2019 рік

Порядок призначення та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій

20 березня 2019 року Уряд прийняв постанову “Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”. Ухваленим документом встановлюються розміри та порядок виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а також жертвам нацистських переслідувань.

Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти через відділення зв’язку або установи банків на особовірахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, — за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах:

1) особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

I групи – 3 850 гривень;

II групи – 3 400 гривень;

III групи – 2 950 гривень;

2) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їхніх батьків, – 1 295 гривень;

3) особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 3 850 гривень;

4) членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 840 гривень;

5) учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога – 530 гривень.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби;

Особам, яких тримають в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів Міністерством соціальної політики на зазначені цілі регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення. Районні органи соціального захисту населення перераховують кошти на спеціальнірахункиустанов виконання покарань і слідчихізоляторів;

УВАГА! Особи, які не отрималигрошової допомоги, зокрема ті, що набули згідно із статтями 6, 7, 9, 10 і 11 Закону України “Про статус ветераніввійни, гарантії їх соціального захисту” відповідний статус до 5 травня 2019 р. включно, мають право звернутися за нею до районного органу соціального захисту населення за місцем реєстрації та отримати її до 30 вересня 2019 року.

Отже, учасникибойовихдій, які ЗВІЛЬНЕНІ в запас, мають до 25квітня 2019 року подати: заяву до районного військкомату про виплату допомоги (форма заяви є у військкоматі), посвідченняучасникабойовихдій, реквізитибанківськогорахунку, на який будуть перераховані кошти.

Заяви та документи НЕ подають і отримуютьвиплату АВТОМАТИЧНО:

- інвалідивійни (їм кошти будуть нараховані на банківський рахунок, або вони зможуть їх отримати у поштовомувідділенні);

- учасникибойовихдій, які служать (їм кошти будуть нараховані на банківський рахунок, або вони зможуть їх отримати у військовій частині).

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Зазначити адресу та контакти вашого бюро

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:   https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Створення безпечних і нешкідливих умов праці. Державний нагляд за охороною праці.

Створення безпечних і нешкідливих умов праці

Згідно статті 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Куди звернутися?

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд);

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Якими органами здійснюється нагляд і контроль з охорони праці?

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції та інші органи. Цю структуру утворюють:

1. Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

2. Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

3. Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

4. Державний пожежний нагляд Міністерства надзвичайних ситуацій.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Створення безпечних і нешкідливих умов праці. Державний нагляд за охороною праці.

Створення безпечних і нешкідливих умов праці

Згідно статті 153 КЗпП на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Куди звернутися?

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Державний нагляд за охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд);

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України);

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України).

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Якими органами здійснюється нагляд і контроль з охорони праці?

Державний нагляд за дотриманням законодавства, правил і норм з охорони праці здійснюють спеціально створені комітети, інспекції та інші органи. Цю структуру утворюють:

1. Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці і гірничого нагляду (Держгірпромнагляд);

2. Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ;

3. Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони навколишнього природного середовища;

4. Державний пожежний нагляд Міністерства надзвичайних ситуацій.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві!

Відповідно до Кодексу законів про працю України та Закону України«Про охорону праці» відповідальність за правильну організацію розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві покладається на роботодавця.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб-підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю, а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

У свою чергу, безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства) зобов’язаний:

• терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця, службу охорони праці (інженера з охорони праці), керівника первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Куди звертатися?

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно:

• повідомити з використанням засобів зв'язку про нещасний 

випадок:

• робочий орган виконавчоїдирекції Фонду за місцезнаходженням

• підприємства за встановленою Фондом формою;

• підприємство, де працюєпотерпілий, - якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

• органи державної пожежної охорони за місцезнаходженням

• підприємства - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі;

• установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) утворити наказом комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування.

Важливо! Нещасні випадки класифікуються стосовно їх зв’язку з виробництвом. Якщо нещасний випадок виробничого характеру пов’язаний з виробництвом-складається акт форми Н-1, якщо нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом- складається акт форми НПВ.

