ніжності. Не забувайте, що саме ви відповідаєте за щасливе і безпечне дитинство дітлахів!

2 червня проведено засідання комісії по визначенню потреби та формуванню пропозицій щодо спрямування субвенції для придбання житла дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа або призначення їм грошової компенсації у Баштанському районі під головуванням першого заступника голови райдержадміністрації Наталії Казаріної.

 

 

Під час засідання розглянуто документи особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування для придбання житла за рахунок грошової компенсації та прийняття рішення про надання дозволу на перерахування коштів із спеціального рахунку, як оплату за договором купівлі-продажу.

 

 

Членами комісії надано дозвіл на перерахування коштів державної субвенції та придбання квартири для вищезгаданої особи.

 

---

Основні правила поведінки на воді, біля водоймищ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям. 

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

- діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;

- вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;

- не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;

- не можна запливати за обмежувальні знаки;

- слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;

- якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;

- не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;

- не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;

- не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;

- не подавайте без потреби сигналів про допомогу;

- не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;

- купатися рекомендовано вранці i ввечері;

- не слід купатися наодинці;

- не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;

- не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.

- не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини. Джерельна вода – найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип’ятити.

Членами комісії надано дозвіл на перерахування коштів державної субвенції та придбання будинку та земельної ділянки для вищезгаданої особи.

---

Обов’язок батьків щодо виховання дітей

       Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов’язків завжди є важливими й актуальними. Законом України “Про охорону дитинства” визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці . Закон передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

         Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

          Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.

          Обов’язки батьків висвітлені в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

         За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності а саме:

Адміністративна відповідальність

           Ухиляння батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

          Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Кримінальна відповідальність

          Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінального кодексу України).

          Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст. 150-1 Кримінального кодексу України).

          Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 Кримінального кодексу України).

          Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 Кримінального кодексу України).

Сімейно – правова відповідальність

          Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей, не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейного кодексу України).

         Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначена відповідальність батьків за розвиток дитини, а саме:

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

• постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

• поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

• виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

• сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

• виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

• Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

       Частиною другою статті 25 Закону України "Про повну загальну середню освіту" визначено, що на батьків учнів, а також керівників закладів освіти, які виконують обов’язки опікунів дитини у випадках, визначених законом, покладається відповідальність за здобуття ними повної загальної середньої освіти.

        Треба пам’ятати, що виховання дітей – відповідальна справа. Розуміння між батьками, взаємоповага, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого життя, змістовне дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, як компоненти ідеї гендерної рівності, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості.

Щаслива сім’я – найкращий життєвий приклад для наслідування!

Візьміть  малюка  до родини!

В день, коли на світ з’являється малюк, щасливі батьки сяють посмішками. Нові незвичайні ролі -  мама і тато… Вони відчувають себе іншими людьми – відповідальними, дорослішими, досвідченішими.

Алє є батьки, які стають мамами і татами не в момент народження малюка, а тоді, коли він вже трішечки підріс, набув свого життєвого досвіду і  навіть встиг зневіритися у тому, що на світі існують добрі та люблячі дорослі, котрі  пройшли до батьківства шляхом усиновлення.

Батьківство – це велике щастя, і разом з тим велика жертовність. Це безмежне розуміння та бажання принести дитині трепетну мить радості. Це горе, поділене на кожного члена родини та щастя, помножене на всіх.  

Тим, у кого тільки – но народжується бажання допомогти знедаленій дитині, хочеться побажати, щоб при зустрічі з нею ви не зупиняли себе, не стримували поштовх притулити її до себе, погладити по голівці, взяти за руку. 

Загляньте у її сумні очі. Впізнаєте? Це ваша дитина. Вона чекала на вас від самого народження. Вона буде поруч, коли ви будете робити свої перші кроки, як тато і мама. Вона буде любити вас. Вона буде пробачати вам помилки, так, як ви будете пробачати їй дитячу неслухняність. І ви будете справжньою дружною родиною, тому що в основі ваших відносин лежатиме тільки любов.

Зрозуміло, що усиновлення – це дуже складний процес, який вимагає багато терпіння і відваги. А найголовніше це любов, яка повинна народитися в вашому серці до усиновленої дитини. 

Якщо Ви набралися терпіння та вирішили усиновити дитину – звертайтеся до служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації,  знаходиться за адресою: м.Баштанка, вул.Героїв Небесної Сотні, 37; смт Березнігувате, вул.Миру, 98; смт Казанка, вул.Миру, 193; м.Снігурівка, вул.Центральна, 173. Саме наші спеціалісти нададуть Вам детальну інформацію щодо збору пакету документів на усиновлення, поставлять Вас на відповідний облік, розкажуть про дітей, які підлягають усиновленню та допоможуть підготувати документи до  суду. 

Обов’язкові умови при усиновленні - відсутність судимостей у майбутніх батьків, наявність або право користування житловим приміщенням, прибуток сім’ї за останні 6 місяців, висновок про стан здоров’я.

Особа, яка усиновила дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування має право на отримання одноразової допомоги при народжені дитини (розмір, як при народженні першої дитини), на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку, на отримання одноразової оплачувальної відпустки тривалістю 56 календарних днів та на  одержання щорічної оплачувальної відпустки, тривалістю 10 календаних дні.

І нехай прийняття Вами рішення про усиновлення дитини стане одним із найкращих рішень у Вашому житті ! 

Наталія Алєксеєва, головний спеціаліст відділу опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей  Баштанської райдержадміністрації

Поняття патронат у сімейному законодавстві України

Сімейний патронат – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин (ст.252 Сімейного кодексу України).

Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості – вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.

Порядок встановлення патронату

Юридичними підставами встановлення патронату над дитиною є договір про патронат, який укладається за рішенням органу опіки та піклування, уповноваженим закладом, з сім’єю патронатного вихователя та батьками дитини.

Кабінет міністрів ухвалив постанову про деякі питання здійснення патронату над дитиною, що визначає механізм запровадження патронату над дитиною та порядок організації діяльності сім’ї патронатного вихователя. Термін перебування у сім’ї патронатного вихователя визначається потребами дитини та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили влаштування дитини, але не має перевищувати 3 місяці. В окремих випадках його може бути продовжено до 6 місяців.

Важливо!!! При влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя її батьки не звільняються від обов’язку щодо утримання дитини.

Обмеження щодо вихователя

Патронатним вихователем не можуть бути такі особи:

• обмежені у дієздатності;

• визнані недієздатними;

• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

• були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

• страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

• є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

• були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи

• за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;

• є особами без громадянства;

• перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами, патронатними вихователями інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Обов’язкова умова: один з патронатних батьків має бути безробітним, бо основним місцем роботи стає опіка над дитиною, відповідно йому чи їй нараховуватиметься страховий стаж. Патронатний вихователь не може поєднувати догляд за дитиною з іншими видами діяльності, які перешкоджатимуть якісному виконанню умов договору про патронат над дитиною.

Ч.1 ст.256 Сімейного кодексу України передбачає можливість відмови від договору про патронат вихователя або дитини, яка досягла 14 років, без зазначення наявних для цього причин. Незалежно від того, яка зі сторін договору ініціювала його припинення, до призначення дитині нового вихователя або передання дитини іншій особі, навчальному закладові, закладові охорони здоров'я або соціального захисту патронатний вихователь зобов'язаний піклуватися про дитину.

Предметом договору є прийняття у свою сім'ю чужої дитини і забезпечення її сімейним вихованням. Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, її усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім’ю громадян (прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу, а також у разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини чи патронатного вихователя.

Сторонами договору про патронат є орган опіки та піклування,сім’я патронатного вихователя, батьки дитини.

Вимога щодо форми договору - укладається в письмовій формі згідно ст.253 Сімейного кодексу України

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою, згідно Цивільного кодексу України. Важливо: Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини, відповідні житлові умови для надання послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своєму помешканні.

Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат:

• новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;

• підкинуті, знайдені діти;

• безпритульні діти;

• діти з сімей, в яких існує загроза їхньому життю та здоров‘ю;

• діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;

• діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні;

• діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні АТО;

• інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них.

ВАЖЛИВО! Одночасно під патронат в одну сім’ю влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.

Зміст договору про патронат

За договором про патронат над дитиною орган опіки та піклування влаштовує дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах, в сім’ю патронатного вихователя, згідно ст.253 Сімейного кодексу України.

Після прийняття рішення про влаштування дитини органом опіки та піклування не пізніше ніж через п’ять робочих днів з патронатним вихователем укладається договір про патронат над дитиною.

Договір про патронат над дитиною припиняється у разі прийняття органом опіки та піклування рішення про повернення дитини до її батьків, інших законних представників, усиновлення, встановлення над нею опіки чи піклування, влаштування її на виховання в сім'ю (прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу) або до дитячого закладу, установи охорони здоров'я, навчальний або інший заклад, а також в разі досягнення дитиною повноліття, смерті дитини або патронатного вихователя.

Договір про патронат над дитиною може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням органу опіки та піклування, судом в разі невиконання патронатним вихователем своїх обов'язків за договором.

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити, згідно ст.254 Сімейного кодексу України

Стаття 12 Конвенції про права дитини звучить:

• Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

• 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей суд надає дитині можливість висловити свою думку і приділяє цій думці належну увагу.

Плата за виховання дитини

Оплата послуг патронатного вихователя та виплата соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Призначення і виплата соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюються органами соціального захисту населення. Соціальна допомога виплачується на кожну влаштовану в сім'ю патронатного вихователя дитину.

Фінансування послуг патронату складається з оплати праці патронатного вихователя (п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи) та соціальних виплат на влаштованих під патронат (два прожиткові мінімуми на кожну дитину відповідного віку). Також у разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває одночасно двоє і більше дітей, малюк віком до 1 року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина, розмір грошового забезпечення збільшується на 10% за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50%. Також роботодавець (орган опіки та піклування) сплачує єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування патронатного вихователя. Соціальна допомога та грошове забезпечення призначаються і виплачуються з дня влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя до дня її вибуття з такої сім’ї та поновлюються у разі наступного влаштуванні дитини в сім’ю патронатного вихователя. 

Патронат над дітьми відрізняється від опіки та піклування:

• патронатний вихователь отримує, на відміну від опікуна (піклувальника), плату за виконання своїх зобов’язань;

• між дитиною і патронатним вихователем складаються менш тісні зв’язки, ніж між дитиною і піклувальником чи опікуном;

• опікун – законний представник дитини у всіх правовідносинах, а патронатний вихователь – лише у сфері процесуальних відносин.

Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя

Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за письмовою згодою її батьків, інших законних представників. У разі якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода їхніх батьків. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дитини, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.

На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

Термін перебування дитини під патронатом визначається її індивідуальними потребами та залежить від складності життєвих обставин, які спричинили її влаштування, але не має перевищувати 3 місяці.

Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має інші права, визначені законодавством.

Літо - чудова пора для відпочинку дітей, а вода - дивовижній засіб оздоровлення дитячого організму. Але купання корисно лише при розумної і безпечної поведінки. На Миколаївщині станом на 20 липня 2021 у потонула 41 людина, з них 8 дітей.

