04/11/2021
Усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування і провадиться для захисту їх найвищих інтересів та забезпечення стабільних, гармонійних умов життя.
Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновлення є прийняттям усиновлювачами у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина.
Процес усиновлення закінчується прийняттям судового рішення, з набранням чинності якого дитина та біологічні батьки (або один із них) та інші біологічні родичі втрачають будь-який правовий зв’язок між собою.
Дитина та усиновлювачі мають бути проінформовані про правові наслідки усиновлення.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 5 статті 232 Сімейного кодексу України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між біологічними батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачами і їх родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачам права і накладає на них обов’язки щодо дитини, яку вони усиновили, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов’язки щодо усиновлювачів у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Вищезазначене означає, що дитина та біологічні батьки один щодо одного:
-втрачають право на аліменти;
-перестають бути спадкоємцями;
-більше не мають обов’язку виховувати та утримувати (для батьків) та утримувати непрацездатних батьків у майбутньому (для дитини).
Органи опіки та піклування здійснюють нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні.
Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття.
За інформацією Міністерства соціальної політики, в Україні упродовж 2020 року усиновлено 1239 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.