Перелік необхідних документів!

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або акт за формою НВП, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю;

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1, складається також у чотирьох примірниках карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (акт за формою Н-5) додаються акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (акт за формою Н-1), або акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом (акт за формою НПВ), примірник карти форми П-5 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння ), пояснення свідків і потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), у разі потреби - медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова комісії зобов'язаний ознайомити його з документами, що містяться у матеріалах розслідування. Нещасні випадки реєструються роботодавцем у спеціальному журналі за встановленою формою.

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти форми Н-5, Н-1 або НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства,- протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

• потерпілому або особі, яка представляє його інтереси (акти форми Н-5, Н-1 або НПВ, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання чи отруєння);

• керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам (акт форми Н-1 або НПВ);

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду (акти форми Н-5, Н-1 або НПВ, примірник карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання чи отруєння);

• відповідному територіальному органу Держгірпромнагляду (акт форми Н-1 або НПВ);

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий (акт форми Н-1 або НПВ);

• керівникові (спеціалістові) служби охорони праціпідприємства або посадовійособі (спеціалісту), на яку роботодавцемпокладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (актиформи Н-5, Н-1 або НПВ разом з інтимиматеріаламирозслідування).

Копія акта форми Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство; у разі відсутності такого органу - відповідній місцевій держадміністрації. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта форми Н-1 та карта обліку гострого професійного захворювання (отруєння) форми П-5 надсилається також до відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі реорганізації підприємства дані документи підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

Строки розгляду питання!?

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

1. обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

2. визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охоронупраці;

3. з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

4. визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом;

5. установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорон упраці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам.

Судовий порядок!

Відповідно до трудового законодавства порушення може виявитися в непроведенні відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін., що може спричинити настання нещасного випадку на виробництві.

Особи – постраждалі внаслідок нещасного випадку на виробництві та щодо яких порушуться норми трудового законодавства, можуть звернутися до суду за місцем реєстрації постраждалої особи з позовною заявою в рамках адміністративного або кримінального провадження.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0800213103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Реєстрація місця проживання новонародженої дитини

Де може бути зареєстроване місце проживання новонародженоїдитини?

10 грудня 2015 року Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII, яким функції з реєстрації місця проживання громадян делеговані органам місцевого самоврядування (раніше цю функцію здійснювала Державна міграційна служба). З передачею повноважень у сфері надання міграційних послуг від Державної міграційної служби України органам місцевого самоврядування, зазналаспрощення і процедура реєстрації місця проживання новонародженоїдитини. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. В першу чергу, дитина не може бути зареєстрована в квартирі чи будинку, де не зареєстрованийні один з його батьків (усиновлювачі) або у відповідних випадках, де не проживаєопікун або не знаходиться навчальний заклад чи заклад охорони здоров’я, в якому вона проживає. Також вона не може бути зареєстрована, як власне і всі інші, в нежилому приміщенні.

В який термін з моменту народження потрібно зареєструвати місце проживання дитини?

Відповідно до статті 6Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Де реєструють місце проживання новонароджених і які необхідні документи?

Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, встановлено, що за бажанням батьків чи одного з них документи для реєстрації місця проживання дитини можуть бути подані через органи державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Для реєстрації місця проживання новонародженої дитини за місцем проживання батьків або одного із них можна також звернутися в регіональний Центр надання адміністративних послуг.

Серед документів, які необхідно буде подати батькам є:

1. Заяву про реєстрацію місця проживання, встановленоїформи;

2. Копії паспортів батьків;

3. Витяг про державну реєстрацію народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України ( у разі державної реєстрації народження дитини матір’ю одиначкою);

4. Копію свідоцтва про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

5. Квитанцію про сплату адміністративного збору;

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються:

• документ, що посвідчує особу представника;

• документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Реєстрація місця проживання дитини через органи соціального захисту!