Дітям необхідно суворо дотримуватися правил поведінки на воді влітку, знати правила надання першої допомоги на воді собі і оточуючим в разі потреби.

Безпечний відпочинок на воді - це не тільки вміння добре плавати, а й дотримання правил безпечної поведінки на воді, контроль своїх сил, дотримання обережності і дисципліни.

Пам'ятка щодо правил поведінки на воді містить основні вимоги безпеки під час перебування на водоймах, купання, пересування на човнах, катамаранах і т.д.

Правила поведінки на воді

1. Перед купанням відпочинь, не заходь у воду розпаленим або спітнілим, зроби невелику розминку.

2. Заходь в воду повільно і обережно, зайшовши в воду по пояс, зупинись і швидко занурся з головою.

3. Не відпливай далеко від берега, не запливай за розмітку, буйки.

4. Не перебувай у воді довше 15 - 20 хвилин.

5. У воді не стій без руху, плавай і купайся.

6. Не плавай один, особливо, якщо не впевнений в своїх силах.

7. Не влаштовуй у воді ігор, пов'язаних з хапання один одного за ноги, руки.

8. Якщо щось налякало тебе в воді, не кричи, в легені може потрапити вода.

9. Не заходь у воду вище пояса, якщо не вмієш плавати або плаваєш погано.

10. Не запливай в місця руху моторних човнів, скутерів, суден і не наближайся до них.

11. Якщо бачиш, що моторний човен або скутер рухається на тебе, махай руками, щоб тебе помітили, і відпливай в сторону.

12. Не запливай далеко на надувному матраці або колі, надувний плавальний засіб може вийти з ладу або тебе віднесе вітром далеко від берега.

13. Не намагайся плавати на колодах, дошках, саморобних плотах.

14. Розраховуй свої сили при запливі так, щоб їх вистачило на зворотний шлях.

15. При появі втоми спокійно пливи до берега, деякий час можна відпочити лежачи або пливучи на спині.

16. Не старайся глибоко пірнати або плисти якомога довше під водою.

17. Не пірнай в незнайомих місцях - на дні можуть виявитися камені, корчі, металеві прути і т.д.

18. Не чіпляйся за човна, не залазь на бакени, буйки і т.д .;

19. На воді стеж за молодшими братами (сестрами).

На воді необхідно пам'ятати!

1. Краща погода для купання: ясна безвітряна погода.

2. Необхідна температура повітря для купання: 25 і більше градусів.

3. Необхідна температура води для купання: не нижче 18 градусів.

4. Краще час для купання: з 8 до 10 години ранку і з 17 до 19 години вечора.

5. Не рекомендується купатися раніше, ніж через 1,5 години після їжі.

6. Не можна купатися в штормову погоду або в місцях сильного прибою.

7. Купатися дозволяється в спеціально відведених та обладнаних для цього місцях.

8. Для тих, хто не вміє плавати купатися необхідно тільки в спеціально обладнаних місцях глибиною не більше 1,2 метра.

9. Купайся там, де поблизу є дорослі.

10. Не купайтеся в забруднених водоймах, в яких є ями і б'ють ключі!

12. Не купайся в заболочених місцях і там, де є водорості або твань.

10. Купання в нетверезому вигляді заборонено!

11. Купання вночі заборонено!

13. Перед купанням в незнайомих місцях спочатку обстежуй дно.

14. Не пірнай в незнайомих місцях.

15. Якщо судомою звело м'язи, лягай на спину і пливи до берега, постарайся розтерти зведений м'яз рукою. Стримуйся на воді і клич на допомогу.

16. Заборонено подавати крики помилкової тривоги.

17. Якщо втомився, а до берега далеко, відпочинь, прийнявши положення «лежачи на спині»!

18. Потрапивши в швидку течію, не слід намагатися плисти проти нього, пливи за течією по діагоналі до берега.

19. Опинившись у вирі, не піддавайся паніці. Зроби великий вдих і, занурившись у воду, зроби сильний ривок і під водою пливи в сторону за течією, через кілька метрів спливай на поверхню.

20. Заплутавшись у водоростях, не роби різких рухів. Ляж на спину і намагайся повільно і спокійно виплисти в ту сторону, звідки приплив. Якщо не вдається, звільни від рослин руки, підтягни обережно до себе одну ногу і звільни її руками, потім іншу.

21. Тривале перебування у воді може привести до сильного переохолодження тіла і небезпечною для життя судомою.

22. Паніка - основна причина трагедій на воді. Ніколи не піддавайтеся паніці.

23. При наданні допомоги не хапайся за людину,яка рятує тебе, довірся йому і намагайся допомогти своїми діями.

Дотримання цих вимог на воді зробить відпочинок дитини повноцінним, корисним і безпечним!

6 серпня перший заступник голови Баштанської районної державної адміністрації Наталія КАЗАРІНА провела засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації.

На порядок денний засідання комісії з питань виносились важливі питання, що стосувалися соціально-правового захисту дітей. Зокрема, вибуття осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування з прийомної сім’ї та дитячого будинку сімейного типу; припинення функціонування дитячого будинку сімейного типу. 

Усі справи, які виносились на порядок денний, ретельно вивчені членами комісії. За результатами були прийняті компетентні та виважені рішення, спрямовані на захист прав та інтересів дітей.

 Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу

До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:

● перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;

● перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

● перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції перемістилися з тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі або району проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини. Зазначений витяг подається обласною службою у справах дітей, в якій дитина перебувала на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або Мінсоцполітики на письмовий запит відповідної служби у справах дітей.

Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу.

У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п’яти років.

Для влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу необхідна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.

Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з’ясовується адміністрацією закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

Перелік необхідних документів

На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи:

●рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

● свідоцтво про народження дитини;

● медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;

● довідку про освіту;висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, що надається інклюзивно-ресурсним центром (за наявності);

● документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

● довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

● опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

● пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх протягом двох місяців.

За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.

За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

12 серпня 2021 року з метою перевірки умов проживання, навчання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у дитячих будинках сімейного типу на території Снігурівської територіальної громади, головним спеціалістом служби у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації Меньшовою Наталією, спільно із головним спеціалістом відділу опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації Алєксеєвою Наталією, відвідано дитячий будинок сімейного типу Гнатишина Юрія Миколайовича і Гнатишиної Алли Станіславівни, на вихованні у яких перебуває 9 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування  та дитячий будинок сімейного типу Діденко Віталія Леонідовича і Діденко Людмили Олександрівни, на вихованні у яких перебуває 7 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. 

За результатами перевірки порушень прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуюся у дитячих будинках сімейного типу на території Снігурівської територіальної громади, не виявлено.

Бажаєте взяти дитину в свою родину

                30 вересня в Україні відзначається День усиновлення. Це  свято для  дітей, які отримали люблячих та дбайливих батьків. Це свято  сімей, які пройшли шлях усиновлення, які взяли на себе відповідальність за долі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відкрили дитині своє серце, розділили з нею свою любов і душевне тепло.

День усиновлення в Україні ми відзначається  разом з великим християнським святом Віри, Надії, Любові та їх матері Софії – біблійним прикладом високої моральності, сімейної злагоди, любові і вірності. Кожна дитина має право на виховання в сім’ї, потребує родинного тепла і турботи. Усиновити дитину-сироту – означає проявити милосердя. Усиновлення заслуговує на повагу та пошану оточуючих. Велика вдячність всім, небайдужим до дитячої долі.

Усиновлення – це найвища форма влаштування дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю дитини на правах сина або дочки.

Усиновлена дитина отримує батька та матір, сімейний затишок, родине тепло, турботу.

Усиновлювачі отримають можливість відчути себе батьком та матір'ю, віддавати свою любов дитині, виховувати дитину у дусі своїх переконань та сімейних традицій, зробити своїм гідним нащадком. Посмішки щасливих дітей,  даруватимуть радість, тепло і впевненість у завтрашньому дні.

         Можливо хтось обмірковує рішення усиновити дитину. Візьміть дитину у родину! І у ваших домівках разом з цим прекрасним моментом, назавжди поселиться щастя, добробут та родинне благополуччя!

Громадяни України, які бажають усиновити дитину можуть звернутись за своїм місцем проживання  до служби у справах дітей. Мешканці Баштанського району можуть звернутись до служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації: м. Баштанка, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, телефон 2-68-89.

 Що таке булінг? Хто і яку відповідальність буде за нього нести? І яка відповідальність передбачена за найстрашніший наслідок булінгу – самогубство?

Кожна людина, яка живе в соціумі може стикнутися із фізичним чи психологічним насильством щодо себе. Особливо це твердження є актуальним у стосунках між дітьми шкільного віку та молоді. До цієї проблеми не слід ставитися легковажно. Акти такого насильства хоча і можуть подекуди мати легку форму, однак, через незрілість та нестабільність дитячої психіки, здатні завдати серйозної шкоди психологічному здоров’ю людини, а найстрашнішим наслідком булінгу може стати самогубство.

Головна порада, яку дають батькам та опікунам психологи – більше розмовляйте з дітьми, цікавтеся їх життям. Але у вирію життя, коли дорослі всіма силами намагаються заробити гроші та цілий день проводять на роботі, це легше сказати, ніж зробити. Особливо це важко у стосунках з підлітками. Також психологи зазначають, що часто самогубці не бажають настання смерті, а бажають привернути увагу інших, бути почутими. І інколи трагедія трапляється, наприклад, коли  хтось з дорослих пізніше приходить до дому і не встигає запобігти трагедії чи завчасно викликати швидку. Тому завжди будьте на зв’язку з дітьми, і все ж намагайтеся у мінливому житті знаходити час на спілкування з ними.

Наведемо статистичні дані. Україна посідає четверте місце в світі за рівнем підліткової агресії, після Росії, Албанії та Білорусі. Згідно з дослідженням, проведеним UNICEF Ukraine у 2017 році, з цим явищем стикалися 67% вітчизняних школярів. Причому 40% з них нікому не розповідають про насильство, навіть батькам.

Що ж таке булінг і якими є його ознаки?

  Булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого (стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 1 Закону України «Про освіту»).

Ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності). Важливо, що стороною булінгу є саме учасники освітнього процесу, а це не тільки учні (студенти, курсанти, вихованці, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти), а й вчителі (викладачі, вихователі, інші педагогічні працівники). Тобто як кривдником, так і потерпілим може бути не тільки дитина, а й доросла людина – вчитель;

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

У булінгу (цькування) можуть бути такі форми (види, прояви):

1)  фізичний булінг – наприклад умисні штовхання, стусани, удари, нанесення побоїв, тілесних ушкоджень та ін.;

2) економічний булінг – наприклад вимагання (у дитини вимагають гроші, їжу, інші речі, примушують щось вкрасти) або пошкодження та інші дії з майном (пошкодження, викрадення, заховання особистих речей жертви);

3) сексуальний булінг – є підвидом фізичного це будь-які систематичні дії сексуального характеру;

