Тоді давайте ще одне. А коли ви востаннє робили тест на ВІЛ? Та чи взагалі робили?

 

Хоча насправді та сама відповідальна доросла людина, яка щоосені вакцинується від грипу, має і тест на ВІЛ робити раз на рік. Бо відповідь і мета однакові: щоб бути здоровими.

Люди часто не можуть самим собі зізнатися, чого бояться більше – наслідків вірусу чи упередженого ставлення?

Давайте відверто. Більшість людей вважають, що ВІЛ – то не про них, бо з ними такого просто не може статися.

Дехто зробив тест під час вагітності (бо зазвичай лікарні цього вимагають і від майбутньої мами, і від батька) і заспокоївся на все життя, отримавши негативний результат. Комусь комфортніше взагалі уникати цього питання, закритися у мушлі та вдавати, що проблеми не існує.

«Тому в нас і є епідемія ВІЛ / СНІДу. Бо зовні ми виглядаємо як чемні, цивілізовані люди, які піклуються про себе. Але якщо копнути стосовно ВІЛ-інфекції, то дуже багато людей ніколи не тестувалися. Вони не знають про свій позитивний статус і передають інфекцію іншим під час сексу. Зараз це найбільш поширений шлях зараження. І це вже давно не захворювання людей, які приймають ін'єкційні наркотики або працюють у секс-індустрії. Ні, саме статевий контакт без презервативу. І він міг відбутися не зараз, а 8 років, або навіть 10 чи 15 років тому. Весь цей час людина живе без ліків і починає розуміти, що зі здоров’ям щось не так, коли воно вже фактично втрачено, коли пошкоджені внутрішні органи і не завжди терапія може допомогти», – зазначила у прямому ефірі на сторінці ГО «Безбар'єрність» та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Олена Вдовенко, консультантка «рівний-рівному» з надання психологічної допомоги Гаряча лінія з питань туберкульозу та ВІЛ/СНІД.

Пані Олена радить усім без винятку тестуватися хоча б раз на рік. А якщо людина належить до таких уразливих груп як, наприклад, ЧСЧ (чоловіки, які практикують секс із чоловіками), секс-працівники, споживачі ін’єкційних наркотиків, дискордантні пари (пари, де один партнер/ка має ВІЛ, а інший/а – ні), тоді краще робити ВІЛ-тест кожні 6 місяців.

Також існує два типи профілактики ВІЛ – доконтактна та постконтактна. Обидві призначає лікар.

«Якщо є належність до цих уразливих груп або сталося так, що інформація про ВІЛ-статус партнерів невідома, то можна звернутися за PrEP – це доконтактна профілактика ВІЛ, яку ми рекомендуємо приймати. Отримати її можна безкоштовно у лікаря-інфекціоніста. Спочатку буде проведене обстеження, лікар переконається у тому, що у людини зараз немає ВІЛ-інфекції, зроблять загальний аналіз крові, креатиніну. У разі висновку, що така профілактика необхідна, перший раз видадуть препарати на місяць, потім одразу на три місяці. Так можна попередити зараження», – пояснила Олена Вдовенко.

Постконтактна профілактика – це протилежна ситуація, коли статевий контакт вже відбувся. Йдеться про секс з ВІЛ-позитивною людиною, в якої вимірюється вірусне навантаження (тобто вона може заразити інших). Або ж йдеться про зґвалтування чи контакт з людиною, ВІЛ-статус якої їй самій невідомий.

В усіх варіантах на обстеження та призначення є 72 години. Хоча чим швидше, тим краще. У кожному випадку лікар-інфекціоніст приймає рішення індивідуально: чи потрібна постконтактна профілактика чи ні, бо це не разовий прийом препаратів, а 28-денна терапія.

«Утім, хочу зазначити, що тенденції у суспільстві змінюються на краще, воно стає більш толерантним до ВІЛ-позитивних людей. Зараз немає відкритого цькування чи звільнень з роботи, права інфікованих захищені. Я не кажу, що стигми більше немає. Вона є. Але вже не така сувора, як раніше», – додала Олена Вдовенко.

Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», яка впроваджується за ініціативою першої леді Олена Зеленська.

Матеріал підготоволено до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом https://bf.in.ua/.../1-hrudnia-vsesvitnij-den-borotby-zi...