Також є можливість зареєструвати місце проживання новонародженої одночасно з подачею заяви на державну допомогу при народженні дитини. Зокрема законодавством тепер передбачено, що реєстрації проживання новонародженої дитини відбувається під час оформлення допомоги при народженні.

Для реєстрації місця проживання дитини одним із батьків (опікуном) до органу соціального захисту населення подається квитанція про сплату державного мита або копія посвідчення, яке дає право на звільнення від сплати мита. Як проходить реєстрація місця проживання новонародженої дитини: Орган соціального захисту населення у строк до трьох календарних днів надсилає територіальному підрозділу ДМС інформацію за формою, встановленою МВС, та документи, необхідні для реєстрації місця проживання новонародженої дитини. Територіальні підрозділи ДМС у строк до п’яти календарних днів після надходження зазначених документів подають органу соціального захисту населення інформацію про реєстрацію місця проживання дитини. У разі коли особа, яка звернулася за допомогою, подала неправдиві відомості про реєстрацію місця свого проживання, територіальний підрозділ ДМС повідомляє про це органу соціального захисту населення, який надсилає зазначеній особі інформацію про неможливість зареєструвати місце проживання дитини. У разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені були залишити місця проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.

Яка відповідальність передбачена за порушення терміну, наданого для реєстрації місця проживання?

Законодавці визнали прострочення реєстрації новонароджених дітей без поважних причин проступком, за який треба карати штрафом в таких розмірах, - від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - але відразу, без попередження. Це правило зазначено в статті 212-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Розмір неоподатковуваного мінімуму при виконанні норм адміністративного та кримінального законодавства дорівнює 50% щомісячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це положення закріплене в пункті 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України. Відповідно до нього - норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень

Штраф складатиме суму: в діапазоні 17-51 грн.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Як оформити інвалідність дитини!?

Хто така дитина з інвалідністю?

Дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту (ст. 1Закону України "Про охорону дитинства").

Особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодіїі з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав на рівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні").

Які причини інвалідності?

1. Вроджені аномалії (вади серця, захворювання органів дихання, кістково-м'язової системи та інших життєвоважливих органів).

2. Хвороби нервової системи (такі, як дитячий церебральний параліч).

3. Психічні розлади.

4. Серйозні травми різного походження.

Які переваги встановлення інвалідності?

1. Пенсія, що надається державою — грошова допомога, призначена для придбання необхідних медикаментів та різноманітних засобів догляду за хворою дитиною.

2. Право безкоштовного проїзду в міському транспорті (крім таксі).

3. Пільговий проїзд у залізничному, повітряному та річковому транспорті.

4. Безкоштовне санітарно-курортне лікування.

5. Безкоштовне забезпечення необхідним медичним обладнанням (засоби пересування, протезно-ортопедичні вироби тощо).

6. Безкоштовне придбання медикаментів за рецептом лікаря у разі амбулаторного лікування.

7. Ряд привілеїв для матері дитини з інвалідністю:

• пільга при сплаті податків з доходу;

• можливість працювати за скороченим графіком роботи;

• додаткова відпустка;

• достроковий вихід на пенсію.

Які етапи отримання інвалідності?

1. Направлення дільничого педіатра на про ходження лікарської комісії (ЛКК) у поліклініці за місцем проживання та на здачу необхідних аналізів.

2. Медико-санітарна експертиза (необхідні документи):

• направлення з поліклініки (зі всіма висновками та результатами аналізів);

• свідоцтво про народження дитини;

• паспорт одного з батьків (що займатиметься оформленням документів, а в подальшому — отримуватиме допомогу);

• заява батьків;

• довідка з Центру надання адміністративних послуг про реєстрацію місця проживання фізичних осіб;

• інші папери, які можуть підтвердити стан здоров'я дитини (виписки з лікарень тощо);

• ксерокопії вищеперелічених документів.

3. Протягом певного часу Вам видадуть довідку про визнання дитини дитиною з інвалідністю.