4) психологічний булінг – насильство, пов'язане з дією на психіку, що наносить психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість наприклад:

- образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражніння, зведення наклепів, поширення образливих чуток та ін.;

- образливі жести або дії наприклад, плювки в жертву або в її напрямку; залякування наприклад використання агресивної мови тіла й інтонації голосу для змушення дитини робити чи не робити щось;

- ізоляція, наприклад, жертва навмисно ізолюється, виганяється чи ігнорується частиною або всім класом;

5) кібербулінг – цькування за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв наприклад пересилання двозначних зображень і фотографій, обзивання, зведення наклепів та ін.;

Відповідальність за вчинення булінгу

З метою боротьби із булінгом було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про освіту» та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

За загальними правилами, відповідальність за булінг настає, коли людині виповняється 16 років (стаття 12 КУпАП). І за свої дії вона відповідатиме самостійно.

Якщо булінг вчинила дитина віком до 16 років, за її дії будуть відповідати батьки або особи, які їх замінюють

Відповідно до статті 173-4 КУпАП булінг тягне за собою накладення штрафу:

- від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина перша статті 173-4 КУпАП);

- булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року тягне за собою накладення штрафу від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина друга статті 173-4 КУпАП);

- булінг вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин (частина третя статті 173-4 КУпАП);

- булінг вчинений групою осіб або повторно протягом року малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста (1700 грн.) до двохсот (3400 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин (частина четверта статті 173-4 КУпАП);

- неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти (850 грн.) до ста (1700 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку (частина п’ята статті 173-4 КУпАП).

Разом з тим, якщо булінг вчиняють особи у віці від 16 до 18 років, але наявні пом’якшуючі обставини (щире каяття, усунення завданої шкоди, зміна поведінки на кращу, проходження психологічної реабілітації та занять з управління гнівом тощо) замість штрафу або громадських робіт можуть бути застосовані такі заходи впливу (стаття 24-1 КУпАП):

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Контроль за дотриманням вказаних положень закону здійснюється керівниками закладів освіти які зобов’язані повідомляти про факти булінгу працівників органів Національної поліції України, які, в свою чергу, мають право у разі виявлення правопорушень у цій сфері складати щодо осіб протоколи про адміністративні правопорушення (стаття 255 КУпАП).

Розгляд справ вказаної категорії Законом віднесено до компетенції суду. 

Чи може булінг мати наслідком кримінальну відповідальність?

Безпосередньо цькування (булінг) має наслідком лише адміністративну відповідальність.

Однак, в окремих найтрагічніших випадках, коли результатом булінгу може стати замах на самогубство чи самогубство людини, такі діяння  можуть привести винну особу  до кримінальної відповідальності за статтею 120 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Так, Законом передбачено, що доведення особи до самогубства або до замаху на самогубство, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, систематичного приниження її людської гідності або систематичного протиправного примусу до дій, що суперечать її волі, схиляння до самогубства, а також інших дій, що сприяють вчиненню самогубства караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (частина перша статті 120 КК України);

- Те саме діяння, вчинене щодо особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого, або щодо двох або більше осіб карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк (частина друга статті 120 КК України);

- Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина третя статті 120 КК України).

У разі вчинення булінгу, що призвів до замаху на самогубство або самогубства потерпілого, кримінальній відповідальності підлягатиме особа у віці від 16 років. До осіб віком від 11 до 16 років судом можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

 Протидія булінгу потребує вжиття комплексу заходів просвітницького, превентивного характеру. Внаслідок цькування через інформаційний ефект, який може формувати модель поведінки всієї групи, наноситься шкода не лише потерпілому від булінгу, а й свідкам цих дій.

Саме тому зміни до Закону України «Про освіту» зобов’язують розробляти програми протидії булінгу, зобов’язують педагогічних працівників та батьків повідомляти про факти булінгу, а також передбачена адміністративна відповідальність керівників закладів освіти за неповідомлення про факти булінгу органам Національної поліції.

 Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Однією з  найвищою  соціальною  цінністю держави є соціальний захист дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Правові, організаційні,   соціальні   засади   та    гарантії державної    підтримки    дітей-сиріт    та   дітей,   позбавлених батьківського піклування,  молоді із числа дітей-сиріт  та  дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального  захисту дітей-сиріт та   дітей,   позбавлених   батьківського  піклування", який набув чинності 13 січня 2005 року і є складовою законодавства про охорону дитинства.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;

Особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування).

Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у м. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

Органи, які здійснюють соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:

• Органи опіки та піклування, тобто районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

• Служба у справах дітей;

• Центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді;

• Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Державні соціальні стандарти на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку, незалежно від того, де така дитина перебуває на утриманні та вихованні.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо:

мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття;

житлового забезпечення таких дітей після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені нормативи;

забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку роботи, а в разі неможливості надання робочого місця — встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

мінімальної разової державної фінансової допомоги по закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку;

мінімального щомісячного утримання таких дітей за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку;

мінімального медичного обслуговування;

мінімального забезпечення іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами та журналами відповідного дитячого, юнацького загальнопізнавального та виховного спрямування;

мінімального грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші мінімальні соціальні стандарти, нормативи споживання та нормативи забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (стаття 25 Закону України "Про охорону дитинства").