4. Звернення з даною довідкою до Управління Пенсійного Фонду за місцем проживання для оформлення пенсії по інвалідності.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Правове регулювання програми «доступні ліки»

Як отримати безкоштовні ліки?

1. Зверніться до лікаря та отримайте правильно виписаний рецепт (зразок за посиланням).

2. Завітайте до аптеки з позначкою "Доступні ліки".

3. Отримайте ліки безкоштовно або з частковою доплатою за рецептом.

4. Вартість ліків повністю або частково оплачує держава.

Порядок отримання ліків за електронним рецептом?

З квітня 2019 року запрацює електронний рецепт і Національна служба здоров'я України почне оплати аптекам за програмою.

Як отримати ліки за електронним рецептом?

Перехід програми "Доступні ліки" до НСЗУ дозволить пацієнтам отримувати ліки за рецептом у будь-якій аптеці в Україні, яка має договір з НСЗУ, без прив'язки до місцевості, де цей рецепт був виданий.

Як пацієнтові отримати ліки в аптеці за електронним рецептом?

Крок 1. Пацієнт записується та приходить на прийом до сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким у нього підписана декларація.

Важливо! Пацієнт має звернутися саме до свого лікаря. Якщо ви ще не підписали декларацію, це варто зробити. Без декларації скористатися програмою "Доступні ліки" буде неможливо.

Крок 2. Лікар проводить прийом і виписує рецепт.

Крок 3. Під час виписування електронного рецепту лікар разом з пацієнтом мають перевірити, чи номер мобільного телефону, зазначений в декларації є актуальним і належить пацієнту. Лікар повинен назвати вам код мобільного оператора та останні цифри номера.

Крок 4. Після перевірки номера телефону лікарвиписує рецепт в електронній системі охорони здоров’я.

Крок 5. На мобільний телефон пацієнта приходить смс з унікальним номером рецепта та кодом підтвердження для отримання ліків в аптеці. Зміст СМС: "Ваш рецепт: ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ-ХХХХ. Код підтвердження: ХХХХ".

Як отримати ліки за електронним рецептом?

Крок 6. За необхідності або на прохання пацієнталікар може роздрукувати консультаційний висновок, який містить розділ з призначеннями, зокрема призначенням ліків. В цьому розділі зазначається інформація про виписані ліки та номер електронного рецепта.

Крок 7. Пацієнт йде у будь-яку зручну для нього аптеку, що бере участь у програмі "Доступні ліки". Називає працівнику аптеки номер рецепта.

Крок 8. Працівник пропонує пацієнту лікарські засоби, які є в ційаптеці і входять в програму "Доступні ліки".

Крок 9. Пацієнт обирає один із лікарських засобів і називає чотиризначний код підтвердження та отримує свої ліки. Якщо необхідного препарату немає, пацієнт може піти в іншу аптеку і отримати ліки там.

Що потрібно знати лікарю?

Лікар має виписати пацієнту рецепт на лікарський засіб, який відповідає його стану.

Для ефективного використання бюджетних коштів рецепт виписують не за комерційною назвою, а на основі міжнародної непатентованої назви (МНН) діючої речовини ліків.

В аптеці пацієнт може вибрати – отримати найдешевший лікарський засіб безкоштовно, або обрати іншу торгову марку, доплативши певну суму.

Де пацієнт може обміняти рецепт на ліки?

Щоб знайти відповідну аптеку, де можна одержати безкоштовні лікарські засоби, скористайтесь картою, де за областями постійно оновлюється перелік закладів, що беруть участь у програмі.

Які МНН (міжнародна непатентова наназва (діюча речовина)) входять до програми реімбурсації?