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються, мають право на:

повне державне забезпечення в навчальних закладах (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів);

виплату соціальної стипендії в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України та виплату 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики;

виплату щорічної допомоги для придбання навчальної літератури в розмірі не менше трьох місячних соціальних стипендій, посадових окладів, які їм призначені. Виплата зазначеної допомоги здійснюється протягом 30 днів після початку навчального року за рахунок коштів, що передбачаються для навчальних закладів у відповідних бюджетах;

збереження на весь період академічної відпустки (при наданні академічної відпустки за медичним висновком) повного державного забезпечення та виплату стипендії. Навчальний заклад сприяє організації їх лікування;

забезпечення випускників навчальних закладів за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Соціальні гарантії, які надаються дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування:

• Соціальний супровід дитини;

• Щорічне безоплатне оздоровлення;

За дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними тощо до влаштування у відповідні заклади.

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення ними 18-річного віку надається одноразова допомога у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Держава гарантує працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після повернення їх з дитячих закладів, від опікунів чи піклувальників, з дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, закінчення навчання в державних та комунальних навчальних закладах.

Таким чином   соціальний   захист   дітей-сиріт   та    дітей позбавлених батьківського піклування в Україні є одним із головних обов'язків держави та основним напрямом правової політики держави.

 22 жовтня перший заступник голови Баштанської районної державної адміністрації Наталія КАЗАРІНА провела засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації.

На порядок денний засідання комісії з питань  виносились важливі питання, що стосувалися соціально-правового захисту дітей. Зокрема, довлаштування дітей-сиріт, дітей,  позбавлених батьківського піклування до прийомних сімей, доцільність /недоцільність роз'єднання двох братиків.

Усі справи, які виносились на порядок денний, ретельно вивчені членами комісії. Члени комісії брали активну участь у обговоренні, висловлюючи власну думку та вносили свої пропозиції до відповідних рішень. З'ясовано факти і обставини по кожному питанню окремо.

Після розгляду питань були прийняті відповідні рішення,  згідно чинного законодавства.

 НАСИЛЬСТВО НАД ДИТИНОЮ

Кожна дитина має право на захист, і сьогодні поговоримо про таку проблему, як насильство над дитиною. Дитина може відчути прояви насильства у родині або за межами домівки. Тому, аби захистити дитину від будь-яких форм насильства, кожен громадянин повинен бути небайдужим і повинен знати, куди можна звернутися у разі виявлення такої ситуації.

Що вважається насильством над дитиною?

Жорстоке поводження з дитиною — будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини.

Це все травмує дитячу психіку і навіть може призвести до фізичного каліцтва, негативні наслідки якого можуть бути безповоротними та залишитися на все життя

Для того, щоб захистити дитину від жорстокого поводження та покарати кривдників, необхідно чітко розуміти ключові прояви насильства та алгоритм дій у випадках жорстокого поводження або домашнього насильства щодо дитини:

-  Зробити кривднику зауваження. Якщо кривдник не відреагує на зауваження, за можливості, зняти все на камеру;

-  Якщо кривдник не відреагував на зауваження — викликати поліцію та стисло описати ситуацію;

-  Підійти до дитини та спокійно запитати про її самопочуття;

-  Якщо дитина потребує медичної допомоги, викликати швидку допомогу;

-  За необхідності зателефонуйте до відповідних служб.

Якщо Ви потребуєте консультації але ще не готові звернутися до поліції з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній», де Вам нададуть консультації та роз’яснення:

15-47 — урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства;

116-123 (з мобільного); 0 800 500 335 — національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;

116 111 (з мобільного); 0 800 500 225 — національна «гаряча лінія» для дітей та молоді;

0 800 213 103 – «гаряча лінія» системи безоплатної правової допомоги.

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги для забезпечення захисту їхніх прав (стаття 3 Закону України «Про охорону дитинства»)

Щаслива родина, щаслива дитина!

Прийомна сім’я Колісніченка Віктора Валерійовича та Колісніченко Вікторії Анатоліївни поповнилася ще однією прийомною дитиною. Сьогодні прийомні батьки спільно з службою у справах дітей Баштанської райдержадміністрації забрали з комунального закладу «Миколаївський центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Миколаївської обласної ради одинадцятирічного хлопчика, який знайшов люблячу родину. В цій сім’ї є рідний син і виховується дві  прийомні донечки. Діти з нетерпінням чекають додому нового члена сім’ї. Щаслива родина, щаслива дитина!

 На сьогоднішній день однією з актуальних проблем суспільства є проблеми розвитку та соціальної адаптації дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Важливою складовою успішної соціалізації таких дітей є їх адаптація до умов життя в суспільстві. Це можливо лише тоді, коли дитина виховується в родині. Діти повинні зростати в сім’ях рідних батьків, але коли це неможливо, альтернативою  біологічної родини може слугувати інша сім’я.

26 жовтня 2021 року головним спеціалістом відділу інформаційної діяльності, звернень громадян та соціального захисту дітей  служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації Левченко О.І. було здійснено обстеження умов проживання прийомних дітей в прийомній сім’ї Терлецької Тетяни Олексіївни та Терлецького Івана Васильовича, що проживають в   смт. Березнегувате, Баштанського району, Миколаївської області.

Прийомна сім’я проживає у великому двоповерховому будинку, в якому створено всі умови для комфортного проживання, навчання та виховання дітей. Кімнати великі, світлі, затишні, облаштовані сучасними меблями та технікою.

В ході відвідування було встановлено, що прийомні батьки належним чином виконують обов’язки.

Фактів порушення прав прийомних дітей не  виявлено.

 Діти чекають на щасливу родину.

Кожна дитина має право на сім'ю і кожна дитина мріє про люблячих батьків.

Сім'я є і буде природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини.

Саме з метою реалізації права дитини на зростання у сімейному оточенні створюються прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу – це сім’ї (подружжя  або одна особа),  які мають можливість і бажання взяти на виховання кількох дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування,  подарувати їм родинне тепло та підготувати  до самостійного, дорослого життя.

Служба у справах дітей Баштанської райдержадміністрації пропонує для влаштування до сімейних форм родинну групу дітей: Артем, 14 років; Тетяна, 13 років; Даниїл, 8 років; Мілана, 2 роки.         

Громадяни України, які бажають подарувати дітям родину можуть звернутись до служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації, яка знаходитяся за адресою: м. Баштанка, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, телефон 2-68-89.

 ПРАВОВІ НАСЛІДКИ УСИНОВЛЕННЯ

Усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і провадиться для захисту їх найвищих інтересів та забезпечення стабільних,  гармонійних умов життя.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновлення є прийняттям усиновлювачами у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина.

Процес усиновлення закінчується прийняттям судового рішення, з набранням чинності якого дитина та біологічні батьки (або один із них) та інші біологічні родичі втрачають будь-який правовий зв’язок між собою.

Дитина та усиновлювачі мають бути проінформовані про правові наслідки усиновлення.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 232 Сімейного кодексу України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між біологічними батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачами і їх родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачам права і накладає на них обов’язки щодо дитини, яку вони усиновили, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов’язки щодо усиновлювачів у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Вищезазначене означає, що дитина та біологічні батьки один щодо одного:

-втрачають право на аліменти;

-перестають бути спадкоємцями;

-більше не мають обов’язку виховувати та утримувати (для батьків) та утримувати непрацездатних батьків у майбутньому (для дитини).

Органи опіки та піклування здійснюють нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.

Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.

За інформацією Міністерства соціальної політики, в Україні упродовж 2020 року усиновлено 1239 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

 Поповнення прийомної сім’ї

З родини починається життя будь-якої людини, саме в сім’ї відбувається формування її як особистості і громадянина. Сім’я – це джерело любові, поваги, солідарності і прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. І кожній дитині для повного та емоційного комфортного розвитку найкраще зростати в сім’ї, в атмосфері щастя, любові та взаєморозуміння.

11.11.2021 двоє дітей, дівчинка 9 років та хлопчик 6 років знайшли нову родину. Спільними зусиллями служби у справах дітей Баштанської райдержадміністрації та служби у справах дітей Новобузької міської ради в прийомну сім’ю Коваленко Оксани Петрівни та Коваленка Євгена Володимировича влаштовано  на виховання малолітніх сестру та брата.

 Щорічно в Україні, з 25 листопада до 10 грудня включно, проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства», яку ініціював Перший всесвітній інститут жіночого лідерства у 1991 році. Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі, пошук в громадах та владних структурах  оптимального механізму реагування як на спільні соціальні проблеми, так і на конкретну людську біду.

Основні завдання акції “16 днів проти насильства”:

- привернути увагу громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї;

- активізувати  партнерський рух громадських організацій та державних органів щодо попередження насильства та захисту прав жінок в Україні;

- сприяти утвердженню ненасильницької ідеології в територіальних громадах та в українському суспільстві в цілому.

Дати початку та завершення Кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

- 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році.

- 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

- 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством.

- 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.

- 5 грудня – Міжнародний день волонтера.

- 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі.

- 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією.

- 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Акція в Україні розпочинається 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини. Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Куди звертатися за допомогою, якщо стали жертвою домашнього насильства

-    викличте поліцію за номером 102

- Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 0 800 500 501, або 527 (безкоштовно з моб.тел.)

- Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (безкоштовно з моб.тел.)

- зверніться до центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Там фахівці нададуть психологічні консультації

- якщо у сім`ї є діти, які стали жертвами насильства або були його свідками, тоді слід звернутися до служби у справах дітей

- отримати безкоштовну юридичну допомогу можна в Центрах безоплатної правової допомоги. Юристи можуть допомогти із розлученням та захистом майнових прав.

Лише за 8 місяців 2021 року понад 200 тисяч людей, які постраждали від домашнього насильства, звернулися за допомогою. Важливо, щоб насильство не замовчувалося. Воно не є нормою, це проблема не окремих осіб, а суспільства загалом. Тому тільки разом ми зможемо його подолати.

30.11.2021 на базі Баштанської районної державної адміністрації  за участі першого заступника голови Баштанської районної державної адміністрації Казаріної Н.Л., заступника начальника служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації Гускіна О.А., головного спеціаліста відділу опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей Миколаївської обласної державної адміністрації Меншової Н.Л., начальника служби у справах дітей Баштанської районної державної адміністрації  Костенко С.В.  та начальників служб у справах дітей територіальних громад Баштанського району проведено кущову нараду з питань захисту прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського пікування.

         На семінар-навчанні обговорено та проаналізовано питання щодо завдань та функцій служб у справах дітей; забезпечення соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування; провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей; робота в ЄІАС «Діти».

         Окрім того наголошено, що служба у справах дітей обласної державної адміністрації буде і в подальшому систематично здійснювати заходи щодо методичного супроводу служб у справах дітей територіальних громад області, забезпечувати організацію навчальних заходів для надання необхідних знань та сприяти їм у наданні якісних послуг соціального характеру мешканцям територіальних громад.

 В рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Міжнародний день боротьби за скасування рабства відзначається щорічно 2 грудня. Дата обрана не випадково. Саме 2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами.

За даними Організації Об’єднаних націй в світі налічувалося понад 40 мільйонів рабів, за даними Global Slavery Index цей показник сягає 46 мільйонів осіб. Чверть людей, які знаходяться в рабстві, – це діти.