Серцево-судинні заворювання:

• Аміодарон (Amiodarone)

• Амлодипін (Amlodipine)

• Атенолол (Atenolol)

• Верапаміл (Verapamil)

• Гідрохлортіазид (Hydrochlorothiazide)

• Спіронолактон (Spironolactone)

• Фуросемід (Furosemide)

• Дигоксин (Digoxin)

• Еналаприл (Enalapril)

• Ізосорбідудинітрат (Isosorbidedinitrate)

• Карведілол (Carvedilol)

• Клопідогрель (Clopidogrel)

• Метопролол (Metoprolol)

• Нітрогліцерин (Glyceryltrinitrate)

• Симвастатин (Simvastatin)

• Бісопролол (Bisoprolol)

Бронхіальна астма:

• Беклометазон (Beclometasone)

• Будесонід (Budesonide)

Діабет ІІ типу:

• Метформін (Metformin)

• Гліклазид (Gliclazide)

• Сальбутамол (Salbutamol)

Якщо в аптеці закінчились безкоштовні ліки, або ті, що відшкодовуються?

• Пацієнт може обрати іншу торгову назву та доплатити різницю.

• Пацієнт може звернутись в іншу аптеку.

• Пацієнт може зачекати, поки ліки надійдуть в аптеку.

Вимоги до аптеки-учасника програми.

У кожному аптечному закладі, що бере участь в урядовій програмі "Доступні ліки", обов’язково має бути наявний найдешевший генерик (найдешевший препарат) та перелік цін відшкодування.

Аптека надає місцевим владам фінансовий звіт та документальне підтвердження продажу лікарських засобів, котрі підлягають відшкодуванню, та отримує повернення коштів з місцевих бюджетів протягом 15 робочих днів.

Які ліки пацієнт може отримати безкоштовно, а за які потрібно доплачувати?

Реєстр оптово-відпускних цін визначає максимальну ціну препарату, який може взяти участь в урядовій програмі "Доступні ліки".

Держава компенсує вартість найдешевшого лікарського засобу, який подав заявку на участь в програмі "Доступні ліки". Тобто, такий препарат пацієнт матиме змогу отримати безкоштовно.

Дорожчий препарат, ціна на який не перевищує граничну референтну, пацієнт може отримати, доплативши різницю між мінімальною ціною та роздрібною ціною обраного препарату.

Ліки, ціна на які перевищує референтну ціну в 5 сусідніх країнах, не підпадають під програму відшкодування.

Реєстр лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 21 січня 2019 року.

Чи можна отримати безкоштовні ліки без рецепта?

Уряд не буде обмежувати вільний ринок ліків. Якщо пацієнт бажає придбати випробувані ним ліки, не маючи рецепта від свого лікаря, – він може це зробити у будь-якій аптеці.

Проте у такому випадку аптека не матиме підстав для того, щоб відпустити даний лікарський засіб безкоштовно або зі знижкою.

Для лікарських засобів, які підлягають відшкодуванню, МОЗ встановить максимальну роздрібну торговельну надбавку на продаж ліків на рівні 15%.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Вихідна допомога працівнику у разі його звільнення

Вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами. Основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов'язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав.

Вихідна допомога не належить до компенсаційних виплат, які, для прикладу, виплачуються при переведенні на роботу в іншу місцевість.

Розмір вихідної допомоги

Розмір вихідної залежить від обставин, за якими припиняється трудовий договір, та розміру середнього заробітку працівника або його конкретний заробіток у двотижневий період перед звільненням.

Вихідна допомога призначається:

Вихідна допомога у розміріне менше одного середньомісячного заробіткувиплачується у наступних випадках:

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п.6 ст.36 КЗпП);

• зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП);

• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП);

• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП).

Вихідна допомога у розмірідвох мінімальних заробітних платвиплачується у наступних випадках:

• у разі призову або вступу працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 КЗпП).

Вихідна допомога у розміріне менше тримісячного середнього заробіткувиплачується у наступних випадках:

• порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП)

Вихідна допомога у розміріне менше шестимісячного середнього заробіткувиплачується у наступних випадках:

• у разі припинення повноважень посадових осіб (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП).

Порядок обчислення

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду. До такого часу належать періоди, коли:

• працівник із незалежних від нього причин працював у режимі неповного робочого тижня (наприклад, наказом по підприємству працівника переведено на роботу на умовах неповного робочого тижня у зв’язку з неможливістю забезпечити роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня);

• був оформлений простій не з вини працівника;

• працівнику надавалась відпустка без збереження заробітної плати відповідно достатей 25 і 26 Закону України "Про відпустки"тощо.

Нарахування вихідної допомоги провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Строки виплати вихідної допомоги

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні,власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м. Миколаїв,вул. Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням:https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсіWikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

Порядок отримання податкової знижки на навчання

Право на отримання податковоїзнижки на навчання

Відповідно дост.166 п.166.3 ПКУподати декларацію з метою отримання податкової знижки мають право громадяни, які понесли витрати на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення.

Тобто, право на отримання податкової знижки мають платник податку та/або члени сім’ї першого ступеня спорідненості (батьки, чоловік, дружина, діти, у тому числі усиновлені).

Якщо за навчання студента сплатили особи, які не є членами його сім’ї першого ступеня споріднення (дід, баба та інші особи), вони не мають права на податкову знижку.

Відшкодування розповсюджуються лише на послуги вітчизняних вищих навчальних закладів та не враховує оплату додаткових курсів чи навчання на військовій кафедрі.

Умови отримання податкової знижки на навчання

Особа, що хоче отримати виплату повинна відповідати наступним критеріям:

• мати громадянство України та реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);

• не бути приватним підприємцем;

• розмір річної заробітної плати повинен бути вище суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду);

• оформити знижку необхідно до кінця податкового року, наступного за звітним. Наприклад, у 2019 році податкова знижка буде враховувати витрати понесені на навчання в 2018 році, а в 2020 році за 2019 рік.

Куди звертатися?

До Державної фіскальної служби за місцем реєстрації платника.

Перелік необхідних документів

Документи, що підтверджують право на податковузнижку на навчання:

• заява із зазначенням реквізитів рахунку для перерахування відшкодування.

• копія паспорта громадянина України та реєстраційного номеру облікової картки платника податків (РНОКПП)

• податкова декларація про майновий стан і доходи подається за формою, затвердженою наказом МФУ від 02.10.2015 № 859;

• відповідні платіжні та розрахункові документи, зокрема, квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери;

• договір з навчальним закладом;

• довідку про отримані у звітному році доходи (за формою № 3);

• документи, що підтверджують ступінь споріднення (у разі компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти члена сім’ї першого ступеня споріднення).

Розмір податкової знижки на навчання

Розмір податкової знижки складе 18 % від вартості навчання.

До податкової знижки включаються фактичноздійснені протягом звітного податкового року витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, договорами з навчальним закладом, довідкою про отримані у звітному році доходи; документами, які підтверджують ступінь споріднення тощо.

Звертаємо увагу на те, що податкова знижка нараховується на доходи, які отримані у вигляді заробітної плати, при цьому сума податкової знижки не повинна перевищувати розмір заробітної плати, яку платник отримав протягом року.

Терміни подання документів для отримання податкової знижки

Граничний термін подання декларації для реалізації права на податкову знижку за 2018 рік – 31 грудня 2019 року.

Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Строк виплати коштів

Після проведення відповідних перерахунків кошти будуть повернуті платнику протягом 60 дніву спосіб, зазначений ним у декларації.

Приклад розрахунку податкової знижки на навчання

Ваша заробітна плата за рік становила 66 тис. грн. З неї було стягнено ПДФО в розмірі 18 % (66 000*0,18 = 11 880 грн.). Вартість року навчання склала 32 тис. грн.

Далі проводяться наступні розрахунки:

66 000 – 32 000 = 34 000 грн.

34 000 * 0,18 = 6 120 грн.

11 880 – 6 120 = 5 760 грн. – розмір податкової знижки.

Отримати консультацію з правових питань можна у Миколаївському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який працює за адресою: 54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 61, тел. (0512) 44-54-60, 44-54-61

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/1mykolaiv.centr.BVPD/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультаційна інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.