Дослідниками виносяться чіткі критерії щодо визначення категорії рабського стану людини по відношенню до навколишнього соціуму. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу (цей показник склав більше 15 мільйонів осіб), ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова кабала. Рабська праця використовується здебільшого в будівництві, промисловості, риболовецькій галузі та сільському господарстві. До рабів, на жаль (і це реалії сучасного світу!), відносяться й ті, хто народився в неволі.

Близько 19 мільйонів жертв примусової праці знаходяться в приватному секторі, близько 2 мільйонів експлуатуються державними або повстанськими угрупованнями.

На жаль, Україна залишається країною постачання, транзиту та поступово стає країною призначення для торгівлі людьми. Випадки торгівлі людьми також зафіксовані всередині України. Торгівля людьми заборонена й карається законом України за статтею 149 Кримінального кодексу України.

Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було в прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що в усіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати й купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Найважливішими завданнями кожної держави є запобігання торгівлі людьми, покарання злочинців, які здійснюють торгівлю людьми, та надання повного спектру допомоги особам, які постраждали від цього ганебного явища.

Згідно зі статтями 14 та 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод.

Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється на строк до 2 років, який може бути продовжено не більш як на 1 рік, що є підставою для отримання разової матеріальної допомоги в розмірі трьох прожиткових мінімумів для відповідної категорії осіб (діти віком до 6 років; діти віком від 6 до 18 років; працездатні особи; особи, які втратили працездатність), установлених на момент звернення особи за матеріальною допомогою.

Пам’ятайте, що стати жертвою торгівлі людьми може кожен, незалежно від статі, віку, рівня освіти чи кваліфікації!

 З кожним роком на Миколаївщині збільшується кількість дітей-сиріт, які отримують житло від держави. Наразі житлова проблема – одна з найактуальніших, з якими у реальному дорослому житті стикаються діти після інтернатних закладів, держава взяла на себе обов’язок піклуватися про захист житлових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та осіб з їх числа. В Україні це закріплено на законодавчому рівні.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26 травня 2021 року № 615 «Деякі питання забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа житлом та підтримки малих групових будинків». Згідно з положеннями цієї постанови існує три категорії з-поміж дітей-сиріт та осіб, позбавлених батьківського піклування, які мають право на отримання компенсації з Державного бюджету та придбання житла. Перша категорія – з 16 до 23 років. Ця категорія з-поміж дітей-сиріт отримує 100-відсоткову компенсацію на житло. Мова йде про компенсацію, бо субвенція йде на кілька напрямів. Це означає, що гроші приходять на особовий рахунок цієї особи. Протягом року особа має право підібрати собі житло, яке її влаштовує. Гранична вартість встановлюється Міністерством регіонального розвитку України. На цей момент діє ціна 14 018 грн за квадратний метр. Норма на компенсацію житла на особу – 31 метр, якщо вона не інвалід. Якщо вона інвалід, то додається ще 10 метрів. Це приблизно 449748 грн.

Друга категорія – це люди від 23 до 35 років, третя – старше 35 років. Для другої категорії така субвенція діє з 2017 року. Такі особи мають право на компенсацію 70%. Інші 30% може дати орган опіки та піклування, або будь-яке інше джерело незаборонене чинним законодавством. Може сама особа внести гроші на рахунок.  Третя категорія – особи старше 35 років, які були особами з-поміж дітей-сиріт і стали на чергу в період до 23 років, як такі, що потребують поліпшення житлових умов. Вони отримують 30%. Діти-сироти та особи, позбавлені батьківського піклування обов'язково повинні перебувати на квартирному обліку в міській, селищній чи сільській раді за місцем їх походження або проживання до встановлення правового статусу.

На Миколаївську область у 2021 році виділено 56 млн 200 тис. грн., які будуть витрачені, у першу чергу, на добудову дитячого будинку сімейного типу у м. Вознесенськ, на придбання житла для функціонування дитячих будинків сімейного типу та малих групових будинків, а також на грошову компенсацію для усіх осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб старших 35-ти років, які перебували на квартирному обліку на момент настання 23-х років.

У 2021 році  комісії по формуванню пропозицій щодо потреби в субвенції для придбання житла, або виплати їм грошової компенсації створені при  виконавчих комітетах міської, сільських, селищних рад. За результатами роботи цих комісій у Баштанському районі всього виділено кошти на придбання житла за рахунок субвенції з державного бюджету для 13 осіб з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

         14 грудня перший заступник голови Баштанської районної державної адміністрації Наталія Казаріна провела засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації.

         На порядок денний засідання комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації  виносились важливі питання, що стосувалися соціально-правового захисту дітей. Зокрема, довлаштування дітей-сиріт, дітей,  позбавлених батьківського піклування до прийомної сім'ї та переведення прийомної сім'ї в дитячий будинок сімейного типу та влаштування в дану сім'ю ще двох дітей.

         Після розгляду питань були прийняті відповідні рішення,  згідно чинного законодавства.

 Нову домівку знайшли двоє малолітніх дітей

Розпорядженням голови Баштанської райдержадміністрації від 14.12.2021 року № 317-р на території  смт Казанка створено дитячий будинок сімейного типу на базі прийомної сім’ї Дашковської Ірини Леонідівни та Дашковського Миколи Антоновича.

Сьогодні дитячий будинок сімейного типу родини Дашковських поповнився ще двома дитячими голосами - нову домівку знайшли двоє малолітніх дітей: дівчинка 8 років та хлопчик 10 років.

Вдома їх радо зустрічають троє вихованців дитячого будинку та рідна дитина батьків-вихователів.

На Новий рік за святковим столом збереться велика, щаслива родина.